Іменем України
04 квітня 2019 року
Київ
справа №П/811/1429/16
адміністративне провадження №К/9901/21604/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
головуючого - Стрелець Т.Г.,
суддів: Білоуса О.В., Желтобрюх І.Л.,
розглянувши в письмовому провадженні у касаційній інстанції адміністративну справу № П/811/1429/16
за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Кіровоградській області про визнання протиправним та скасування висновку службового розслідування, наказу про звільнення, поновлення на службі, стягнення грошового забезпечення за час вимушеного прогулу, провадження по якій відкрито
за касаційною скаргою Головного управління Національної поліції в Кіровоградській області на постанову Кіровоградського окружного адміністративного суду від 14 лютого 2017 року (прийняту у складі судді - Жука Р.В.) та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 06 червня 2017 року (постановлену у складі колегії суддів: головуючого судді - Дадим Ю.М., суддів: Богданенка І.Ю., Уханенка С.А.),
Короткий зміст позовних вимог
1. ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом до Головного управління Національної поліції в Кіровоградській області, в якому просив:
- визнати протиправним висновок службового розслідування за фактом надзвичайної події за участю ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 та ОСОБА_1 від 05 вересня 2016 року та скасувати його як незаконний;
- визнати протиправним п.1 наказу т.в.о. начальника Головного управління Національної поліції в Кіровоградській області №584 від 05.09.2016р. "Про порушення службової дисципліни ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_1 та покарання винних", яким ОСОБА_1 звільнено зі служби в поліції та скасувати його як незаконний;
- визнати протиправним наказ т.в.о. начальника Головного управління Національної поліції в Кіровоградській області №220 о/с від 21.09.2016р. "По особовому складу", яким ОСОБА_1, звільнено зі служби в поліції з 21 вересня 2016 року та скасувати його як незаконний;
- поновити ОСОБА_1 на службі в Національній поліції України;
- зобов'язати Головне управління Національної поліції в Кіровоградській області виплатити ОСОБА_1, грошове утримання за час вимушеного прогулу.
2. Позовні вимоги обґрунтовано тим, що наказом т.в.о. начальника Головного управління Національної поліції в Кіровоградській області №584 від 05.09.2016 року «Про порушення службової дисципліни ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_1 та покарання винних» позивача звільнено з органів поліції за порушення вимог Присяги працівника поліції, затвердженої ст.64 Закону України «Про Національну поліцію», ст.68 Конституції України, п.п. 1, 2 розділу 1, п.п. 1, 2, 3 розділу 11 Правил етичної поведінки працівників апарату МВС України, територіальних органів, закладів, установ і підприємств, що належать до сфери управління МВС, затверджених наказом МВС України від 28.04.2016 року №326, ст.ст. 1, 7, 8 Дисциплінарного статуту органів внутрішніх справ, затвердженого законом України від 22.02.2006 року №3460-IV. Позивач вважає, що рішення про його звільнення є необ'єктивним, упередженим, таким, що суперечить нормам дисциплінарного статуту і нормам чинного законодавства.
Короткий зміст рішення суду І інстанції
3. 14 лютого 2017 року Кіровоградський окружний адміністративний суд вирішив:
Позов ОСОБА_1 задовольнити частково.
Визнати протиправним та скасувати п.1 наказу т.в.о. начальника Головного управління Національної поліції в Кіровоградській області №584 від 05.09.2016р. "Про порушення службової дисципліни ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_1 та покарання винних", яким ОСОБА_1 звільнено зі служби в поліції.
Визнати протиправним та скасувати наказ т.в.о. начальника Головного управління Національної поліції в Кіровоградській області №220 о/с від 21.09.2016р. "По особовому складу", яким ОСОБА_1, звільнено зі служби в поліції з 21 вересня 2016 року.
Поновити ОСОБА_1 на посаді заступника начальника відділу Кіровоградського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Кіровоградській області з 22 вересня 2016 року.
Зобов'язати Головне управління Національної поліції в Кіровоградській області нарахувати та виплатити на користь ОСОБА_1 грошове забезпечення за час вимушеного прогулу з 22 вересня 2016 року по 14 лютого 2017 року у розмірі 28646,63 грн. з відповідним відрахуванням обов'язкових платежів до бюджету та спеціальних фондів.
В іншій частині позову відмовити.
Постанова в частині поновлення ОСОБА_1 на службі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу з розрахунку за один місяць в розмірі 6240,00 допустити до негайного виконання.
4. Задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що відповідач при винесенні оскаржуваних наказів діяв з порушенням норм чинного законодавства.
Короткий зміст рішення суду апеляційної інстанції
5. 06 червня 2017 року Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд вирішив:
Апеляційну скаргу Головного управління Національної поліції в Кіровоградській області - залишити без задоволення.
Постанову Кіровоградського окружного адміністративного суду від 14.02.2017 року - залишити без змін.
6. Апеляційний суд мотивував своє рішення тим, що постанова Кіровоградського окружного адміністративного суду від 14.02.2017 року була прийнята з дотриманням норм матеріального та процесуального права, а тому відсутні підстави для її скасування.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
7. 03 липня 2017 року до Вищого адміністративного суду України надійшла касаційна скарга Головного управління Національної поліції в Кіровоградській області.
8. У касаційній скарзі скаржник просить постанову Кіровоградського окружного адміністративного суду від 14 лютого 2017 року та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 06 червня 2017 року скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог.
9. Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 18 серпня 2017 року відкрито касаційне провадження за скаргою Головного управління Національної поліції в Кіровоградській області на постанову Кіровоградського окружного адміністративного суду від 14 лютого 2017 року та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 06 червня 2017 року.
10. 13 лютого 2018 року вказана касаційна скарга Головного управління Національної поліції в Кіровоградській області надійшла до Верховного Суду як суду касаційної інстанції в адміністративних справах.
11. Заперечення на касаційну скаргу до суду не надходили.
II. АРГУМЕНТИ СТОРІН
А. Доводи особи, яка подала касаційну скаргу (відповідача у справі)
12. Касаційна скарга обґрунтована тим, що рішення судів першої та апеляційної інстанції винесенні з порушенням норм матеріального та процесуального права, а тому підлягають скасуванню. Скаржник зазначає, що Головне управління Національної поліції в Кіровоградській області при прийнятті оскаржуваних наказів діяло на підставі, у межах повноважень та у спосіб, визначений чинним законодавством України, а тому відсутні підстави для задоволення позову.
Відповідач вказує, що суд першої інстанції помилково застосував до спірних правовідносин норми Закону України «Про державну службу».
Також касатор стверджує, що судом першої інстанції невірно обраховано суму грошового забезпечення за час вимушеного прогулу, оскільки суд неправильно застосував до спірних правовідносин норми Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 року №100.
IІI. ФАКТИЧНІ ОБСТАВИНИ СПРАВИ
13. ОСОБА_1 проходив службу в органах внутрішніх справ з 02 серпня 2004 року по 06 листопада 2015 року.
Наказом т.в.о. начальника Головного управління Національної поліції в Кіровоградській області від 07 листопада 2015 року №22 о/с відповідно до пунктів 9 та 12 розділу ХІ Закону України «Про Національну поліції» ОСОБА_1 призначено на посаду заступника начальника відділу Кіровоградського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Кіровоградській області з присвоєнням спеціального звання капітан поліції.
Згідно пункту 1 наказу Головного управління Національної поліції в Кіровоградській області №584 від 05 вересня 2016 року «Про порушення службової дисципліни ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_1 та покарання винних» за порушення вимог Присяги працівника поліції, затвердженої статтею 64 Закону України «Про Національну поліцію», пунктів 1, 3 частини 1 статті 18 Закону України «Про Національну поліцію», статті 68 Конституції України, пунктів 1, 2 розділу І, пунктів 1, 2, 3 розділу II Правил етичної поведінки працівників апарату МВС України, територіальних органів, закладів, установ і підприємств, що належать до сфери управління МВС, затверджених наказом МВС від 28.04.2016 № 326, статей 1, 7, 8 Дисциплінарного статуту органів внутрішніх справ, затвердженого Законом України від 22.02.2006 №3460-ІV, керуючись статтями 2, 7, 8, 12, 14 вказаного Статуту, заступника начальника відділу Кіровоградського відділу поліції ГУНП в області капітана поліції ОСОБА_1 вирішено звільнити зі служби в Національній поліції України.
Наказом Головного управління Національної поліції в Кіровоградській області від 21.09.2016 року №220 о/с «По особовому складу» капітана поліції ОСОБА_1 (М-143497), заступника начальника відділу Кіровоградського відділу поліції ГУНП в області, звільнено зі служби в поліції за п.6 ч.1 ст.77 Закону України "Про Національну поліцію" (у зв'язку із реалізацією дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби, накладеного відповідно до Дисциплінарного статуту Національної поліції України). Підстава: подання до звільнення, наказ ГУНП від 05.09.2016 №584, довідка Кіровоградського ВП ГУНП від 20.09.2019 №13474/117/09-16.
IV. РЕЛЕВАНТНІ ДЖЕРЕЛА ПРАВА
14. Конституція України
14.1. Частина 2 статті 19. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
15. Кодекс адміністративного судочинства України (в редакції, чинній до 15.12.2017 року)
15.1. Частина 3 статті 2. У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
16. Закон України "Про Національну поліцію" від 02.07.2015 № 580-VIII
16.1. Частина перша статті 18. Поліцейський зобов'язаний:
1) неухильно дотримуватися положень Конституції України, законів України та інших нормативно-правових актів, що регламентують діяльність поліції, та Присяги поліцейського;
2) професійно виконувати свої службові обов'язки відповідно до вимог нормативно-правових актів, посадових (функціональних) обов'язків, наказів керівництва;
3) поважати і не порушувати прав і свобод людини;
4) надавати невідкладну, зокрема домедичну і медичну, допомогу особам, які постраждали внаслідок правопорушень, нещасних випадків, а також особам, які опинилися в безпорадному стані або стані, небезпечному для їхнього життя чи здоров'я;
5) зберігати інформацію з обмеженим доступом, яка стала йому відома у зв'язку з виконанням службових обов'язків;
6) інформувати безпосереднього керівника про обставини, що унеможливлюють його подальшу службу в поліції або перебування на займаній посаді.
16.2. Частина перша статті 19. У разі вчинення протиправних діянь поліцейські несуть кримінальну, адміністративну, цивільно-правову та дисциплінарну відповідальність відповідно до закону.
16.3. Частина друга статті 19. Підстави та порядок притягнення поліцейських до дисциплінарної відповідальності, а також застосування до поліцейських заохочень визначаються Дисциплінарним статутом Національної поліції України, що затверджується законом.
16.4. Частина перша статті 64. Особа, яка вступає на службу в поліції, складає Присягу на вірність Українському народові такого змісту:
"Я, (прізвище, ім'я та по батькові), усвідомлюючи свою високу відповідальність, урочисто присягаю вірно служити Українському народові, дотримуватися Конституції та законів України, втілювати їх у життя, поважати та охороняти права і свободи людини, честь держави, з гідністю нести високе звання поліцейського та сумлінно виконувати свої службові обов'язки".
16.5. Пункт 6 частини 1 статті 77. Поліцейський звільняється зі служби в поліції, а служба в поліції припиняється у зв'язку із реалізацією дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби, накладеного відповідно до Дисциплінарного статуту Національної поліції України.
17. Дисциплінарний статут органів внутрішніх справ України, затверджений Законом України "Про Дисциплінарний статут органів внутрішніх справ України" від 22 лютого 2006 року N 3460-IV (поширюється на поліцейських до набрання чинності Законом України "Про Дисциплінарний статут Національної поліції" на підставі Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України у зв'язку з прийняттям Закону України "Про Національну поліцію" від 23.12.2015 № 901-VIII)
17.1. Стаття 1. Службова дисципліна - дотримання особами рядового і начальницького складу Конституції і законів України, актів Президента України і Кабінету Міністрів України, наказів та інших нормативно-правових актів Міністерства внутрішніх справ України, підпорядкованих йому органів і підрозділів та Присяги працівника органів внутрішніх справ України.
Службова дисципліна в органах внутрішніх справ досягається: створенням належних умов проходження служби особами рядового і начальницького складу; набуттям високого рівня професіоналізму; забезпеченням гласності та об'єктивності під час проведення оцінки результатів службової діяльності; дотриманням законності і статутного порядку; повсякденною вимогливістю начальників до підлеглих, постійною турботою про них, виявленням поваги до їх особистої гідності; вихованням в осіб рядового і начальницького складу високих моральних і ділових якостей; забезпеченням соціальної справедливості та високого рівня соціально-правового захисту; умілим поєднанням і правильним застосуванням заходів переконання, примусу, дисциплінарного та громадського впливу; належним виконанням умов контракту про проходження служби.
17.2. Стаття 2. Дисциплінарний проступок - невиконання чи неналежне виконання особою рядового або начальницького складу службової дисципліни.
17.3. Частина перша статті 5. За вчинення дисциплінарних проступків особи рядового і начальницького складу несуть дисциплінарну відповідальність згідно з цим Статутом.
17.4. Стаття 7. Службова дисципліна базується на високій свідомості та зобов'язує кожну особу рядового і начальницького складу: дотримуватися законодавства, неухильно виконувати вимоги Присяги працівника органів внутрішніх справ України, статутів і наказів начальників; захищати і охороняти від протиправних посягань життя, здоров'я, права та свободи громадян, власність, довкілля, інтереси суспільства і держави; поважати людську гідність, виявляти турботу про громадян і бути готовим у будь-який час надати їм допомогу; дотримуватися норм професійної та службової етики; берегти державну таємницю; у службовій діяльності бути чесною, об'єктивною і незалежною від будь-якого впливу громадян, їх об'єднань та інших юридичних осіб; стійко переносити всі труднощі та обмеження, пов'язані зі службою; постійно підвищувати свій професійний та культурний рівень; сприяти начальникам у зміцненні службової дисципліни, забезпеченні законності та статутного порядку; виявляти повагу до колег по службі та інших громадян, бути ввічливим, дотримуватися правил внутрішнього розпорядку, носіння встановленої форми одягу, вітання та етикету; з гідністю і честю поводитися в позаслужбовий час, бути прикладом у дотриманні громадського порядку, припиняти протиправні дії осіб, які їх учиняють; берегти та підтримувати в належному стані передані їй в користування вогнепальну зброю, спеціальні засоби, майно і техніку.
У разі виявлення порушень законодавства, зловживань чи інших правопорушень у службовій діяльності особа рядового або начальницького складу повинна вжити заходів щодо припинення цих порушень та доповісти про це безпосередньому або старшому прямому начальникові.
17.5. Частина перша статті 8. Начальник несе персональну відповідальність за стан службової дисципліни і повинен постійно його контролювати. Начальник зобов'язаний бути прикладом у дотриманні законності, службової дисципліни, бездоганному виконанні вимог Присяги працівника органів внутрішніх справ України, статутів, наказів, норм моралі, професійної та службової етики, розвивати і підтримувати в підлеглих свідоме ставлення до виконання службових обов'язків, честь і гідність, заохочувати розумну ініціативу, самостійність, старанність у службі, уміло застосовувати заходи дисциплінарного впливу.
17.6. Стаття 12. На осіб рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ за порушення службової дисципліни можуть накладатися такі види дисциплінарних стягнень: 1) усне зауваження; 2) зауваження; 3) догана; 4) сувора догана; 5) попередження про неповну посадову відповідність; 6) звільнення з посади; 7) пониження в спеціальному званні на один ступінь; 8) звільнення з органів внутрішніх справ.
17.7. Стаття 14. З метою з'ясування всіх обставин дисциплінарного проступку, учиненого особою рядового або начальницького складу, начальник призначає службове розслідування.
Службове розслідування має бути завершене протягом одного місяця з дня його призначення начальником. У разі необхідності цей термін може бути продовжено начальником, який призначив службове розслідування, або старшим прямим начальником, але не більш як на один місяць.
Забороняється проводити службове розслідування особам, які є підлеглими порушника, а також особам - співучасникам проступку або зацікавленим у наслідках розслідування. Розслідування проводиться за участю безпосереднього начальника порушника.
Порядок проведення службового розслідування встановлюється міністром внутрішніх справ України.
Перед накладенням дисциплінарного стягнення начальник або особа, яка проводить службове розслідування, повинні зажадати від порушника надання письмового пояснення. Небажання порушника надавати пояснення не перешкоджає накладенню дисциплінарного стягнення.
Про накладення дисциплінарного стягнення видається наказ, зміст якого оголошується особовому складу органу внутрішніх справ.
Оголошувати дисциплінарне стягнення особі начальницького складу в присутності його підлеглих заборонено.
Зміст наказу доводиться до відома особи рядового або начальницького складу, яку притягнуто до дисциплінарної відповідальності, під підпис. У разі звільнення з посади або звільнення з органів внутрішніх справ особі рядового або начальницького складу видається витяг з наказу.
За кожне порушення службової дисципліни накладається лише одне дисциплінарне стягнення. У разі порушення службової дисципліни кількома особами дисциплінарне стягнення накладається на кожного окремо.
При визначенні виду дисциплінарного стягнення мають враховуватися тяжкість проступку, обставини, за яких його скоєно, заподіяна шкода, попередня поведінка особи та визнання нею своєї вини, її ставлення до виконання службових обов'язків, рівень кваліфікації тощо.
У разі вчинення незначного порушення службової дисципліни начальник може обмежитись усним попередженням особи рядового або начальницького складу щодо необхідності суворого додержання службової дисципліни.
У разі притягнення до дисциплінарної відповідальності осіб рядового і начальницького складу, які мають дисциплінарне стягнення і знову допустили порушення службової дисципліни, дисциплінарне стягнення, що накладається, має бути більш суворим, ніж попереднє.
У разі повторного вчинення особою рядового або начальницького складу незначного проступку з урахуванням його нетяжкості, сумлінного ставлення цієї особи до виконання службових обов'язків, нетривалого перебування на посаді (до шести місяців) та з інших поважних причин начальник може обмежитися раніше накладеним на таку особу дисциплінарним стягненням.
Дисциплінарні стягнення у вигляді пониження в спеціальному званні на один ступінь на осіб, які мають перші спеціальні звання, і звільнення з посади на осіб, які обіймають посади найнижчого рівня, не накладаються.
Звільнення осіб рядового і начальницького складу з органів внутрішніх справ як вид стягнення є крайнім заходом дисциплінарного впливу.
Особа рядового або начальницького складу органу внутрішніх справ, яка повідомила про порушення вимог Закону України "Про засади запобігання і протидії корупції" іншим працівником міліції, не може бути звільнена із служби чи змушена до звільнення або притягнута до дисциплінарної відповідальності у зв'язку з таким повідомленням.
Рішення про звільнення або притягнення до дисциплінарної відповідальності таких осіб оскаржується в установленому законом порядку.
З метою виявлення причин та умов, що сприяли вчиненню корупційного правопорушення або невиконанню вимог Закону України "Про засади запобігання і протидії корупції", за поданням спеціально уповноваженого суб'єкта у сфері протидії корупції за рішенням начальника органу, який має право приймати або звільняти із служби особу, яка вчинила таке правопорушення, проводиться службове розслідування.
V. ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
18. Суд касаційної інстанції наголошує на тому, що перевірка законності судових рішень судів першої та апеляційної інстанції, згідно зі статтею 341 КАС України, здійснюється виключно у частині застосування норм матеріального та процесуального права.
Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.
19. Вирішуючи питання про обґрунтованість поданої касаційної скарги, Верховний Суд виходить з наступного.
Згідно встановлених обставин справи, наказом ГУ НП в Кіровоградській області №453 від 25 липня 2016 року "Про призначення та проведення службового розслідування" призначено службове розслідування. Вказане розслідування призначено у зв'язку з тим, що 22 липня 2016 року працівниками УСБУ в Кіровоградській області спільно з прокуратурою Кіровоградської області задокументовано факт отримання старшим оперуповноваженим Кіровоградського ВП ГУНП в області капітаном поліції ОСОБА_2 і ОСОБА_3, а також оперуповноваженим цього ж підрозділу лейтенантом поліції ОСОБА_4 грошових коштів від жителя м. Кіровограда за не притягнення до кримінальної відповідальності.
05 вересня 2016 року складено висновок службового розслідування за фактом надзвичайної події за участю ОСОБА_3, ОСОБА_2 ОСОБА_4 та ОСОБА_1
За наслідком проведення службового розслідування було встановлено, що оперуповноважені ОСОБА_2, ОСОБА_3 та ОСОБА_4 на виконання заздалегідь узгоджених дій, з метою заподіяння ОСОБА_6 дій, що суперечать його волі, а саме визнання останнім своєї причетності до скоєння кримінального правопорушення, задля подальшого створення сприятливих умов для отримання грошових коштів та позивач перебуваючи на керівній посаді віддав вказівку свої підлеглим про необхідність здійснити виїзд до ОСОБА_6, з метою здійснення попередньо узгоджених дій пов'язаних з умисним заподіянням ОСОБА_6 сильного фізичного та морального страждання.
Однак, як встановлено судами попередніх інстанцій, службовим розслідуванням не було зафіксовано доказів, які б встановлювали та підтверджували факт надання позивачем своїм підлеглим вказівки про необхідність здійснити виїзд до ОСОБА_6, з метою здійснення відносно ОСОБА_6 будь-яких протиправних дій, для подальшого створення сприятливих умов для отримання грошових коштів.
Також, відповідачем не було надано до суду доказів, які б підтверджували факт отримання позивачем грошових коштів від громадянина ОСОБА_6, окрім оперуповноважених ОСОБА_2, ОСОБА_3 та ОСОБА_4
Поміж тим, як було встановлено судом першої інстанції за результатом допиту свідка ОСОБА_7, який виступав членом комісії з проведення службового розслідування, під час службового розслідування членами комісії не встановлено, а іншими особами чи доказами не підтверджено, що дії оперуповноважених вчинені за вказівкою позивача, як керівника підрозділу для подальшого створення сприятливих умов для отримання грошових коштів.
Враховуючи встановлені судами обставини, колегія суддів погоджується з висновками судів попередніх інстанцій, що притягнення ОСОБА_1 до дисциплінарної відповідальності у вигляді звільнення зі служби в поліції є протиправним, а тому накази т.в.о. начальника Головного управління Національної поліції в Кіровоградській області №584 від 05.09.2016 та №220 о/с від 21.09.2016 підлягають скасуванню.
20. Разом з тим, колегія суддів зауважує, що судом першої інстанції, приймаючи рішення про часткове задоволення позовних вимог, неправильно застосовано норми матеріального права у спірних правовідносинах, а саме Закон України «Про державну службу», оскільки дія цього Закону не поширюється на осіб рядового і начальницького складу правоохоронних органів та працівників інших органів, яким присвоюються спеціальні звання, якщо інше не передбачено законом.
21. Також колегія суддів Верховного Суду зазначає, що суд першої інстанції невірно визначив суму грошового забезпечення за час вимушеного прогулу, яка підлягає стягненню, а суд апеляційної інстанції вказаної помилки не виправив.
При розбіжності між загальним і спеціальним нормативно-правовим актом перевага надається спеціальному. При цьому можливе субсидіарне застосування загальних норм, тобто, в тих випадках, коли спірні правовідносини не врегульовані нормами спеціального законодавства або врегульовані не повністю.
Можливість субсидіарного застосування загальних правових норм до відносин публічної служби, як правило, закріплена у спеціальному законі, що регулює такий вид публічної служби. Подібна законодавча техніка спрямована на усунення прогалин у правовому регулюванні.
Так, відповідно до пункту 4 розділу XI Закону України "Про Національну поліцію" до приведення законодавства України у відповідність із цим Законом акти законодавства застосовуються до цих правовідносин в частині, що не суперечить цьому Закону.
Відповідно до пункту 2 постанови Кабінету Міністрів України від 11 листопада 2015 року № 988 "Про грошове забезпечення поліцейських Національної поліції" виплата грошового забезпечення поліцейським Національної поліції та курсантам вищих навчальних закладів Міністерства внутрішніх справ із специфічними умовами навчання здійснюється в порядку, що затверджується Міністерством внутрішніх справ. Ця норма є відсилочною та обумовлює існування спеціального нормативно-правового акта для унормування порядку (механізму) нарахування і виплати грошового забезпечення поліцейським.
Такий "Порядок і умови виплати грошового забезпечення поліцейським Національної поліції та курсантам вищих навчальних закладів МВС із специфічними умовами навчання" затверджено наказом Міністерства внутрішніх справ України № 260 від 06 квітня 2016 року та зареєстровано в Міністерстві юстиції України 29 квітня 2016 року за № 669/28799.
Відповідно до пункту 2 наказу, він набирає чинності з дня його офіційного опублікування та застосовується з дня набрання чинності Законом України "Про Національну поліцію".
Вперше Закон України "Про Національну поліцію" був опублікований в офіційному виданні - газеті "Голос України" 06 серпня 2015 року (№ 141-142), отже, відповідно до статті 1 Розділу ХІ Прикінцеві та перехідні положення Закону, окремі положення закону набрали чинності 07 серпня 2015 року, а Закон в цілому - 07 листопада 2015 року.
Відповідно до частини сьомої статті 15 Закону України "Про центральні органи виконавчої влади" накази міністерства, які є нормативно-правовими актами і пройшли державну реєстрацію, набирають чинності з дня офіційного опублікування, якщо інше не передбачено самими актами, але не раніше дня офіційного опублікування.
Порядок № 260 був опублікований та, відповідно, набрав чинності, 27 травня 2016 року (Офіційний вісник України від № 39).
Так, у справі, що розглядається, період вимушеного прогулу позивача тривав з 22 вересня 2016 року. Тобто у період, в який набрав чинності саме спеціальний нормативно-правовий акт.
Верховний Суд ураховує приписи статті 57 Конституції України, відповідно до якої закони та інші нормативно-правові акти, що визначають права і обов'язки громадян, мають бути доведені до відома населення у порядку, встановленому законом, а ті, що не доведені до відома населення у порядку, встановленому законом, є нечинними.
Враховуючи, що на момент звільнення позивача зі служби в поліції норми спеціального нормативно-правового акта набрали законної сили, Верховний Суд дійшов висновку що до спірних правовідносин підлягає застосуванню Порядок №260.
Пунктом 6 розділу ІІІ Порядку № 260 передбачено, що поліцейським, звільненим зі служби в поліції, а потім поновленим на службі у зв'язку з визнанням звільнення незаконним, за час вимушеного прогулу з дня звільнення виплачуються всі види грошового забезпечення (в тому числі премія), які були їм визначені на день звільнення. Підставою для нарахування та виплати грошового забезпечення є наказ керівника органу поліції про поновлення особи на службі або скасування наказу про його звільнення.
Пунктом 9 розділу І Порядку № 260 встановлено, що при виплаті поліцейським грошового забезпечення за неповний місяць розмір виплати за кожний календарний день визначається шляхом ділення суми грошового забезпечення за повний місяць на кількість календарних днів у місяці, за який здійснюється виплата.
Зі змісту Порядку № 260 вбачається, що грошове забезпечення поліцейських обраховується та виплачується з розрахунку календарних днів відповідного місяця їх служби.
У свою чергу, пунктом 8 Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 року №100, визначено, що нарахування виплат, які обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на число календарних днів за цей період.
Суд першої інстанції при визначенні розміру грошового забезпечення за час вимушеного прогулу, який підлягав присудженню на користь позивача з відповідача, неправильно застосував до спірних правовідносин наведені норми, оскільки брав до уваги кількість робочих днів для обрахунку грошового забезпечення.
Згідно довідки про доходи позивача, виданої Головним управлінням Національної поліції України в Кіровоградській області, середньоденна заробітна плата ОСОБА_1 становить 201 грн. 29 коп.
Період вимушеного прогулу позивача з 22 вересня 2016 року по 14 лютого 2017 року складає 146 календарних днів.
Отже, грошове забезпечення за час вимушеного прогулу позивача за період з 22 вересня 2016 року по 14 лютого 2017 року складає 29388,34 грн. (146 календарних днів х 201,29 грн).
22. Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 349 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення судів першої та (або) апеляційної інстанцій повністю або частково і ухвалити нове рішення у відповідній частині або змінити рішення, не передаючи справи на новий розгляд.
23. Згідно частин 1, 3, 4 статті 351 Кодексу адміністративного судочинства України підставами для скасування судових рішень повністю або частково і ухвалення нового рішення або зміни рішення у відповідній частині є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.
Неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню.
Зміна судового рішення може полягати в доповненні або зміні його мотивувальної та (або) резолютивної частин.
24. Враховуючи вищевикладене, Верховний Суд частково погоджується з доводами касаційної скарги та вважає за необхідне скасувати ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 06 червня 2017 року, постанову Кіровоградського окружного адміністративного суду від 14 лютого 2017 року змінити в мотивувальній та резолютивній частинах. В решті рішення суду першої інстанції слід залишити в силі.
25. З огляду на результат касаційного розгляду та відсутність документально підтверджених судових витрат, понесених учасниками справи у зв'язку з переглядом справи в суді касаційної інстанції, судові витрати розподілу не підлягають.
Керуючись статтями 341, 345, 349, 351, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду
1. Касаційну скаргу Головного управління Національної поліції в Кіровоградській області - задовольнити частково.
2. Ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 06 червня 2017 року у справі № П/811/1429/16 - скасувати.
3. Постанову Кіровоградського окружного адміністративного суду від 14 лютого 2017 року у справі № П/811/1429/16 змінити в мотивувальній частині.
4. Змінити постанову Кіровоградського окружного адміністративного суду від 14 лютого 2017 року, виклавши п'ятий абзац її резолютивної частини у наступній редакції:
«Стягнути з Головного управління Національної поліції в Кіровоградській області на користь ОСОБА_1 грошове забезпечення за час вимушеного прогулу з 22 вересня 2016 року по 14 лютого 2017 року у розмірі 29388 (двадцять дев'ять тисяч триста вісімдесят вісім) гривень 34 копійки.»
5. В іншій частині постанову Кіровоградського окружного адміністративного суду від 14 лютого 2017 року у справі № П/811/1429/16 - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Головуючий Т. Г. Стрелець
Судді О. В. Білоус
І. Л. Желтобрюх