Іменем України
04 квітня 2019 року
м. Київ
справа №804/9516/15
адміністративне провадження №К/9901/13291/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
головуючого судді Кравчука В.М., суддів: Анцупової Т.О., Стародуба О.П.,
розглянув в порядку письмового провадження справу № 804/9516/15
за касаційною скаргою ОСОБА_1
на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 25 березня 2016 року (суддя Олійник В.М.) та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 06 липня 2016 року (колегія у складі суддів Нагорної Л.М., Кругового О.О. Юхименка О.В.) у адміністративній справі
за позовом ОСОБА_2
до Приватного нотаріуса Дніпропетровського міського нотаріального округу Дніпропетровської області Павловської Ганни Олегівни, Державного реєстратора Реєстраційної служби Дніпропетровського міського управління юстиції Дніпропетровської області Яковлева Дмитра Васильовича,
треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору - Торгівельне та сервісне товариство з обмеженою відповідальністю "БРАУН ТА ДІР", Товариство з обмеженою відповідальністю "ЕКО ЛОГІСТИК", Товариство з обмеженою відповідальністю "ЕКО ФУД", Головне управління юстиції у Дніпропетровській області,
про визнання дій неправомірними та скасування рішень.
І. РУХ СПРАВИ
1. 16.12.2015 до Дніпропетровського окружного адміністративного суду на підставі ухвали Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 26.11.2015 надійшли матеріали адміністративної справи за позовом ОСОБА_2 до відповідача-1: державного реєстратора Реєстраційної служби Дніпропетровського міського управління юстиції Дніпропетровської області Яковлева Дмитра Васильовича, відповідача-2: приватного нотаріуса Дніпропетровського міського нотаріального округу Павловської Ганни Олегівни, треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору - Головне управління юстиції в Дніпропетровській області, Торгівельне та сервісне товариство з обмеженою відповідальністю «БРАУН ТА ДІР», Товариство з обмеженою відповідальністю «ЕКІ ЛОГІСТІК», Товариство з обмеженою відповідальністю «ЕКО ФУД», в якому позивач просив суд:
- визнати неправомірними дії та скасувати рішення державного реєстратора Реєстраційної служби Дніпропетровського міського управління юстиції Дніпропетровської області Яковлева Дмитра Васильовича від 25.06.2015 щодо припинення обтяження та зняття арешту зі спірного майна, яке знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, за індексним номером запису - 22388467 від 25.06.2015 о 16:11:03;
- визнати неправомірними дії та скасувати рішення приватного нотаріуса Дніпропетровського міського нотаріального округу Павловської Ганни Олегівни щодо внесення запису:
- про закриття розділу про об'єкт нерухомого майна - виробничий комплекс (літ. А) по АДРЕСА_1, реєстраційний номер - 44642280000;
- про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 27.06.2015 13:50:22 за індексним номером запису - 22440173 (підстава внесення права власності - договір купівлі-продажу, серія та номер - 263, виданий 27.06.2015, видавник: приватний нотаріус Дніпропетровського міського нотаріального округу Павловська Г.О.);
- про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 27.06.2015 13:34:52 за індексним номером запису - 22439879 (підстава внесення права власності - договір купівлі-продажу, серія та номер - 260, виданий 27.06.2015, видавник: приватний нотаріус Дніпропетровського міського нотаріального округу Павловська Г.О.);
- про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 01.07.2015 16:54:51 за індексним номером запису - 22511411 (підстава внесення права власності - договір купівлі-продажу, серія та номер - 268, виданий 01.07.2015, видавник: приватний нотаріус Дніпропетровського міського нотаріального округу Павловська Г.О.).
2. Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 25 березня 2016 року, залишеною без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 06 липня 2016 року, позов задоволено.
3. 27.07.2016 до Вищого адміністративного суду України надійшла касаційна скарга третьої особи на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 25 березня 2016 року та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 06 липня 2016 року.
4. У касаційній скарзі скаржник із посиланням на порушення судами першої та апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права просив скасувати постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 25 березня 2016 року та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 06 липня 2016 року та ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позову.
5. Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 14.09.2016 було відкрито провадження у справі. 03.10.2016 надійшов відзив від Позивача.
6. У зв'язку з ліквідацією Вищого адміністративного суду України 31.01.2018 справу було передано Верховному Суду. 06.03.2019 надійшли пояснення від Третьої особи Торгівельного та сервісного товариства з обмеженою відповідальністю "БРАУН ТА ДІР".
II. ОБСТАВИНИ СПРАВИ
7. Судами попередніх інстанцій встановлено, що громадянин Ірландії ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, є власником виробничого комплексу загальною площею 3863,5 кв.м., розташованого за адресою: АДРЕСА_1, що підтверджується рішенням Шевченківського районного суду м. Києва від 12.12.2008. Цей комплекс було зареєстроване в КМ БТІ у встановленому законом порядку. Однак, в подальшому вказане майно шляхом підроблення документів було перереєстроване на інших осіб.
8. Невстановлена особа звернулась із заявою до державного реєстратора Дніпропетровського МУЮ Дніпропетровської області Яковлева Дмитра Васильовича про припинення обтяження та зняття арешту зі спірного майна, яке знаходиться у м. Києві. 25.06.2015 о 16:09:34 годині державний реєстратор Яковлев Дмитро Васильович прийняв заяву від не уповноваженої особи та о 16 годині 11 хвилин на підставі підробленої ухвали Шевченківського районного суду м. Києва №761/9035/15-к від 12.06.2015 вніс до реєстру запис про припинення обтяження та зняв арешт зі спірного майна.
9. Факт підроблення вищевказаної ухвали суду було встановлено та підтверджено, з урахуванням відомостей, повідомлених листом Шевченківського районного суду м. Києва №28390/01-11/15-Вих/К-310 від 03.06.2015 про надання інформації щодо винесення ухвали Шевченківським районним судом м. Києва №761/9035/15 від 12.06.2015, відповідно до якого за вказаним номером справи в автоматизованій системі документообігу Шевченківського районного суду м. Києва міститься лише ухвала слідчого судді від 31.03.2015 про накладення арешту, проте відсутня ухвала Шевченківського районного суду м. Києва №761/9035/15-к від 12.06.2015 про припинення обтяження та зняття арешту зі спірного майна - виробничий комплекс (літера А), за адресою: АДРЕСА_1, площею 3863,5 кв.м. Тобто ухвали Шевченківського районного суду м. Києва №761/9035/15-к від 12.06.2015 про зняття арешту зі спірного майна не існує і вона є підробленою.
10. У позові представник позивача оскаржує протиправні дії державного реєстратора Дніпропетровського МУЮ Дніпропетровської області Яковлева Дмитра Васильовича, який не виконав своїх обов'язків у повному обсязі та не перевірив достовірність існування вказаної ухвали Шевченківського районного суду м. Києва №761/9035/15-к від 12.06.2015 про зняття арешту, хоча вказана інформація є відкритою та знаходиться у вільному доступі на офіційному сайті ЄДРСР.
ІІІ. АРГУМЕНТИ СТОРІН
11. Позивач зазначає, що його майно стало об'єктом злочинних посягань та шляхом підроблення ряду документів було перереєстроване на інших підставних осіб. Після тривалих судових спорів право власності ОСОБА_2 було поновлено 31.07.2014 та відновлено арешт, який було накладено на це майно. Проте згодом протиправними діями невстановлених осіб право власності позивача на вказане майно знов було порушене у зв'язку зі внесенням державним реєстратором Дніпропетровського МУЮ Дніпропетровської області Яковлевим Дмитром Васильовичем до державного реєстру на підставі підробленої ухвали Шевченківського районного суду м. Києва №761/9035/15-к від 12.06.2015 запису про припинення обтяження та зняття арешту зі вказаного майна. Це дало змогу в подальшому незаконно відчужити спірні приміщенні на фірми ТОВ «БРАУН та ДІР», TOB «ЕКО ФУД», TOB «ЕКІ ЛОГІСТІК», які зареєстровані в Угорщині. Згодом приватний нотаріус Дніпропетровського нотаріального округу Павловська Ганна Олегівна внесла до державного реєстру речових прав на нерухоме майно записи про закриття розділу по об'єкту нерухомості - виробничий комплекс, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 та відкриття таких по трьом новим розділам, а саме: приміщенням першого, другого та третього поверхів виробничого комплексу за вказаною адресою.
12. У доповнення позову представник позивача повідомив, що документи, на підставі яких державним реєстратором Яковлевим Д.В. було прийнято оскаржуване рішення про скасування арешту на спірні приміщення, не містять резолюції керівництва про їх розподіл. На його думку реєстратору було достеменно відомо про те, що рішення Шевченківського суду м. Києва є підробленим. Адже арешт накладено на майно в рамках кримінального провадження, яке знаходиться у м. Києві, а зняли арешт у м. Дніпропетровську. Натомість Яковлев Д.В. як державний реєстратор мав виконати свій обов'язок та перевірити справжність документів, які йому подавались для проведення реєстраційних дій. Тому, протиправні дії державного реєстратора призвели до порушення права власності позивача.
13. Крім того, протиправні дії приватного нотаріуса Павловської Г.О. також призвели до порушень права власності позивача. Адже відповідач-2 на підставі підробленої постанови Дніпропетровського окружного адміністративного суду вчинила протиправні дії щодо закриття та відкриття розділів у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та провела реєстраційні записи на осіб, паспорта яких вважаються загубленими в зоні АТО, а саме: ОСОБА_1, ОСОБА_8, ОСОБА_9. Такими діями нотаріус Павловська Г.О. фактично зруйнувала будівлю з фундаментами та створила групи приміщень 1-го, 2-го та 3-го поверхів, які знаходять у повітрі.
ІV. ОЦІНКА СУДІВ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ
14. Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що державний реєстратор Реєстраційної служби Дніпропетровського міського управління юстиції Дніпропетровської області Яковлев Дмитро Васильович не виконав свої посадові обов'язки у повному обсязі, порушив порядок проведення реєстраційних дій, а саме порушив порядок припинення обтяжень, тому спірний запис щодо внесення до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно рішення від 25.06.2015 про припинення обтяження та зняття арешту з виробничого комплексу загальною площею 3863,5 кв. м. (літера А), який знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, за індексним номером запису - 22388467 від 25.06.2015, є протиправним та підлягає скасуванню, а попередній - відновленню.
15. Підставою для внесення до Державного реєстру таких записів слугувало підроблене рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 18.06.2015 справа №804/9097/15 за позовом ОСОБА_1, ОСОБА_8, ОСОБА_9 до Державного реєстратора прав на нерухоме майно приватного нотаріуса Дніпропетровського міського нотаріального округу Павловської Г.О. про визнання незаконними рішень та зобов'язання вчинити дії. В матеріалах справи міститься копія такого рішення суду. Втім, за даними Діловодства спеціалізованого суду Дніпропетровського окружного адміністративного суду такої адміністративної справи за №804/9097/15 за позовом ОСОБА_1, ОСОБА_8, ОСОБА_9 до Державного реєстратора прав на нерухоме майно приватного нотаріуса Дніпропетровського міського нотаріального округу Павловської Г.О. про визнання незаконними рішень та зобов'язання вчинити дії немає, будь-яких рішень суду з цього приводу не виносилось. За №804/9097/15 міститься зовсім інша справа, між іншими сторонами спору та з приводу іншого предмета спору. Тому така постанова суду не є належним доказом у розумінні ст.ст.69, 70 КАС України.
16. Враховуючи те, що жодна зі сторін, які укладали спірні правочини, не зареєстрована в м. Дніпропетровську та Дніпропетровській області, а майно знаходиться в Шевченківському районі м. Києва, внесення записів про державну реєстрацію договорів купівлі-продажу об'єктів спірного нерухомого майна, вчинене приватним нотаріусом Павловською Г.О. внаслідок порушення Закону України «Про нотаріат».
17. Суд дійшли висновку, що дії відповідача-2 щодо внесення до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності записів про закриття розділу про об'єкт нерухомого майна - виробничий комплекс (літ. А) по АДРЕСА_1, реєстраційний номер - 44642280000, про державну реєстрацію прав та їх обтяжень щодо трьох створених поверхів спірного виробничого комплексу за договором купівлі-продажу є протиправними та такі записи підлягають скасуванню.
V. ДОВОДИ КАСАЦІЙНОЇ СКАРГИ
18. У касаційній скарзі третя особа ОСОБА_1 не погоджується з висновками судів попередніх інстанцій з підстав, що у нотаріуса не було законодавчо визначених підстав відмовити у вчинені нотаріальних дій у спірних правовідносинах. Дії нотаріуса не містять ознак неправомірності, оскільки він немає стосунку до підроблення рішення Шевченківського районного суду міста Києва у справі № 761/9035/15-к. Законодавством не встановлено обов'язку нотаріуса перевіряти наявність рішення суду, на підставі якого вносяться зміни до Державного реєстру.
19. У відзиві представник Позивача не погоджується з доводами касаційної скарги, вважаючи рішення попередніх інстанцій правомірними та обґрунтованими.
VІ. ВИСНОВКИ ВЕРХОВНОГО СУДУ
20. Оцінюючи доводи касаційної скарги та відзиву, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, Суд дійшов таких висновків.
21. У касаційній скарзі скаржник наводить аргументи виключно щодо задоволення позовних вимог стосовно Павловської Г.О. (Відповідач 2).
22. До компетенції адміністративних судів, на час розгляду справи судами попередніх інстанцій, належали публічно-правові спори, в яких хоча б однією зі сторін є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа або інший суб'єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.
23. Наведене узгоджується і з положеннями статей 2, 4, 19 чинного КАС України, які закріплюють завдання адміністративного судочинства, визначення понять публічно-правового спору та суб'єкта владних повноважень, а також межі юрисдикції адміністративних судів.
24. Водночас, неправильним є поширення юрисдикції адміністративних судів на той чи інший спір тільки тому, що відповідачем у справі є суб'єкт владних повноважень, а предметом перегляду - його акт індивідуальної дії. Визначальною ознакою справи адміністративної юрисдикції є суть (зміст, характер) спору. Публічно-правовий спір, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів, є спором між учасниками публічно-правових відносин і стосується саме цих відносин.
25. Приватноправові відносини вирізняються наявністю майнового чи немайнового, особистого інтересу учасника. Спір має приватноправовий характер, якщо він обумовлений порушенням або загрозою порушення приватного права чи інтересу, як правило, майнового, конкретного суб'єкта, що підлягає захисту в спосіб, передбачений законодавством для сфери приватноправових відносин.
26. Під час визначення предметної юрисдикції справ суди повинні виходити із суті права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа, заявлених вимог, характеру спірних правовідносин, змісту та юридичної природи обставин у справі.
27. Під час визначення предметної юрисдикції справ суди повинні врахувати суб'єктний склад спірних правовідносин, одним з яких є участь суб'єкта владних повноважень, визначити характер правовідносин, з яких виник спір, і мету пред'явлення позову.
28. Як вбачається з матеріалів справи Позивач звернувся до адміністративного суду з позовом про визнання протиправним та скасування рішення державного реєстратора та вчиненого на підставі цього рішення запису про реєстрацію права власності на виробничий комплекс (за адресою АДРЕСА_1), оскільки реєстрація права власності за третьою особою відбулась на підставі підробленого судового рішення, а тому ці реєстраційні дії порушують права позивача як власника спірного майна.
29. За правилами п. 1 ч. 1 ст. 15 Цивільного процесуального кодексу України (у суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи щодо захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, що виникають із цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових відносин.
30. Відповідно до ст. 15 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
31. Згідно з п. 10 ч. 1 ст.16 ЦК України одним зі способів захисту цивільних прав та інтересів може бути визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.
32. За правилами п. 1 ч. 1 ст. 15 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи щодо захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, що виникають із цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових відносин. Засади захисту права власності, які поширюються і на правовідносини щодо права користування, регулюються ст. 386 ЦК України; право власника на витребування майна із чужого незаконного володіння та захист права власності від порушень, не пов'язаних із позбавленням володіння, - ст. 387, 391 цього Кодексу.
33. Отже, вимоги про скасування рішення державного реєстратора та вчиненого на підставі нього запису щодо реєстрації права власності на спірний виробничий комплекс за третьою особою, пов'язані з намаганням Позивача відновити порушене право на спірне майно як власника, тобто спрямовані на захист свого цивільного права.
34. Отже, Суд дійшов висновку, що звертаючись з цим позовом, Позивач шляхом визнання протиправними дій відповідача, фактично має намір в судовому порядку визнати недійсними договори купівлі-продажу №263 від 27.06.2015, №260 від 27.06.2015 та № 268, від 01.07.2015.
35. Щодо висновків суду першої інстанції про порушення Павловською Г.О. законодавства як державним реєстратором, Суд зазначає таке.
36. Відповідно до ст.3 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» державна реєстрація прав є обов'язковою. Інформація про права на нерухоме майно та їх обтяження підлягає внесенню до Державного реєстру прав. Держава гарантує достовірність зареєстрованих прав на нерухоме майно та їх обтяжень. Держава гарантує достовірність зареєстрованих прав на нерухоме майно та їх обтяжень.
37. Державна реєстрація права власності та інших речових прав проводиться за місцем розташування об'єкта нерухомого майна в межах території, на якій діє відповідний орган державної реєстрації прав, крім випадків, установлених абзацами другим і третім частини п'ятої цієї статті. Державна реєстрація обтяжень речових прав проводиться незалежно від місця розташування об'єкта нерухомого майна.
38. Державну реєстрацію прав шляхом внесення записів до Державного реєстру прав проводять орган державної реєстрації прав та нотаріус як спеціальний суб'єкт, на якого покладаються функції державного реєстратора прав на нерухоме майно (далі - нотаріус).
39. Нотаріус, яким вчинено нотаріальну дію з нерухомим майном, проводить державну реєстрацію прав, набутих виключно у результаті вчинення такої дії, крім випадків, визначених Законом України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень».
40. У разі, коли у результаті вчинення нотаріальної дії з нерухомим майном виникають речові права, що є похідними від права власності, за відсутності державної реєстрації права власності на таке майно у Державному реєстрі прав нотаріус, яким вчиняється нотаріальна дія, одночасно проводить державну реєстрацію права власності на таке майно та державну реєстрацію речового права, що є похідним від нього.
41. Судами попередніх інстанцій було встановлено, що оскаржувані реєстраційні дії Павловська Г.О. провела одночасно із посвідчення договорів купівлі - продажу. Тобто, як державний реєстратор Павловська Г.О. діяла в межах наданих законодавством повноважень.
42. Однак, відповідно до ст.54 Закону України «Про нотаріат» нотаріуси та посадові особи органів місцевого самоврядування, які вчиняють нотаріальні дії, посвідчують угоди, щодо яких законодавством встановлено обов'язкову нотаріальну форму, а також за бажанням сторін й інші угоди.
43. Згідно зі ст.55 Закону України «Про нотаріат» угоди про відчуження та заставу майна, що підлягає реєстрації, посвідчуються за умови подання документів, що підтверджують право власності на майно, що відчужується або заставляється. Так, відповідачем-2 було вчинено дії щодо посвідчення договорів купівлі-продажу об'єктів спірного нерухомого майна, яке знаходиться у м.Києві.
44. Ці договори було укладено між ОСОБА_9, ОСОБА_1, ОСОБА_8, (продавці) та ТОВ «ЕКІ ЛОГІСТІК», ТОВ «ЕКО ФУД», ТОВ «БРАУН та ДІР» (покупці), за якими продавці передавали у власність (продавали) групи приміщень « 1», « 2», « 3», загальною площею 1047,00 кв. м, загальною площею 1091,00 кв. м, 1725,50 кв. м приміщення першого, другого, третього поверхів виробничого комплексу (літ. А), що відчужуються за договором та знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 відповідно.
45. Відповідно до ч.3 ст.55 Закону України «Про нотаріат» посвідчення правочинів щодо відчуження, іпотеки житлового будинку, квартири, дачі, садового будинку, гаража, земельної ділянки, іншого нерухомого майна, а також правочинів щодо відчуження, застави транспортних засобів, що підлягають державній реєстрації, провадиться за місцезнаходженням (місцем реєстрації) цього майна або за місцезнаходженням (місцем реєстрації) однієї із сторін відповідного правочину.
46. У відповідності до положень ч.2 ст.20 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно» розділ Державного реєстру прав та реєстраційна справа закриваються на підставі рішення державного реєстратора у разі: 1) знищення об'єкта нерухомого майна; 2) поділу, об'єднання об'єкта нерухомого майна або виділу частки з об'єкта нерухомого майна.
47. Суд першої інстанції зробив висновок, що враховуючи те, що жодна зі сторін, які укладали спірні правочини, не зареєстрована в м. Дніпропетровську та Дніпропетровській області, а майно знаходиться в Шевченківському районі м. Києва, внесення записів про державну реєстрацію договорів купівлі-продажу об'єктів спірного нерухомого майна, здійснене приватним нотаріусом Павловською Г.О. внаслідок порушення Закону України «Про нотаріат».
48. Суд не погоджується з таким висновком суду першої інстанції, адже, в даному випадку було оцінено дії Павловської Г.О. як приватного нотаріуса та порушення нею Закону України «Про нотаріат», при тому, що оскарження в судовому порядку нотаріальної дії або відмови у її вчиненні, нотаріального акта здійснюється в рамках цивільного судочинства.
49. Отже, для оскарження дій Павловської Г.О. щодо порушення норм Закону України «Про нотаріат» Позивач повинен звернутися до цивільного суду.
50. Аналіз зазначених обставин справи дає підстави Суду вважати, що спір у цій справі не пов'язаний із захистом прав, свобод чи інтересів позивача у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органу державної влади, а стосується захисту його приватних інтересів, а тому правовідносини, що виникли між сторонами, регулюються нормами цивільного права.
51. Згідно ч. 2 ст. 328 ЦК України право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.
52. Така ж позиція вже була висловлена Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 28.11.2018 у справі № 804/2001/16.
53. Враховуючи наведене, Суд дійшов висновку про те, що юрисдикція адміністративних судів на спірні правовідносини не поширюється та необхідність вирішення спору в порядку цивільного судочинства
54. Відповідно до ч. 1 ст. 354 КАС України Суд касаційної інстанції скасовує судові рішення в касаційному порядку повністю або частково і залишає позовну заяву без розгляду або закриває провадження у справі у відповідній частині з підстав, встановлених відповідно статтями 238, 240 цього Кодексу.
55. Порушення правил юрисдикції адміністративних судів, визначених статтею 19 цього Кодексу, є обов'язковою підставою для скасування рішення із закриттям провадження незалежно від доводів касаційної скарги.
Керуючись ст. 343, 349, 354, 356 КАС України, Суд -
Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.
Постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 25 березня 2016 року та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 06 липня 2016 року скасувати.
Провадження у справі № 804/9516/15 закрити.
Повідомити позивачу, що справу може бути розглянуто в порядку цивільного судочинства.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття є остаточною і оскарженню не підлягає.
Суддя В.М. Кравчук
Суддя Т.О. Анцупова
Суддя О.П. Стародуб