03 квітня 2019 року
м. Київ
справа №826/721/18
адміністративне провадження №К/9901/8502/19
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Хохуляка В.В.,
суддів - Бившевої Л.І., Олендера І.Я.,
перевіривши касаційну скаргу Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві на ухвалу Шостого апеляційного адміністративного суду від 15.02.2019 у справі №826/721/18 за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Тандем-фінанс» до Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,
Товариство з обмеженою відповідальністю «Тандем-фінанс» звернулось до адміністративного суду з позовом до Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення.
Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 02.04.2018 позов - задоволено.
Ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 15.02.2019 Головному управлінню Державної фіскальної служби у місті Києві у задоволенні заяви про поновлення строку на апеляційне оскарження та у відкритті апеляційного провадження на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 02.04.2018 у справі №826/721/18 - відмовлено.
Не погоджуючись з рішенням суду апеляційної інстанції Головне управління Державної фіскальної служби у місті Києві 25.03.2019 звернулось з касаційною скаргою та заявою про поновлення строку на касаційне оскарження до Верхового Суду.
При вирішенні питання про відповідність касаційної скарги вимогам Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) судом встановлено наступне.
При розгляді заяви про поновлення строку на касаційне оскарження ухвали Шостого апеляційного адміністративного суду від 15.02.2019 у справі №826/721/18, суд виходить з наступного.
Відповідно до частини першої та другої статті 329 КАС України касаційна скарга на судове рішення подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. У разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне судове рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на касаційне оскарження, якщо касаційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому такого судового рішення.
Керуючись частиною п'ятою статті 4 Закону України «Про доступ до судових рішень» від 22.12.2005 №3262, згідно з якою судді мають право на доступ до усіх інформаційних ресурсів Єдиного державного реєстру судових рішень з'ясовано, що ухвала Шостого апеляційного адміністративного суду від 15.02.2019 набрала законної сили з моменту її підписання, а відтак останнім днем для звернення до суду касаційної інстанції з касаційною скаргою в межах встановленого законом строку був день із датою 18.03.2019, в той час, як касаційну скаргу подано відповідачем до суду касаційної інстанції 25.03.2019, що свідчить про пропуск встановленого законом процесуального строку на касаційне оскарження
При вирішенні питання щодо поважності наведених заявником підстав пропуску строку касаційного оскарження суд виходить з наступного.
Згідно з частиною третьою статті 166 КАС України заяви, клопотання і заперечення подаються та розглядаються в порядку, встановленому цим Кодексом.
Пунктами 6 та 7 частини першої статті 167 КАС України серед загальних вимог до форми та змісту письмового клопотання встановлено, що таке клопотання повинно містити перелік документів та інших доказів (за наявності), що до нього додаються, а також інші відомості, які вимагаються цим Кодексом.
Аналіз викладених положень КАС України дає підстави для висновку, що при зверненні до суду з письмовим клопотанням щодо вирішення певного питання заявник повинен надати відповідні докази (за наявності), які підтверджують викладені у клопотанні обставини.
Відповідно до частини першої статті 121 КАС України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.
Згідно з пунктом 6 частини другої статті 330 КАС України у касаційній скарзі зазначаються у разі необхідності - клопотання особи, що подає касаційну скаргу.
Зі змісту частин другої та третьої статті 329 КАС України вбачається, що учасник справи, якому повне судове рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на касаційне оскарження, якщо касаційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому такого судового рішення.
Учасники справи мають право на поновлення пропущеного строку на касаційне оскарження у разі його пропуску з поважних причин, крім визначених законом випадків.
Враховуючи викладене, пропущений строк касаційного оскарження може бути поновлений судом, якщо за результатами оцінки та перевірки наведених заявником у відповідній заяві підстав пропуску такого строку, суд дійде висновку про їх поважність.
Для здійснення судом належної оцінки та перевірки доводів, наведених заявником в обґрунтування поважності підстав пропуску строку касаційного оскарження, такі доводи повинні бути підтверджені відповідними письмовими документами або іншими доказами, з яких достовірно вбачається існування обставин, зазначених у заяві про поновлення строку.
В обґрунтування підстав пропуску строку касаційного оскарження при поданні касаційної скарги заявник посилається на те, що копія ухвали Шостого апеляційного адміністративного суду від 15.02.2019 надійшла на адресу останнього 22.02.2019.
Проте, жодних доказів на підтвердження наведених у заяві про поновлення пропущеного строку обставин відповідачем не надано.
У даному випадку належними доказами факту отримання копії оскаржуваного судового рішення можуть бути, наприклад: поштовий конверт в якому оскаржувану ухвалу було направлено рекомендованим листом на адресу відповідача з відтиском штемпелю відділення поштового зв'язку або довідка суду апеляційної інстанції про час направлення копії відповідного судового рішення на адресу заявника.
Враховуючи зазначене, суд не вбачає підстав для визнання наведених позивачем у заяві про поновлення строку касаційного оскарження підстав пропуску такого строку поважними.
Відповідно до частини третьої статті 332 КАС України касаційна скарга залишається без руху також у випадку, якщо вона подана після закінчення строків, установлених статтею 329 цього Кодексу, і особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані неповажними. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали про залишення касаційної скарги без руху особа має право звернутися до суду касаційної інстанції із заявою про поновлення строків або вказати інші підстави для поновлення строку.
Відповідно до частини четвертої статті 330 КАС України до касаційної скарги додається документ про сплату судового збору.
Проте, всупереч цим вимогам заявником до касаційної скарги не додано документ про сплату судового збору у визначеному законом розмірі.
Разом з тим, у касаційній скарзі Головним управлінням Державної фіскальної служби у місті Києві заявлено клопотання про звільнення від сплати судового збору за подання касаційної скарги у даній справі.
Статтею 129 Конституції України передбачено, що однією із засад судочинства визначено рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом.
Відповідно до рішення Європейського суду з прав людини від 19.06.2001 у справі «Креуз проти Польщі» «право на суд» не є абсолютним, воно може обмежуватися державою різноманітними засобами, в тому числі фінансовими. Вимога сплатити судовий збір не обмежує право заявників на доступ до правосуддя.
Гарантією реалізації права на судовий захист в аспекті доступу до правосуддя є встановлення законом помірного судового збору для осіб, які звертаються до суду. Це відповідає Рекомендації Комітету Міністрів Ради Європи державам-членам щодо заходів, що полегшують доступ до правосуддя від 14.05.1981№ R (81) 7: «В тій мірі, в якій судові витрати становлять явну перешкоду доступові до правосуддя, їх треба, якщо це можливо, скоротити або скасувати» (підпункт 12 пункту D).
Отже, сплата судового збору за подання заяв, скарг до суду є складовою доступу до правосуддя.
Правові засади справляння судового збору, платників, об'єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору визначає Закон України «Про судовий збір» від 08.07.2011 №3674-VІ.
Згідно з положеннями Закону України «Про судовий збір» від 08.07.2011 №3674-VI органам фіскальної служби не надано пільг щодо сплати судового збору.
Відповідно до частини першої статті 133 КАС України, які кореспондуються з приписами частини першої та другої статті 8 Закону України «Про судовий збір» від 08.07.2011 №3674-VI єдиною підставою для зменшення розміру належних для оплати судових витрат, звільнення від їх оплати, відстрочення або розстрочення сплати судового збору є врахування судом майнового стану сторони, тобто фізичної або юридичної особи.
При цьому особа, яка заявляє відповідне клопотання повинна навести доводи і подати докази на підтвердження того, що її майновий/фінансовий стан перешкоджав (перешкоджає) сплаті нею судового збору у встановленому законодавством порядку і розмірі.
Проте, відповідачем у заявленому клопотанні не наведено обґрунтованих доводів та не надано належних і допустимих доказів на підтвердження того, що майновий/фінансовий стан Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві перешкоджає сплаті ним судового збору у встановленому законодавством порядку та розмірі.
Як зазначено вище, статтею 330 КАС України передбачено обов'язок особи, яка подає касаційну скаргу, щодо одночасного надання документа про сплату судового збору.
Таким чином, особа, яка має намір подати касаційну скаргу, повинна вчиняти усі можливі та залежні від неї дії для виконання процесуального обов'язку дотримання вимог процесуального закону стосовно форми і змісту касаційної скарги, в тому числі щодо оплати судового збору.
Втім, податковим органом не надано жодних доказів які б підтверджували сукупність послідовних та регулярних дій спрямованих на дотримання вимог процесуального закону стосовно форми і змісту касаційної скарги.
Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що наведені відповідачем у клопотанні обставини не є підставою для звільнення, відстрочення або розстрочення від сплати судового збору за подання касаційної скарги. Зловживання процесуальними правами не допускається.
Таким чином, клопотання заявника про звільнення від сплати судового збору за подання касаційної скарги у даній справі задоволенню не підлягає.
Так, згідно з частиною першою статті 4 Закону України «Про судовий збір» від 08.07.2011 №3674-VI (в редакції, чинній з 15.12.2017) судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.
Відповідно до пункту 5 частини третьої статті 4 Закону України «Про судовий збір» від 08.07.2011 №3674-VI (в редакції, чинній з 15.12.2017) за подання касаційної скарги на ухвалу суду ставка судового збору становить - один розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Законом України «Про Державний бюджет України на 2019 рік» встановлено, що з 01.01.2019 розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб складає 1921,00грн.
Отже, судовий збір, який Головне управління Державної фіскальної служби у місті Києві повинно сплатити при поданні касаційної скарги, становить: 1921,00грн.
Реквізити для сплати судового збору: отримувач коштів: УК у Печер. р-ні/Печерс. р-н/22030102. рахунок отримувача: 31219207026007, код ЄДРПОУ: 38004897. Код банку отримувача: 899998, Банк отримувача:Казначейство України (ЕАП), Код класифікації доходу бюджету: 22030102 «Судовий збір (Верховний Суд, 05)». Призначення платежу: «________ код клієнта за ЄДРПОУ; судовий збір за позовом _________ у справі №_________, Верховний Суд».
Згідно з частиною другою статті 332 КАС України до касаційної скарги, яка не оформлена відповідно до вимог, встановлених статтею 330 цього Кодексу, застосовуються положення статті 169 цього Кодексу, частиною першою якої передбачено залишення позовної заяви без руху із зазначенням її недоліків, способу та строку для їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.
Враховуючи викладене, касаційну скаргу необхідно залишити без руху, встановивши строк, протягом якого заявник має усунути вказані недоліки та надати суду касаційної інстанції обґрунтовану заяву про поновлення строку касаційного оскарження з доданням належних доказів, які б підтверджували поважність підстав пропуску такого строку та документ про сплату судового збору у встановленому законом порядку та розмірі.
Керуючись статтями 121, 169, 248, 327, 329, 330, 332, 359 КАС України, суд -
Відмовити Головному управлінню Державної фіскальної служби у місті Києві у задоволенні клопотання про звільнення від сплати судового збору за подання касаційної скарги у справі №826/721/18.
Касаційну скаргу Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві на ухвалу Шостого апеляційного адміністративного суду від 15.02.2019 у справі №826/721/18 за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Тандем-фінанс» до Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення - залишити без руху.
Встановити особі, що подала касаційну скаргу, десятиденний строк для усунення виявлених недоліків касаційної скарги з моменту отримання ухвали про залишення касаційної скарги без руху.
Після усунення недоліків касаційної скарги у строк, встановлений судом, вона вважатиметься поданою у день первинного її подання до суду.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.
...........................
...........................
...........................
В.В. Хохуляк
Л.І. Бившева
І.Я. Олендер
Судді Верховного Суду