Іменем України
04 квітня 2019 року
м. Київ
справа №159/1/17
адміністративне провадження №К/9901/21775/18, К/9901/21774/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Мороз Л.Л.,
суддів: Гімона М.М., Бучик А.Ю.,
розглянувши у порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами у касаційній інстанції адміністративну справу № 159/1/17
за позовом ОСОБА_2 до Ковельського об'єднаного управління Пенсійного Фонду України (далі - Ковельське ОУ ПФУ, ПФУ відповідно) про визнання дій протиправними, зобов'язання до вчинення дій, провадження по якій відкрито
за касаційними скаргами Ковельського ОУ ПФУ та ОСОБА_2
на постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 28 березня 2017 року, ухвалену у складі колегії суддів: головуючого судді Гулида Р.М.., суддів Кузьмича С.М., Улицького В.З. -
03 січня 2017 року ОСОБА_2 звернулась до суду з позовом, в якому просила:
- визнати протиправною відмову Ковельського ОУ ПФУ щодо виплати їй пенсії за віком, призначеної відповідно до Закону України від 09 липня 2003 року № 1058-IV «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (далі - Закон № 1058-IV) у розмірі 8704 грн 13 коп. щомісячно з 15 червня по 03 жовтня 2016 року;
- зобов'язати Ковельське ОУ ПФУ здійснити виплату її пенсії за віком, призначеної відповідно до Закону № 1058-IV у розмірі 8704 грн 13 коп. щомісячно з 15 червня по 03 жовтня 2016 року.
Позов ОСОБА_2 обґрунтувала тим, що за її заявою у зв'язку з досягненням пенсійного віку, відповідно до Закону № 1058-IV, з 15 червня 2016 року їй призначено пенсію за віком у розмірі 8704 грн 13 коп. щомісячно. Виплата їй пенсії відповідачем не проводилась. З 04 жовтня 2016 року згідно з рішенням пенсійного органу їй було призначено довічне грошове утримання судді у відставці. 05 грудня 2016 року вона звернулась до відповідача із письмовою заявою про виплату їй нарахованої пенсії за віком в період з 15 червня по 03 жовтня 2016 року, проте відповідачем їй було протиправно відмовлено. Позивач вважає дії відповідача протиправними, оскільки з нарахованої їй зарплати протягом усього періоду роботи постійно утримувались передбачені законодавством внески до ПФУ, вона набула права на отримання пенсії за віком і така їй була нарахована. Невиплата їй пенсії у спірному періоді є в втручанням у володіння її власністю - пенсією.
Ковельський міськрайонний суд Волинської області постановою від 03 лютого 2017 року задовольнив позовні вимоги.
Задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції виходив з того, що у спірному періоді відповідач, призначивши та нарахувавши позивачеві пенсію за віком з 15 червня 2016 року, відповідно до статті 47 Закону № 1058-IV в редакції Закону України від 24 грудня 2015 року № 911-VIII «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» (далі - Закон № 911-VIII), позивачеві пенсію фактично не виплачував. Однак, відповідачем не взято до уваги Рішення Конституційного Суду України від 08 червня 2016 року N 4-рп/2016, яким визнано неконституційними низьку положень статті 141 Закону України від 07 липня 2010 року № 2453-VI «Про судоустрій і статус суддів» (далі - Закон № 2453-VI) в редакції Закону України від 02 березня 2015 року № 213-VIII «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» (далі - Закон № 213-VIII) та Закону № 911-VIII.
Львівський апеляційний адміністративний суд постановою від 28 березня 2017 року скасував рішення суду першої інстанції та ухвалив нове, яким:
- визнав відмову Ковельського ОУ ПФУ у виплаті ОСОБА_2 за її заявою пенсії за віком, що призначена відповідно до Закону № 1058-IV у розмірі 8704 грн 13 коп. щомісячно, за період з 03 липня по 03 жовтня 2016 року, протиправною;
- зобов'язав Ковельське ОУ ПФУ здійснити виплату ОСОБА_2 пенсії за віком, що призначена відповідно до Закону № 1058-IV у розмірі 8704 грн 13 коп. щомісячно, за період з 03 липня по 03 жовтня 2016 року включно.
Позов в частині позовних вимог за період з 15 червня по 02 липня 2016 року - залишив без розгляду.
Ухвалюючи таке рішення суд апеляційної інстанції також як суд першої інстанції виходив із того, що рішенням Конституційного Суду України від 08 червня 2016 року № 4-рп/2016 було визнано неконституційною заборону виплати пенсій, призначених відповідно до Закону №1058-IV особам, які працюють на окремих посадах, у тому числі на посаді судді відповідно до Закону № 2453-VI. При цьому апеляційний суд вказав на пропуск шестимісячного строку звернення до суду та застосував наслідки такого пропуску.
20 квітня та 05 травня 2017 року Ковельське ОУ ПФУ та ОСОБА_2, відповідно, звернулись до Вищого адміністративного суду України з касаційними скаргами, в яких, посилаючись на порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, просять скасувати постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 28 березня 2017 року . При цьому позивач просить суду касаційної інстанції залишити в силі постанову Ковельського міськрайонного суду Волинської області від 03 лютого 2017 року, а відповідач - ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог.
Касаційна скарга пенсійного органу мотивна тим, що позивач в період з 15 червня по 03 жовтня 2016 року працювала на посаді судді, тому підстав проводити виплату пенсії за даний період немає в розумінні статті 47 Закону № 1058-IV в редакції Закону № № 911-VIII.
Касаційна скарга ОСОБА_2 обґрунтовано тим, що апеляційний суд, застосовуючи положення частини другої статті 99 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), невірно обрахував початок перебігу строку позовної давності, який в даному випадку розпочинається не з часу призначення пенсії (15 червня 2016 року), а з дня наступного після дня її першої виплати (25 липня 2016 року) та залишив без розгляду позовні вимоги з 15 червня по 02 липня 2016 року.
Вищий адміністративний суд Україною ухвалами від 27 квітня та 01 червня 2017 року відкрив касаційні провадження за вказаними касаційними скаргами , відповідно, та витребував матеріали справи першою ухвалою.
19 червня 2017 року від відповідача до суду касаційної скарги надійшли заперечення на касаційну скаргу ОСОБА_2, в яких пенсійний орган просить відмовити у задоволенні її касаційної скарги.
15 грудня 2017 року розпочав роботу Верховний Суд і набрав чинності Закон України від 03 жовтня 2017 року «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів», яким КАС України викладено в новій редакції.
Пунктом 4 частини першої розділу VII Перехідних положень КАС України касаційні скарги (подання) на судові рішення в адміністративних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного адміністративного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.
Провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи (частини третя статті 3 КАС України).
Суд заслухав доповідь судді-доповідача про обставини, необхідні для ухвалення судового рішення судом касаційної інстанції, та, переглянувши судове рішення в межах доводів та вимог касаційних скарг, дійшов висновку про задоволення касаційної скарги Ковельського ОУ ПФУ та відмову у задоволенні касаційної скарги позивача з огляду на таке.
Суди встановили, що ОСОБА_2 з 15 червня 2016 року за її заявою від 15 червня 2016 року відповідачем було призначено пенсію за віком у розмірі 8 704 грн 13 коп. щомісячно, виплата якої у спірному періоді, зокрема, не проводилась взагалі, останнім не заперечується, що вбачається з тексту листа пенсійного органу від 16 грудня 2016 року № 289/А-01 адресованого позивачеві; з копії пенсійного посвідчення позивача, виданого 06 липня 2016 року, копії протоколу від 21 червня 2016 року № 1317.
Згідно копії посвідчення судді у відставці на ім'я позивача № 01743, позивач є суддею у відставці.
З 04 жовтня 2016 року позивачу призначено грошове утримання судді у відставці.
05 грудня 2016 року позивач звернулась до відповідача із заявою про виплату їй пенсії за віком за спірний період, однак, її заява задоволена не була.
Дослідивши спірні правовідносини, колегія суддів зазначає наступне.
Частиною другою статті 19 Конституції Україні передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно з положеннями статті 47 Закону № 1058-IV (в редакції Закону № 911-VIII, чинній на час призначення пенсії за віком позивачу 15 червня 2016 року) пенсія виплачується щомісяця організаціями, що здійснюють виплату і доставку пенсій, у строк не пізніше 25 числа місяця, за який виплачується пенсія, виключно в грошовій формі за зазначеним у заяві місцем фактичного проживання пенсіонера в межах України або перераховується на визначений цією особою банківський рахунок у порядку, передбаченому законодавством.
Тимчасово, у період з 1 січня 2016 року по 31 грудня 2016 року:
особам (крім інвалідів I та II груп, інвалідів війни III групи та учасників бойових дій, осіб, на яких поширюється дія пункту 1 статті 10 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту»), які працюють на посадах та на умовах, передбачених законами України «Про державну службу», «Про прокуратуру», «Про судоустрій і статус суддів», призначені пенсії/щомісячне довічне грошове утримання не виплачуються;
Після звільнення з роботи виплата пенсії відповідно до цього Закону поновлюється.
Отже, з 01 січня 2016 року призначені пенсії не виплачуються у разі роботи осіб на посадах та на умовах, передбачених, зокрема, Законом України «Про судоустрій і статус суддів».
Оскільки в період з 1 січня 2016 року по 31 грудня 2016 року Законом № 911-VIII встановлено обмеження виплати пенсій працюючим пенсіонерам, у разі їх роботи на посадах та на умовах, передбачених зокрема, Законом України «Про судоустрій і статус суддів», то підстави для здійснення позивачу виплати призначеної їй пенсії на підставі Закону № 1058-ІV в період з 15 червня по 03 жовтня 2016 року відсутні.
Що ж стосується рішення Конституційного Суду України від 8 червня 2016 року № 4-рп/2016 (справа про щомісячне довічне грошове утримання суддів у відставці), на яке послалися суди попередніх інстанцій, як на підставу задоволення позовних вимог, то колегія суддів зазначає, що зазначеним рішенням визнані неконституційними положення статті 141 Закону № 2453-VI, зокрема, щодо обмеження та припинення виплати щомісячного довічного грошового утримання суддів у відставці, в той час, як позивачу у справі призначалась пенсія за віком відповідно до положень Закону № 1058-ІV, що не були предметом розгляду Конституційного Суду України та відповідно є чинними.
Подібний правовий висновок міститься, зокрема, у постанові Верховного Суду від 15 січня 2019 року у справі № 758/2471/17.
Відповідно до статті 351 Кодексу адміністративного судочинства України, підставами для скасування судових рішень повністю або частково і ухвалення нового рішення або зміни рішення у відповідній частині є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права. Неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню.
Оскільки обставини справи встановлені з достатньою повнотою, але судові рішення ухвалені з порушенням норм матеріального та процесуального права, вони підлягають скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.
Керуючись статтями 345, 349, 351, 354, 355, 356 Кодексу адміністративного судочинства України, суд.
Касаційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення.
Касаційну скаргу Ковельського об'єднаного управління Пенсійного Фонду України задовольнити.
Постанови Ковельського міськрайонного суду Волинської області від 03 лютого 2017 року та Львівського апеляційного адміністративного суду від 28 березня 2017 року скасувати. Ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог ОСОБА_2.
Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та не може бути оскаржена.
...........................
...........................
...........................
Л.Л. Мороз
М.М. Гімон
А.Ю. Бучик ,
Судді Верховного Суду