04 квітня 2019 року
Київ
справа №0240/2302/18-а
адміністративне провадження №К/9901/8441/19
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Васильєвої І.А.,
суддів - Пасічник С.С., Юрченко В.П.,
перевіривши касаційну скаргу Головного управління ДФС у Вінницькій області на рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 21 серпня 2018 року та постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 20 лютого 2019 року у справі № 0240/2302/18-а за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 до Головного управління ДФС у Вінницькій області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -
Фізична особа - підприємець ОСОБА_2 звернувся до суду з адміністративним позовом до Головного управління ДФС у Вінницькій області в якому просив визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення - рішення № 0031641305 та № 0031651305 від 03.07.2018 року.
Рішенням Вінницького окружного адміністративного суду від 21 серпня 2018 року, ухваленим за наслідками розгляду справи у порядку спрощеного позовного провадження, адміністративний позов задоволено.
Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення - рішення № 0031641305 винесене Головним управлінням ДФС у Вінницькій області 03 липня 2018 року. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення - рішення № 0031651305 винесене Головним управлінням ДФС у Вінницькій області 03 липня 2018 року. Стягнуто на користь фізичної особи - підприємця ОСОБА_5 сплачений судовий збір у розмірі 1194,90 грн. за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДФС у Вінницькій області.
Постановою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 20 лютого 2019 року рішення суду першої інстанції залишено без змін.
Суди попередніх інстанцій, задовольняючи позовні вимоги, виходили з того, що собівартість реалізованої продукції позивачем кінцевому споживачу склала 5807715,87 грн. і вибуття товарно-матеріальних цінностей у господарській діяльності за 2016 рік в повному обсязі пов'язане саме з реалізацією продукції кінцевому споживачу.
Не погодившись із рішеннями судів попередніх інстанцій відповідач подав касаційну скаргу до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду, в якій просить скасувати рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 21 серпня 2018 року та постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 20 лютого 2019 року у справі № 0240/2302/18-а та прийняти нове судове рішення, яким відмовити в задоволенні позову у повному обсязі.
В той же час статтею 129 Конституції України як одну з основних засад судочинства визначено забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.
Із зазначеною правовою нормою Основного Закону України кореспондуються пункт сьомий частини третьої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), який також відносить до основних засад (принципів) адміністративного судочинства забезпечення права на касаційне оскарження судового рішення у випадках, визначених законом, та стаття 13 цього Кодексу, якою закріплено право учасників справи на касаційне оскарження судового рішення у визначених законом випадках.
Механізм же реалізації права на касаційне оскарження судового рішення в адміністративному судочинстві врегульовано Главою 2 Розділу ІІІ КАС України.
Так, статтею 328 КАС України унормовані питанні стосовно права на касаційне оскарження, за змістом частини першої якої учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених цим Кодексом.
Отже за змістом наведених законодавчих приписів право на касаційне оскарження судового рішення мають учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, однак лише у визначених законом випадках.
В свою чергу відповідно до частини третьої статті 3 КАС України провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.
За правилами пункту другого частини п'ятої статті 328 КАС України в редакції, чинній на час подання цієї касаційної скарги, не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у справах незначної складності, крім випадків, якщо: а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; г) суд першої інстанції відніс справу до категорії справ незначної складності помилково.
За визначенням пункту двадцятого частини першої статті 4 КАС України адміністративною справою незначної складності (малозначною справою) є адміністративна справа, у якій характер спірних правовідносин, предмет доказування та склад учасників тощо не вимагають проведення підготовчого провадження та (або) судового засідання для повного та всебічного встановлення її обставин.
При цьому за змістом пункту десятого частини шостої статті 12 КАС України для цілей цього Кодексу справами незначної складності є справи, у яких суд дійде висновку про їх незначну складність, за винятком справ, які не можуть бути розглянуті за правилами спрощеного позовного провадження.
Водночас згідно з положеннями частини четвертої статті 12 КАС України виключно за правилами загального позовного провадження розглядаються справи у спорах: 1) щодо оскарження нормативно-правових актів, за винятком випадків, визначених цим Кодексом; 2) щодо оскарження рішень, дій та бездіяльності суб'єкта владних повноважень, якщо позивачем також заявлено вимоги про відшкодування шкоди, заподіяної такими рішеннями, діями чи бездіяльністю, у сумі, що перевищує п'ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; 3) про примусове відчуження земельної ділянки, інших об'єктів нерухомого майна, що на ній розміщені, з мотивів суспільної необхідності; 4) щодо оскарження рішення суб'єкта владних повноважень, на підставі якого ним може бути заявлено вимогу про стягнення грошових коштів у сумі, що перевищує п'ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; 5) щодо оскарження рішень Національної комісії з реабілітації у правовідносинах, що виникли на підставі Закону України "Про реабілітацію жертв репресій комуністичного тоталітарного режиму 1917-1991 років".
Таким чином ухвалені у цій справі судові рішення касаційному оскарженню не підлягають, за винятком випадків, передбачених пунктом другим частини п'ятої статті 328 КАС України.
Згідно з пунктом першим частини першої статті 333 КАС України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного оскарження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.
Враховуючи наведене, у відкритті касаційного провадження у цій справі належить відмовити.
Керуючись статтями 328, 333 КАС України, суд
Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Головного управління ДФС у Вінницькій області на рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 21 серпня 2018 року та постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 20 лютого 2019 року у справі № 0240/2302/18-а.
Направити копію ухвали про відмову у відкритті касаційного провадження разом з касаційною скаргою та доданими до неї матеріалами особі, яка подала касаційну скаргу.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.
Судді: підписІ.А. Васильєва
підписС.С. Пасічник
підписВ.П. Юрченко