Іменем України
04 квітня 2019 року
Київ
справа №826/20855/14
адміністративне провадження №К/9901/18366/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Мороз Л.Л.,
суддів: Гімона М.М., Бучик А.Ю.,
розглянувши в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами у касаційній інстанції адміністративну справу №826/20855/14
за позовом ОСОБА_2, ОСОБА_3 до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства "Комерційний банк "Український Фінансовий світ" Гончарова С.І. про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити дії, провадження по якій відкрито
за касаційною скаргою представника ОСОБА_2 та ОСОБА_3 - ОСОБА_5 на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 2 червня 2015 року, ухвалену у складі головуючого судді Бояринцевої М.А., та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 20 червня 2017 року, постановлену у складі колегії суддів: головуючого судді Бужак Н. П., суддів: Мєзєнцева Є.І., Чаку Є.В.,
У грудні 2014 року позивачі звернулись до суду з позовами до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства "Комерційний банк "Український Фінансовий світ" Гончарова С.І., в яких просили:
- визнати протиправною бездіяльність Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, що полягає у невідшкодуванні коштів за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб за їх вкладами згідно договорів банківського вкладу "Планер" №44326 та №44311від 05.07.2014;
- визнати протиправною бездіяльність Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства "Комерційний банк "Український фінансовий світ" Гончарова Сергія Івановича щодо не включення даних позивачів до повного Переліку вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами в Публічному акціонерному товаристві "Комерційний банк "Український фінансовий світ" за рахунок коштів Фонду гарантування вкладів фізичних осіб;
- зобов'язати Уповноважену особу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства "Комерційний банк "Український фінансовий світ" Гончарова Сергія Івановича включити дані позивачів до повного Переліку вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами в Публічному акціонерному товаристві "Комерційний банк "Український фінансовий світ" за рахунок коштів Фонду гарантування вкладів фізичних осіб за договорами банківського вкладу "Планер" №44326 та № 44311від 05.07.2014;
- зобов'язати Уповноважену особу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства "Комерційний банк "Український фінансовий світ" Гончарова Сергія Івановича надати до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб додаткову інформацію стосовно збільшення кількості вкладників за рахунок позивачів, яким необхідно здійснити виплати відшкодування коштів за вкладами в Публічному акціонерному товаристві "Комерційний банк "Український фінансовий світ" за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб;
- зобов'язати Фонд гарантування вкладів фізичних осіб здійснити відшкодування коштів за вкладами позивачів згідно договорів банківського вкладу "Планер" №44326 та № 44311від 05.07.2014 за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб.
В обґрунтування наведених вимог позивачі посилаються на Закон України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" та зазначають, що Уповноваженою особою Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства "Комерційний банк "Український фінансовий світ" Гончаровим Сергієм Івановичем протиправно не включено їх до переліку вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами Публічного акціонерного товариства ""Комерційний банк "Український фінансовий світ" за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, оскільки на день початку процедури виведення банку з ринку та здійснення тимчасової адміністрації вклади позивачів складали: ОСОБА_2 у розмірі 10809,17 євро та ОСОБА_3 - 3162,91 доларів США і знаходились на їх депозитних рахунках.
Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 2 червня 2015 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 20 червня 2017 року, в задоволенні позовів відмовлено.
Як встановлено, 5 липня 2014 року між Публічним акціонерним товариством "Комерційний банк "Український фінансовий світ" та ОСОБА_2 укладено договір банківського вкладу (депозиту) «Планер» № 44326, за умовами якого Банк приймає від Вкладника на вкладний (депозитний) рахунок грошові кошти у розмірі 10809,17 євро у тимчасове строкове користування на строк до 8 серпня 2014 року та зобов'язується сплачувати проценти за його користування.
Також, 5 липня 2014 року між Публічним акціонерним товариством "Комерційний банк "Український фінансовий світ" та ОСОБА_3 укладено договір банківського вкладу (депозиту) «Планер» № 44311, за умовами якого Банк приймає від Вкладника на вкладний (депозитний) рахунок грошові кошти у розмірі 3162,91 доларів США у тимчасове строкове користування на строк до 8 серпня 2014 року та зобов'язується сплачувати проценти за його користування.
Підпунктами 2.1.2, 2.1.3 пункту 2.1 вказаних договорів передбачено, що банк зобов'язується при настанні дати повернення вкладу, при зверненні вкладника до банку за отриманням вкладу або в день розірвання цього договору, повернути вкладнику суму вкладу та нараховані проценти; у разі якщо вкладник не звертається до банку за отриманням вкладу при настанні дати повернення вкладу цей договір вважається продовженим (пролонгованим) на той самий строк.
На виконання умов зазначених договорів, 5 липня 2014 року платіжним доручення №TR.58633.267.384 ОСОБА_6 на рахунок ОСОБА_2 внесено кошти в сумі 10809,17 євро, а платіжним дорученням №TR.58618.248.384 ОСОБА_7 на рахунок ОСОБА_3 внесено кошти в сумі 3162,91 доларів США.
Разом з тим, на підставі постанови Правління Національного банку України від 14 серпня 2014 року № 491 "Про віднесення Публічного акціонерного товариства "Комерційний банк "Український фінансовий світ" до категорії неплатоспроможних", виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийнято рішення від 14 серпня 2014 року № 69 "Про запровадження тимчасової адміністрації у ПАТ "КБ "УФС", згідно з яким з 15 серпня 2014 року запроваджено тимчасову адміністрацію та призначено уповноважену особу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на тимчасову адміністрацію в ПАТ "Комерційний банк "Український фінансовий світ"; уповноваженою особою Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на тимчасову адміністрацію в ПАТ "Комерційний банк "Український фінансовий світ" призначено провідного професіонала з питань врегулювання неплатоспроможності банків відділу запровадження процедури тимчасової адміністрації та ліквідації департаменту врегулювання неплатоспроможності банків Гончарова С.І.
Постановою Правління Національного банку України від 10 листопада 2014 року №717 вирішено відкликати банківську ліцензію та ліквідувати ПАТ "Комерційний банк "Український фінансовий світ".
Згідно з рішенням виконавчої дирекції Фонду від 13 листопада 2014 року №119 розпочато процедуру ліквідації ПАТ "Комерційний банк "Український фінансовий світ" з відшкодуванням з боку Фонду гарантування вкладів фізичних осіб коштів за вкладами фізичних осіб відповідно до плану врегулювання з 13 листопада 2014 року та призначено Гончарова С.І. уповноваженою особою Фонду на ліквідацію Банку строком на 1 рік з 13 листопада 2014 року по 12 листопада 2015 року.
На офіційному сайті Фонду опубліковано оголошення про те, що з 21 листопада 2014 року Фонд розпочинає виплати коштів вкладникам ПАТ "Комерційний банк "Український фінансовий світ"; для отримання коштів вкладники ПАТ "Комерційний банк "Український фінансовий світ" з 21 листопада по 31 грудня 2014 року включно можуть звертатись до установ банку-агента Фонду - ПАТ "Альфа-Банк"; виплати гарантованої суми відшкодування здійснюватимуться відповідно до Загального реєстру вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду.
Для отримання коштів за вкладами, позивачі звернулись до банку-агента - ПАТ "Альфа-Банк", проте, їх було повідомлено, що інформація щодо них в Загальному реєстрі вкладників відсутня.
При цьому, Уповноважена особа у грудні 2014 року повідомила позивачів, що правочини, в т.ч. Договори №44326 та № 44311, є нікчемними відповідно до вимог ст.38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" та ст.228 Цивільного кодексу України (надалі - ЦК України).
Так, відповідно до наказу Уповноваженої особи Гончарова С.І. від 18 листопада 2014 року № 6 "Про визнання нікчемними транзакцій та правочинів", керуючись пунктом 6 частини другої статті 37, частинами 2 та 3 статті 38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" та висновками комісії з визнання нікчемними правочинів (договорів) банківських вкладів (депозитів), визнано нікчемними всі транзакції та правочини (договори), згідно переліку, який додається до цього наказу, у тому числі договори від 05.07.2014 №44326 та № 44311.
Позивачі вважають протиправною бездіяльність Уповноваженої особи щодо не включення їх до переліку вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду, оскільки вона суперечить вимогам Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" та порушує право на отримання гарантованої суми вкладу.
Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції, з висновками якого погодився апеляційний суд, мотивував своє рішення відсутністю правових підстав для включення позивачів до переліку вкладників Банку, які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду, і, як наслідок, для внесення їх до Загального реєстру вкладників, оскільки позивачами не було оскаржено дії Уповноваженої особи щодо визнання Договорів нікчемним, а за умови чинності наказу Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ «КБ «УФС» від 18 листопада 2014 року № 6 «Про визнання нікчемними транзакцій та правочинів», яким визнано нікчемними договори, укладені між позивачами та ПАТ «КБ «УФС», визнання протиправними дій відповідачів та зобов'язання вчиняти дії буде суперечити вимогам Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» та Положенню про порядок відшкодування Фондом гарантування вкладів фізичних осіб коштів за вкладами.
Не погоджуючись з рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, представник позивачів подав касаційну скаргу, у якій просить скасувати ухвалені у справі судові рішення та постановити нове, яким позов задовольнити частково, визнавши протиправною бездіяльність Уповноваженої особи щодо не включення даних про позивачів до Повного переліку вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами в ПАТ «КБ «УФС» за рахунок Фонду, а також зобов'язавши Уповноважену особу подати додаткову інформацію щодо збільшення вкладників за рахунок позивачів до Фонду.
В обґрунтування своїх вимог заявник посилається на неправильне застосування судами матеріального та порушення норм процесуального права. Вказує, що договорами не було передбачено застережень щодо внесення коштів особисто вкладниками, кошти були розміщені на депозитних рахунках до запровадження тимчасової адміністрації та до віднесення банку до категорії неплатоспроможних, а тому у розумінні норм Закону № 4452-VI позивачі є вкладниками та на них поширюються гарантії, встановлені цим Законом.
Суд, переглянувши судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, дійшов висновку про задоволення скарги з таких підстав.
Правові, фінансові та організаційні засади функціонування системи гарантування вкладів фізичних осіб, повноваження Фонду, порядок виплати Фондом відшкодування за вкладами встановлені, зокрема, Законом України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" (далі - Закон № 4452-VI; у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин).
Частиною першою статті 3 Закону № 4452-VI визначено, що Фонд є установою, що виконує спеціальні функції у сфері гарантування вкладів фізичних осіб та виведення неплатоспроможних банків з ринку.
Відповідно до частини першої статті 26 Закону № 4452-VI Фонд гарантує кожному вкладнику банку відшкодування коштів за його вкладом. Фонд відшкодовує кошти в розмірі вкладу, включаючи відсотки, нараховані на день прийняття рішення Національним банком України про віднесення банку до категорії неплатоспроможних та початку процедури виведення Фондом банку з ринку, але не більше суми, встановленої адміністративною радою Фонду на дату прийняття такого рішення незалежно від кількості вкладів в одному банку. Сума граничного розміру відшкодування коштів за вкладами не може бути меншою 200000,00 грн.
Відповідно до частини четвертої статті 26 Закону Фонд не відшкодовує кошти: 1) передані банку в довірче управління; 2) за вкладом у розмірі менше 10 гривень; 3) за вкладом, підтвердженим ощадним (депозитним) сертифікатом на пред'явника; 4) розміщені на вклад у банку особою, яка була членом спостережної (наглядової) ради, правління (ради директорів), ревізійної комісії банку, якщо з дня її звільнення з посади до дня прийняття Національним банком України рішення про віднесення такого банку до категорії неплатоспроможних не минув один рік; 5) розміщені на вклад у банку особою, яка надавала банку професійні послуги як аудитор, юридичний радник, суб'єкт оціночної діяльності, якщо ці послуги мали безпосередній вплив на виникнення ознак неплатоспроможності банку і якщо з дня припинення надання послуг до дня прийняття Національним банком України рішення про віднесення такого банку до категорії неплатоспроможних не минув один рік; 6) розміщені на вклад власником істотної участі банку; 7) розміщені на вклад особою, яка на індивідуальній основі отримує від банку проценти за вкладом на більш сприятливих договірних умовах, ніж звичайні, або має інші фінансові привілеї від банку; 8) за вкладом у банку, якщо такий вклад використовується вкладником як засіб забезпечення виконання іншого зобов'язання перед цим банком, у повному обсязі вкладу до дня виконання зобов'язань; 9) за вкладами у філіях іноземних банків; 10) за вкладами у банківських металах.
Згідно з положеннями статті 27 Закону № 4452-VI Уповноважена особа Фонду складає перелік вкладників та визначає розрахункові суми відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду відповідно до вимог цього Закону та нормативно-правових актів Фонду станом на день отримання рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку.
Уповноважена особа Фонду протягом трьох днів з дня отримання Фондом рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку формує повний перелік вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду, із визначенням сум, що підлягають відшкодуванню.
Уповноважена особа Фонду зазначає у переліку вкладників суму відшкодування для кожного вкладника, яка розраховується виходячи із сукупного обсягу всіх його вкладів у банку та нарахованих процентів. Нарахування процентів за вкладами припиняється з дня прийняття рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку.
Інформація про вкладника в переліку вкладників має забезпечувати його ідентифікацію відповідно до законодавства.
Протягом шести днів з дня отримання Фондом рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку виконавча дирекція Фонду затверджує реєстр вкладників для здійснення виплат відповідно до наданого уповноваженою особою Фонду переліку вкладників. Фонд публікує оголошення про відшкодування коштів вкладникам у газетах "Урядовий кур'єр" або "Голос України" та на своїй офіційній сторінці в мережі Інтернет не пізніше ніж через сім днів з дня прийняття рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку.
Уповноважена особа Фонду протягом трьох днів з дня отримання Фондом рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію формує перелік вкладників, кошти яких не підлягають відшкодуванню Фондом відповідно до частини четвертої статті 26 цього Закону.
Зі змісту вказаних норм можна зробити висновок, що у разі віднесення банку до категорії неплатоспроможних, вкладникам банку гарантується відшкодування коштів (в межах граничної суми) у розмірі вкладу, включаючи відсотки, нараховані на день прийняття рішення про віднесення банку до категорії неплатоспроможних та початку процедури виведення Фондом банку з ринку.
При цьому, уповноважена особа Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію банку наділена повноваженнями щодо формування повного переліку вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, з урахуванням обставини, передбаченої частиною 2 статті 26 Закону № 4452-VI.
Процедура визначення вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами, включає такі послідовні етапи: 1) складення уповноваженою особою Фонду переліку вкладників та визначення розрахункових сум відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду; 2) передача уповноваженою особою Фонду сформованого переліку вкладників до Фонду; 3) складення Фондом на підставі отриманого переліку вкладників Загального реєстру; 4) затвердження виконавчою дирекцією Фонду Загального реєстру.
Відповідно до частини 2 статті 38 Закону № 4452-VI протягом дії тимчасової адміністрації уповноважена особа Фонду зобов'язана забезпечити перевірку правочинів (у тому числі договорів), вчинених (укладених) банком протягом одного року до дня запровадження тимчасової адміністрації банку, на предмет виявлення правочинів (у тому числі договорів), що є нікчемними з підстав, визначених частиною 3 цієї статті.
Правочини (у тому числі договори) неплатоспроможного банку є нікчемними з таких підстав: 1) банк безоплатно здійснив відчуження майна, прийняв на себе зобов'язання без встановлення обов'язку контрагента щодо вчинення відповідних майнових дій, відмовився від власних майнових вимог; 2) банк до дня визнання банку неплатоспроможним взяв на себе зобов'язання, внаслідок чого він став неплатоспроможним або виконання його грошових зобов'язань перед іншими кредиторами повністю чи частково стало неможливим; 3) банк здійснив відчуження чи передав у користування або придбав (отримав у користування) майно, оплатив результати робіт та/або послуги за цінами, нижчими або вищими від звичайних (якщо оплата на 20 відсотків і більше відрізняється від вартості товарів, послуг, іншого майна, отриманого банком), або зобов'язаний здійснити такі дії в майбутньому відповідно до умов договору; 4) банк оплатив кредитору або прийняв майно в рахунок виконання грошових вимог у день, коли сума вимог кредиторів банку перевищувала вартість майна; 5) банк прийняв на себе зобов'язання (застава, порука, гарантія, притримання, факторинг тощо) щодо забезпечення виконання грошових вимог у порядку іншому, ніж здійснення кредитних операцій відповідно до Закону України "Про банки і банківську діяльність"; 6) банк уклав кредитні договори, умови яких передбачають надання клієнтам переваг (пільг), прямо не встановлених для них законодавством чи внутрішніми документами банку; 7) банк уклав правочини (у тому числі договори), умови яких передбачають платіж чи передачу іншого майна з метою надання окремим кредиторам переваг (пільг), прямо не встановлених для них законодавством чи внутрішніми документами банку; 8) банк уклав правочин (у тому числі договір) з пов'язаною особою банку, якщо такий правочин не відповідає вимогам законодавства України (частина 3 статті 38 Закону № 4452-VI).
Згідно з частиною 4 статті 38 Закону № 4452-VI уповноважена особа Фонду: 1) протягом дії тимчасової адміністрації, а також протягом ліквідації повідомляє сторони за договорами, зазначеними у частині другій статті 38 цього Закону, про нікчемність цих договорів та вчиняє дії щодо застосування наслідків нікчемності договорів; 2) вживає заходів до витребування (повернення) майна (коштів) банку, переданого за такими договорами; 3) має право вимагати відшкодування збитків, спричинених їх укладенням.
Відповідно до частини 5 статті 38 цього ж Закону у разі отримання повідомлення уповноваженої особи Фонду про нікчемність правочину на підставах, передбачених частиною третьою цієї статті, кредитор зобов'язаний повернути банку майно (кошти), яке він отримав від такого банку, а у разі неможливості повернути майно в натурі - відшкодувати його вартість у грошових одиницях за ринковими цінами, що існували на момент вчинення правочину.
Аналіз зазначених норм чинного на момент виникнення спірних правовідносин законодавства свідчить, що Уповноважена особа має як обов'язок у визначені строки, скласти перелік вкладників, які мають право на відшкодування коштів за рахунок Фонду, так і обов'язок, протягом дії тимчасової адміністрації, забезпечити перевірку правочинів на предмет виявлення правочинів (у тому числі договорів), що є нікчемними. При цьому, повідомлення стороні, про визнання договору нікчемним, може бути направлено уповноваженою особою Фонду протягом дії тимчасової адміністрації, а також протягом ліквідації.
Вкладником, згідно з п. 4 ч. 1 ст. 2 Закону № 4452-VI, є фізична особа (у тому числі фізична особа - підприємець), яка уклала або на користь якої укладено договір банківського вкладу (депозиту), банківського рахунку або яка є власником іменного депозитного сертифіката.
Відповідно до п. 3 ч.1 ст.2 Закону № 4452-VI вклад - це кошти в готівковій або безготівковій формі у валюті України або в іноземній валюті, які залучені банком від вкладника (або які надійшли для вкладника) на умовах договору банківського вкладу (депозиту), банківського рахунку або шляхом видачі іменного депозитного сертифіката, включаючи нараховані відсотки на такі кошти.
Як встановлено, позивачі уклали з банком договори банківського вкладу (депозиту), а отже в розумінні закону є вкладниками.
Також, відповідно до умов договору на відповідних банківських рахунках позивачами розміщено: ОСОБА_2 - 10809,17 євро, а ОСОБА_3 - 3162,91 доларів США.
Укладення договорів й зарахування коштів на рахунки відбулись до початку віднесення банку до категорії неплатоспроможних та запровадження тимчасової адміністрації.
Отже, позивачі підпадають під дію гарантій відшкодування коштів за вкладом на підставі статті 26 Закону № 4452-VI.
Проте, Уповноваженою особою позивача не було їх включено до переліку вкладників банку, які мають право на відшкодування суми вкладу за рахунок коштів Фонду.
Так, відповідач у повідомленнях про недійсність правочину, надісланих позивачам, послався як на статтю 228 Цивільного кодексу України, так і на статтю 38 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», не вказавши конкретні положення вказаної норми, на підставі яких правочини є нікчемними.
Разом з тим, у зазначених повідомленнях вказано, що правочин, вчинений з метою штучного створення обов'язку Фонду щодо відшкодування коштів, спрямований на заволодіння державними коштами, а відповідно порушує публічний порядок.
З вказаного можна зробити висновок, що на час повідомлення позивачів про нікчемність укладених ними правочинів, Уповноважена особа вважала їх нікчемними з підстав, передбачених статтю 228 Цивільного кодексу України.
Статтею 228 Цивільного кодексу України передбачені правові наслідки вчинення правочину, який порушує публічний порядок, вчинений з метою, що суперечить інтересам держави і суспільства
Правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.
Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.
При цьому, якщо внаслідок проведених операцій Фонду, а не банку, завдані збитки (штучно збільшена сума гарантованих державною виплат), то стаття 38 Закону 4452-VI не може бути застосована, а Фонд має звертатися до суду з вимогою про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину на підставі статті 228 ЦК України. Лише за наявності рішення суду можна застосовувати до позивача будь-які наслідки недійсності нікчемного правочину за цією статтею.
Крім того, перелік передбачених частиною третьою статті 38 Закону №4452-VI підстав, за яких правочини (у тому числі договори) неплатоспроможного банку є нікчемними, є виключним. Приписи статті 228 ЦК України не можуть бути застосовані комісією банку чи уповноваженою особою Фонду при вирішення питання щодо віднесення правочинів до нікчемних для розширення переліку підстав нікчемності, визначених у частині третій статті 38 Закону №4452-VI.
Колегія суддів також враховує, що Інструкція про порядок виявлення правочинів (у тому числі договорів), що є нікчемними, а також дій Фонду гарантування вкладів фізичних осіб у разі їх виявлення, була затверджена рішенням Виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб лише 26 травня 2016 року та набула чинності після її реєстрації у Міністерстві юстиції України 15 червня 2016 року, тобто після укладення спірних правочинів та виникнення спірних правовідносин. Відтак, на момент прийняття рішення про визнання нікчемними правочинів не було розроблено порядку здійснення уповноваженою особою Фонду повноважень щодо виявлення правочинів з ознаками нікчемності (порядку, строків проведення перевірки правочинів, форми та вимог до рішення за наслідками перевірки, порядок повідомлення вкладника тощо), а також застосування наслідків нікчемності.
Посилання відповідачів на ті обставини, що протягом операційного дня власники грошового вкладу із значною сумою подрібнювали (розбивали) свій вклад на суми до 200000 грн. та відповідні подрібнені частки були внесені на рахунки інших фізичних осіб, в тому числі і позивачів, суд касаційної інстанції вважає безпідставними, оскільки доказів, які б підтверджував вказані обставини, відповідачами не надано.
Жодних доказів того, що при укладенні типових договорів банківського вкладу позивачі отримали певні переваги порівняно з іншими клієнтами банку відповідачами також надано не було.
Крім того, суд касаційної інстанції зазначає, що Фонд або його уповноважена особа, за загальним правилом, не може посилатися на неправомірні або оспорювані дії працівників банку під час оформлення договірних відносин з клієнтами та виконання такими працівниками умов цих договорів для обґрунтування наявності підстав для застосування положень частини третьої статті 38 Закону 4452-VI.
Такі неправомірні або оспорюванні дії повинні доводитися в порядку, зокрема, кримінального провадження, рішення в якому відповідно до статті 78 КАС України є обов'язковими для адміністративних судів.
Разом з тим, жодних вироків, якими б було встановлено наявність протиправних дій з боку позивача чи працівників банку під час укладення договорів банківського вкладу ні до суду першої, ні до суду апеляційної інстанції відповідачами надано не було.
При цьому судом касаційної інстанції визнаються помилковими висновки судів попередніх інстанцій про наявність підстав для відмови у позові з огляду на не оскарження позивачами наказу № 6 від 18 листопада 2014 року, з огляду на наступне.
Згідно із частинами 1, 2, 10 статті 38 Закону № 4452-VI Фонд (уповноважена особа Фонду) зобов'язаний забезпечити збереження активів і документації банку, зокрема, протягом дії тимчасової адміністрації забезпечити перевірку правочинів (у тому числі договорів), вчинених (укладених) банком протягом одного року до дня запровадження тимчасової адміністрації банку, на предмет виявлення правочинів (у тому числі договорів), що є нікчемними з підстав, визначених частиною 3 цієї статті.
За результатами перевірки, здійсненої відповідно до статті 38 Закону № 4452-VI, виявляються правочини, які є нікчемними в силу приписів (на підставі) закону. При виявленні таких правочинів Фонд, його уповноважена особа Фонду чи банк не наділені повноваженнями визнавати або встановлювати правочини нікчемними.
Правочин є нікчемним відповідно до закону, а не наказу уповноваженої особи Фонду. Такий правочин є нікчемним з моменту укладення в силу закону (частина 2 статті 215 Цивільного кодексу України та частина 3 статті 38 Закону № 4452-VI) незалежно від того, чи проведена передбачена частиною другою статті 38 цього ж Закону перевірка правочинів ПАТ «Комерційний банк «Український фінансовий світ» із затвердженням її результатів відповідною комісією. Наслідки нікчемності правочину також настають для сторін у силу вимог закону. Наказ уповноваженої особи Фонду не є підставою для застосування таких наслідків. Такий наказ є внутрішнім розпорядчим документом, який прийнято уповноваженою особою, що здійснює повноваження органу управління банку.
Така позиція відображена у постановах Великої Палати Верховного Суду у справах № 910/12294/16 від 11 квітня 2018 року, № 910/24198/16 від 16 травня 2018 року та № 819/353/16 від 04 липня 2018 року.
Оскільки наказ про нікчемність правочинів є внутрішнім документом банку, який приймається особою, що здійснює повноваження органу управління банку, він не створює жодних обов'язків для третіх осіб (у тому числі й вкладників банку), тому не може порушувати будь-які права таких осіб унаслідок прийняття цього наказу.
Із зазначеного можна зробити висновок, що права позивачів в цій справі не можуть бути порушені внаслідок ухвалення внутрішнього документа банку, сфера застосування якого обмежується внутрішніми відносинами відповідного банку як юридичної особи, а тому відсутні підстави для оскарження такого наказу у судовому порядку. Вказана правова позиція була викладена і в постанові Великої Палати Верховного Суду від 31 жовтня 2018 року у справі № 802/351/16-а.
Таким чином, колегія суддів приходить до висновку, що відповідачем не доведено наявності правових підстав вважати спірні договори банківського вкладу, укладені між позивачами та ПАТ «КБ «УФС» нікчемними та, відповідно, застосовувати наслідки нікчемності до даних договорів, так само, як не доведено наявність інших правових підстав, визначених Законом №4452-VI, для невключення позивачів до переліку вкладників банку, які мають право на відшкодування суми вкладу за рахунок коштів ФГВФО.
Щодо позовних вимог позивачів щодо зобов'язання Фонду гарантування вкладів фізичних осіб включити їх до Загального реєстру вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами в ПАТ «КБ «УФС» за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, суд касаційної інстанції вважає їх передчасними, оскільки вчинення таких дій належить до повноважень Фонду, які можуть бути реалізовані ним лише після отримання зазначених вище відомостей від Уповноваженої особи про позивачів як вкладників банку, та в даному випадку здійснені Фондом ще не були, а отже, позови у цій частині позовних вимог судами обґрунтовано залишено без задоволення.
За таких обставин, колегія суддів дійшла до висновку про те, що касаційну скаргу представника позивачів належить задовольнити, рішення судів першої та апеляційної інстанцій залишити в силі в частині вимог, що заявлені до Фонду; у іншій частині рішення судів попередніх інстанцій - скасувати, а позовні вимоги задовольнити.
Керуючись статтями 345, 349, 350, 354, 355, 356 Кодексу адміністративного судочинства України, Суд, -
Касаційну скаргу представника ОСОБА_2 та ОСОБА_3 - ОСОБА_5 задовольнити.
Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 2 червня 2015 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 20 червня 2017 року у справі №826/20855/14 скасувати у частині відмови в задоволенні позовних вимог, що пред'явлені до Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Український фінансовий світ» та ухвалити в цій частині нове рішення про задоволення позовних вимог.
Визнати протиправною бездіяльність Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Український фінансовий світ» щодо невнесення інформації про ОСОБА_2 (ІПН НОМЕР_1) до переліку вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами у Публічному акціонерному товаристві "Комерційний банк "Український фінансовий світ" за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб.
Визнати протиправною бездіяльність Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Український фінансовий світ» щодо невнесення інформації про ОСОБА_3 (ІПН НОМЕР_2) до переліку вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами у Публічному акціонерному товаристві "Комерційний банк "Український фінансовий світ" за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб.
Зобов'язати Уповноважену особу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Український фінансовий світ» подати до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб додаткову інформацію щодо ОСОБА_2 (ІПН НОМЕР_1), як вкладника за договором банківського вкладу (депозиту) «Планер» від 5 липня 2014 року № 44326, який має право на відшкодування коштів за вкладами в Публічному акціонерному товаристві «Комерційний банк «Український фінансовий світ» за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб.
Зобов'язати Уповноважену особу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Український фінансовий світ» подати до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб додаткову інформацію щодо ОСОБА_3 (ІПН НОМЕР_2), як вкладника як вкладника за договором банківського вкладу (депозиту) «Планер» від 5 липня 2014 року № 44311, який має право на відшкодування коштів за вкладами в Публічному акціонерному товаристві «Комерційний банк «Український фінансовий світ» за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб.
В решті постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 4 березня 2015 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 26 травня 2015 року залишити без змін.
Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та не може бути оскаржена.
...........................
...........................
...........................
Л.Л. Мороз
М.М. Гімон
А.Ю. Бучик,
Судді Верховного Суду