Іменем України
05 квітня 2019 року
Київ
справа №810/2712/17
адміністративне провадження №К/9901/51739/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Гончарової І.А., суддів - Олендера І.Я., Ханової Р.Ф.,
розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Головного управління ДФС у Чернівецькій області
на постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 24 квітня 2018 року (колегія суддів: головуючий суддя - Бабенко К.А., судді - Кузьменко В.В., Парінова А.Б.)
у справі № 810/2712/17
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Аква Ворлд»
до Головного управління ДФС у Чернівецькій області
про визнання протиправним та скасування наказу, визнання протиправними дій,
У серпні 2017 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Аква Ворлд» (далі - Товариство) звернулося до суду з позовом до Головного управління ДФС у Чернівецькій області (далі - ГУ ДФС у Чернівецькій області, контролюючий орган), в якому позивач, з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог від 28 вересня 2017 року, просило суд:
- визнати неправомірним та скасувати наказ ГУ ДФС у Чернівецькій області від 18 квітня 2017 року № 417 про проведення документальної планової перевірки Товариства з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства;
- визнати протиправними дії ГУ ДФС у Чернівецькій області щодо проведення перевірки не за місцезнаходженням Товариства, за наслідками якої складено акт від 30 травня 2017 року № 1430/24-13-14-02/39878207 «Про результати документальної планової виїзної перевірки ТОВ «Аква Ворлд», код ЄДРПОУ 39878207 з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 06 липня 2015 року по 31 грудня 2016 року».
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що документальна планова виїзна перевірка здійснювалась за адресою: м. Чернівці, вул. Шевченка, буд. 28, яка з 10 квітня 2017 року не є місцезнаходженням Товариства. Про зміну місцезнаходження Товариства та зміну податкового обліку відповідач був належним чином повідомлений. Таким чином, оскільки перевірка здійснена не за місцезнаходженням Товариства, то дії ГУ ДФС у Чернівецькій області щодо проведення такої перевірки, на думку позивача, є протиправними, а спірний наказ прийнятий з порушенням норм чинного законодавства.
Київський окружний адміністративний суд постановою від 02 листопада 2017 року в задоволенні адміністративного позову Товариства відмовив.
Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що на момент прийняття відповідачем оскаржуваного наказу 18 квітня 2017 року та на початок планової виїзної перевірки 28 квітня 2017 року Товариство перебувало на обліку в Чернівецькій ОДПІ, що підтверджується відповідним витягом Перевірка проведена в присутності уповноважених осіб Товариства, під час перевірки позивачем надані документи для її проведення, тобто фактично Товариство знаходилось за вказаною адресою. Позивач не надав доказів того, що проведення перевірки за вказаною адресою звузило обсяг його прав, зокрема, щодо надання всіх документів, що належать або пов'язані з предметом перевірки.
Київський апеляційний адміністративний суд постановою від 03 квітня 2018 року постанову суду першої інстанції в частині відмови у задоволенні позовних вимог про визнання протиправними дій відповідача щодо проведення перевірки не за місцезнаходженням позивача, за наслідками якої складено акт від 30 травня 2017 року № 1430/24-13-14-02/39878207 «Про результати документальної планової виїзної перевірки позивача з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 06 липня 2015 року по 31 грудня 2016 року», скасував та прийняв в цій частині нову постанову, якою адміністративний позов задовольнив.
Визнав протиправними дії ГУ ДФС у Чернівецькій області щодо проведення перевірки не за місцезнаходженням Товариства з обмеженою відповідальністю «Аква Ворлд», за наслідками якої складено акт від 30 травня 2017 року № 1430/24-13-14-02/39878207 «Про результати документальної планової виїзної перевірки Товариства з обмеженою з обмеженою відповідальністю «Аква Ворлд» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 06 липня 2015 року по 31 грудня 2016 року».
В іншій частині постанову Київського окружного адміністративного суду від 02 листопада 2017року залишив без змін.
Не погодившись із постановою суду апеляційної інстанції, ГУ ДФС у Чернівецькій області звернулося до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального та процесуального права, просило скасувати постанову суду апеляційної інстанції та залишити в силі постанову суду першої інстанції.
Товариство подало до Суду відзив на касаційну скаргу, в якому просило відмовити в задоволенні касаційної скарги і залишити судове рішення апеляційної інстанції без змін.
Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши та обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню.
Відповідно до статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Зазначеним вимогам постанова суду апеляційної інстанції не відповідає з огляду на наступне.
Суди попередніх інстанцій встановили, що на підставі пп. 20.1.4 п. 20.1 ст. 20, п. 77.1, п. 77.4 ст. 77, п. 82.2 ст. 82 Податкового кодексу України ГУ ДФС у Чернівецькій області прийнято наказ від 18 квітня 2017 року № 417 про проведення документальної планової перевірки позивача з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 06 липня 2015 року по 31 грудня 2016 року тривалістю 10 робочих днів з 28 квітня 2017 року.
Наказ та повідомлення про проведення перевірки отримані позивачем 19 квітня 2017 року, що підтверджується наявним у матеріалах справи зворотним повідомленням про вручення рекомендованого поштового відправлення.
Направлення на перевірку від 28.04.2017 року №№ 752, 753, 754, 755, 756, №763, від 10.05.2017 року №784 та від 12.05.2017 року №№796, 797 пред'явлено Позивачу 28.04.2017 року, 10.05.2017 року та 25.05.2017 року, відповідно, що підтверджується підписами директора Позивача Філіпчук О.Ю. на зазначених направленнях.
На підставі наказу та направлень на перевірку в період з 28 квітня 2017 року по 23 травня 2017 року посадовими особами ГУ ДФС у Чернівецькій області проведено документальну планову виїзну перевірку Товариства, за результатами якої складено акт від 30 травня 2017 року № 1430/24-13-14-02/39878207.
За висновками акта перевірки позивач порушив норми Податкового кодексу України, в результаті чого занизив зобов'язання з податку на прибуток всього в сумі 3 493 101 грн, у тому числі: за 2015 рік - 1 884 878 грн та за 2016 рік - 1 608 223 грн.; та завищив «суму від'ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду» рядок 21 декларації з податку на додану вартість за грудень 2016 року в сумі 510 308 грн.
Скасовуючи рішення суду першої інстанції та задовольняючи частково позов, суд апеляційної інстанції зазначив, що документальна планова виїзна перевірка проведена не за місцезнаходженням позивача, що суперечить вимогам Податкового кодексу України та свідчить про протиправність дій ГУ ДФС у Чернівецькій області щодо проведення такої перевірки.
Колегія суддів не погоджується з таким висновком суду апеляційної інстанції та зазначає наступне.
Згідно з пунктом 75.1 статті 75 Податкового кодексу України контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.
Пунктом 75.1.2 статті 75 Податкового кодексу України визначено, що документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов'язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також отриманих в установленому законодавством порядку контролюючим органом документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків.
Документальна планова перевірка проводиться відповідно до плану-графіка перевірок.
Відповідно до пункту 77.1 статті 77 Податкового кодексу України документальна планова перевірка повинна бути передбачена у плані-графіку проведення планових документальних перевірок.
Пунктом 77.4. статті 77 Податкового кодексу України, про проведення документальної планової перевірки керівником (його заступником або уповноваженою особою) контролюючого органу приймається рішення, яке оформлюється наказом; право на проведення документальної планової перевірки платника податків надається лише у випадку, коли йому не пізніше ніж за 10 календарних днів до дня проведення зазначеної перевірки вручено під розписку або надіслано рекомендованим листом з повідомленням про вручення копію наказу про проведення документальної планової перевірки та письмове повідомлення із зазначенням дати початку проведення такої перевірки.
Згідно з пунктом 77.6 статті 77 Податкового кодексу України допуск посадових осіб контролюючих органів до проведення документальної планової виїзної перевірки здійснюється згідно із статтею 81 цього Кодексу.
Пунктом 81.1 статті 81 Податкового кодексу України передбачено, що посадові особи контролюючого органу мають право приступити до проведення документальної виїзної, фактичної перевірки за наявності підстав для їх проведення, визначених цим Кодексом, та за умови пред'явлення або надіслання у випадках, визначених цим Кодексом, таких документів: направлення на проведення такої перевірки, копії наказу про проведення перевірки; службового посвідчення осіб, які зазначені в направленні на проведення перевірки.
Як встановлено судами попередніх інстанцій та не заперечується самим позивачем, Товариство допустило посадових осіб ГУ ДФС у Чернівецькій області до проведення перевірки на підставі наказу від 18 квітня 2017 року № 417, в результаті чого перевірка фактично проведена.
Щодо доводів Товариства, викладених у позовній заяві, про проведення перевірки не за місцезнаходженням позивача, то суд першої інстанції встановив, що на момент прийняття відповідачем оскаржуваного наказу 18 квітня 2017 року та на початок планової перевірки 28 квітня 2017 року Товариство перебувало на обліку в Чернівецькій ОДПІ, що підтверджується витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань від 07 серпня 2017 року.
Також судом першої інстанції встановлено, що перевірка проведена в присутності уповноважених осіб Товариства, під час перевірки позивачем надано документи для її проведення, тобто фактично Товариство знаходилось за вказаною адресою.
При цьому платник податку, який вважає порушеним порядок та підстави призначення податкової перевірки, зокрема виїзної, щодо нього, має захищати свої права шляхом недопуску посадових осіб контролюючого органу до такої перевірки. Якщо ж допуск до податкової перевірки відбувся, в подальшому предметом розгляду в суді має бути лише суть виявлених порушень податкового та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.
Відтак, з огляду на наведене, позови платників податків, спрямовані на оскарження рішень (у тому числі наказів про призначення перевірки), дій або бездіяльності контролюючих органів щодо призначення та/або проведення перевірок можуть бути задоволені лише в тому разі, якщо до моменту винесення судового рішення не відбулося допуску посадових осіб контролюючого органу до спірної перевірки. В іншому разі в задоволенні відповідних позовів має бути відмовлено, оскільки правові наслідки оскаржуваних дій за таких обставин є вичерпаними, а отже, задоволення позову не може призвести до відновлення порушених прав платників податків, оскільки після проведення перевірки права платника податків порушують лише наслідки проведення відповідної перевірки.
Таким чином, колегія суддів вважає обґрунтованим висновок суду першої інстанції, який полягає в тому, що позивач, допустивши посадових осіб контролюючого органу до проведення перевірки, тим самим втратив своє право на оскарження наказу про проведення планової виїзної перевірки від 18 квітня 2017 року № 417, скасування якого за вказаних обставин не може призвести до відновлення порушених прав Товариства, оскільки права останнього порушують лише наслідки проведення такої перевірки у вигляді податкових повідомлень-рішень.
Згідно з частиною першою статті 352 Кодексу адміністративного судочинства України, суд касаційної інстанції скасовує постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково і залишає в силі судове рішення суду першої інстанції у відповідній частині, якщо встановить, що судом апеляційної інстанції скасовано судове рішення, яке відповідає закону.
Враховуючи викладене, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню, оскільки судом апеляційної інстанції неправильно застосовано норми матеріального права, що призвело до помилкового скасування рішення суду першої інстанції, яке відповідає закону.
Керуючись статтями 345, 352, 356 Кодексу адміністративного судочинства України, Суд
Касаційну скаргу Головного управління ДФС у Чернівецькій області задовольнити.
Постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 24 квітня 2018 року скасувати та залишити в силі постанову Київського окружного адміністративного суду від 02 листопада 2017 року.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.
Суддя-доповідач І.А. Гончарова
Судді І.Я. Олендер
Р.Ф. Ханова