Ухвала
01 квітня 2019 року
м. Київ
справа № 401/615/18
провадження № 61-5784ск19
Верховний Суд у складі судді Касаційного цивільного суду Ступак О. В., вирішуючи питання про відкриття касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 та його представника ОСОБА_2 на постанову Кропивницького апеляційного суду від 22 січня 2019 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Товариства з додатковою відповідальністю «Експрес Страхування» про стягнення страхового відшкодування за договором,
У березні 2018 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Товариства з додатковою відповідальністю «Експрес Страхування» (далі - ТДВ «Експрес Страхування»), в якому просив, з урахуванням заяви збільшення позовних вимог, стягнути з відповідача на свою користь 18 439,42 грн - недоотриманої суми страхового відшкодування згідно договору № 202.13.2201617 по полісу «КАСКО» від 23 жовтня 2013 року, 4 917,86 грн - пені у розмірі облікової ставки НБУ за кожен день прострочення, 964,38 грн - 3% річних та 49 718,46 грн - інфляційних витрат, а всього 74 040,12 грн.
В обґрунтування вимог зазначив, що 17 жовтня 2013 року, на підставі договору купівлі-продажу з використанням кредитних коштів, набув у власність автомобіль марки CHERY Tiggo 2013 року виписку.
З метою виконання зобов'язання перед банком, уклав 23 жовтня 2013 року з ТДВ «Експрес Страхування» договір добровільного страхування наземних транспортних засобів, які є предметом застави № 202.13.2201617 по полісу «КАСКО.
18 листопада 2016 року відбулася страхова подія, за умовами страхування (п. 3.3.3) кваліфікована як протиправні дії третіх осіб з метою завдання шкоди транспортному засобу, а саме: незаконно демонтовано та викрадено чотири колеса з застрахованого транспортного засобу.
Позивачем відповідно до порядку та умов договору, на наступний день повідомлено органи поліції та страхувальника по телефону про вказану подію, зібрано докази та направлено на електронну адресу ТДВ «Експрес Страхування» (так йому порадили представники відповідача) заяву з проханням виплатити страхове відшкодування, до якої долучено документи, що вказані в п. 9.3,8.5.3,10.1.3, 11.1.3 договору. А саме, на адресу відповідача 18 листопада 2016 року та 05 грудня 2016 року направлено: заяву про настання страхової події, пояснювальну записку про настання страхового випадку, повідомлення Головного управління національної поліції в Кіровоградській області про початок досудового розслідування, заяву про виплату страхового відшкодування, копію накладної про придбання товару разом з актом виконаних робіт. Проте, страховик всіляко ухилявся від виконання свого обов'язку щодо виплати страхового відшкодування.
18 грудня 2017 року ОСОБА_1 в черговий раз письмово звернувся із заявою про відшкодування понесених ним збитків.
19 січня 2018 року отримав відповідь, в якій вказано, що він повинен пред'явити відновлювальний автомобіль до страхової компанії, після чого буде складено акт огляду транспортного засобу. Вказані вимоги ним теж виконано, 14 лютого 2018 року відповідачем складено відповідний акт огляду автомобіля.
24 лютого 2018 року на його картку (тобто через 15 місяців) страховою компанією перераховано 8 418,46 грн. 11 березня 2018 року отримано листа, яким повідомлено, що це є повною сумою страхового відшкодування.
Позивач стверджував, що виплата страхового відшкодування проведена відповідачем частково, чим порушено договірні зобов'язання. Згідно накладної від 21 листопада 2016 року № 121 позивачем придбано шини та диски на автомобіль на загальну суму 27 216,00 грн, за монтаж-демонтаж сплачено 190,00 грн, а в цілому витрачено 27 406,00 грн.
Тому сума, яка підлягає стягненню з відповідача з урахуванням розміру франшизи, становить 18 439, 42 грн (27 406,00 грн - 8 418,46 грн - 548,12 грн. (2% франшизи).
Позивач зазначав, що страховик несе майнову відповідальність за несвоєчасну сплату страхового відшкодування, оскільки 05 грудня 2016 року він на електронну адресу надав відповідачу останній із необхідних для здійснення страхового відшкодування документ, а саме повідомлення Головного управління національної поліції в Кіровоградській області про початок досудового розслідування, тому початок перебігу строку для складання акту обстеження розпочався 06 грудня 2016 року (15 робочих днів) і закінчився 26 грудня 2016 року, а строк для виплат страхового відшкодування розпочався відповідно 27 грудня 2016 року і закінчився 24 січня 2017 року. За спливом вказаного терміну страховик не виконав умови договору щодо сплати відшкодування.
Отже, у зв'язку з затримкою виплати страхового відшкодування, з відповідача підлягає стягненню пеня у розмірі облікової ставки НБУ за кожен день прострочення, яка діяла на момент прострочення, а також 3% річних та інфляційні витрати.
Рішенням Світловодського міськрайонного суду Кіровоградської області від 19 вересня 2018 року позов ОСОБА_1 задоволено. Стягнуто з ТДВ «Експрес Страхування» на користь ОСОБА_1 18 439,42 грн - недоотриманої суми страхового відшкодування згідно договору № 202.13.2201617 по полісу «КАСКО» від 23 жовтня 2013 року, 4 917,86 грн - пені у розмірі облікової ставки НБУ за кожен день прострочення, 964, 38 грн - 3 % річних та 49 718, 46 грн - інфляційних витрат. Всього - 74 040,12 грн.
Постановою Кропивницького апеляційного суду від 22 січня 2019 року рішення Світловодського міськрайонного суду Кіровоградської області від 19 вересня 2018 року скасовано та ухвалено нове рішення яким, в задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено. Вирішено питання про судові витрати.
18 березня 2019 року ОСОБА_1 та його представник ОСОБА_2 звернулися до Верховного Суду із касаційною скаргою на постанову Кропивницького апеляційного суду від 22 січня 2019 року, в якій, посилаючись на неправильне застосування апеляційним судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просили оскаржуване судове рішення скасувати та передати справу на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
Верховний Суд дійшов висновку, що відсутні підстави для відкриття касаційного провадження з огляду на таке.
Відповідно до пункту 2 частини третьої статті 389 ЦПК України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах, крім випадків, якщо: а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; г) суд першої інстанції відніс справу до категорії малозначних помилково.
Згідно з пунктом 1 частини шостої статті 19 ЦПК України для цілей цього Кодексу малозначними справами є справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Предметом позову у цій справі є стягнення 74 040,12 грн, що є меншим, ніж сто розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (192 100,00 грн), а тому у розумінні ЦПК України справа є малозначною.
Зазначення судом апеляційної інстанції у постанові про можливість її оскарження до суду касаційної інстанції не змінює ціну позову у даній справі, та не спростовує наявність у Верховного Суду повноважень на визнання справи малозначною, оскільки частина шоста статті 19 ЦПК України розміщена у Загальних положеннях цього Кодексу, то вона поширюються й на касаційне провадження.
Відповідно до вимог пункту 1 частини другої статті 394 ЦПК України суддя-доповідач відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.
Правила, запроваджені законодавцем щодо обмеження права на касаційне оскарження, відповідають Конституції України, відповідно до статті 129 якої основними засадами судочинства є, серед інших, забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.
Ураховуючи, що оскаржуване судове рішення прийняте у малозначній справі, а випадки, передбачені пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України, відсутні, тому у відкритті касаційного провадження у цій справі необхідно відмовити.
Керуючись статтями 19, 389, 394 ЦПК України,
У відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 та його представника ОСОБА_2 на постанову Кропивницького апеляційного суду від 22 січня 2019 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Товариства з додатковою відповідальністю «Експрес Страхування» про стягнення страхового відшкодування за договором відмовити.
Копію ухвали та додані до скарги матеріали направити особам, які подали касаційну скаргу.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Суддя О. В. Ступак