05 квітня 2019 року
м. Київ
справа № 489/4740/18
провадження № 61-3420ск18
Верховний Суд у складі судді Касаційного цивільного суду Коротуна В. М. розглянув касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Миколаївського апеляційного суду від 10 січня 2019 року в справі за позовом ОСОБА_1 до Миколаївського професійного ліцею торгівлі та ресторанного сервісу про відшкодування середнього заробітку за затримку видачі трудової книжки при звільненні,
У липні 2018 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Миколаївського професійного ліцею торгівлі та ресторанного сервісу, в якому просила суд стягнути з відповідача на користь позивача середній заробіток за весь час затримки при видачі трудової книжки та за затримку розрахунку при звільненні за період з 17 жовтня 2017 року до 19 червня 2018 року в
розмірі 67 138,48 грн.
Рішенням Ленінського районного суду м. Миколаєва від 26 жовтня 2018 року позов ОСОБА_1 задоволено частково.
Вирішено стягнути з Миколаївського професійного ліцею торгівлі та ресторанного сервісу на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час затримки видачі трудової книжки за період з 17 жовтня 2017 року до 19 червня 2018 року в розмірі 65 186,78 грн, на які потрібно нарахувати усі податки та збори.
Вирішено питання про розподіл судових витрат.
Постановою Миколаївського апеляційного суду від 10 січня 2019 року рішення Ленінського районного суду м. Миколаєва змінено в частині розміру стягнення середнього заробітку з 65 186, 78 грн до 12 100,54 грн.
У іншій частині рішення суду залишено без змін.
У березні 2019 року до Верховного Суду надійшла касаційна скарга
ОСОБА_1 на постанову Миколаївського апеляційного суду від 10 січня 2019 року, у якій посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, заявник просить скасувати рішення суду апеляційної інстанції та рішення суду першої інстанції залишити в силі.
Вивчивши касаційну скаргу та додані до неї матеріали, Верховний Суд дійшов висновку про відмову у відкритті касаційного провадження, оскільки вона подана на судові рішення у малозначній справі, що не підлягають касаційному оскарженню.
Стаття 129 Конституції України серед основних засад судочинства визначає забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення (пункт 8).
За правилом пункту 1 частини другої статті 19 ЦПК України малозначними справами є справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Прожитковий мінімум для працездатних осіб вираховується станом на 01 січня календарного року, в якому подається скарга (частина дев'ята статті 19 ЦПК України).
Ціна позову у даній справі становить 67 138,48 грн, яка станом на 01 січня
2019 року не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (1 921,00х100=192 100,00).
Миколаївським апеляційним судом справу № 489/4740/18 розглянуто у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.
Разом з тим, у касаційній скарзі заявник посилається на підпункти «а», «в» пункту 2 частини третьої статті 389 ЦПК України, проте вказані посилання є безпідставними й не спростовують визначення цієї справи як малозначної.
Посилання на інші випадки, передбачені пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України за наявності яких судові рішення у малозначній справі підлягають касаційному оскарженню, касаційна скарга та додані до неї матеріали не містять.
Згідно з пунктом 1 частини другої статті 394 ЦПК України суддя-доповідач відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.
Зазначене відповідає Рекомендаціям № R (95) 5 Комітету Міністрів Ради Європи від 07 лютого 1995 року, який рекомендував державам-членам вживати заходи щодо визначення кола питань, які виключаються з права на апеляцію та касацію, щодо попередження будь-яких зловживань системою оскарження. Відповідно до частини «с» статті 7 цієї Рекомендації скарги до суду третьої інстанції мають передусім подаватися відносно тих справ, які заслуговують на третій судовий розгляд, наприклад справ, які розвиватимуть право або сприятимуть однаковому тлумаченню закону. Вони також можуть бути обмежені скаргами у тих справах, де питання права мають значення для широкого загалу. Від особи, яка подає скаргу, слід вимагати обґрунтування причин, з яких її справа сприятиме досягненню таких цілей.
Відповідно до прецедентної практики Європейського суду з прав людини, яка є джерелом права (стаття 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини»), умови прийнятності касаційної скарги, відповідно до норм законодавства, можуть бути суворішими, ніж для звичайної заяви. Зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, процесуальні процедури у суді касаційної інстанції можуть бути більш формальними, особливо, якщо провадження здійснюється судом після їх розгляду судом першої інстанції, а потім судом апеляційної інстанції (рішення у справах: «Levages Prestations Services v. France» (Леваж Престасьон Сервіс проти Франції) від 23 жовтня 1996 року; «Brualla Gomez de la Torre v. Spain» (Бруалья Ґомес де ла Торре проти Іспанії) від 19 грудня 1997 року).
З урахуванням наведеного, оскільки ОСОБА_1 подала касаційну скаргу на судове рішення у малозначній справі, що не підлягає касаційному оскарженню, передбачених пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України випадків не встановлено, у відкритті касаційного провадження у справі необхідно відмовити.
Керуючись статтями 19, 389, 394 ЦПК України,
Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Миколаївського апеляційного суду від 10 січня 2019 року в справі за позовом ОСОБА_1 до Миколаївського професійного ліцею торгівлі та ресторанного сервісу про відшкодування середнього заробітку за затримку видачі трудової книжки при звільненні.
Копію ухвали разом з доданими до скарги матеріалами повернути особі, яка подавала касаційну скаргу.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Суддя В. М. Коротун