Ухвала
04 квітня 2019 року
м. Київ
справа № 243/9541/17
провадження № 61-5949 ск 19
Верховний Суд у складі судді Касаційного цивільного суду Луспеника Д. Д. розглянув касаційну скаргу ОСОБА_1 та її представника ОСОБА_2 на рішення Слов'янського міськрайонного суду Донецької області від 24 липня 2018 року та постанову Донецького апеляційного суду від 19 лютого 2019 року у справі за позовом ОСОБА_1 до акціонерного товариства «ДТЕК Донецькі електромережі» про стягнення заробітної плати, компенсації за невикористану відпустку, середнього заробітку за час вимушеного прогулу
у зв'язку із затримкою видачі трудової книжки та зобов'язання вчинити певні дії,
У жовтні 2017 року ОСОБА_1 пред'явила позов до акціонерного товариства (далі - АТ) «ДТЕК Донецькі електромережі», в якому просила: стягнути з товариства 12 309,00 грн заборгованості по заробітній платі за березень 2017 року, 7 569,12 грн компенсації за невикористану відпустку, середній заробіток за час вимушеного прогулу у зв'язку із затримкою видачі трудової книжки у розмірі 76 092,00 грн. Крім того, ОСОБА_1 просила скасувати наказ про звільнення і зобов'язати АТ «ДТЕК Донецькі електромережі» видати новий наказ про звільнення з урахуванням дати фактичної видачі трудової книжки, утримати податки та інші обов'язкові платежі при виплаті належних працівникові сум.
В обґрунтування позову зазначала, що працювала на посаді головного інженера проектно-конструкторського бюро ПАТ «ДТЕК Донецькобленерго» у м. Горлівка Донецької області, звільнена 31 березня 2017 року за угодою сторін на підставі пункту 1 частини першої статті 36 КЗпП України, оскільки з 13 березня 2017 року підприємство припинило виробничу діяльність у зв'язку з проведенням антитерористичної операції на території Донецької та Луганської областей, а у день її звільнення не провело повного розрахунку, не видало трудову книжку.
Рішенням Слов'янського міськрайонного суду Донецької області
від 24 липня 2018 року у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.
Постановою Донецького апеляційного суду від 19 лютого 2019 року апеляційну скаргу ОСОБА_1, в інтересах якої діє ОСОБА_2, залишено без задоволення. Рішення Слов'янського міськрайонного суду Донецької області від 24 липня 2018 року залишено без змін.
У березні 2019 року до Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду надійшла касаційна скарга ОСОБА_1 та її представника ОСОБА_2, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просять оскаржувані судові рішення скасувати та направити справу на новий розгляд для продовження розгляду.
Вивчивши касаційну скаргу та додані до неї матеріали, Верховний Суд дійшов висновку про відмову у відкритті касаційного провадження, оскільки вона подана на судові рішення у малозначній справі, що не підлягає касаційному оскарженню.
Стаття 129 Конституції України серед основних засад судочинства визначає забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення (пункт 8).
Згідно з пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах, крім випадків, зазначених у цій же нормі ЦПК України.
Відповідно до частини шостої статті 19 ЦПК України для цілей цього Кодексу малозначними справами є справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; справи незначної складності, визнані судом малозначними, крім справ, які підлягають розгляду лише за правилами загального позовного провадження, та справ, ціна позову в яких перевищує п'ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Прожитковий мінімум для працездатних осіб вираховується станом на
1 січня календарного року, в якому подається скарга (частина дев'ята статті 19 ЦПК України).
Ціна позову у даній справі становить 95 970,12 грн, яка станом
на 1 січня 2019 року не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (1 921,00 грн*100=192 100,00 грн).
Крім того, було заявлено вимоги немайнового характеру (скасування наказу про звільнення та зобов'язання вчинити певні дії).
Малозначна справа є такою в силу своїх властивостей, тому незалежно від того визнавав її такою суд першої чи апеляційної інстанції, ураховуючи, що частина шоста статті 19 ЦПК України розташована серед Загальних положень цього Кодексу, яка поширюється й на касаційне провадження, Верховний Суд вважає за можливе визнати цю справу малозначною.
Переглядаючи справу в касаційному порядку, Верховний Суд, який відповідно до частини третьої статті 125 Конституції України є найвищим судовим органом, виконує функцію «суду права», що розглядає спори, які мають найважливіше (принципове) значення.
При цьому Верховним Судом досліджено та взято до уваги: ціну позову, предмет позову, складність справи та наявність чіткої й незмінної судової практики, а також значення справи для сторін і суспільства, які дали можливість дійти висновку про малозначність справи.
Касаційна скарга та додані до неї матеріали не містять посилання на випадки, передбачені пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України, за наявності яких судове рішення у малозначній справі підлягає касаційному оскарженню. Верховний Суд таких випадків також не встановив.
Відповідно до вимог пункту 1 частини другої статті 394 ЦПК України суддя-доповідач відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.
Зазначене відповідає Рекомендаціям № R (95) 5 Комітету Міністрів Ради Європи від 07 лютого 1995 року, який рекомендував державам-членам вживати заходи щодо визначення кола питань, які виключаються з права на апеляцію та касацію, щодо попередження будь-яких зловживань системою оскарження. Відповідно до частини «с» статті 7 цієї Рекомендації скарги до суду третьої інстанції мають передусім подаватися відносно тих справ, які заслуговують на третій судовий розгляд, наприклад справ, які розвиватимуть право або сприятимуть однаковому тлумаченню закону. Вони також можуть бути обмежені скаргами у тих справах, де питання права мають значення для широкого загалу. Від особи, яка подає скаргу, слід вимагати обґрунтування причин, з яких її справа сприятиме досягненню таких цілей.
Відповідно до прецедентної практики Європейського суду з прав людини, яка є джерелом права (стаття 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини»), умови прийнятності касаційної скарги, відповідно до норм законодавства, можуть бути суворішими, ніж для звичайної заяви. При цьому право на суд не є абсолютним і може підлягати дозволеним за змістом обмеженням, зокрема, щодо умов прийнятності скарг, і такі обмеження не можуть зашкодити самій суті права доступу до суду, мають переслідувати легітимну мету, а також має бути обґрунтована пропорційність між застосованими засобами та поставленою метою (пункт 36 рішення у справі «Голдер проти Сполученого Королівства» (Golder v. the United Kingdom) від 21 лютого 1975 року та пункт 27 рішення у справі «Пелевін проти України» від 20 травня 2010 року.
Зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, процесуальні процедури у суді касаційної інстанції можуть бути більш формальними, особливо, якщо провадження здійснюється судом після їх розгляду судом першої інстанції, а потім судом апеляційної інстанції (рішення у справах: «Levages Prestations Services v. France» (Леваж Престасьон Сервіс проти Франції) від 23 жовтня 1996 року; «Brualla Gomez de la Torre v. Spain» (Бруалья Ґомес де ла Торре проти Іспанії) від 19 грудня 1997 року).
З урахуванням наведеного, оскільки ОСОБА_1 та її представник
ОСОБА_2подали касаційну скаргу на судові рішення у малозначній справі, що не підлягає касаційному оскарженню, у відкритті касаційного провадження у справі слід відмовити.
Керуючись статтею 129 Конституції України, частиною шостою, частиною дев'ятою статті 19, пунктом 2 частини третьої статті 389, пунктом 1 частини другої статті 394 ЦПК України, Верховний Суд
У відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 та її представника ОСОБА_2 на рішення Слов'янського міськрайонного суду Донецької області від 24 липня
2018 року та постанову Донецького апеляційного суду від 19 лютого
2019 року у справі за позовом ОСОБА_1 до акціонерного товариства «ДТЕК Донецькі електромережі» про стягнення заробітної плати, компенсації за невикористану відпустку, середнього заробітку за час вимушеного прогулу у зв'язку із затримкою видачі трудової книжки та зобов'язання вчинити певні дії відмовити.
Копію ухвали та додані до скарги матеріали надіслати заявникові.
Ухвала суду касаційної інстанції оскарженню не підлягає.
Суддя Д. Д. Луспеник