04 квітня 2019 року
м. Київ
справа № 175/2195/16-к
провадження № 51-7246ск18
Верховний Суд колегією суддів Другої судової палати
Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого ОСОБА_1 ,
суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
розглянувши касаційну скаргу та заяву про поновлення строку на касаційне оскарження засудженого ОСОБА_4 на вирок Дніпропетровського районногосуду Дніпропетровської області від 16 серпня 2017 року та ухвалу Апеляційного суду Дніпропетровської області від 04 квітня 2018 року.
встановив:
За вироком Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 16 серпня 2017 року ОСОБА_4 засуджено за ч. 3 ст. 187 ККдо покарання у виді позбавлення волі на строк 8 років з конфіскацією майна, яке є його власністю. На підставі ч. 5 ст. 72 КК у редакції Закону України від 26 листопада 2015 року № 838-VIII зараховано ОСОБА_4 у строк покарання термін попереднього ув'язнення з 14 квітня 2016 року по 20 червня 2017 року, з розрахунку один день попереднього ув'язнення за два дні позбавлення волі.
Апеляційний суд Дніпропетровської області ухвалою від 04 квітня 2018 року вирок місцевого суду щодо ОСОБА_4 залишив без змін.
Не погоджуючись із постановленими у кримінальному провадженні судовими рішеннями, засуджений ОСОБА_4 поза межами строку на касаційне оскарження подав касаційну скаргу, до якої долучив клопотання про поновлення строку на касаційне оскарження постановлених щодо нього судових рішень.
Як на поважні причини пропуску строку засуджений посилається на те, що його дружина уклала договір із адвокатом ОСОБА_5 про надання йому правової допомоги в суді апеляційної інстанції та за потреби подання касаційної скарги до Верховного Суду. Після проголошення ухвали апеляційного суду адвокат запевнила його дружину, що касаційну скаргу вона подасть у строк відповідно до вимог законодавства. Однак у зв'язку з тим, що адвокат протягом часу ігнорувала телефонні дзвінки його родини, у ОСОБА_4 виникла підозра, що ОСОБА_5 не оскаржила рішення апеляційного суду до суду касаційної інстанції, тому він надіслав запит до Верховного Суду для отримання інформації з цього питання. Отримавши відповідь, засуджений дізнався, що касаційну скаргу адвоката було повернуто, оскільки ОСОБА_5 не усунула недоліків у встановлений строк. На думку засудженого, було порушено його право на захист, а тому він просить поновити йому строк на касаційне оскарження постановлених щодо нього судових рішень.
Відповідно до вимог ч. 2 ст. 426 КПК касаційна скарга на судові рішення може бути подана протягом трьох місяців з дня проголошення судового рішення судом апеляційної інстанції, а засудженим, який тримається під вартою, - в той самий строк з дня вручення йому копії судового рішення.
Правило дотримання тримісячного строку має на меті гарантувати правову визначеність і забезпечити, щоб кримінальні провадження розглядалися впродовж розумного часу, не змушуючи органи влади та інших зацікавлених осіб перебувати у стані невизначеності. Воно надає особі, яка має право на касаційне оскарження, достатній строк для роздумів стосовно того, чи подавати касаційну скаргу, визначитися з своїми аргументи та їх обґрунтуванням.
При цьому, правило початку перебігу строку на касаційне оскарження, визначене ст. 426 КПК, є загальним для всіх учасників кримінального провадження за винятком засудженого, який перебуває під вартою.
Порядок обчислення процесуальних строків визначено ст. 115 КПК. За ч. 4 вказаної норми процесуального закону при обчисленні строків місяцями строк закінчується у відповідне число останнього місяця. Якщо закінчення строку, який обчислюється місяцями, припадає на той місяць, який не має відповідного числа, то строк закінчується в останній день цього місяця.
Ухвалу апеляційного суду щодо ОСОБА_4 було постановлена 04 квітня 2018 року і вручено йому (згідно з інформацією, наданою працівником державної установи «Синельниківська виправна колонія № 94») 02 травня 2018 року, а тому останнім днем подачі касаційної скарги до суду касаційної інстанції для засудженого було 03 серпня 2018 року.
Однак засуджений ОСОБА_4 подав касаційну скаргу до суду касаційної інстанції після закінчення визначеного ч. 2 ст. 426 КПКстроку на касаційне оскарження.
Частиною 1 ст. 117 КПК встановлено, що пропущений із поважних причин строк повинен бути поновлений за клопотанням заінтересованої особи ухвалою слідчого судді, суду. Поняття поважних причин пропуску строків є оціночним, а його вирішення покладається на розсуд суду.
Під поважними причинами слід розуміти лише ті обставини, які були чи є об'єктивно непереборними, тобто не залежать від волевиявлення особи, пов'язані дійсно з істотними обставинами, перешкодами чи труднощами, що унеможливлювали своєчасне звернення до суду у визначений законом строк.
Наведені засудженим при зверненні до суду касаційної інстанції доводи про необхідність поновлення йому строку на касаційне оскарження Верховний Суд не визнає поважними з огляду на нижченаведене.
Верховний Суд виходить із того, що визначений процесуальним законом трьохмісячний строк для подання касаційної скарги є досить тривалим і достатнім для реалізації права на касаційне оскарження судових рішень. При цьому особа, яка бажає подати касаційну скаргу має діяти сумлінно для того, що б ефективно реалізувати своє право. Хоча ст. 117 КПК містить норму щодо поновлення пропущеного строку, але це можливо лише в разі наявності поважних причин пропуску такого строку. Тому при вирішенні питання про поновлення пропущеного строку, у тому числі й строку на касаційне оскарження, до уваги мають братися: тривалість самого процесуального строку; час, який минув з дати завершення процесуального строку; наявність чи відсутність обставин, які об'єктивно перешкоджали особі реалізувати своє право (повноваження) в межах визначеного процесуального строку; поведінку особи, яка звертається з відповідним клопотанням, зокрема, чи вживала особа розумних заходів для того, щоб реалізувати своє право (повноваження) в межах процесуального строку та якнайшвидше після його закінчення (у разі наявності поважних причин його пропуску) та інші доречні обставини.
У даному кримінальному проваджені касаційну скаргу в інтересах засудженого подавала адвокат ОСОБА_5 , але її касаційну скаргу було повернуто ухвалою Верховного Суду від 12 листопада 2018 року, оскільки адвокат у наданий їй касаційним судом строк не усунула недоліків своєї скарги, нової касаційної скарги до суду касаційної інстанції не надіслала.
Особисто засуджений вперше звернувся до суду касаційної інстанції з касаційною скаргу лише 22 березня 2019 року (згідно з його підписом на касаційній скарзі).
Зважаючи на викладене, зазначені засудженим ОСОБА_4 причини пропуску процесуального строку колегія суддів Верховного Суду не вважає поважними, оскільки дані обставини жодним чином не перешкоджали йому звернутись особисто до суду касаційної інстанції з касаційною скаргою у визначений законом тримісячний строк.
Оскільки інших доводів поважності причин пропуску строку на касаційне оскарження засуджений у касаційній скарзі не навів, Верховний Суд дійшов висновку, що заявлене клопотання не підлягає задоволенню.
Відповідно до п. 3 ч. 3 ст. 429 КПК касаційна скарга повертається, якщо вона подана після закінчення строку касаційного оскарження і особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку або суд касаційної інстанції за заявою такої особи не знайшов підстав для його поновлення.
Керуючись п. 3 ч. 3 ст. 429 КПК, Верховний Суд
постановив:
Відмовити засудженому ОСОБА_4 у поновленні строку на касаційне оскарження вироку Дніпропетровського районногосуду Дніпропетровської області від 16 серпня 2017 року та ухвали Апеляційного суду Дніпропетровської області від 04квітня 2018 року.
Повернути касаційну скаргу засудженого ОСОБА_4 з усіма доданими до неї матеріалами.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Судді:
ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3