Справа №759/1065/19Головуючий у І інстанції: Новик В.П.
Провадження № 33/824/1321/2019
19 березня 2019 року суддя Київського апеляційного суду Мосьондз І.А., розглянувши апеляційну скаргу захисника Семенчук Юлії Миколаївни в інтересах ОСОБА_2 на постанову Святошинського районного суду міста Києва від 13 лютого 2019 року,
Постановою Святошинського районного суду міста Києва від 13 лютого 2019 року ОСОБА_2 визнано винуватою у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, та накладено на неї адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 600 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 10200 грн., з позбавленням права керування транспортними засобами на строк 1 рік.
Не погоджуючись з даним рішенням суду, захисник Семенчук Ю.М. в інтересах ОСОБА_2 подала апеляційну скаргу, в якій просить оскаржувану постанову скасувати, у зв'язку з невідповідністю висновків суду фактичним обставинам справи та порушенням норм матеріального та процесуального законодавства.
В обґрунтування апеляційних вимог посилається на те, що складений щодо ОСОБА_2 протокол про адміністративне правопорушення не відповідає вимогам ст.256 КУпАП, оскільки в ньому не зазначено, від проходження якого саме огляду вона відмовилася, тобто він фактично не містить суті вчиненого правопорушення.
Також працівниками поліції істотно порушено порядок проведення огляду особи на стан сп'яніння, оскільки законом передбачено направлення водія на проходження огляду на стан сп'яніння в медичному закладі лише після його відмови від проходження такого огляду на місці за допомогою спеціальних технічних засобів або його незгоди з результатами огляду, здійсненого на місці. Разом з цим, ОСОБА_2 одразу висунули вимогу проїхати до медичної установи, не надавши направлення на проходження медичного огляду.
Не підтверджуються встановлені судом обставини правопорушення і показаннями свідків, зазначених у протоколі, оскільки їх пояснення викладені на заздалегідь підготовлених бланках, що викликає сумнів у їх достовірності.
Як на доказ того, що ОСОБА_2 не перебувала у стані сп'яніння на час керування транспортним засобом посилається на висновок лікаря-нарколога із ЦРЛ Києво-Святошинського району № 379 від 30.12.2018 року, до якого вона звернулася самостійно після зупинки автомобіля поліцією.
За наслідками апеляційного розгляду просить постанову суду скасувати, а провадження у справі закрити у зв'язку з відсутністю в діях ОСОБА_2 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП.
Перевіривши матеріали справи про адміністративне правопорушення, проаналізувавши доводи апеляційної скарги, суд приходить до висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, з наступних підстав.
Згідно оскаржуваної постанови ОСОБА_2 визнана винуватою у тому, що вона 30.12.2018 року в 08:30 год. керувала автомобілем «Mazda», д.н.з НОМЕР_1, по автодорозі М-06 12 км в м. Києві з ознаками наркотичного сп'яніння (зіниці очей не реагують на світло, неприродна блідість обличчя, поведінка, що не відповідає обстановці). В порушення п.2.5 ПДР України від проходження огляду на стан наркотичного сп'яніння у встановленому порядку на вимогу працівників поліції ОСОБА_2 відмовилася, чимвчинила адміністративне правопорушення, передбачене ч.1 ст.130 КУпАП.
Вивченням матеріалів справи про адміністративне правопорушення встановлено, що суддя, діючи у відповідності до вимог ст.245, 252, 280, 283 КУпАП, всебічно, повно та об'єктивно дослідив обставини вчиненого адміністративного правопорушення і обґрунтовано дійшов висновку про доведеність вини ОСОБА_2 у порушенні п.2.5 Правил дорожнього руху, що є складом адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 Кодексу України про адміністративні правопорушення.
Свій висновок про винуватість ОСОБА_2 у вчиненні правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, суд першої інстанції обґрунтував даними протоколу про адміністративне правопорушення, письмовими поясненнями свідків ОСОБА_3 та ОСОБА_4
Суд апеляційної інстанції вважає таке рішення законним, обґрунтованим і вмотивованим.
Всупереч апеляційний доводам захисника, складений щодо ОСОБА_2 протокол відповідає вимогам ст.256 КУпАП, містить суть вчиненого правопорушення та є джерелом доказової інформації про подію правопорушення та особу, яка його вчинила. Також протокол містить дані про свідків ОСОБА_3 та ОСОБА_4, які засвідчили факт відмови ОСОБА_2 від проходження у встановленому законом порядку огляду на стан сп'яніння.
Окремими поясненнями свідків підтверджуються обставини, викладені в протоколі, щодо відмови ОСОБА_2 від проходження огляду на стан сп'яніння.
Та обставина, що пояснення свідків викладені на заздалегідь підготовлених бланках, не спростовує присутності вказаних свідків під час оформлення матеріалів адміністративного правопорушення та засвідчені ними обставини.
Не відповідають фактичним обставинам справи і твердження апелянта про те, що працівниками поліції було істотно порушено порядок проведення огляду на стан сп'яніння.
Відповідно до п.12 розділу 2 Інструкції «Про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції», затвердженої наказом МОЗ та МВС України № 1452/735 від 09.11.2015 року у разі наявності підстав вважати, що водій транспортного засобу перебуває у стані наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, згідно з ознаками, визначеними в пункті 4 розділу 1 цієї Інструкції, поліцейський направляє цю особу до найближчого закладу охорони здоров'я. Проведення лабораторних досліджень на визначення наркотичного засобу або психотропної речовини обов'язкове.
Таким чином, огляд на стан наркотичного сп'яніння проводиться лише в закладах охорони здоров'я та неможливий за допомогою спеціального технічного засобу.
У зв'язку з тим, що ОСОБА_2 відмовилася від проходження огляду в медичному закладі, інспектором не складалось відповідне направлення.
Суд апеляційної інстанції не бере до уваги висновок лікаря-нарколога ЦРЛ Києво-Святошинського району № 379 від 30.12.2018 року як доказ того, що ОСОБА_2 не перебувала у стані наркотичного сп'яніння у зазначений час, оскільки наказом Департаменту охорони здоров'я виконавчого органу Київської міської ради від 30.05.2016 року № 236 Київська міська наркологічна клінічна лікарня «Соціотерапія» визначена єдиним закладом охорони здоров'я, якому надається право в місті Києві на проведення огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції. Проведення медичних оглядів водіїв транспортних засобів на стан сп'яніння в інших закладах охорони здоров'я суперечить чинному законодавству.
Таким чином, апеляційним переглядом справи про адміністративне правопорушення не встановлено порушення норм процесуального права судом першої інстанції чи неправильного застосування норм матеріального права, які б свідчили про незаконність судового рішення. Висновки суду відповідають фактичним обставинам справи та не спростовуються доводами апеляційної скарги.
Всебічно, повно та об'єктивно дослідивши обставини справи, суд обґрунтовано дійшов висновку про наявність в діях ОСОБА_2 порушення п.2.5 ПДР, а отже і складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, та ухвалив законне рішення про притягнення її до адміністративної відповідальності, яке суд апеляційної інстанції залишає без змін, а апеляційну скаргу захисника Семенчук Ю.М. в інтересах ОСОБА_2 - без задоволення.
На підставі викладеного, керуючись ст.294 КУпАП, -
Постанову Святошинського районного суду міста Києва від 13 лютого 2019 року, якою ОСОБА_2 визнано винуватою у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, та накладено на неї адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 600 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 10200 гривень, з позбавленням права керування транспортними засобами на строк 1 рік, - залишити без змін, а апеляційну скаргу захисника Семенчук Юлії Миколаївни в інтересах ОСОБА_2 - без задоволення.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною та оскарженню не підлягає.
Суддя І. Мосьондз