Ухвала
01 квітня 2019 року
місто Київ
справа № 309/3354/16-ц
провадження № 61-5717ск19
Верховний Суд у складі судді Касаційного цивільного суду Погрібного С. О. розглянув касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Закарпатського апеляційного суду від 12 лютого 2019 року у цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про розірвання шлюбу, поділ майна подружжя, за зустрічним позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ майна подружжя,
ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом, в подальшому уточненим, до ОСОБА_1 про розірвання шлюбу та поділ майна подружжя, просив стягнути з відповідачки суму 57 500, 00 грн, що становить половину вартості коштів, які були подаровані їм на весілля і є їхніми спільним майном.
ОСОБА_1 подала зустрічний позов про поділ спільних коштів подружжя, просила стягнути з ОСОБА_2 на її корись частину коштів, отриманих у подарунок на весіллі в розмірі 60 200, 00 грн, 8 730 дол. США та 300, 00 Євро у гривневому еквіваленті на день розгляду справи.
Рішенням Хустського районного суду Закарпатської області від 11 вересня 2018 року позовні вимоги ОСОБА_2 про розірвання шлюбу та поділ майна подружжя задоволено частково, шлюб, зареєстрований між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 21 листопада 2015 року, за актовим записом № 280 у Хустському районному відділі державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Закарпатській області, розірвано. В частині позовних вимог ОСОБА_2 про поділ майна подружжя відмовлено. Зустрічні позовні вимоги ОСОБА_1 про поділ майна подружжя задоволено, стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 160 021, 35 грн. Вирішено питання про розподіл судових витрат.
ОСОБА_2, не погоджуючись із рішенням суду першої інстанції в частині задоволення зустрічного позову ОСОБА_1, звернувся до суду апеляційної інстанції із апеляційною скаргою на рішення Хустського районного суду Закарпатської області від 11 вересня 2018 року.
Постановою Закарпатського апеляційного суду від 12 лютого 2019 року рішення суду першої інстанції в частині задоволення зустрічного позову ОСОБА_1 про стягнення із ОСОБА_2 на її користь 160 021, 35 грн, які становлять Ѕ частину від грошових коштів, отриманих сторонами як подружжям під час проведення весілля, скасовано та відмовлено ОСОБА_1 в цій частині позовних вимог.
ОСОБА_1 у березні 2019 року із застосуванням засобів поштового зв'язку звернулася до Верховного Суду із касаційною скаргою, в якій, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права судом апеляційної інстанції, просить скасувати зазначене судове рішення та залишити в силі рішення суду першої інстанції.
Вивчивши касаційну скаргу та додані до неї матеріали, Верховний Суд зробив висновок про наявність підстав для відмови у відкритті касаційного провадження, оскільки скаргу подано на судові рішення, ухвалені у малозначній справі, які не підлягають касаційному оскарженню.
Стаття 129 Конституції України серед основних засад судочинства визначає забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення (пункт 8).
Згідно з пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах, крім випадків, зазначених у цій же нормі ЦПК України.
Відповідно до пункту 2 частини шостої статті 19 ЦПК України для цілей цього Кодексу малозначними справами є справи незначної складності, визнані судом малозначними, крім справ, які підлягають розгляду лише за правилами загального позовного провадження, та справ, ціна позову в яких перевищує п'ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Відповідно до частини дев'ятої наведеної статті для цілей цього Кодексу розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб вираховується станом на 1 січня календарного року, в якому подається відповідна заява або скарга, вчиняється процесуальна дія чи ухвалюється судове рішення.
Статтею 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2019 рік» передбачено, що у 2019 році прожитковий мінімум на одну працездатну особу в розрахунку на місяць установлено в розмірі з 01 січня 2019 року
(на час подання касаційної скарги) - 1 921, 00 грн.
Предметом позову у справі є поділ майна подружжя. Ціна позову у справі станом на 01 січня 2019 року не перевищує п'ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (1 921, 00 грн х 500 = 960 500, 00 грн).
Крім того, у справі вирішено вимогу немайнового характеру щодо розірвання шлюбу, однак у цій частині судове рішення у апеляційному і касаційному порядку не оскаржувалось.
Згідно з пунктом 1 частини четвертої статті 274 ЦПК України ця справа за зазначеним спором не відноситься до тієї категорії справ, що не можуть бути розглянуті в порядку спрощеного позовного провадження.
ОСОБА_1 в касаційній скарзі зазначила, що судове рішення може бути оскаржено в касаційному порядку, оскільки справа має для неї виняткове значення. Однак, заявником не зазначено, в чому полягає таке виняткове значення у розумінні підпункту «в» пункту 2 частини третьої статті 389 ЦПК України. Проте, непогодження заявника з оскаржуваними судовими рішеннями в цілому, за відсутності інших обставин, не має розглядатися як така обставина, що має впливати на визначення справи як такої, що має виняткове значення, оскільки це може бути оцінкою сторони щодо кожної конкретної справи, учасником якої вона є.
З огляду на наведені доводи Верховний Суд визнає, що винятки, зазначені у пункті 2 частини третьої статті 389 ЦПК України, заявником не обґрунтовані.
Відповідно до вимог пункту 1 частини другої статті 394 ЦПК України суддя-доповідач відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.
Зазначене відповідає Рекомендаціям № R (95) 5 Комітету Міністрів Ради Європи від 07 лютого 1995 року, який рекомендував державам-членам вживати заходи щодо визначення кола питань, які виключаються з права на апеляцію та касацію, щодо попередження будь-яких зловживань системою оскарження. Відповідно до частини «с» статті 7 цієї Рекомендації скарги до суду третьої інстанції мають передусім подаватися відносно тих справ, які заслуговують на третій судовий розгляд, наприклад справ, які розвиватимуть право або сприятимуть однаковому тлумаченню закону. Вони також можуть бути обмежені скаргами у тих справах, де питання права мають значення для широкого загалу. Від особи, яка подає скаргу, слід вимагати обґрунтування причин, з яких її справа сприятиме досягненню таких цілей.
Відповідно до прецедентної практики Європейського суду з прав людини, яка є джерелом права (стаття 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини»), умови прийнятності касаційної скарги, відповідно до норм законодавства, можуть бути суворішими, ніж для звичайної заяви. Зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, процесуальні процедури у суді касаційної інстанції можуть бути більш формальними, особливо, якщо провадження здійснюється судом після їх розгляду судом першої інстанції, а потім судом апеляційної інстанції (рішення у справі: «Brualla Gomez de la Torre v. Spain» від 19 грудня 1997 року, заява № 26737/95).
З урахуванням наведеного, оскільки касаційна скарга подана на судове рішення у малозначній справі, що не підлягає касаційному оскарженню, у відкритті касаційного провадження у справі необхідно відмовити.
Верховний Суд наголошує на тому, що під час вирішення питання про відкриття касаційного провадження (зокрема й про відмову у відкритті провадження) у справі не надається правова оцінка законності та обґрунтованості оскаржуваних судових рішень, а виключно встановлюється наявність підстав чи відсутність таких підстав для їх касаційного оскарження відповідно до вимог статей 389, 394 ЦПК України.
Верховний Суд додатково роз'яснює заявнику, відповідно до пункту третього частини першої статті 7 Закону України «Про судовий збір», право на подання заяви про повернення сплаченого судового збору.
Керуючись статтею 129 Конституції України, пунктом 2 частини шостої статті 19, пунктом 2 частини третьої статті 389, пунктом 1 частини другої статті 394 ЦПК України, Верховний Суд
У відкритті касаційного провадження у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про розірвання шлюбу, розподіл майна подружжя та за зустрічним позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розподіл майна подружжя за касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Закарпатського апеляційного суду від 12 лютого 2019 року відмовити.
Копію ухвали та додані до скарги матеріали направити скаржнику.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та оскарженню не підлягає.
Суддя С. О. Погрібний