Іменем України
05 квітня 2019 року
Київ
справа №296/3226/17
адміністративне провадження №К/9901/18078/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Білоуса О.В.,
суддів - Желтобрюх І.Л., Стрелець Т.Г.,
розглянувши у порядку письмового провадження касаційну скаргу Житомирського об'єднаного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області на постанову Корольовського районного суду міста Житомира від 31 липня 2017 року (головуючий суддя - Сингаївський О.П.) та ухвалу Житомирського апеляційного адміністративного суду від 10 жовтня 2017 року (головуючий суддя - Іваненко Т.В., судді - Кузьменко Л.В., Франовська К.С.) у справі за позовом Житомирського об'єднаного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області до Богунського відділу Державної виконавчої служби міста Житомира Головного територіального управління юстиції у Житомирській області про визнання незаконним дій державного виконавця,
У квітні 2017 року Житомирське об'єднане управління Пенсійного фонду України в Житомирській області (далі - Житомирське ОУПФУ, позивач) звернулося до суду з адміністративним позовом до Богунського відділу Державної виконавчої служби міста Житомира Головного територіального управління юстиції у Житомирській області (далі - Богунський відділ ДВС міста Житомира ГТУЮ у Житомирській області, відповідач) про визнання незаконним дій державного виконавця, в якому просило:
- скасувати постанову про стягнення з боржника витрат виконавчого провадження від 24 березня 2017 року ВП № 532992282 в сумі 150,00 грн.
Позов обґрунтовано тим, що постанову винесено із порушенням норм матеріального та процесуального права, оскільки пенсія є періодичним платежем, виплата якої, за загальним правилом, не обмежена у часі, а відтак виконавчий збір не стягується за виконавчими документами про конфіскацію майна, стягнення періодичних платежів, накладення арешту на майно для забезпечення позовних вимог, за виконавчими документами, що підлягають негайному виконанню, а тому оскаржувана постанова підлягає скасуванню.
Постановою Корольовського районного суду міста Житомира від 31 липня 2017 року, залишеною без змін ухвалою Житомирського апеляційного адміністративного суду від 10 жовтня 2017 року у задоволенні позову відмовлено.
Не погодившись з ухваленими у справі судовими рішеннями, Житомирське ОУПФУ звернулося до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального та процесуального права, просило рішення судів попередніх інстанцій скасувати, ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити.
Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 31 жовтня 2017 року відкрито касаційне провадження за вказаною касаційною скаргою.
Справу згідно з Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 07 лютого 2018 року передано для розгляду касаційної скарги колегії суддів Касаційного адміністративного суду у складі Білоуса О.В. (суддя-доповідач), Желтобрюх І.Л., Стелець Т.Г.
Заслухавши суддю-доповідача, переглянувши судові рішення в межах доводів і вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права, колегія суддів дійшла висновку про залишення касаційної скарги без задоволення.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що 27 січня 2017 року старшим державним виконавцем Богунського відділу державної виконавчої служби міста Житомира Головного територіального управління юстиції у Житомирській області Юрчуком Ю.В. винесено постанову про відкриття виконавчого провадження ВП № 53299282 за виконавчим листом № 296/6190/14-а, виданим Корольовським районним судом міста Житомира. Вказаним виконавчим листом Управління Пенсійного фонду України в місті Житомирі зобов'язано з 01 січня 2014 року провести відповідно до статей 50, 54 ЗУ "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" перерахунок та виплату основної пенсії ОСОБА_5 у розмірі 6 мінімальних пенсій за віком та щомісячної додаткової пенсії за шкоду заподіяну здоров'ю у розмірі 50% мінімальної пенсії за віком, що визначена статтею 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", з врахуванням фактично здійснених виплат.
24 березня 2017 року старшим державним виконавцем Богунського відділу державної виконавчої служби міста Житомир Головного територіального управління юстиції Яромовим М.М. винесено постанову про стягнення з боржника витрат на проведення виконавчих дій у сумі 150,00 грн.
Відмовляючи в позові, суд першої інстанції, з висновками якого погодився і суд апеляційної інстанції, виходив з того, що при винесенні оскаржуваної постанови відповідач діяв у відповідності до вимог статті 42 Закону України "Про виконавче провадження".
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду погоджується із зазначеними висновками судів попередніх інстанцій, враховуючи наступне.
Згідно з статтею 1 Закон України від 02 червня 2016 року № 1404-VIII "Про виконавче провадження" (далі - Закон № 1404-VIII), виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Частиною першою статті 5 Закону № 1404-VIII встановлено, що примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів".
Відповідно до статті 42 Закону № 1404-VIII, кошти виконавчого провадження складаються з: 1) виконавчого збору, стягнутого з боржника в порядку, встановленому статтею 27 цього Закону, або основної винагороди приватного виконавця; 2) авансового внеску стягувача; 3) стягнутих з боржника коштів на витрати виконавчого провадження.
Витрати органів державної виконавчої служби та приватного виконавця, пов'язані з організацією та проведенням виконавчих дій щодо забезпечення примусового виконання рішень, є витратами виконавчого провадження.
Витрати виконавчого провадження органів державної виконавчої служби здійснюються за рахунок коштів Державного бюджету України та коштів виконавчого провадження, зазначених у пунктах 2 і 3 частини першої цієї статті.
Витрати виконавчого провадження приватних виконавців здійснюються за рахунок авансового внеску стягувача, стягнутих з боржника коштів на витрати виконавчого провадження. Витрати виконавчого провадження можуть здійснюватися приватним виконавцем за рахунок власних коштів.
Розмір та види витрат виконавчого провадження встановлюються Міністерством юстиції України.
На стадії розподілу стягнутих з боржника грошових сум згідно з вимогами цього Закону або у випадку повернення виконавчого документа стягувачу чи закінчення виконавчого провадження у разі необхідності примусового стягнення з боржника витрат виконавчого провадження виконавцем виноситься постанова про їх стягнення.
За змістом пункту 2 Розділу VI Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 02 квітня 2012 року № 512/5, витрати виконавчого провадження стягуються з боржника на підставі постанови виконавця про їх стягнення, у якій зазначаються види та суми витрат виконавчого провадження. Постанова про стягнення витрат виконавчого провадження надсилається сторонам виконавчого провадження не пізніше наступного робочого дня після її винесення.
Постанова про стягнення витрат виконавчого провадження виноситься на стадії розподілу стягнутих з боржника грошових сум згідно з вимогами цього Закону або у випадку повернення виконавчого документа стягувачу з підстав, передбачених пунктами 1 - 4, 6, 7 і 9 частини першої статті 37 Закону, закінчення виконавчого провадження з підстав, передбачених пунктами 1, 2, 4, 6, 7, 9, 11, 14 і 15 частини першої статті 39 Закону.
У разі якщо при закінченні виконавчого провадження або поверненні виконавчого документа витрати виконавчого провадження не були стягнуті, постанова про стягнення витрат виконавчого провадження виділяється в окреме провадження і підлягає виконанню в порядку, встановленому Законом.
Державний виконавець зобов'язаний відкрити виконавче провадження за постановою про стягнення витрат виконавчого провадження, виділеною в окреме провадження, не пізніше наступного робочого дня після закінчення виконавчого провадження або повернення виконавчого документа.
Розмір та види витрат виконавчого провадження встановлюються Міністерством юстиції України.
Відповідно до Наказу Міністерства юстиції України від 29 вересня 2016 року №2830/5 "Про встановлення видів та розмірів витрат виконавчого провадження", зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 30 вересня 2016 року №1300/29430 (далі - Наказ №2830/5), зокрема, до частин першої, другої та дев'ятої розділу І до видів витрат виконавчого провадження відносяться: виготовлення документів виконавчого провадження: папір; копіювання, друк документів; канцтовари; пересилання документів виконавчого провадження: конверти; знаки поштової оплати (марки); послуги маркувальної машини; послуги поштового зв'язку; послуги за користування Єдиним державним реєстром виконавчих проваджень та після введення в дію статті 8 Закону №1404-VIII плата за користування автоматизованою системою виконавчого провадження.
Згідно з частинами першою, другою розділу ІІ Наказу №2830/5 розміри витрат виконавчого провадження, види яких зазначені у пунктах 1, 3, 6, 7, 10 розділу I Видів та розмірів витрат виконавчого провадження, визначаються відповідно до вартості товарів і послуг, зазначеної у відповідних договорах.
Розміри витрат виконавчого провадження, види яких зазначені у пунктах 2, 4 розділу I Видів та розмірів витрат виконавчого провадження, визначаються згідно з тарифами Українського державного підприємства поштового зв'язку "Укрпошта".
Згідно з Наказом Міністерства юстиції України від 29 грудня 2016 року №3917/5 "Про встановлення розмірів плати за користування автоматизованою системою виконавчого провадження органами державної виконавчої служби та приватними виконавцями" з 05 січня 2017 року плата за користування системою становить 51 гривень за кожне відкрите виконавче провадження.
Отже, судами попередніх інстанцій вірно встановлено, що витрати виконавчого провадження заявлені відповідачем правомірно, натомість, позивачем не надано суду доказів добровільного виконання судового рішення до моменту звернення стягувача до відповідача.
Таким чином, колегія суддів касаційної інстанції погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про відсутність правових підстав для задоволення позовних вимог Житомирського ОУПФУ про скасування постанови про стягнення з боржника витрат виконавчого провадження.
Суд звертає увагу, що витрати виконавчого провадження це фактично понесені державним виконавцем витрати під час організації та проведення виконавчих дій (витрати на пересилку поштової кореспонденції; друк документів, тощо). Такі витрати компенсуються за рахунок боржника, безвідносно до того чи виконано рішення боржником у добровільному порядку. Скаржник помилково ототожнює виконавчий збір із витратами виконавчого провадження.
Таким чином, колегія суддів вважає безпідставними доводи скаржника про те, що дії державного виконавця щодо винесення оскаржуваної постанови від 24 березня 2017 року ВП № 532992282 про стягнення з боржника витрат виконавчого провадження є незаконними, оскільки позивачем було виконано судове рішення у добровільному порядку до відкриття виконавчого провадження.
При цьому, доводи скаржника стосовно виконання рішення суду до відкриття виконавчого провадження свідчать про незгоду УПФУ з постановою про відкриття виконавчого провадження, що не було предметом позову у цій справі.
Твердження позивача щодо заборони використання коштів Пенсійного фонду на цілі, не передбачені Законом України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", не може свідчити про протиправність оскаржуваної постанови.
Приписами частини першої статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
Враховуючи вищезазначене, колегія суддів вважає, що постанова Корольовського районного суду міста Житомира від 31 липня 2017 року та ухвала Житомирського апеляційного адміністративного суду від 10 жовтня 2017 року ґрунтуються на правильно встановлених фактичних обставинах справи, яким дана належна юридична оцінка, правильно застосовані норми матеріального права, що регулюють спірні правовідносини, та не допущено порушень процесуального закону, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи. Усі доводи та їх обґрунтування викладені в касаційній скарзі не спростовують висновків судів попередніх інстанцій, тому підстави для скасування ухвалених судових рішень та задоволення касаційної скарги відсутні.
Згідно з частиною першою статті 350 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.
Керуючись статтями 341, 345, 350, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України,
Касаційну скаргу Житомирського об'єднаного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області залишити без задоволення, а постанову Корольовського районного суду міста Житомира від 31 липня 2017 року та ухвалу Житомирського апеляційного адміністративного суду від 10 жовтня 2017 року - без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.
Суддя-доповідач О.В.Білоус
Судді І.Л.Желтобрюх
Т.Г.Стрелець