Постанова
Іменем України
01 квітня 2019 року
м. Київ
справа № 127/3287/17
провадження № 61-19047св18
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Курило В. П. (суддя-доповідач), Коротуна В. М.,
Червинської М. Є.,
учасники справи:
позивачі: ОСОБА_4, ОСОБА_5,
відповідачі: акціонерний комерційний банк «Східно-Європейський банк», товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Довіра та гарантія»,
треті особи: приватний нотаріус Вінницького міського нотаріального округу Терещенко Валентина Василівна, приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Верповська ОленаВолодимирівна, Замостянський відділ державної виконавчої служби Вінницького міського управління юстиції у Вінницькій області, ОСОБА_8,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_4 на рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 20 липня 2017 року у складі судді Вохмінової О. С. та постанову апеляційного суду Вінницької області
від 08 лютого 2018 року у складі колегії суддів: Берегового О. Ю.,
Денишенко Т. О., Сопруна В. В.,
Короткий зміст позовних вимог:
У лютому 2017 року ОСОБА_4, ОСОБА_5 звернулись до суду з позовом до акціонерного комерційного банку «Східно-Європейський банк» (далі - АКБ «Східно-Європейський банк»), товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Довіра та гарантія» (далі - ТОВ «ФК «Довіра та гарантія»), треті особи: приватний нотаріус Вінницького міського нотаріального округу Терещенко В. В., приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Верповська О. В., Замостянський відділ державної виконавчої служби Вінницького міського управління юстиції у Вінницькій області, ОСОБА_8, про визнання недійсним іпотечного договору та додаткового договору.
Позовна заява мотивована тим, що 04 грудня 2007 року між АКБ «Східно-Європейський банк» та ОСОБА_8 був укладений кредитний договір
№ 299/2007 про надання кредиту на споживчі цілі на суму
80 000,00 доларів США строком до 04 грудня 2012 року, із сплатою 15 % річних.
З метою забезпечення виконання зобов'язань по кредитному договору
від 04 грудня 2007 року, між банком та ОСОБА_4, ОСОБА_5 був укладений договір іпотеки, посвідчений приватним нотаріусом Вінницького міського нотаріального округу Терещенко В. В.
Предметом договору іпотеки була квартира, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, що належить на підставі свідоцтва про право власності на житло від 14 жовтня 2003 року ОСОБА_4 (1/2 частина) та ОСОБА_5 (1/2 частина).
07 лютого 2009 року був укладений додатковий договір № 1 про внесення змін і доповнень до договору іпотеки, згідно якого сторони погодили, що вартість предмета іпотеки становить 481 962,00 грн.
02 червня 2008 року між АКБ «Східно-Європейський банк» та ОСОБА_8 був укладений додатковий договір № 1 до кредитного договору від 04 грудня 2007 року, яким було збільшено відсоткову ставку з 15 % до 16 %, а 07 лютого 2009 року між сторонами укладений додатковий договір до іпотечного договору про визначення вартості предмета іпотеки.
Рішенням апеляційного суду Вінницької області від 13 лютого 2015 року у справі № 127/2-2818/2009 відмовлено АКБ «Східно-Європейський банк» у зверненні стягнення на предмет іпотеки квартиру, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, проте з ОСОБА_8 стягнуто борг на користь банку в сумі 538 114,97 грн.
Ухвалою Вінницького міського суду Вінницької області від 29 липня 2014 року № 127/2-2818/09 замінено сторону виконавчого провадження АКБ «Східно-Європейський банк» на правонаступника ТОВ «Фк «Довіра та гарантія» у виконавчих провадженнях № 17835553, № 17835580, № 17835566 з виконання виконавчих листів № 2-2818/09, виданих 23 грудня 2009 року Замостянським районним судом міста Вінниці про стягнення з ОСОБА_8 на користь АКБ «Східно-Європейський банк» боргу в розмірі 538 114,97 грн.
Всупереч вимогам пункту 6.1.2 договору не було отримано нотаріально посвідченої згоди дружини ОСОБА_8 - ОСОБА_11 на отримання кредиту, при цьому позивачі не були повідомлені про збільшення відсоткової ставки, хоча в іпотечному договорі зазначено, що кредит видається під 15 %.
ОСОБА_4 та ОСОБА_5 просили визнати недійсним договір іпотеки від 04 грудня 2007 року, укладений між АКБ «Східно-Європейський банк» та ОСОБА_4, ОСОБА_5 № 7912, реєстраційний № 6159371 та додатковий договір № 1 від 07 лютого 2009 року до іпотечного договору про визначення вартості предмета іпотеки, без застосування наслідків їх недійсності.
Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій:
Рішенням Вінницького міського суду Вінницької області від 20 липня 2017 року у задоволенні позовних вимог відмовлено.
Рішення суду мотивовано відсутністю доведених підстав визначених частинами першою-третьою, п'ятою та шостою статті 203, частиною першою статті 215 ЦК України для визнання недійсним договору іпотеки від 04 грудня 2007 року та додаткового договору від 07 лютого 2009 року.
Постановою апеляційного суду вінницької області від 08 лютого 2018 року апеляційну скаргу ОСОБА_4 залишено без задоволення.
Рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 20 липня 2017 року залишено без змін.
Залишаючи без задоволення апеляційну скаргу ОСОБА_4, апеляційний суд погодився з висновком суду першої інстанції.
Короткий зміст вимог та доводів касаційної скарги:
07 березня 2018 року ОСОБА_4 через засоби поштового зв?язку подав до Верховного Суду касаційну скаргу, у якій просить скасувати рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 20 липня 2017 року та постанову апеляційного суду Вінницької області від 08 лютого 2018 року та передати справу на новий розгляд до суду першої інстанції, мотивуючи свої вимоги неправильним застосуванням судами норм матеріального та порушенням норм процесуального права.
Касаційна скарга обґрунтована тим, що кредит ОСОБА_8 був отриманий без годи його дружини ОСОБА_11
Суд зобов'язаний був зупинити провадження у цій справі до розгляду справи
№ 127/4721/17-ц за позовом ОСОБА_11 про визнання недійсним кредитного договору.
Постанова суду апеляційної інстанції підписана тільки головуючим суддею.
Право іпотекодавця ОСОБА_4 та його дружини - ОСОБА_5 було порушено, оскільки вони були позбавлені повного переліку інформації умов, на яких надався кредит, що суперечить статті 7 Закону України «Про іпотеку».
Доводи інших учасників справи:
13 червня 2018 року ТОВ «ФК «Довіра та гарантія» через засоби поштового зв'язку подало до Верховного Суду відзив, у якому просить касаційну скаргу ОСОБА_4 залишити без задоволення, а рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 20 липня 2017 року та постанову апеляційного суду Вінницької області від 08 лютого 2018 року залишити без змін.
Додаткові доводи заявника:
03 липня 2018 року ОСОБА_4 через засоби поштового зв'язку подав до Верховного Суду відповідь на відзив.
Рух касаційної скарги:
Ухвалою Верховного Суду від 22 травня 2018 року відкрито касаційне провадження у даній справі та витребувано матеріали цивільної справи з Вінницького міського суду Вінницької області.
Перевіривши доводи касаційної скарги, врахувавши аргументи, наведені у відзиві на касаційну скаргу, врахувавши аргументи наведені у відповіді на відзив на касаційну скаргу, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення з огляду на наступне.
Положеннями частини другої статті 389 ЦПК України передбачено, що підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Вимогами частин першої та другої статті 400 ЦПК України визначено, що під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Оцінка аргументів учасників справи й висновків судів попередніх інстанцій:
Судами встановлено, що 04 грудня 2007 року між АКБ «Східно-Європейський банк» та ОСОБА_8 був укладений кредитний договір № 299/2007 на споживчі цілі на суму 80 000,00 доларів США строком до 04 грудня 2012 року, під 15 % річних.
Кредит був наданий позичальнику за згодою дружини - ОСОБА_11
02 червня 2008 року між банком та ОСОБА_8 був укладений додатковий договір № 1 до кредитного договору № 299/2007 від 04 грудня 2007 року, відповідно до якого з 02 червня 2008 року по 04 грудня 2012 року банк встановив позичальнику відсоткову ставку за користування кредитом у розмірі 16 % річних в доларах США.
В забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором від 04 грудня 2007 року, між АКБ «Східно-Європейський банк» та ОСОБА_4, ОСОБА_5 04 грудня 2007 року був укладений іпотечний договір, посвідчений приватним нотаріусом Вінницького міського нотаріального округу Терещенко В. В. Предметом договору іпотеки є квартира, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, належна на підставі свідоцтва про право власності на житло від 14 жовтня 2003 року
ОСОБА_4 (1/2 частина) та ОСОБА_5 (1/2 частина).
Згідно додаткового договору про внесення змін і доповнень до іпотечного договору від 07 лютого 2009 року за згодою сторін предмет іпотеки прийнятий в іпотеку вартістю 481 962,00 грн.
Рішенням апеляційного суду Вінницької області від 13 лютого 2015 року у справі № 127/2-2818/2009 в частині позовних вимог АКБ «Східно-Європейський банк» про звернення стягнення на предмет іпотеки квартиру, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 відмовлено. Стягнуто з ОСОБА_8 на користь банку 70 711,56 доларів США, що еквівалентно 538 114,97 грн.
Ухвалою Вінницького міського суду Вінницької області від 29 липня 2014 року замінено сторону виконавчого провадження АКБ «Східно-Європейський банк» на правонаступника ТОВ «ФК «Довіра та гарантія» у виконавчих провадженнях № 17835553, № 17835580, № 17835566 з виконання виконавчих листів
№ 2-2818/09, виданих 23 грудня 2009 року Замостянським районним судом міста Вінниці про стягнення з ОСОБА_8 на користь АКБ «Східно-Європейський банк» боргу в розмірі 538 114,97 грн.
Згідно витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно іпотекодержателем квартири АДРЕСА_1 є ТОВ «ФК «Довіра та гарантія».
Позивачі, звертаючись до суду з даним позовом, поряд з іншим, в його обґрунтування зазначали, що при укладенні кредитного договору не було нотаріально посвідченої згоди дружини ОСОБА_11 на отримання кредиту ОСОБА_8
Частинами першою та другою статті 65 СК України закріплено, що дружина, чоловік розпоряджаються майном, що є об'єктом спільної сумісної власності подружжя, за взаємною згодою. При укладанні договорів одним із подружжя вважається, що він діє за згодою другого з подружжя. Дружина, чоловік має право на звернення до суду з позовом про визнання договору недійсним як такого, що укладений другим із подружжя без її, його згоди, якщо цей договір виходить за межі дрібного побутового.
Вказана норма закону регулює відносини, які стосуються саме розпорядження майном, що є у спільній сумісній власності подружжя і не стосується права одного із подружжя на отримання кредиту, оскільки кредитний договір є правочином щодо отримання у власність грошових коштів і не створює обов'язків для другого із подружжя, а лише для позичальника, як сторони договору.
Отже, кредитний договір не є договором щодо розпорядження майном, що є у спільній сумісній власності подружжя, а тому обов'язкової згоди іншого з подружжя на укладення такого договору законом не передбачено.
Відповідно до частини першої статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Частиною першою статті 1054 ЦК України встановлено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Згідно статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. У випадках, встановлених цим Кодексом нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).
Статтею 203 ЦК України встановлено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.
Згідно з частиною першою статті 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.
Таким чином, чинне законодавство України вказує на те, що умови надання грошових коштів встановлюються договором і відповідно позичальник зобов'язаний повернути кредит (грошові кошти в яких видано кредит) та сплатити проценти за їх користування.
Статтею 627 ЦК України передбачено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладанні договору, виборі контрагента та визначені умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Правочин може бути визнаний недійсним лише з підстав і з наслідками, передбаченими законом.
Суди попередніх інстанцій на підставі належним чином оцінених доказів встановили, що ОСОБА_11 надала згоду на отримання її чоловіком ОСОБА_8 кредиту в АКБ «Східно-Європейський банк», пункт 6.1.2 кредитного договору на який посилались позивачі при обґрунтуванні позовних вимог передбачає розмір і порядок сплати витрат на нотаріальне посвідчення договору та не містить вказівки на обов'язковість нотаріального посвідчення згоди подружжя. За таких обставин суди дійшла правильного висновку про відмову у задоволенні позовних вимог, оскільки укладення кредитного договору відбулось з дотриманням вимог закону, а відтак й відсутні підстави для визнання іпотечного договору недійсним з підстав відсутності нотаріально засвідченої згоди на укладення одним із подружжя кредитного договору, виконання зобов'язань за яким було забезпечено договором іпотеки. Збільшення процентної ставки за додатковим договором № 1 до кредитного договору від 02 червня 2008 року, також не є підставою для визнання оспорюваних договорів недійсними.
Щодо доводів касаційної скарги:
Доводи касаційної скарги не спростовують правильність висновків судів попередніх інстанцій, якими у повному обсязі з'ясовані права та обов'язки сторін, обставини справи, доводи сторін перевірені та їм дана належна оцінка, а зводяться до неправильного тлумачення норм матеріального права та переоцінки доказів, що відповідно до приписів статті 400 ЦПК України виходить за межі повноважень суду касаційної інстанції.
Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).
Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.
Враховуючи наведене, колегія суддів залишає касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін, оскільки підстави для скасування судових рішень відсутні.
Керуючись статтями 400, 401, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду
Касаційну скаргу ОСОБА_4 залишити без задоволення.
Рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 20 липня 2017 року та постанову апеляційного суду Вінницької області від 08 лютого 2018 року залишити без змін.
Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Судді: В. П. Курило
В. М.Коротун
М. Є.Червинська