05 квітня 2019 року
м. Київ
справа № 653/773/18
провадження № 61-6261ск19
Верховний Суд у складі судді Касаційного цивільного суду Коротуна В. М. розглянув касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2, на рішення Генічеського районного суду Херсонської області від 20 липня 2018 року та постанову Херсонського апеляційного суду від 12 лютого 2019 року в справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_1 про стягнення коштів за комунальні послуги,
У березні 2018 року ОСОБА_3 звернулася до суду з позовом до
ОСОБА_1, в якому просила стягнути з відповідача на її користь в рахунок відшкодування витрат на комунальні платежі та утримання комунікацій і трансформаторної підстанції у розмірі 12 321,12 грн.
Рішенням Генічеського районного суду Херсонської області від 20 липня
2018 року позов ОСОБА_3 задоволено.
Вирішено стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 у рахунок компенсації частки у витратах зі сплати комунальних послуг на утримання майна 12 321,12 грн.
Вирішено питання про розподіл судових витрат.
Постановою Херсонського апеляційного суду від 12 лютого 2019 року рішення Генічеського районного суду Херсонської області від 20 липня 2018 року змінено та зменшено розмір, визначеної до стягнення суми у рахунок компенсації частки у витратах з оплати комунальних послуг на утримання майна із 12 321,12 грн
до 8 503,37 грн, а судових витрат - із 704,80 грн до 486,31 грн.
У іншій частині рішення суду першої інстанції залишено без змін.
У березні 2019 року до Верховного Суду надійшла касаційна скарга представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2, на рішення Генічеського районного суду Херсонської області від 20 липня 2018 року та постанову Херсонського апеляційного суду від 12 лютого 2019 року, у якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, заявник просить скасувати рішення суду першої та апеляційної інстанцій та ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позову.
Вивчивши касаційну скаргу та додані до неї матеріали, Верховний Суд дійшов висновку про відмову у відкритті касаційного провадження, оскільки вона подана на судове рішення у малозначній справі, що не підлягає касаційному оскарженню.
Стаття 129 Конституції України серед основних засад судочинства визначає забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення (пункт 8).
Згідно з пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах, крім випадків, зазначених у цій же нормі ЦПК України.
Відповідно до пункту 1 частини шостої статті 19 ЦПК України для цілей цього Кодексу малозначними справами є справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Прожитковий мінімум для працездатних осіб вираховується станом на 01 січня календарного року, в якому подається скарга (частина дев'ята статті 19 ЦПК України).
Ціна позову у даній справі становить 12 321,12 грн, яка станом на 01 січня
2019 року не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (1 921,00х100=192 100,00).
Перевіривши доводи касаційної скарги, суд вважає, що наведені заявником обставини, передбачені підпунктом «в» пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України, не дають підстав для висновку про те, що справа має виняткове значення для заявника.
Відповідно до вимог пункту 1 частини другої статті 394 ЦПК України суддя-доповідач відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.
Зазначене відповідає Рекомендаціям № R (95) 5 Комітету Міністрів Ради Європи від 07 лютого 1995 року, який рекомендував державам-членам вживати заходи щодо визначення кола питань, які виключаються з права на апеляцію та касацію, щодо попередження будь-яких зловживань системою оскарження. Відповідно до частини «с» статті 7 цієї Рекомендації скарги до суду третьої інстанції мають передусім подаватися відносно тих справ, які заслуговують на третій судовий розгляд, наприклад справ, які розвиватимуть право або сприятимуть однаковому тлумаченню закону. Вони також можуть бути обмежені скаргами у тих справах, де питання права мають значення для широкого загалу. Від особи, яка подає скаргу, слід вимагати обґрунтування причин, з яких її справа сприятиме досягненню таких цілей.
Відповідно до прецедентної практики Європейського суду з прав людини, яка є джерелом права (стаття 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини»), умови прийнятності касаційної скарги, відповідно до норм законодавства, можуть бути суворішими, ніж для звичайної заяви. Зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, процесуальні процедури у суді касаційної інстанції можуть бути більш формальними, особливо, якщо провадження здійснюється судом після їх розгляду судом першої інстанції, а потім судом апеляційної інстанції (рішення у справах: «Levages Prestations Services v. France» (Леваж Престасьон Сервіс проти Франції) від 23 жовтня 1996 року; «Brualla Gomez de la Torre v. Spain» (Бруалья Ґомес де ла Торре проти Іспанії) від 19 грудня 1997 року).
З урахуванням наведеного, оскільки представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2, подав касаційну скаргу на судові рішення у малозначній справі, що не підлягають касаційному оскарженню, у відкритті касаційного провадження у справі слід відмовити.
Керуючись статтею 129 Конституції України, статтею 176 ЦПК України, пунктом 1 частини шостої, частиною дев'ятою статті 19, пунктом 2 частини третьої статті 389, пунктом 1 частини другої статті 394 ЦПК України,
Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2, на рішення Генічеського районного суду Херсонської області від 20 липня
2018 року та постанову Херсонського апеляційного суду від 12 лютого 2019 року в справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_1 про стягнення коштів за комунальні послуги.
Копію ухвали разом з доданими до скарги матеріалами повернути особі, яка подавала касаційну скаргу.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Суддя В. М. Коротун