Іменем України
04 квітня 2019 року
м. Київ
справа № 820/135/16
адміністративне провадження № К/9901/10105/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
головуючого - Стародуба О.П.,
суддів - Анцупової Т.О., Кравчука В.М.,
розглянувши в порядку спрощеного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 05.07.2016р. (судді - Перцова Т.С., Жигилій С.П., Дюкарєва С.В.) у справі за позовом ОСОБА_1 до Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства «Дельта - Банк», Фонду гарантування вкладів фізичних осіб про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити певні дії,
У січні 2016 року позивач звернулась до суду з позовом, в якому просила:
визнати протиправною бездіяльність Уповноваженої особи Фонду гарантування надів фізичних осіб на здійснення ліквідації ПАТ «Дельта банк» (далі - Уповноважена особа Фонду) щодо невключення її до Переліку вкладників Публічного акціонерного товариства «Дельта банк», які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, за договорами банківського вкладу, укладеними між нею та ПАТ «Дельта банк»;
зобов'язати Уповноважену особу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення ліквідації ПАТ «Дельта банк» включити її до Переліку вкладників Публічного акціонерного товариства «Дельта банк», які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, із визначенням сум, що підлягають відшкодуванню за Договором банківського вкладу №002-20700-130215 від 13.02.2015р., та подати до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб додаткову інформацію щодо неї як вкладника, який має право на відшкодування коштів за вкладами в Публічному акціонерному товаристві «Дельта банк» за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб;
зобов'язати Фонд гарантування вкладів фізичних осіб (далі - Фонд) включити її до Загального реєстру вкладників Публічного акціонерного товариства «Дельта банк», які мають право на відшкодування коштів за вкладами в Публічному акціонерному товаристві «Дельта банк» за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб.
В обґрунтування позовних вимог посилається на те, що вона є вкладником в розумінні Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», відповідач протиправно не включив її до Переліку та Загального реєстру вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок коштів Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, оскільки таке невключення суперечить вимогам закону та порушує її право, як вкладника, на отримання гарантованої суми вкладу. Вважає, що віднесення її договору банківського вкладу до нікчемного на підставі п. 7 ч. 3 ст. 38 зазначеного Закону є безпідставним та таким, що не відповідає вимогам чинного законодавства. Посилається на те, що Уповноважена особа Фонду перевищила свої повноваження, а умовами її банківського договору передбачено можливість зарахування грошових коштів на її рахунок від іншої особи.
Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 11.05.2016р. позов задоволено.
Визнано протиправною бездіяльність Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення ліквідації ПАТ «Дельта Банк» щодо невключення позивача до Переліку вкладників ПАТ «Дельта Банк», які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб за Договором банківського вкладу №002-20700-130215 від 13.02.2015р., укладеного між позивачем та ПАТ «Дельта банк».
Зобов'язано Уповноважену особу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення ліквідації ПАТ «Дельта банк» включити позивача до Переліку вкладників Публічного акціонерного товариства «Дельта банк», які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, із визначенням сум, що підлягають відшкодуванню за Договором банківського вкладу №002-20700-130215 від 13.02.2015р. та подати до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб додаткову інформацію щодо зазначених особи як вкладника, який має право на відшкодування коштів за вкладами в Публічному акціонерному товаристві «Дельта банк» за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб.
Зобов'язано Фонд гарантування вкладів фізичних осіб включити позивача до Загального реєстру вкладників Публічного акціонерного товариства «Дельта банк», які мають право на відшкодування коштів за вкладами в ПАТ «Дельта банк» за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб.
Постановою Харківського апеляційного адміністративного суду від 05.07.2016р. скасовано постанову суду першої інстанції, в задоволенні позову відмовлено.
З ухваленим у справі рішенням суду апеляційної інстанції не погодилась позивач, подала касаційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення апеляційним судом норм матеріального та процесуального права, просила скасувати рішення суду апеляційної інстанції та залишити в силі постанову суду першої інстанції.
В обґрунтування касаційної скарги посилається на те, що вона відповідає вимогам вкладника згідно статті 2 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», підстави для невключення її до Переліку та Загального реєстру вкладників, які мають право на отримання гарантованої суми вкладу, відсутні, а тому її право на отримання гарантованої суми вкладу протиправно та безпідставно порушено відповідачем.
Заперечуючи проти касаційної скарги Уповноважена особа Фонду просила у її задоволенні відмовити, а рішення суду апеляційної інстанції залишити без змін.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права суд приходить до висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню частково з наступних мотивів та передбачених законом підстав.
Так, відповідно до частин 1, 2, 4 статті 26 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин, Фонд гарантує кожному вкладнику банку відшкодування коштів за його вкладом. Фонд відшкодовує кошти в розмірі вкладу, включаючи відсотки, нараховані на день початку процедури виведення Фондом банку з ринку, але не більше суми граничного розміру відшкодування коштів за вкладами, встановленого на дату прийняття такого рішення, незалежно від кількості вкладів в одному банку. Сума граничного розміру відшкодування коштів за вкладами не може бути меншою 200000 гривень. Адміністративна рада Фонду не має права приймати рішення про зменшення граничної суми відшкодування коштів за вкладами.
Вкладник набуває право на одержання гарантованої суми відшкодування коштів за вкладами за рахунок коштів Фонду в межах граничного розміру відшкодування коштів за вкладами після прийняття рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку.
Фонд не відшкодовує кошти: 1) передані банку в довірче управління; 2) за вкладом у розмірі менше 10 гривень; 3) за вкладом, підтвердженим ощадним (депозитним) сертифікатом на пред'явника; 4) розміщені на вклад у банку особою, яка була членом спостережної (наглядової) ради, правління (ради директорів), ревізійної комісії банку, якщо з дня її звільнення з посади до дня прийняття Національним банком України рішення про віднесення такого банку до категорії неплатоспроможних не минув один рік; 5) розміщені на вклад у банку особою, яка надавала банку професійні послуги як аудитор, юридичний радник, суб'єкт оціночної діяльності, якщо ці послуги мали безпосередній вплив на виникнення ознак неплатоспроможності банку і якщо з дня припинення надання послуг до дня прийняття Національним банком України рішення про віднесення такого банку до категорії неплатоспроможних не минув один рік; 6) розміщені на вклад власником істотної участі банку; 7) розміщені на вклад особою, яка на індивідуальній основі отримує від банку проценти за вкладом на більш сприятливих договірних умовах, ніж звичайні, або має інші фінансові привілеї від банку; 8) за вкладом у банку, якщо такий вклад використовується вкладником як засіб забезпечення виконання іншого зобов'язання перед цим банком, у повному обсязі вкладу до дня виконання зобов'язань; 9) за вкладами у філіях іноземних банків; 10) за вкладами у банківських металах.
Згідно частин 1, 2, 5, 6 статті 27 цього Закону Уповноважена особа Фонду складає перелік вкладників та визначає розрахункові суми відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду відповідно до вимог цього Закону та нормативно-правових актів Фонду станом на день отримання рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку.
Уповноважена особа Фонду протягом трьох днів з дня отримання Фондом рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку формує повний перелік вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду, із визначенням сум, що підлягають відшкодуванню.
Протягом шести днів з дня отримання Фондом рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку виконавча дирекція Фонду затверджує реєстр вкладників для здійснення виплат відповідно до наданого уповноваженою особою Фонду переліку вкладників.
Уповноважена особа Фонду протягом трьох днів з дня отримання Фондом рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію формує перелік вкладників, кошти яких не підлягають відшкодуванню Фондом відповідно до частини четвертої статті 26 цього Закону.
Відповідно до частини 2 статті 38 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» протягом дії тимчасової адміністрації уповноважена особа Фонду зобов'язана забезпечити перевірку правочинів (у тому числі договорів), вчинених (укладених) банком протягом одного року до дня запровадження тимчасової адміністрації банку, на предмет виявлення правочинів (у тому числі договорів), що є нікчемними з підстав, визначених частиною третьою цієї статті.
Згідно пункту 7 частини 3 статті 38 цього Закону правочини (у тому числі договори) неплатоспроможного банку є нікчемними з підстави, якщо банк уклав правочини (у тому числі договори), умови яких передбачають платіж чи передачу іншого майна з метою надання окремим кредиторам переваг (пільг), прямо не встановлених для них законодавством чи внутрішніми документами банку.
Частиною 4 статті 38 цього Закону передбачено, що Уповноважена особа Фонду протягом дії тимчасової адміністрації, а також протягом ліквідації повідомляє сторони за договорами, зазначеними у частині другій статті 38 цього Закону, про нікчемність цих договорів та вчиняє дії щодо застосування наслідків нікчемності договорів.
В ході розгляду справи по суті судами попередніх інстанцій встановлено, що 30.10.2014р. постановою Правління Національного банку України №692/БТ, з відміткою «банківська таємниця», «Дельта Банк» віднесено до категорії проблемних строком до 180 днів. (а.с. 129 - 130)
13.02.2015р. між позивачем та ПАТ «Дельта Банк» укладено Договір банківського вкладу №002-20700-130215 («Депозит Delta Premier (без поповнення)»). (а.с. 11)
Відповідно до пункту 1.2 Договору банк відкриває позивачу вкладний (депозитний) рахунок НОМЕР_1 та приймає від позивача внесені ним в порядку, передбаченому цим Договором, грошові кошти в сумі 164000 гривень.
Додатковою угодою від 13.02.2015р. до Договору №002-20700-130215 пункт 1.2 доповнено підпунктом 1.2.1 в наступній редакції: « 1.2.1. Зарахування вкладу на рахунок здійснюється шляхом перерахування з відкритого в банку поточного рахунку іншої фізичної особи - резидента. Виключно для цілей цього Договору сторони домовились, що умови пункту 5.11 Правил до відносин, що виникають на підставі до цього Договору, не застосовуються». (а.с. 12)
Згідно платіжного доручення №45835687 від 13.02.2015р. на вкладний рахунок позивача зараховано кошти в розмірі 164000 грн з рахунку іншої фізичної особи - ОСОБА_2. (а.с. 13)
Судами встановлено, що постановою Правління Національного банку України від 02.03.2015р. №150 віднесено ПАТ «Дельта Банк» до категорії неплатоспроможних та визнано такою, що втратила чинність постанову від 30.10.2014р. №692/БТ «Про віднесення ПАТ «Дельта Банк» до категорії проблемних».
02.03.2015р. Виконавча дирекція Фонду прийняла рішення №51 про початок процедури виведення ПАТ «Дельта Банк» з ринку шляхом запровадження в ньому тимчасової адміністрації строком на 3 місяці з 03.03.2015р. по 02.06.2015р.
Рішеннями Виконавчої дирекції Фонду від 08.04.2015р. №71 та від 03.08.2015р. №147 вирішено продовжити строк здійснення тимчасової адміністрації у ПАТ «Дельта Банк» по 02.10.2015р. (а.с. 42)
15.09.2015р. відбулось засідання Комісії з перевірки правочинів (договорів) за вкладними операціями ПАТ «Дельта Банк», призначеної наказом Уповноваженої особи Фонду від 29.05.2015р. №408. (а.с. 47 - 48)
За наслідками засідання прийнято рішення про затвердження результатів перевірки, якою виявлено правочини (договори) за вкладними операціями, що є нікчемними згідно п. 7 ч. 3 ст. 38 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» згідно переліку, наведеному у Додатку №1, про видання відповідного наказу щодо виявлення договорів банківського вкладу (депозиту), за якими кошти на рахунки перераховані іншими фізичними особами та які є нікчемними згідно п. 7 ч. 3 ст. 38 Закону із застосуванням відповідних наслідків.
Відповідно до Додатку №1 до протоколу засідання Комісії Договір позивача №002-20700-130215 від 13.02.2015р., укладеного між нею та ПАТ «Дельта Банк», та її банківський рахунок НОМЕР_1 включено до вказаного переліку нікчемних договорів під порядком номером №2672. (а.с. 49)
16.09.2015р. у зв'язку із виявленням Комісією з перевірки правочинів (договорів) за вкладними операціями ПАТ «Дельта Банк» нікчемних правочинів відповідно до частини 3 статті 38 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», що призвело до збільшення гарантованої суми відшкодування Фондом, Уповноваженою особою Фонду прийнято наказ №813 про застосування наслідків нікчемності договорів банківського вкладу (депозиту), перелік яких наведено у Додатку №1 до наказу №813. (а.с. 50)
Застосовано наслідки нікчемності договорів банківського вкладу (депозиту), що є нікчемними з підстав, визначених п. 7 ч. 3 ст. 38 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», за якими було здійснено перерахування коштів на вклади як третіми особами, так і власниками депозитного рахунку, згідно переліку, наведеному у Додатку №1 до наказу №813.
Відповідно до Додатку №1 до наказу №813 Договір позивача №002-20700-130215 від 13.02.2015р., укладеного між нею та ПАТ «Дельта Банк», та її банківський рахунок НОМЕР_1 включено до вказаного переліку нікчемних договорів під порядком номером №2672. (а.с. 51)
На підставі постанови Правління Національного банку України від 02.10.2015р. №664 «Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію ПАТ «Дельта Банк» Виконавча дирекція Фонду прийняла рішення від 02.10.2015р. №181 «Про початок процедури ліквідації АТ «Дельта Банк» та делегування повноважень ліквідатора банку», відповідно до якого розпочато процедуру ліквідації банку, призначено Уповноважену особу Фонду та делеговано всі повноваження ліквідатора банку, визначені статтями 37, 38, 51, частинами 1, 2 статті 48 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», провідному професіоналу з питань врегулювання неплатоспроможності банків відділу запровадження процедури тимчасової адміністрації та ліквідації департаменту врегулювання неплатоспроможності банків Кадирову В.В. строком на два роки з 05.10.2015р. по 04.10.2017р. включно. (а.с. 43)
Судами встановлено, що 07.10.2015р. на офіційному сайті Фонду гарантування вкладів фізичних осіб розміщено оголошення про те, що з 08.10.2015р. розпочинає виплати коштів вкладникам ПАТ «Дельта Банк». Для отримання коштів вкладники з 08.10.2015р. до 18.11.2015р. включно можуть звертатись до установ банків-агентів Фонду: АТ «Ощадбанк», АТ «Укрексімбанк», АБ «Укргазбанк».
Також судами встановлено, що 08.10.2015р. позивач звернулась до установи АТ «Укрексімбанк» у м. Харкові, але у видачі банківського вкладу їй було відмовлено у зв'язку з відсутністю інформації про неї у Переліку вкладників, які мають право на гарантовану суму вкладу. В подальшому позивачу у телефонному режимі отримано інформацію про нікчемність її договору банківського вкладу згідно до пункту 7 частини 3 статті 38 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб»
Крім того, судами встановлено, що 02.11.2015р. звернулась до Уповноваженої особи Фонду із заявою про виплату гарантованих сум відшкодування за вкладом, яка до цього часу не вирішена.
Листом Печерського РУ ГУ МВС України в м. Києві від 22.10.2015р. №54/13397 повідомлено Уповноважену особу Фонду про проведення досудового розслідування за фактом вчинення неправомірних дій колишніми посадовими особами ПАТ «Дельта Банк». (а.с. 113)
Судами встановлено, що договір банківського вкладу позивача визнано нікчемним на підставі ч. 3 ст. 38 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», у зв'язку з чим її не включено до Переліку та Загального реєстру вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок коштів Фонду гарантування вкладів фізичних осіб.
Вважаючи такі дії протиправними, позивач звернулась до суду з даним позовом.
Задовольняючи позов частково, суд першої інстанції виходив з того, що позивач є вкладником на підставі статті 2 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», і на нього поширюються гарантії вкладника неплатоспроможного банку. При цьому суд виходив з того, що статтею 75 Закону України «Про банки та банківську діяльність» передбачено, що рішення Національного банку України про віднесення банку до категорії проблемного є банківською таємницею, тобто, така інформація має спеціальний режим використання. Інформація з грифом таємності "банківська таємниця" є службовою інформацією з обмеженим доступом, яка не була та не могла бути відомою будь-якому вкладнику банку під час укладання з ним правочинів, в тому числі і позивачу.
Крім того, суд першої інстанції виходив з того, що встановлені Законом України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» обмеження щодо задоволення вимог вкладників та інших кредиторів банку під час тимчасової адміністрації не поширюються на вклади, що містяться на поточних рахунках вкладників, і такі кошти відшкодовуються в період дії тимчасової адміністрації в межах суми відшкодування, що гарантується Фондом, а тому позивач має право на одержання суми коштів під час дії тимчасової адміністрації ПАТ «Дельта-банк» в розмірі її вкладу, але не більше суми граничного розміру відшкодування, яка станом на день початку процедури виведення Фондом банку з ринку складає 200000 грн.
Скасовуючи постанову суду першої інстанції та приймаючи нову постанову про відмову в задоволенні позову, суд апеляційної інстанції виходив з того, що дії та рішення Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення тимчасової адміністрації в ПАТ «Дельта Банк» повністю відповідають Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб». Уповноваженою особою на виконання обов'язків, передбачених ст. 37 цього Закону створено Комісію з перевірки правочинів (договорів) за вкладними операціями ПАТ «Дельта Банк», проведено перевірку на виявлення правочинів, які є нікчемними, зокрема, встановлено нікчемність договору банківського вкладу позивача з підстави, зазначеної у п. 7 ч. 3 ст. 38 Закону, яка полягала у наданні банком кредиторам - фізичним особам переваги перед іншими кредиторами. При цьому, така перевага полягала у можливості отримати відшкодування коштів за рахунок Фонду через третіх осіб. Крім того, перевіркою встановлено, що переважна більшість укладених договорів банківського вкладу (депозиту), в тому числі договір позивача, містить умову, що зарахування вкладу на рахунок здійснюється з власного поточного вкладного (депозитного) рахунку вкладника, відкритого в банку, або готівкою через касу банку, проте фактично кошти вносились третіми особами, що є порушенням умов договору та Правил банківського обслуговування фізичних осіб у ПАТ «Дельта Банк».
Крім того, суд апеляційної інстанції виходив з того, що на рахунок позивача зараховано кошти від третьої особи, а тому вказана операція є незаконною, оскільки позивач, всупереч вимог Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», Правил банківського обслуговування фізичних осіб ПАТ «Дельта Банк», а також умов самого договору, отримала на свій вкладний (депозитний) рахунок шляхом переказу коштів з іншого вкладного (депозитного) рахунку, який їй не належить.
Щодо укладення позивачем із банком додаткової угоди до договору, якою його доповнено пунктом 1.2.1, що передбачав зарахування вкладу на рахунок вкладника шляхом перерахування з відкритого в Банку поточного рахунку іншої фізичної особи-резидента, та за якою для цілей даного договору сторони домовились не застосовувати умови п.5.11 суд апеляційної інстанції виходив з того, що відповідно до положень Цивільного кодексу України договір банківського вкладу, в якому вкладником є фізична особа, є публічним договором, Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги. При цьому Кодексом встановлено пряму заборону на надання переваги одному споживачеві перед іншими щодо укладення публічного договору, а також передбачено, що умови публічного договору, які суперечать ч. 2 ст. 633 та правилам, обов'язковим для сторін при укладенні та виконанні публічного договору, є нікчемними
Апеляційний суд дійшов висновку про те, що додаткова угода до договору носить виключно індивідуальний характер, свідчить про надання позивачу переваги банком при укладенні публічного договору перед іншими вкладниками-сторонами публічного договору та є нікчемною в силу закону. Укладення вказаної додаткової угоди не є належною підставою вважати дійсним договір банківського вкладу позивача. При цьому банк прийнявши виконання цього договору у вигляді перерахування на депозитний рахунок позивачу коштів третьою особою, тобто, у спосіб, не передбачений вищевказаним договором, надав неправомірні переваги позивачу порівняно з іншими вкладниками.
Також суд виходив з того, що незважаючи на заборону, передбачену постановою Правління Національного банку України від 30.10.2014р. № 692/БТ «Про віднесення ПАТ «Дельта Банк» до категорії проблемних», щодо проведення будь-яких операцій, за результатами яких збільшується гарантована сума відшкодування за вкладами фізичних осіб Фондом гарантування вкладів фізичних осіб, між банком та позивачем укладено договір банківського вкладу, є порушенням зазначеної постанови та діючого законодавства у сфері банківської діяльності, і підтверджує нікчемність укладеного правочину.
При цьому апеляційний суд виходив з того, що правочин у формі договору банківського вкладу є нікчемним в силу закону, а відтак, визнання цього правочину недійсним у судовому порядку не вимагається.
З такими висновками суду апеляційної інстанції колегія суддів не погоджується з наступних мотивів та передбачених законом підстав.
Так, підстави для визнання правочину нікчемним передбачені статтею 38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб".
Приймаючи рішення про визнання укладеного з позивачем договору банківського вкладу нікчемним відповідачем не зазначено передбачені законом підстави для цього, а також не надано судам попередніх інстанцій належних доказів на підтвердження наявності таких підстав.
Посилання відповідача на пункт 7 частини 3 статті 38 цього Закону є безпідставним, оскільки відповідачем не зазначено які переваги чи пільги отримала саме позивач внаслідок укладення договору банківського вкладу, а доводи відповідача свідчать про можливість отримання таких переваг (пільг) третьою особою, однак такі обставини не були предметом дослідження у даній справі.
Крім того, перелік передбачених частиною третьою статті 38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" підстав, за яких правочини (у тому числі договори) неплатоспроможного банку є нікчемними, є виключним. Положення статті 228 Цивільного кодексу України не можуть бути застосовані Уповноваженою особою Фонду при вирішенні питання щодо віднесення правочинів до нікчемних для розширення переліку підстав нікчемності, визначених у частині третій статті 38 цього Закону.
Згідно з положеннями статей 37, 38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" Фонд або його Уповноважена особа наділені повноваженнями щодо виявлення факту нікчемності правочинів, тобто мають право здійснити перевірку таких правочинів стосовно їх нікчемності, прийняти відповідне рішення про виявлення факту нікчемності правочину і повідомити про це сторін правочину, а також вчиняти дії щодо застосування наслідків нікчемності правочинів.
При цьому при виявленні нікчемних правочинів Фонд, його уповноважена особа чи банк не наділені повноваженнями визнавати правочини нікчемними. Правочин є нікчемним відповідно до закону, а не наказу банку, підписаного Уповноваженою особою Фонду. Такий правочин є нікчемним з моменту укладення в силу закону (частини другої статті 215 ЦК України та частини третьої статті 38 Закону №4452-VI) незалежно від того, чи була проведена передбачена частиною другою статті 38 цього ж Закону перевірка правочинів банку і виданий згаданий наказ. Наслідки нікчемності правочину також настають для сторін у силу вимог закону. Наказ банку не є підставою для застосування таких наслідків. Такий наказ є внутрішнім розпорядчим документом банку, який підписано уповноваженою особою Фонду особою, що здійснює повноваження органу управління банку.
Такий правовий висновок у аналогічних правовідносинах викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 04.07.2018р. у справі №826/1476/15.
В ході розгляду справи встановлено, що між позивачем та ПАТ «Дельта Банк» укладено договір банківського вкладу, позивач в силу Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» відповідає вимогам до вкладника, який має право на відшкодування коштів за рахунок Фонду, відповідач протиправно не подав до Фонду інформацію щодо позивача про наявність таких підстав.
Крім того, предметом розгляду і доведення у даній справі були фактичні обставини щодо наявності чи відсутності у відповідача передбачених законом підстав для невключення позивача до Переліку вкладників і відповідно правомірності в зв'язку з цим його дій та бездіяльності.
В той же час, встановлення дійсної належності отриманих на рахунок позивача коштів, фактів поділу великого вкладу з метою набуття права на його відшкодування за рахунок коштів Фонду, дотримання посадовими особами вимог щодо нерозголошення банківської таємниці, а також наявність в окремих осіб умислу на заволодіння державними коштами не були предметом розгляду у даній справі.
Такі фактичні обставини підлягають самостійному доведенню і встановленню на підставі відповідних доказів, за участю усіх осіб, для яких встановлення таких обставин може мати значення.
Відповідно до статті 352 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції скасовує постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково і залишає в силі судове рішення суду першої інстанції у відповідній частині, якщо встановить, що судом апеляційної інстанції скасовано судове рішення, яке відповідає закону.
Між тим, колегія суддів приходить до висновку про те, що позовні вимоги в частині зобов'язання Фонду гарантування вкладів фізичних осіб включити позивача до Загального реєстру вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду не підлягають задоволенню, оскільки на даний час відсутні докази та підстави вважати, що позивача не буде включено до такого Реєстру.
Фонд здійснює виплату відшкодування коштів вкладникам на підставі отриманого від Уповноваженої особи Фонду переліку вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду, однак в ході розгляду справи встановлено, що така інформація про позивача не була включена до зазначеного переліку, а тому спірні відносини між позивачем та Фондом на даний час не виникли, в зв'язку з чим відсутні підстави вважати, що права позивача є порушеними.
Враховуючи викладене, колегія суддів прийшла до висновку про те, що постанова суду першої інстанції скасована апеляційним судом помилково, а тому постанова суду апеляційної інстанції підлягає скасуванню повністю, а постанова суду першої інстанції підлягає скасуванню в частині задоволення позовних вимог про включення позивача до Загального реєстру вкладників з прийняттям в цій частині нової постанови про відмову в задоволенні позову. В іншій частині постанова суду першої інстанції підлягає залишенню без змін.
Керуючись статтями 349, 352, 354, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України,
Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.
Постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 05.07.2016р. скасувати.
Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 11.05.2016р. скасувати в частині задоволення позовних вимог про зобов'язання Фонду гарантування вкладів фізичних осіб включити ОСОБА_1 до Загального реєстру вкладників Публічного акціонерного товариства «Дельта банк», які мають право на відшкодування коштів за вкладами в ПАТ «Дельта банк» за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, та прийняти нову постанову про відмову в задоволенні в цій частині позовних вимог.
В решті постанову Харківського окружного адміністративного суду від 11.05.2016р. залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.
Судді:
О.П. Стародуб
Т.О. Анцупова
В.М. Кравчук