Іменем України
02 квітня 2019 року
Київ
справа №809/189/16
адміністративне провадження №К/9901/25321/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Хохуляка В.В.,
суддів - Бившевої Л.І., Шипуліної Т.М.,
розглянувши в попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Даноша» на постанову Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 19.04.2016 (суддя - Кафарський В.В.) та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 16.06.2016 (головуючий суддя - Багрій А.І., судді: Рибачук А.І., Старунський Д.М.) у справі № 809/189/16 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Даноша» до Державної фіскальної служби в Івано-Франківській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -
встановив:
Товариство з обмеженою відповідальністю «Даноша» (далі - ТОВ «Даноша») звернулось до Івано-Франківського окружного адміністративного суду з позовом, в якому просило визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної фіскальної служби в Івано-Франківській області від 22.09.2015 №0000812200.
Позовні вимоги обґрунтовано тим, що висновки контролюючого органу про неправомірність формування податкового кредиту за наслідками придбання товарно-матеріальних цінностей у ТОВ «Прод-Тор» є необґрунтованими, оскільки здійснення зазначеним контрагентом поставки на адресу ТОВ «Даноша» товару (ячменю), підтверджується у відповідності до вимог чинного законодавства належними первинними документами, зокрема видатковими та товарно-транспортними накладними, а проведення розрахунків за отриманий товар - платіжними дорученнями. При цьому оформлення та підписання первинних документів із контрагентом ТОВ «Прод-Тор» відбувалося шляхом передачі останніх поштовим зв'язком, а тому позивачу не було відомо про те, чи підписувалися дані документи саме ОСОБА_2, як директором ТОВ «Прод-Тор», а також про перебування даної особи в місцях позбавлення волі.
Постановою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 19.04.2016, залишеною без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 16.06.2016, в позові відмовлено.
Не погодившись з висновками судів першої та апеляційної інстанцій, ТОВ «Даноша» оскаржило їх у касаційному порядку.
У касаційній скарзі позивач, посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 19.04.2016, ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 16.06.2016 та прийняти нове рішення, яким задовольнити позов.
В обґрунтування своїх вимог ТОВ «Даноша» зазначає, що попередніми судовими інстанціями було безпідставно відхилено, як доказ реальності спірних операцій, подані позивачем первинні документи, не досліджено належним чином зміни майнового стану учасників розглядуваних операцій, наслідком чого стало прийняття неправильних по суті спору рішень. Позивач також зазначає, на час здійснення спірних господарських операцій не було відомо, що особа яка значиться директором ТОВ «Прод-Тор» перебувала у місцях позбавлення волі. Податкові накладні від імені контрагента підписані ОСОБА_2 за допомогою його електронного підпису та зареєстровані Єдиному реєстрі податкових накладних.
Відповідач не скористався своїм правом та не надав відзив на касаційну скаргу, що не перешкоджає розгляду даної касаційної скарги.
Переглядаючи оскаржувані судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, перевіряючи дотримання судами першої та апеляційної інстанцій норм процесуального права при встановленні фактичних обставин у справі та правильність застосування ними норм матеріального права, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з огляду на наступне.
Як з'ясовано судами попередніх інстанцій, Калуською ОДПІ ГУ ДФС в Івано-Франківській області проведено позапланову виїзну перевірку ТОВ «Даноша» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства під час здійснення фінансово-господарських операцій з ТОВ «Прод-Тор» за період з 01.01.2015 по 01.06.2015.
За результатами перевірки складено акт від 03.09.2015 № 922/22-00/32464900 , в якому відображено висновок про порушення позивачем пунктів 198.1, 198.2, 198.3, 198.6 статті 198, пункту 200.1 статті 200 Податкового кодексу України та Порядку заповнення та подання податкової декларації з податку на додану вартість, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 22.09.2014 року № 957, в результаті чого завищено суму від'ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного( податкового) періоду за травень 2015 року в сумі 157731,00 грн., внаслідок неправомірного включення до складу податкового кредиту сум податку на додану вартість, сплачених в ціні придбаних у ТОВ «Прод-Тор» товарно-матеріальних цінностей.
На підставі вищевказаного акту перевірки відповідачем 22.02.2015 прийнято податкове повідомлення-рішення № 0000812200, згідно з яким ТОВ «Даноша» зменшено суму від'ємного значення з податку на додану вартість в розмірі 157731,00 грн.
Приймаючи рішення про відмову у задоволенні позову суд першої інстанції, з висновками якого погодилась колегія суддів апеляційної інстанції, виходив з того, що надані позивачем первинні документи не свідчать про можливість реального здійснення господарських операцій.
Відповідно до пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.
За правилами пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.
Згідно із статтею 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» первинним документом є документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.
Відповідно до частини першої статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.
Наведені законодавчі положення свідчать на користь висновку про те, що податкові наслідки у вигляді формування податкового кредиту з податку на додану вартість у податковому обліку є правомірними за умови реального виконання господарської операції та наявності належним чином оформлених первинних документів, що містять достовірні відомості про обсяг та зміст господарської операції.
При цьому, при оцінці податкових наслідків господарських операцій адміністративний суд не повинен обмежуватися встановленням лише формальних умов застосування платником податкових норм шляхом подання первинних документів, що за формою та змістом відповідають законодавчим вимогам, а з урахуванням доводів податкового органу має дослідити фактичні правовідносини учасників поставок, перевірити дійсний рух активів у процесі виконання операцій та встановити зв'язок складених первинних документів з реальними фактами господарської діяльності.
Будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.
Слід зазначити, що обов'язок підтвердити правомірність та обґрунтованість сформованого податкового кредиту первинними документами покладається на платника-покупця товарів (робіт, послуг), оскільки саме він виступає суб'єктом, який використовує при обчисленні кінцевої суми податку, що підлягає сплаті до бюджету, суму податкового кредиту з податку на додану вартість, визначену постачальником, та зменшує оподатковуваний доход на вартість товарів (робіт, послуг), визначену продавцем.
Подані платником документи повинні достовірно підтверджувати реальність господарських операцій та інші обставини, з якими законодавець пов'язує право платника на податкову вигоду.
Податкова вигода може бути визнана необґрунтованою, зокрема, у випадках, якщо для цілей оподаткування операції обліковані не у відповідності з їх дійсним економічним змістом або враховані операції, що не обумовлені розумними економічними або іншими причинами (цілями ділового характеру).
У справі, що переглядається, суди попередніх інстанцій дійшли висновку про недотримання позивачем наведених вимог при відображенні у податковій звітності операцій з придбання товарно-матеріальних цінностей.
Так, судами встановлено, між позивачем та ТОВ «Прод-Тор» було укладено договір поставки товару № 53 від 06.05.2015 та специфікації №1 та №2 від 06.05.2015 до даного договору, відповідно до умов якого ТОВ «Прод-Тор» (постачальник) зобов'язується поставляти у власність покупцю ТОВ «Даноша» зернові культури (ячмінь) на умовах визначених у договорі та специфікаціях, а покупець зобов'язується прийняти та оплатити вартість товару в порядку та на умовах визначених договором.
На підтвердження виконання умов зазначеного договору ТОВ «Даноша» надано видаткові накладні на загальну суму ПДВ в розмірі 157731,17 грн., які від імені ТОВ «Прод-Тор» підписані директором ОСОБА_2, товарно-транспортні накладні, листки якості сировини, зважувальні квитанції, платіжні доручення, оцінивши які за правилами статті 86 Кодексу адміністративного судочинства України, суди зазначили, що вказані документи не розкривають змісту здійснених операцій, з огляду на наступне.
Відповідно до матеріалів кримінального провадження № 12015020010002955 від 07.05.2015, за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених частиною першою статті 205, частиною п'ятою статті 27, частиною третьою статті 212 Кримінального кодексу України, отриманих від ГУ ДФС у Вінницькій області начальника СУ ФР майора податкової міліції Коберського Г.В. відносно ОСОБА_2 та згідно протоколу допиту свідка ОСОБА_2 з'ясовано, що 29.05.2014 він засуджений Ленінським районним судом м. Вінниці за частиною другою статті185 Кримінального кодексу України до 3,1 років позбавлення волі. З липня 2014 по березень 2015 року утримувався в ГВК №7 (Херсонська область) , а з середини березня по даний час - в Стрижанівській виправній колонії.
Згідно матеріалів вищевказаного кримінального провадження засуджений ОСОБА_2 вести або керувати фінансовою діяльністю ТОВ «Прод-Тор», контактувати з службовими особами ТОВ «Даноша», укладати договори, виписувати бухгалтерські документи, знімати з банківським рахунків кошти не мав можливості, оскільки згідно вироку Вінницького міського суду від 19.08.2014 ОСОБА_2 засуджений до 3 років 1 місяця позбавлення волі. При цьому, ОСОБА_2 свою причетність до діяльності ТОВ «Прод-Тор» заперечує, та вказує, що жодних первинних документів бухгалтерського та податкового обліку від імені ТОВ «Прод-Тор» він не підписував, так як ніколи не був посадовою особою даного підприємства.
Крім того, судами встановлено, що Договір поставки товару №53 від 06.05.2015 не було підписано однією із сторін, зокрема, покупцем - генеральним директором ТОВ «Даноша» Якобсеном К.Б., а отже в силу вимог пункту 9.1 цього ж Договору останній вважається неукладеним.
Згідно з позицією Верховного Суду України (викладеної ним, зокрема, у постанові від 05.03.2012 у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Нафта» до Шосткинської міжрайонної державної податкової інспекції Сумської області про визнання висновків перевірки неправомірними, визнання чинним договору, скасування податкових повідомлень-рішень, а також у постанові від 22.09.2015 у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фоззі-Фуд» до ДПІ у Києво-Святошинському районі Головного управління Державної фіскальної служби України у Київській області про скасування податкових повідомлень-рішень) документи, виписані від імені осіб, які заперечують свою участь у створенні та діяльності контрагентів платника податків, зокрема й у підписанні будь-яких первинних документів, не можуть вважатися належно оформленими та підписаними повноважними особами звітними документами, які посвідчують факт придбання товарів, робіт чи послуг, що виключає можливість формування даних податкового обліку на підставі таких документів.
Таким чином, ТОВ «Даноша» взяло на себе ризик негативних наслідків у вигляді неможливості застосування податкової вигоди на підставі документів від спірного контрагента, що не відповідає вимогам чинного законодавства. Нездійснення заходів з перевірки правоздатності контрагента є ризиком самого платника, а тому саме на нього покладаються негативні наслідки неналежної організації своєї господарської діяльності, зокрема у вигляді непідтвердження права на формування у податковому обліку податкового кредиту.
З урахуванням викладеного, Верховний Суд погоджується з висновками судів інстанцій про те, що платник не підтвердив належним чином оформленими документами, які є достатніми для встановлення дійсних змін майнового стану учасників задекларованих операцій, добросовісність податкової вигоди, на яку він претендує, у зв'язку з чим позовні вимоги задоволенню не підлягають.
Доводи касаційної скарги не спростовують зазначених висновків суду.
З огляду на викладене та враховуючи, що за правилами частини другої статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази, судами першої та апеляційної інстанцій виконано всі вимоги процесуального законодавства, всебічно перевірено обставини справи, вирішено справу у відповідності з нормами матеріального права, постановлено обґрунтоване рішення, в якому повно відображені обставини, що мають значення для справи. Висновки судів про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності, а тому підстав для їх перегляду з мотивів, викладених в касаційній скарзі, не вбачається.
Керуючись статтями 341, 343, 349, 350, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
постановив:
Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Даноша» залишити без задоволення.
Постанову Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 19.04.2016 та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 16.06.2016 залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.
...........................
...........................
...........................
В.В. Хохуляк
Л.І. Бившева
Т.М. Шипуліна ,
Судді Верховного Суду