Ухвала
04 квітня 2019 року
м. Київ
справа № 343/511/18
провадження № 61-6029ск19
Верховний Суд у складі судді Касаційного цивільного суду Крата В. І. розглянув касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Івано-Франківського апеляційного суду від 13 лютого 2019 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про захист честі, гідності, ділової репутації та компенсацію моральної шкоди,
Відповідно до частини третьої статті 6 Закону України «Про доступ до судових рішень» суд при здійсненні судочинства може використовувати лише текст судового рішення, який опубліковано офіційно або внесено до Реєстру.
ОСОБА_3 державного реєстру судових рішень свідчить, що у травні 2018 року ОСОБА_1 звернувся з позовом до ОСОБА_2 про захист честі, гідності, ділової репутації та компенсацію моральної шкоди, у якому з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог, просив:
визнати недостовірною та такою, що не відповідає дійсності, порочить його честь, гідність та принижує ділову репутацію інформацію, поширену 22 березня 2017 року ОСОБА_2 в своєму кабінеті та в приймальні управління соціального захисту населення Долинської РДА, що знаходиться за адресою: вул. Грушевського, 18 в, м. Долина Івано-Франківської області, а саме: публічне звинувачення його у вимаганні грошей із громадянки ОСОБА_4, якій він допомагає отримати перерахунок субсидії, та з інших невідомих людей, висловлену фразою: «А ця жіночка, про яку Ви казали, казала, що Ви в неї потім гроші вимагали! Люди приходять і говорять, що Ви вимагаєте гроші»;
визнати протиправними дії відповідача щодо поширення недостовірної та негативної інформації, звинувачення його у вимаганні грошей з громадянки ОСОБА_4, якій він допомагає отримати перерахунок субсидії, та з інших людей;
зобов'язати ОСОБА_2 протягом п'яти календарних днів з дня набрання рішенням суду законної сили публічно вибачитися перед ним за поширення недостовірної та негативної інформації, за грубе спілкування та образи і спростувати поширену нею 22 березня 2017 року інформацію в приміщенні кабінету на другому поверсі та в приймальні управління соціального захисту населення Долинської РДА в присутності працівників ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9 та ОСОБА_10, а також в присутності працівників Долинського відділення поліції Калуського ВП ГУНП в Івано-Франківській області ОСОБА_11, ОСОБА_12 та ОСОБА_13, які 22 березня 2017 року знаходилися поруч із ним в приміщенні управління і чули поширену відповідачем недостовірну і негативну інформацію;
заборонити ОСОБА_2 вчиняти дії, які принижують його честь, гідність та ділову репутацію, що виражається в поширенні недостовірної інформації про нього;
стягнути з ОСОБА_2 175 000,00 грн компенсації моральної шкоди;
стягнути 2 000,00 грн витрат на правову допомогу, 609,45 грн транспортних витрат, 94,94 грн витрат на ксероксний папір, 16,00 грн витрат на купівлю DVD-дисків та 100,00 грн на заправку картриджа до ксерокса;
додатково вирішити питання компенсації свідку ОСОБА_10 витрат на загальну суму 180,00 грн, зокрема, 109,04 грн витрат, пов'язаних з переїздом з місця його роботи до приміщення суду та 71,91 грн втраченого ним заробітку.
Рішенням Долинського районного суду Івано-Франківської області від 06 листопада 2018 року у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 відмовлено.
Постановою Івано-Франківського апеляційного суду від 13 лютого 2019 року рішення Долинського районного суду Івано-Франківської області від 06 листопада 2018 року скасовано, у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 відмовлено з інших підстав.
19 березня 2019 року ОСОБА_1 засобами поштового зв'язку подав до Верховного Суду касаційну скаргу на постанову Івано-Франківського апеляційного суду від 13 лютого 2019 року, у якій просить скасувати постанову суду апеляційної інстанції, а справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції. При цьому посилається на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права.
Касаційна скарга обґрунтована тим, що суди не повно з'ясували обставини, що мають значення для справи, та не надали належної правової оцінки доказам, зокрема, показанням свідків: ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_14, ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_10 Суд першої інстанції грубо порушив вимоги ЦПК України та ЗУ «Про адвокату і адвокатську діяльність», а саме: не перевірив повноваження представника відповідача адвоката ОСОБА_15 на право зайняття адвокатською діяльністю та посвідчення адвоката України. Крім того, суд апеляційної інстанції зробив помилковий висновок про те, що ОСОБА_2 22 березня 2017 року під час поширення недостовірної інформації діяла як посадова особа (в.о. начальника управляння соціального захисту населення Долинської РДА).
У відкритті касаційного провадження слід відмовити з таких мотивів.
Європейський суд з прав людини зауважує, що спосіб, у який стаття 6 Конвенції застосовується до апеляційних та касаційних судів, має залежати від особливостей процесуального характеру, а також до уваги мають бути взяті норми внутрішнього законодавства та роль касаційних судів у них. Вимоги до прийнятності апеляції з питань права мають бути більш жорсткими ніж для звичайної апеляційної скарги. З урахуванням особливого характеру ролі Верховного Суду як касаційного суду, процедура, яка застосовується у Верховному Суді, може бути більш формальною (LEVAGES PRESTATIONS SERVICES v. FRANCE, № 21920/93, § 45, ЄСПЛ, від 23 жовтня 1996 року; BRUALLA GOMEZ DE LA TORRE v. SPAIN, № 26737/95, § 37, 38, ЄСПЛ, від 19 грудня 1997 року).
У частині третій статті 3 ЦПК України передбачено, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Однією з основних засад судочинства є забезпечення права на касаційне оскарження судового рішення у випадках, встановлених законом (пункт 8 частини другої статті 129 Конституції України, пункт 9 частини третьої статті 2 ЦПК України).
Згідно з пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах, крім випадків, якщо: касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; суд першої інстанції відніс справу до категорії малозначних помилково.
Відповідно до пункту 2 частини шостої статті 19 ЦПК України для цілей цього Кодексу малозначними справами є справи незначної складності, визнані судом малозначними, крім справ, які підлягають розгляду лише за правилами загального позовного провадження, та справ, ціна позову в яких перевищує п'ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Предметом касаційного оскарження є судові рішення, ухвалені у справі про спростування недостовірної інформації, зобов'язання вибачитися та компенсації моральної шкоди у розмірі 170 000,00 грн.
Отже, справа № 343/511/18 не є справою з ціною позову, що перевищує п'ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб. Справа № 343/511/18 є незначної складності та не належить до виключень, передбачених пунктом 2 частини шостої статті 19 ЦПК України.
Європейський суд з прав людини зауважує, що національні суди мають вибирати способи такого тлумачення, які зазвичай можуть включати акти законодавства, відповідну практику, наукові дослідження тощо (VOLOVIK v. UKRAINE, № 15123/03, § 45, ЄСПЛ, 06 грудня 2007 року).
Тлумачення статті 19 ЦПК України свідчить, що малозначна справа є такою в силу своїх властивостей, незалежно від того чи визнавав її такою суд першої чи апеляційної інстанції. Оскільки частина шоста статті 19 ЦПК України розміщена в розділі 1 Загальних положень ЦПК України, то вона поширюються й на стадію касаційного провадження.
З урахуванням предмету позову, характеру правовідносин, складності справи, а також значення справи для сторін і суспільства, Верховний Суд вважає за можливе визнати цю справу малозначною.
Посилання на випадки, передбачені пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України, за наявності яких судове рішення у малозначній справі підлягає касаційному оскарженню, касаційна скарга та додані до неї матеріали не містять.
Відповідно до вимог пункту 1 частини другої статті 394 ЦПК України суддя-доповідач відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.
Таким чином, оскаржене рішення ухвалене у малозначній справі. Тому у відкритті касаційного провадження слід відмовити, оскільки касаційна скарга ОСОБА_1 подана на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.
Керуючись статтями 19, 260, 389, 394 ЦПК України,
Відмовити ОСОБА_1 у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою на постанову Івано-Франківського апеляційного суду від 13 лютого 2019 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про захист честі, гідності, ділової репутації та відшкодування моральної шкоди.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.
Суддя В. І. Крат