Постанова
Іменем України
01квітня 2019 року
м. Київ
справа № 405/5510/15-ц
провадження № 61-7771св18
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Курило В. П. (суддя-доповідач), Коротуна В. М.,
Червинської М. Є.,
учасники справи:
позивач (відповідач за зустрічним позовом) - публічне акціонерне товариство «Альфа-Банк»,
відповідачі: ОСОБА_4 (позивач за зустрічним позовом), ОСОБА_5,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_4 на рішення Ленінського районного суду міста Кіровограда від 01 листопада 2016 року у складі судді Іванової Л. А. та ухвалу апеляційного суду Кіровоградської області
від 14 вересня 2017 року у складі колегії суддів: Черненко В. В., Кіселика С. А., Дьомич Л. М.,
Короткий зміст позовних вимог:
У липні 2015 року публічне акціонерне товариство «Альфа-Банк» (далі - ПАТ «Альфа-Банк») до ОСОБА_4, ОСОБА_5 про стягнення заборгованості.
Позовна заява мотивована тим, що 25 грудня 2007 року між закритим акціонерним товариство «Альфа-Банк», правонаступником якого є
ПАТ «Альфа-Банк», та ОСОБА_4 було укладено кредитний договір
№ 700002788, відповідно до якого банк зобов'язувався надати позичальникові кредит у сумі 14 991,50 доларів США, а позичальник зобов'язувався в порядку та на умовах, що визначені договором, повертати кредит, виплачувати проценти за користування кредитом, сплачувати неустойку та інші передбачені платежі в сумі, строки та на умовах, що передбачені договором та додатком
№ 1 до нього - графіком погашення кредиту. Строк повернення - 25 грудня 2019 року.
Позивач зазначив, що свої зобов'язання за договором виконав, надавши ОСОБА_4 кредит у сумі 14 991, 50 доларів США, разом з тим, останній свої зобов'язання за кредитним договором належним чином не виконав, в результаті чого станом на 06 липня 2015 року утворилась заборгованість за кредитом в розмірі 9 017,83 доларів США, що за курсом НБУ на дату розрахунку складає - 189 538,98 грн, за відсотками 425,87 доларів США, що за курсом НБУ на дату розрахунку складає - 8 951,04 грн, а також, у зв'язку з систематичним порушенням позичальником зобов'язань за договором, - нарахована неустойка (пеня), розмір якої становить 549,40 доларів США, що за курсом НБУ на дату розрахунку складає - 11 547,43 грн.
В забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором, 25 грудня 2007 року між банком та ОСОБА_5 було укладено договір поруки
№ 700002788-П, за яким ОСОБА_5, як поручитель, поручається за виконання ОСОБА_4 обов'язків, що виникли на підставі основного договору або можуть виникнути на підставі нього в майбутньому, та, у разі порушення зобов'язань за договором, відповідачі виступають як солідарні боржники.
ПАТ «Альфа-Банк» просило стягнути солідарно з ОСОБА_4, ОСОБА_5 заборгованість за кредитним договором від 25 грудня 2007 року № 700002788 в розмірі 210 037,45 грн, а також покласти на відповідачів понесені судові витрати по справі, які складаються з судового збору в розмірі 2 100,38 грн.
У лютому 2016 року ОСОБА_4 звернувся до суду із зустрічними позовними вимогами до ПАТ «Альфа-Банк» про визнання кредитного договору удаваним.
Зустрічні позовна заява ОСОБА_4 мотивована тим, що відповідно до пункту 2.7 кредитного договору, кредит надається однією сумою в безготівковій формі, шляхом перерахування кредитних коштів на поточний рахунок позичальника.
Позичальник здійснює продаж іноземної валюти, отриманої як кредитні кошти за договором, за безготівковим курсом, встановленим банком на день здійснення валютної обмінної операції, та одразу зараховує отриману в результаті такої операції суму в національній валюті на поточний рахунок позичальника № НОМЕР_2.
Позичальник в порядку договірного списання доручає банку перерахувати вилучені від продажу валюти кошти з поточного рахунку позичальника у сумі 74 950,00 грн на рахунок продавця ЗАТ «ЗАЗ», тим самим банк надав кредит в гривнях, однак кредитним договором було оформлено кредит як валютний, тим самим валютний кредит є удаваним і ним приховано гривневий кредит, який фактично надав банк.
Обставини, на які посилається ОСОБА_4 зокрема, що банк надав кредит не у доларах США, а у гривнях, йому стали відомо лише 27 квітня 2015 року
від працівників ПАТ «Альфа-Банк» при укладенні договору про внесення змін і доповнень до кредитного договору, оскільки банк взагалі не надавав йому жодних документів на підтвердження порядку і способу перерахунку грошових коштів за придбання транспортного засобу.
ОСОБА_4 просив визнати удаваним кредитний договір від 25 грудня
2007 року № 700002788, укладений між ним та ПАТ «Альфа-Банк» в частині надання кредиту в доларах США.
Ухвалою Ленінського районного суду міста Кіровограда від 06 квітня
2016 року зустрічні позовні вимоги ОСОБА_4 до ПАТ «Альфа-Банк» про визнання кредитного договору удаваним об'єднано в одне провадження з позовними вимогами ПАТ «Альфа-Банк» до ОСОБА_4, ОСОБА_5, про стягнення заборгованості.
Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій:
Рішенням Ленінського районного суду міста Кіровограда від 01 листопада 2016 року позовні вимоги ПАТ «Альфа-Банк» задоволено.
Стягнуто з ОСОБА_4, ОСОБА_5 солідарно на користь ПАТ «Альфа-Банк» заборгованість за кредитним договором від 25 грудня 2007 року
№ 700002788 в розмірі 210 037,45 грн.
Стягнуто з ОСОБА_4, ОСОБА_5 на користь ПАТ «Альфа-Банк» судовий збір в розмірі по 1 050,19 грн з кожного.
Зустрічні позовні вимоги ОСОБА_4 залишено без задоволення.
Задовольняючи позовні вимоги ПАТ «Альфа-Банк», місцевий суд виходив із того, що у зв'язку із неналежним виконанням зобов'язань ОСОБА_4 за кредитним договором, утворилась заборгованість, яка підлягає стягненню в солідарному порядку з ОСОБА_4 (боржник) та ОСОБА_5 (поручитель) на користь банку в судовому порядку.
Залишаючи без задоволення зустрічні позовні вимоги ОСОБА_4, місцевий суд виходив із того, що ОСОБА_4 не надано доказів на підтвердження удаваності кредитного договору від 25 грудня 2007 року № 700002788 в частині надання кредиту в доларах США.
Ухвалою апеляційного суду Кіровоградської області від 14 вересня 2017 року апеляційну скаргу ОСОБА_4 відхилено.
Рішення Ленінського районного суду міста Кіровограда від 01 листопада
2016 року залишено без змін.
Відхиляючи апеляційну скаргу ОСОБА_4, апеляційний суд погодився з висновком суду першої інстанції.
Короткий зміст вимог та доводів касаційної скарги:
03 жовтня 2017 року ОСОБА_4 через засоби поштового зв?язку подав до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ касаційну скаргу, у якій просить скасувати рішення Ленінського районного суду міста Кіровограда від 01 листопада 2016 року та ухвалу апеляційного суду Кіровоградської області від 14 вересня
2017 року та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог
ПАТ «Альфа-Банк» відмовити, зустрічні позовні вимоги ОСОБА_4 задовольнити, мотивуючи свої вимоги неправильним застосуванням судами норм матеріального та порушенням норм процесуального права.
Касаційна скарга обґрунтована тим, що ПАТ «Альфа-Банк» не було надано жодного доказу на підтвердження видачі кредиту в іноземній валюті.
Позовна заява не містить періоду за який виникла заборгованість.
Судами не застосовано до спірних правовідносин правила частини четвертої статті 559 ЦК України.
Доводи інших учасників справи:
Відзив на касаційну скаргу не надійшов.
Рух касаційної скарги:
Відповідно до підпункту 4 пункту 1 розділу XIII «Перехідні положення»
ЦПК України у редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.
Статтею 388 ЦПК України встановлено, що судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.
У лютому 2018 року касаційну скаргу передано до Верховного Суду.
Ухвалою Верховного Суду від 15 травня 2018 року відкрито касаційне провадження у даній справі та витребувано матеріали цивільної справи з Ленінського районного суду міста Кіровограда.
Зупинено виконання рішення Ленінського районного суду міста Кіровограда від 01 листопада 2016 року, яке залишено без змін ухвалою апеляційного суду Кіровоградської області від 14 вересня 2017 року,до закінчення касаційного провадження.
Перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення з огляду на наступне.
Положеннями частини другої статті 389 ЦПК України передбачено, що підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Вимогами частин першої та другої статті 400 ЦПК України визначено, що під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Оцінка аргументів учасників справи й висновків судів попередніх інстанцій:
Судами встановлено, що 25 грудня 2007 року між закритим акціонерним товариством «Альфа-Банк», правонаступником прав та обов'язків якого є ПАТ «Альфа-Банк», та ОСОБА_4 укладено кредитний договір № 700002788, за умовами якого банк надає позичальникові кредитні кошти в сумі
14 991,50 доларів США на строк до 26 грудня 2014 року, який було продовжено сторонами договором від 13 лютого 2009 року про внесення змін і доповнень № 1 до кредитного договору № 70000278 від 25 грудня 2007 року на строк до 26 грудня 2019 року, зі сплатою 14,5 % відсотків річних за користування кредитними коштами.
Зазначений кредит надавався з метою придбання транспортного засобу згідно з договором купівлі-продажу, укладеним між позичальником та ЗАТ «ЗАЗ»
№ 2655 від 22 грудня 2007 року - «Chevrolet Aveo» TC 58U, 2007 року випуску, колір сірий, реєстраційний номер НОМЕР_1.
Відповідно до пункту 2.7 Розділу І договору кредит надається однією сумою в безготівковій формі, шляхом перерахування кредитних коштів на поточний рахунок позичальника. Позичальник здійснює продаж іноземної валюти, отриманої як кредитні кошти за договором, за безготівковим курсом, встановленим банком на день здійснення валютнообмінної операції, та одразу зараховує отриману в результаті такої операції суму в національній валюті на поточний рахунок позичальника НОМЕР_2. Позичальник, діючи на підставі ЦК України та Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» в порядку договірного списання доручає банку перерахувати виручені кошти від продажу валюти з поточного рахунку позичальника у сумі 74 950,00 грн на рахунок продавця ЗАТ «ЗАЗ» № НОМЕР_3 з метою оплати за транспортний засіб за договором купівлі-продажу № 2655 від 22 грудня 2007 року.
Відповідно до пункту 2.8 Розділу І договору платежі з повернення кредиту та сплати процентів за його користування здійснюються щомісячно рівними частинами відповідно до графіку платежів та розрахунків сукупної вартості споживчого кредиту та реальної процентної ставки, з урахуванням вартості всіх супутніх послуг, який є додатком № 1 до договору.
В забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором від 25 грудня 2007 року № 700002788, цього ж дня між ЗАТ «Альфа-Банк», правонаступником прав та обов'язків якого є ПАТ «Альфа-Банк», та ОСОБА_5 укладено договір поруки № 700002788-П, з наступними змінами, за умовами якого поручитель поручається за виконання боржником наступних обов'язків, що виникли на підставі основного договору, або можуть виникнути на підставі нього в майбутньому.
Відповідно пункту 3.1 договору поруки боржник та поручитель відповідають перед банком за порушення обов'язків, передбачених у статті 2 цього договору, як солідарні боржники. Поручитель відповідає перед банком у тому ж обсязі, що і боржник.
Відповідно до пункту 3.2 договору поруки передбачена статтею 3.1 цього договору відповідальність поручителя наступає у випадку, якщо боржник допустить прострочення виконання будь-якого з обов'язків, зазначених у пункту 2.1 цього договору.
Банк направляв на адресу позичальника ОСОБА_4 та поручителя
ОСОБА_5 вимогу про дострокове повернення кредиту за вих. № 58945-102 б/б від 08 липня 2015 року, яка залишена ОСОБА_4 та ОСОБА_5 без задоволення.
Щодо позовних вимог про стягнення заборгованості:
Відповідно до статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).
У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: зміна умов зобов'язання; сплата неустойки; відшкодування збитків (стаття 611 ЦК України).
Наслідки прострочення позичальником повернення позики визначено у статті 1050 ЦК України. Якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу (частина друга статті 1050 ЦК України).
За договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником (частина перша статті 553 ЦК України).
Частиною першою статті 554 ЦК України визначено, що у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя.
Суд першої інстанції, з висновком якого погодився й апеляційний суд, на підставі належним чином оцінених доказів встановив, що ОСОБА_4 не виконував належним чином взяті на себе зобов'язання за кредитним договором, внаслідок чого утворилась заборгованість, яка боржником не спростована, дійшов правильного висновку про те, що заявлені ПАТ «Альфа-Банк» матеріально-правові вимоги про стягнення з ОСОБА_4,
ОСОБА_5 в солідарному порядку заборгованості за кредитним договором
№ 700002788 від 25 грудня 2007 року в загальному розмірі 210 037,45 грн, є обґрунтованими та доведеними під час судового розгляду справи, - відповідно є такими, що підлягають задоволенню.
Щодо позовних вимог про визнання кредитного договору від 25 грудня
2007 року № 700002788, укладеного між ОСОБА_4 та ПАТ «Альфа-Банк» в частині надання кредиту в доларах США удаваним:
Відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина перша статті 627 ЦК України).
Відповідно до статті 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Частинами першою, другою статті 638 ЦК України встановлено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
За правилами частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Згідно статті 235 ЦК України удаваним є правочин, який вчинено сторонами для приховання іншого правочину, який вони насправді вчинили. Якщо буде встановлено, що правочин був учинений сторонами для приховання іншого правочину, який вони насправді вчинили, відносини сторін регулюються правилами щодо правочину, який сторони насправді вчинили.
За удаваним правочином сторони умисно оформлюють один правочин, але між ними насправді встановлюються інші правовідносини. За удаваним правочином права та обов'язки сторін виникають, але не ті, що випливають зі змісту правочину.
Підписуючи зазначений кредитний договір, ОСОБА_4 підтвердив факт ознайомлення його з елементами вартості кредиту, які він повинен сплатити по договору та умовами кредитування в іноземній валюті. Укладеним договором чітко визначено умови надання кредиту та його погашення, відповідно позичальник ознайомлений з усіма умовами договору. До банку із заявами про надання додаткової інформації або роз'яснення певних положень договору позивач не звертався. Кредитні кошти згідно з пунктом 2.7 договору перераховано однією сумою в безготівковій формі на поточний рахунок позивача. Суд першої інстанції, з висновком якого погодився й апеляційний суд, дійшов правильного висновку про відмову у задоволенні позовних вимог про визнання кредитного договору від 25 грудня 2007 року № 700002788, укладеного між ОСОБА_4 та ПАТ «Альфа-Банк» в частині надання кредиту в доларах США удаваним.
Зазначені обставини встановлені також рішенням апеляційного суду Кіровоградської області від 10 лютого 2016 року у справі за позовом
ОСОБА_4 до ПАТ «Альфа-Банк» про захист прав споживачів та визнання недійсним кредитного договору, яке набрало законної сили.
Щодо доводів касаційної скарги:
Доводи заявника про те, що судами не застосовано до спірних правовідносин правила частини четвертої статті 559 ЦК України є безпідставними, оскільки згідно позиці Великої Палати Верховного Суду від 22 серпня 2018 року у справі № 2-1169/11 (провадження № 14-265цс18) за умови пред'явлення банком до боржника та поручителя вимог про дострокове виконання зобов'язання повернути кредит змінюється в односторонньому порядку строк виконання основного зобов'язання, і порука припиняється, якщо кредитор не пред'явить вимоги до поручителя протягом шести місяців від зміненої дати виконання основного зобов'язання (див. також висновок Верховного Суду України, викладений, зокрема, у постановах від 21 січня 2015 року у справі
№ 6-190цс14, від 27 січня 2016 року у справі № 6-990цс15, від 22 червня
2016 року у справі № 6-368цс16, від 24 вересня 2014?року у справі
№ 6-106цс14).
У даній справі встановлено, що датою остаточного повернення кредиту за кредитним договором від 25 грудня 2007 року № 700002788, з урахуванням договору від 13 лютого 2009 року про внесення змін і доповнень № 1 до кредитного договору від 25 грудня 2007 року № 700002788, є 26 грудня
2019 рік.
Банк направляв на адресу позичальника ОСОБА_4 та поручителя
ОСОБА_5 вимогу про дострокове повернення кредиту за вих. № 58945-102 б/б від 08 липня 2015 року, яка залишена ОСОБА_4 та ОСОБА_5 без задоволення, у наслідок чого банк 24 липня 2015 року звернувся до суду з позовом про стягнення заборгованості, тобто в межах шестимісячного строку, встановленого частиною четвертою статті 559 ЦК України, в редакції, чинній на час звернення до суду з позовом банку про стягнення заборгованості.
Інші доводи касаційної скарги не спростовують правильність висновків судів попередніх інстанцій, якими у повному обсязі з'ясовані права та обов'язки сторін, обставини справи, доводи сторін перевірені та їм дана належна оцінка, а зводяться до неправильного тлумачення норм матеріального права та переоцінки доказів, що відповідно до приписів статті 400 ЦПК України виходить за межі повноважень суду касаційної інстанції.
Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).
Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.
Враховуючи наведене, колегія суддів залишає касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін, оскільки підстави для скасування судових рішень відсутні.
За змістом частини третьої статті 436 ЦПК України суд касаційної інстанції у постанові за результатами перегляду оскаржуваного судового рішення вирішує питання про поновлення його виконання (дії).
Враховуючи те, що касаційна скарга ОСОБА_4 підлягає залишенню без задоволення, відповідно до положень частини третьої статті 436 ЦПК України Верховних Суд поновлює виконання рішення Ленінського районного суду міста Кіровограда від 01 листопада 2016 року, яке залишено без змін ухвалою апеляційного суду Кіровоградської області від 14 вересня 2017 року.
Керуючись статтями 400, 401, 416, 436 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду
Касаційну скаргу ОСОБА_4 залишити без задоволення.
Рішення Ленінського районного суду міста Кіровограда від 01 листопада
2016 року та ухвалу апеляційного суду Кіровоградської області від 14 вересня 2017 року залишити без змін.
Поновити виконання рішення Ленінського районного суду міста Кіровограда від 01 листопада 2016 року, яке залишено без змін ухвалою апеляційного суду Кіровоградської області від 14 вересня 2017 року.
Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Судді: В. П. Курило
В. М.Коротун
М. Є.Червинська