Іменем України
05 квітня 2019 року
Київ
справа №296/2219/17
адміністративне провадження №К/9901/29891/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Білоуса О.В.,
суддів - Бевзенка В.М., Стрелець Т.Г.,
розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Житомирського об'єднаного Управління Пенсійного фонду України в Житомирській області на постанову Корольовського районного суду міста Житомира від 23 травня 2017 року (головуючий суддя - Бондарчук В.В.) та ухвалу Житомирського апеляційного адміністративного суду від 11 серпня 2017 року (головуючий суддя - Охрімчук І.Г., судді - Капустинський М.М., Моніч Б.С.) у справі за позовом Житомирського об'єднаного Управління Пенсійного фонду України в Житомирській області до Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Житомирській області про визнання незаконними дій державного виконавця,
У березні 2017 року Житомирське об'єднане Управління Пенсійного фонду України в Житомирській області (далі - Житомирське ОУПФУ, позивач) звернулося до суду з адміністративним позовом до Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Житомирській області (далі - УДВС ГТУЮ у Житомирській області, відповідач), в якому просило:
- скасувати постанову від 27 грудня 2016 року про стягнення виконавчого збору у розмірі 6 400,00 грн.;
- скасувати постанову від 27 грудня 2016 року про стягнення з боржника витрат на проведення виконавчих дій у розмірі 70,30 грн.
Позов обґрунтовано тим, що постанови винесено із порушенням норм матеріального та процесуального права, оскільки пенсія є періодичним платежем, виплата якої, за загальним правилом, не обмежена у часі, а відтак виконавчий збір не стягується за виконавчими документами про конфіскацію майна, стягнення періодичних платежів, накладення арешту на майно для забезпечення позовних вимог, за виконавчими документами, що підлягають негайному виконанню, а тому оскаржувані постанови є протиправними та підлягають скасуванню.
Постановою Корольовського районного суду міста Житомира від 23 травня 2017 року, залишеною без змін ухвалою Житомирського апеляційного адміністративного суду від 11 серпня 2017 року у задоволенні позовних вимог відмовлено.
Не погодившись з ухваленими у справі судовими рішеннями, Житомирське ОУПФУ звернулося до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального та процесуального права, просило рішення судів попередніх інстанцій скасувати, ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити.
Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 01 вересня 2017 року відкрито касаційне провадження за вказаною касаційною скаргою.
Справу згідно з Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 27 лютого 2018 року передано для розгляду касаційної скарги колегії суддів Касаційного адміністративного суду у складі Білоуса О.В. (суддя-доповідач), Бевзенка В.М., Стрелець Т.Г.
Заслухавши суддю-доповідача, переглянувши судові рішення в межах доводів і вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права, колегія суддів дійшла висновку про залишення касаційної скарги без задоволення.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що 18 жовтня 2016 року Богунським районним судом міста Житомира видано виконавчий лист у справі № 295/7504/16-а за позовом ОСОБА_4 до Житомирського об'єднаного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області про визнання дій неправомірними та зобов'язання вчинити певні дії. Згідно вказаного виконавчого листа Житомирське ОУПФУ зобов'язано здійснити перерахунок та виплачувати ОСОБА_4 пенсію як судді у відставці, призначену на умовах статті 37 Закону України «Про державну службу», з урахуванням складових заробітної плати, згідно довідки ТУ ДСА України в Житомирській області від 06 травня 2016 року № 1023/16 у розмірі 80% суми заробітної плати без обмеження розміру пенсії максимальним розміром, починаючи з 08 червня 2016 року.
20 жовтня 2016 року старшим державним виконавцем відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Житомирській області Сладь Т.П. винесено постанову про відкриття виконавчого провадження ВП № 52680455.
27 грудня 2016 року старшим державним виконавцем відділу примусового виконання рішень УДВС ГТУЮ у Житомирській області Сладь Т.П. винесено постанови про закінчення виконавчого провадження ВП №52680455, про стягнення з боржника виконавчого збору в розмірі 6400,00 грн. та постанову про стягнення з боржника витрат на проведення виконавчих дій в розмірі 70,30 грн.
Вважаючи, що його права та законні інтереси порушено, позивач звернувся до суду з цим адміністративним позовом.
Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив із того, що відповідач, приймаючи оскаржувані постанови, діяв на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені законом.
Зазначена позиція підтримана Житомирським апеляційним адміністративним судом, який за результатом апеляційного перегляду залишив рішення суду першої інстанції без змін.
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду погоджується із зазначеними висновками судів попередніх інстанцій, враховуючи наступне.
Згідно з статтею 1 Закону України від 02 червня 2016 року № 1404-VIII "Про виконавче провадження" (далі - Закон № 1404-VIII), виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Частиною першою статті 5 Закону № 1404-VIII встановлено, що примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів".
Згідно з частиною першою статті 18 Закону № 1404-VIII виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.
Відповідно до частини п'ятої статті 26 Закону № 1404-VIII виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження, в якій зазначає про обов'язок боржника подати декларацію про доходи та майно боржника, попереджає боржника про відповідальність за неподання такої декларації або внесення до неї завідомо неправдивих відомостей.
У постанові про відкриття виконавчого провадження за рішенням, примусове виконання якого передбачає справляння виконавчого збору, державний виконавець зазначає про стягнення з боржника виконавчого збору в розмірі, встановленому статтею 27 цього Закону.
За змістом статті 27 Закону № 1404-VIII виконавчий збір - це збір, що справляється на всій території України за примусове виконання рішення органами державної виконавчої служби. Виконавчий збір стягується з боржника до Державного бюджету України.
За примусове виконання рішення немайнового характеру виконавчий збір стягується в розмірі двох мінімальних розмірів заробітної плати з боржника - фізичної особи і в розмірі чотирьох мінімальних розмірів заробітної плати з боржника - юридичної особи.
Водночас, частиною дев'ятою статті 27 Закону № 1404-VIII встановлено, що виконавчий збір не стягується у разі закінчення виконавчого провадження на підставі пункту 9 частини першої статті 39 Закону, якщо рішення було виконано до винесення постанови про відкриття виконавчого провадження.
Згідно пункту 9 частини першої статті 39 Закону № 1404-VIII виконавче провадження підлягає закінченню у разі, фактичного виконання в повному обсязі рішення згідно з виконавчим документом.
Частиною другою цієї ж статті встановлено, що постанова про закінчення виконавчого провадження з підстав, передбачених частиною першою цієї статті, виноситься в день настання відповідних обставин або в день, коли виконавцю стало відомо про такі обставини.
Відповідно до частини третьої статті 40 Закону № 1404-VIII у разі повернення виконавчого документа стягувачу з підстав, передбачених пунктами 1, 3, 4, 6 частини першої статті 37 цього Закону, закінчення виконавчого провадження з підстав, передбачених пунктами 1, 2, 4, 6, 9 (крім випадку, передбаченого частиною дев'ятою статті 27 цього Закону), 11, 14 і 15 частини першої статті 39 цього Закону, якщо виконавчий збір не стягнуто, державний виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня повернення виконавчого документа (закінчення виконавчого провадження) виносить постанову про стягнення виконавчого збору, яку виконує в порядку, встановленому цим Законом.
Отже, державний виконавець виносить постанову про стягнення виконавчого збору, зокрема, якщо у разі закінчення виконавчого провадження з підстав, передбачених пунктами 1, 2, 4, 6, 9 (крім випадку, передбаченого частиною дев'ятою статті 27 цього Закону), 11, 14 і 15 частини першої статті 39 цього Закону не було стягнуто з боржника виконавчий збір, яку виконує в порядку, встановленому цим Законом.
За такого правового врегулювання та з урахуванням встановлених судами першої та апеляційної інстанцій обставин справи, Верховний Суд погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про правомірність дій відповідача щодо винесення постанов від 27 грудня 2016 року про стягнення виконавчого збору у розмірі 6 400,00 грн. та про стягнення з боржника витрат на проведення виконавчих дій у розмірі 70,30 грн., у зв'язку з чим підстави для скасування оскаржуваних постанов відсутні.
У касаційній скарзі Житомирське ОУПФУ, як на підставу для скасування судових рішень попередніх інстанцій та задоволення позовних вимог вказує, що відповідачем при винесенні оскаржуваних постанов не враховано, що пенсія є періодичним платежем, виплата якої, за загальним правилом, не обмежена у часі, а відтак виконавчий збір не стягується за виконавчими документами про конфіскацію майна, стягнення періодичних платежів, накладення арешту на майно для забезпечення позовних вимог за виконавчими документами, що підлягають негайному виконанню (пункт 1 частини п'ятої статті 27 Закону № 1404-VIII).
Колегія суддів вказані доводи вважає безпідставними, оскільки у даному випадку у примусовому порядку виконується рішення зобов'язального характеру (про зобов'язання Житомирського ОУПФУ здійснити перерахунок та виплачувати ОСОБА_4 пенсію як судді у відставці, призначену на умовах статті 37 Закону України «Про державну службу», з урахуванням складових заробітної плати, згідно довідки ТУ ДСА України в Житомирській області від 06 травня 2016 року № 1023/16, у розмірі 80% суми заробітної плати без обмеження розміру пенсії максимальним розміром, починаючи з 08 червня 2016 року), а не про стягнення періодичних платежів, а тому відсутні підстави для звільнення позивача від сплати виконавчого збору.
Окрім того, судами попередніх інстанцій встановлено, що на дату винесення спірної постанови про стягнення з боржника виконавчого збору рішення суду виконано не було, у зв'язку з чим доводи позивача у цій частині є безпідставними.
Враховуючи вищезазначене, колегія суддів вважає, що постанова Корольовського районного суду міста Житомира від 23 травня 2017 року та ухвала Житомирського апеляційного адміністративного суду від 11 серпня 2017 року ґрунтуються на правильно встановлених фактичних обставинах справи, яким дана належна юридична оцінка, правильно застосовані норми матеріального права, що регулюють спірні правовідносини, та не допущено порушень процесуального закону, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи. Усі доводи та їх обґрунтування викладені в касаційній скарзі не спростовують висновків судів попередніх інстанцій, тому підстави для скасування ухвалених судових рішень та задоволення касаційної скарги відсутні.
Приписами частини першої статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
Згідно з частиною першою статті 350 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.
Керуючись статтями 341, 345, 349, 350, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України,
Касаційну скаргу Житомирського об'єднаного Управління Пенсійного фонду України в Житомирській області залишити без задоволення, а постанову Корольовського районного суду міста Житомира від 23 травня 2017 року та ухвалу Житомирського апеляційного адміністративного суду від 11 серпня 2017 року - без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.
Суддя-доповідач О.В.Білоус
Судді В.М.Бевзенко
Т.Г.Стрелець