27 березня 2019 року
м. Київ
справа № 556/1999/16-ц
провадження № 61-18001св18
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - судді Стрільчука В. А.,
суддів: Карпенко С. О. (судді-доповідача), Кузнєцова В. О., ОлійникА. С., Погрібного С. О.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_4,
відповідачі: ОСОБА_5, Володимирецька селищна рада Рівненської області, відділ у Володимирецькому районі Головного управління Держгеокадастру у Рівненській області, Комунальне підприємство «Кузнецовське міське бюро технічної інвентаризації»,
розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_4 і її представника - адвоката Крестинської Людмили Аполлінаріївни на рішення Володимирецького районного суду Рівненській області від 19 січня 2017 року, ухвалене у складі судді Іванків О. В., та ухвалу апеляційного суду Рівненської області від 30 березня 2017 року, постановлену колегією у складі суддів: Бондаренко Н. В., Григоренка М. П., Боймиструка С. В.,
Короткий зміст позовних вимог
У листопаді 2016 року ОСОБА_4 звернулася з позовом до ОСОБА_5, Володимирецької селищної ради Рівненської області, відділу у Володимирецькому районі Головного управління Держгеокадастру у Рівненській області, Комунального підприємства «Кузнецовське міське бюро технічної інвентаризації» про визнання недійсним та скасування рішення органу місцевого самоврядування.
В обґрунтування позову зазначила, що є власником квартири АДРЕСА_1. Прибудинкова територія зазначеного багатоквартирного будинку межує із земельною ділянкою, яка перебуває у користуванні ОСОБА_5
Позивач вказує, що між нею і ОСОБА_5 існує спір щодо визначення межі цих земельних ділянок.
Земельна ділянка по АДРЕСА_1 виділена у користування чоловіку ОСОБА_5 - ОСОБА_7 - у 1997 році у розмірі 0,05 га, проте рішенням Володимирецької селищної ради Рівненської області № 255 від 6 жовтня 2016 року затверджено подану ОСОБА_5 технічну документацію із землеустрою на земельну ділянку більшого розміру, а саме розміром 0,0611 га.
Вважає, що ОСОБА_5 збільшила розмір отриманої у власність земельної ділянки за рахунок прибудинкової території багатоквартирного будинку по АДРЕСА_1.
ОСОБА_4 зазначає, що у зв'язку з існуванням спору щодо меж земельних ділянок не підписала акт приймання-передачі межових знаків на зберігання, тому, за відсутності її підпису, технічна документації із землеустрою є неповною і Володимирецька селищна рада Рівненської області не мала підстав для її затвердження. Крім того, при розробці цієї документації не врахований протокол засідання узгоджувальної комісії по земельних спорах Володимирецької селищної ради Рівненської області від 27 листопада 2012 року, якою вирішувалося питання щодо узгодження межі земельної ділянки між ОСОБА_5 і землекористувачами земельної ділянки АДРЕСА_1.
Посилаючись на зазначене, ОСОБА_4 просила визнати недійсним і скасувати рішення Володимирецької селищної ради Рівненської області № 255 від 6 жовтня 2016 року «Про розгляд заяв ОСОБА_5, ОСОБА_4 і ОСОБА_8 щодо затвердження технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) по АДРЕСА_1 та передачу даної земельної ділянки у власність» і скасувати запис про державну реєстрацію цієї земельної ділянки у Державному земельному кадастрі.
Короткий зміст судових рішень судів першої і апеляційної інстанцій та мотиви їх прийняття
Рішенням Володимирецького районного суду Рівненській області від 19 січня 2017 року ОСОБА_4 у задоволенні позову відмовлено.
Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що земельна ділянка для обслуговування будинку по АДРЕСА_1 у визначеному розмірі селищною радою не виділялася, за цим будинком не закріплена і права користування цією земельною ділянкою позивач не має, тому відсутні підстави для висновку, що затвердженням землевпорядної документації щодо виділення ОСОБА_5 земельної ділянки площею 0,0611 га порушені права позивача. Також суд дійшов висновку, що подана ОСОБА_5 на затвердження технічна документації із землеустрою щодо встановлення на місцевості меж земельної ділянки по АДРЕСА_1 складена із дотриманням вимог Закону України «Про землеустрій».
Ухвалою апеляційного суду Рівненської області від 30 березня 2017 року апеляційну скаргу ОСОБА_4 відхилено, рішення Володимирецького районного суду Рівненській області від 19 січня 2017 року залишено без змін.
Відхиляючи апеляційну скаргу, суд апеляційної інстанції погодився із висновками суду першої інстанції щодо відсутності правових підстав для скасування рішення Володимирецької селищної ради Рівненської області № 255 від 6 жовтня 2016 року про передачу ОСОБА_5 земельної ділянки у власність і про державну реєстрацію права власності, оскільки вважав, що до таких висновків суд першої інстанції дійшов на підставі всебічного і повного з'ясування обставин справи.
Короткий зміст вимог касаційної скарги та узагальнені доводи особи, яка її подала
У травні 2017 року ОСОБА_4 звернулася до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ з касаційною скаргою, у якій просила рішення Володимирецького районного суду Рівненській області від 19 січня 2017 року і ухвалу апеляційного суду Рівненської області від 30 березня 2017 року скасувати та ухвалити нове рішення про задоволення позову.
Касаційна скарга мотивована тим, що судові рішення судів першої і апеляційної інстанцій ухвалені з неправильним застосуванням норм матеріального права та порушенням норм процесуального права.
Заявник зазначає, що висновок судів попередніх інстанцій про відсутність у неї права користування земельною ділянкою по АДРЕСА_1 помилковий, так як вона є співвласником будинку за цією адресою і має право на отримання у приватну власність шляхом безоплатної приватизації земельної ділянки, на якій розташований будинок і яка використовується для його обслуговування (право правомірного очікування).
Суди не надали належної оцінки тому, що у акті приймання-передачі на зберігання межових знаків, що є складовою поданої ОСОБА_5 технічної документації із землеустрою, відсутній її підпис, що свідчить про існування між ними невирішеного земельного спору.
Вказала, що чоловіку ОСОБА_5 - ОСОБА_7 - виділена земельна ділянка площею 0,05 га і правових підстав для збільшення площі цієї ділянки при виділенні її у власність ОСОБА_5 не було.
Позиція інших учасників справи
У червні 2017 року ОСОБА_5 подала заперечення на касаційну скаргу, у яких послалася на безпідставність її доводів. Вказала, що ОСОБА_4 у встановленому законодавством порядку у власність чи у користування земельну ділянку по АДРЕСА_1 не набула, так як у справі відсутнє відповідне рішення селищної ради. Виготовлена на її замовлення технічна документація із землеустрою повністю відповідає вимогам Закону України «Про землеустрій», тому рішення Володимирецької селищної ради Рівненської області про її затвердження правомірне.
Також у червні 2017 року Комунальне підприємство «Кузнецовське міське бюро технічної інвентаризації» подало заперечення на касаційну скаргу, у яких послалося на безпідставність її доводів. Зазначило, що виготовлена підприємством технічна документація із землеустрою відповідає вимогам, встановленим Законом України «Про землеустрій».
Провадження у суді касаційної інстанції
Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 12 травня 2017 року відкрито касаційне провадження у справі і ухвалою цього суду від 9 листопада 2017 року справу призначено до судового розгляду.
Відповідно до пункту 6 розділу XII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про судоустрій і статус суддів» Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ діяв в межах повноважень, визначених процесуальним законом, до початку роботи Верховного Суду та до набрання чинності відповідним процесуальним законодавством, що регулює порядок розгляду справ Верховним Судом.
15 грудня 2017 року набрав чинності Закон України від 3 жовтня 2017 року № 2147-VIII «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів», за яким судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд (стаття 388 ЦПК України).
Відповідно до підпункту 4 пункту 1 розділу XIIІ «Перехідні положення» ЦПК України у редакції Закону України від 3 жовтня 2017 року № 2147-VIII касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.
Фактичні обставини справи, встановлені судами попередніх інстанцій
Судами попередніх інстанцій встановлено, що рішенням виконавчого комітету Володимирецької селищної радиРівненської області № 164 від 31 серпня 1984 року чоловіку ОСОБА_5 - ОСОБА_7 - виділено у безстрокове користування земельну ділянку площею 800 кв.м (0,08 га) для будівництва та обслуговування житлового будинку по АДРЕСА_1.
У подальшому рішенням Володимирецької селищної ради Рівненської області № 4 від 23 січня 1997 року ОСОБА_7 передано безоплатно у приватну власність для обслуговування житлового будинку земельну ділянку площею 0,05 га за вказаною адресою.
До дня смерті ОСОБА_7 не оформив право власності на земельну ділянку.
ОСОБА_4 є власником квартири № 4 в багатоквартирному житловому будинку (чотирьохквартирному) по АДРЕСА_1. Квартири у цьому будинку до квітня 2004 року належали госпрозрахунковому підприємству «Ринок».
З викопіювання із генерального плану забудови смт Володимирець Рівненської області суди встановили, що земельна ділянка, на якій розташований даний багатоквартирний житловий будинок, є частиною земельної ділянки житлової забудови і перебуває у власності територіальної громади смт Володимирець Рівненської області.
Рішенням Володимирецької селищної ради Рівненської області № 791 від 18 червня 2013 року надано ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11 і ОСОБА_4 дозвіл на виготовлення технічної документації із землеустрою щодо встановлення в натурі (на місцевості) меж земельних ділянок по АДРЕСА_1 загальною площею 0,17 га, у тому числі: для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд - 0,15 га і для ведення особистого селянського господарства - 0,02 га.
Рішенням Володимирецької селищної ради Рівненської області № 902 від 21 листопада 2013 року внесено зміни до рішення № 791 від 18 червня 2013 року і збільшено площу земельної ділянки, що надається ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11 і ОСОБА_4, до 0,189 га, у тому числі для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд - 0,189 га.
Також судами встановлено, що земельна ділянка по АДРЕСА_1, якою користується ОСОБА_5, межує із земельною ділянкою по АДРЕСА_1.
9 січня 2014 року ОСОБА_5 подала до Володимирецької селищної ради Рівненської області заяву, у якій просила надати дозвіл на виготовлення технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і спорудпо АДРЕСА_1. Також просила внести зміни до рішення Володимирецької селищної ради № 4 від 23 січня 1997 року про передачу її чоловіку ОСОБА_7 у приватну власність земельної ділянки площею 0,05 га та збільшити цю площу до 0,0652 га.
На замовлення ОСОБА_5 Комунальне підприємство «Кузнецовське міське бюро технічної інвентаризації» виготовило технічну документацію із землеустрою щодо встановлення в натурі (на місцевості) меж земельної ділянки по АДРЕСА_1 із цільовим призначенням - для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд. Згідно з цією документацією площа вказаної земельної ділянки становить 0,0611 га.
Рішенням Володимирецької селищної ради Рівненської області № 255 від 6 жовтня 2016 року затверджено подану ОСОБА_5 технічну документацію із землеустрою щодо встановлення в натурі (на місцевості) меж земельної ділянки та передано їй безоплатно у власність земельну ділянку загальною площею 0,0611 га.
Обставин, які б свідчили про те, що рішенням Володимирецької селищної ради Рівненської області співвласникам будинку по АДРЕСА_1 чи його попередньому власнику - госпрозрахунковому підприємству «Ринок» - виділено у власність чи у користування земельну ділянку для обслуговування цього будинку, судами не встановлено. Докази розроблення і виготовлення технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж цієї ділянки на місцевості для її передачі у власність чи у користування у справі відсутні.
Рішенням узгоджувальної комісії по земельних спорах Володимирецької селищної ради Рівненської області від 27 листопада 2012 року уже вирішувався спір між ОСОБА_5 і співвласниками багатоквартирного будинку по АДРЕСА_1 і за наслідками розгляду такого спору вирішено площу, конфігурацію і межі земельної ділянки по АДРЕСА_1 рахувати за її фактичним використанням.
Позиція Верховного Суду, застосовані норми права та мотиви, з яких виходить суд при прийнятті постанови
Вивчивши матеріали цивільної справи та перевіривши доводи касаційної скарги, суд дійшов таких висновків.
Відповідно до статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими (частина перша статті 400 ЦПК України).
Відповідно до статті 3 ЦПК Україниу редакції Кодексу, чинній на час розгляду справи судами попередніх інстанцій, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
Статті 15, 16 ЦК Українипередбачають право кожної особи на захист свого цивільного права в разі його порушення, невизнання або оспорювання, а також на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства. Кожна особа має право звернутися за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу до суду.
Вказані норми визначають об'єктом захисту порушене, невизнане або оспорюване право чи цивільний інтерес. Порушення права пов'язане з позбавленням його володільця можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково. При оспорюванні або невизнанні права виникає невизначеність у праві, викликана поведінкою іншої особи.
Таким чином, порушення, невизнання або оспорювання суб'єктивного права є підставою для звернення особи до суду за захистом цього права із застосуванням відповідного способу захисту.
Громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону. Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування (стаття 116 ЗК України).
Відповідно до статей 89, 92 ЗК України земельна ділянка, необхідна для обслуговування багатоквартирного будинку, може належати його співвласникам на праві спільної сумісної власності або перебувати у їх постійному користуванні.
Право власності на землю набувається та реалізується на підставі Конституції України, цього Кодексу, а також інших законів, що видаються відповідно до них (стаття 78 ЗК України).
Згідно зі статтею 1 Закону України «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку» приміщення загального користування, несучі, огороджувальні та несуче-огороджувальні конструкції будинку, механічне, електричне, сантехнічне та інше обладнання всередині або за межами будинку, яке обслуговує більше одного житлового або нежитлового приміщення, а також будівлі і споруди, які призначені для задоволення потреб співвласників багатоквартирного будинку та розташовані на прибудинковій території, а також права на земельну ділянку, на якій розташовані багатоквартирний будинок і належні до нього будівлі та споруди і його прибудинкова територія, є спільним майном багатоквартирного будинку.
Прибудинкова територія - це територія навколо багатоквартирного будинку, визначена на підставі відповідної містобудівної та землевпорядної документації, у межах земельної ділянки, на якій розташовані багатоквартирний будинок і належні до нього будівлі та споруди, що необхідна для обслуговування багатоквартирного будинку та задоволення житлових, соціальних і побутових потреб власників (співвласників та наймачів (орендарів) квартир, а також нежитлових приміщень, розташованих у багатоквартирному будинку.
У статті 42 ЗК України також зазначено, що земельні ділянки, на яких розташовані багатоквартирні будинки, а також належні до них будівлі, споруди та прибудинкова територія, що перебувають у спільній сумісній власності власників квартир та нежитлових приміщень у будинку, передаються безоплатно у власність або в постійне користування співвласникам багатоквартирного будинку в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Розміри та конфігурація земельних ділянок, на яких розташовані багатоквартирні будинки, а також належні до них будівлі, споруди та прибудинкові території, визначаються на підставі відповідної землевпорядної документації.
Системний аналіз зазначених положень законодавства дає підстави для висновку, що співвласники багатоквартирного будинку набувають права власності чи права користування земельною ділянкою, необхідною для обслуговування багатоквартирного будинку та задоволення їх житлових, соціальних і побутових потреб, після передачі такої ділянки у їх власність чи у постійне користування на загальних підставах у вставленому законом порядку. Розміри та конфігурація такої земельної ділянки визначаються на підставі відповідної технічної документації із землеустрою, яка подається на затвердження уповноваженому на прийняття такого рішення органу місцевого самоврядування.
Зазначене у статті 1 Закону України «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку» поняття «права на земельну ділянку» варто розуміти як оформлене у встановленому законом порядку право власності чи право постійного користування. Лише після оформлення такого права розміри і конфігурація земельної ділянки вважаються встановленими.
Суди попередніх інстанцій встановили, що Володимирецька селищна рада Рівненської області не приймала рішення про передачу у власність чи у користування співвласникам багатоквартирного будинку по АДРЕСА_1 земельної ділянки, на якій розташований цей будинок і належні до нього до нього будівлі та споруди. Відповідне рішення не приймалося і щодо попереднього власника будинку - госпрозрахункового підприємства «Ринок»; конкретний розмір і конфігурація земельної ділянки, необхідної для обслуговування вказаного багатоквартирного будинку, не встановлювалися.
Оскільки ОСОБА_4 як співвласник багатоквартирного будинку по АДРЕСА_1 не набула у власність чи у постійне користування земельну ділянку, на якій розташований цей будинок і яка необхідна для його обслуговування, та враховуючи, що розмір цієї ділянки і її конфігурація не визначені, суди попередніх інстанцій дійшли правильного висновку про недоведеність посилань позивача на порушення її прав оскарженим рішенням Володимирецької селищної ради Рівненської області № 255 від 6 жовтня 2016 року.
Згідно зі статтею 120 ЗК України у разі, якщо жилий будинок, будівля або споруда розміщені на земельній ділянці, що перебуває у користуванні, то в разі набуття права власності на ці об'єкти до набувача переходить право користування земельною ділянкою, на якій вони розміщені, на тих самих умовах і в тому ж обсязі, що були у попереднього землекористувача.
Відповідно до частини першої статті 81 ЗК України громадяни України набувають право власності на земельні ділянки на підставі приватизації земельних ділянок, що були раніше надані їм у користування.
Згідно зі статтею 12 ЗК України до повноважень сільських, селищних, міських рад у галузі земельних відносин на території сіл, селищ, міст належить розпорядження землями територіальних громад і передача земельних ділянок комунальної власності у власність громадян та юридичних осіб відповідно до цього Кодексу.
Громадянин, зацікавлений у приватизації земельної ділянки, яка перебуває у його користуванні, подає заяву до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу.
Рішення органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування щодо приватизації земельних ділянок приймається у місячний строк на підставі технічних матеріалів та документів, що підтверджують розмір земельної ділянки. Проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки розробляється за замовленням громадян суб'єктами господарювання, що є виконавцями робіт із землеустрою згідно із законом, у строки, що обумовлюються угодою сторін.
Відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування у двотижневий строк з дня отримання погодженого проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки приймає рішення про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та надання її у власність (стаття 118 ЗК України).
Технічна документація із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) погодженню не підлягає і затверджується органом місцевого самоврядування відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу (частина чотирнадцята статті 186 ЗК України).
Згідно зі статтею 107 ЗК України основою для відновлення меж є дані земельно-кадастрової документації, яка відповідно до статті 193 ЗК України містить сукупність відомостей і документів про місце розташування та правовий режим земельних ділянок, їх оцінку, класифікацію земель, кількісну та якісну характеристику, розподіл серед власників землі та землекористувачів.
Відповідно до частин першої, другої статті 198 ЗК України кадастрові зйомки - це комплекс робіт, виконуваних для визначення та відновлення меж земельних ділянок. Кадастрова зйомка включає: геодезичне встановлення меж земельної ділянки; погодження меж земельної ділянки з суміжними власниками та землекористувачами; відновлення меж земельної ділянки на місцевості; встановлення меж частин земельної ділянки, які містять обтяження та обмеження щодо використання землі; виготовлення кадастрового плану.
Проекти землеустрою щодо відведення земельних ділянок погоджуються та затверджуються в порядку, встановленому ЗК України (частина друга статті 50 Закону України «Про землеустрій»).
Згідно зі статтею 55 цього Закону технічна документація із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) включає: а) завдання на складання технічної документації із землеустрою; б) пояснювальну записку; в) рішення відповідного органу місцевого самоврядування про надання дозволу на розроблення технічної документації із землеустрою; г) згоду власника земельної ділянки, а для земель державної та комунальної власності - органу, уповноваженого здійснювати розпорядження земельною ділянкою, на відновлення меж земельної ділянки користувачем; ґ) довідку, що містить узагальнену інформацію про землі (території); д) копію документа, що посвідчує фізичну особу, або копію виписки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців; е) копію документа, що посвідчує право на земельну ділянку; є) копію правовстановлюючих документів на об'єкти нерухомого майна, розташовані на земельній ділянці; ж) матеріали польових топографо-геодезичних робіт; з) план меж земельної ділянки, складений за результатами зйомки, на якому відображаються зовнішні межі земельної ділянки із зазначенням власників (користувачів) суміжних земельних ділянок, усі поворотні точки меж земельної ділянки, лінійні проміри між точками на межах земельної ділянки, межі вкраплених земельних ділянок із зазначенням їх власників (користувачів); и) кадастровий план земельної ділянки; і) перелік обмежень у використанні земельної ділянки; ї) у разі необхідності документ, що підтверджує повноваження особи діяти від імені власника (користувача) земельної ділянки при встановленні (відновленні) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості); й) акт приймання-передачі межових знаків на зберігання, що включається до документації із землеустрою після виконання робіт із встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) та закріплення їх межовими знаками.
Акт приймання-передачі межових знаків на зберігання складається згідно з додатком 2 до Інструкції про встановлення (відновлення) меж земельних ділянок в натурі (на місцевості) та їх закріплення межовими знаками, затвердженої наказом Державного комітету України із земельних ресурсів від 1 травня 2010 року № 376, і підписується власниками/користувачами суміжних земельних ділянок на підтвердження відсутності претензій щодо існуючих меж земельної ділянки.
Погодження меж земельної ділянки із суміжними власниками (землекористувачами) спрямоване на уникнення технічних помилок та порушення прав землекористувачів. Встановлення меж земельної ділянки по суті зводиться до вирішення питань, чи не належить земельна ділянка іншому власнику чи правомірному користувачеві та чи не накладаються межі земельної ділянки на суміжні земельні ділянки.
Процедура погодження меж полягає у пропозиції суміжному землекористувачу підписати відповідний акт. При відмові від його підписання орган, уповноважений вирішувати питання щодо приватизації (відведення) земельної ділянки, повинен виходити не із самого факту непідписання акта, а із мотивів відмови, та прийняти відповідне рішення про погодження та/або затвердження технічної документації або про відмову у вчиненні таких дій.
Тобто, саме по собі непогодження суміжним землекористувачем меж земельної ділянки, за відсутності спору щодо них, не є підставою для прийняття органом місцевого самоврядування рішення про відмову у затвердженні технічної документації та передачі земельної ділянки у власність.
Встановивши відсутність у ОСОБА_4 права власності чи постійного користування земельною ділянкою по АДРЕСА_1 та враховуючи відсутність у справі доказів накладення цієї ділянки і ділянки, переданої у власність ОСОБА_5, суд першої інстанції, з яким погодився й апеляційний суд, дійшов обґрунтованого висновку про те, що непідписання ОСОБА_4 акта приймання-передачі межових знаків на зберігання не свідчить про невідповідність технічної документації із землеустрою вимогам статті 55 Закону України «Про землеустрій».
Доводи заявника про невідповідність технічної документації із землеустрою іншим вимогам статті 55 Закону України «Про землеустрій», зокрема відсутність певних, визначених цієї статтею, документів, не має правового значення для вирішення цієї справи.
Стаття 3 ЦПК України у редакції Кодексу, чинній на час подання дійсного позову, закріплювала право кожної особи у порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів. ОСОБА_4 має право оспорити рішення Володимирецької селищної ради Рівненської області № 255 від 6 жовтня 2016 року про затвердження поданої ОСОБА_5 технічної документації із землеустрою з підстав порушення цим рішенням її прав, що, зокрема, може мати місце у разі передачі ОСОБА_5 у власність частини земельної ділянки, яка перебувала у власності чи у користуванні позивача. У даній справі судами попередніх інстанцій не встановлено обставин, які б свідчили про те, що передана ОСОБА_5 земельна ділянка включає в себе частину земельної ділянки, необхідної для обслуговування багатоквартирного будинку по АДРЕСА_1.
Посилання заявника на те, що вона має право на отримання у приватну власність шляхом безоплатної приватизації земельної ділянки, на якій розташований багатоквартирний будинок, співвласником кого вона є (право правомірного очікування), тому оскарженим рішенням Володимирецької селищної ради Рівненської області порушені її права, касаційний суд відхиляє.
Судами першої і апеляційної інстанцій встановлено, що співвласникам багатоквартирного будинку по АДРЕСА_1 у власність чи у користування земельна ділянка не виділялася, її розмір, конфігурація і межі на місцевості не визначалися. За таких обставин безпідставним є посилання заявника на те, що її право на отримання у майбутньому у власність земельної ділянки певного розміру порушене через приватизацію ОСОБА_5 земельної ділянки більшого розміру.
Твердження заявника про те, що чоловіку ОСОБА_5 - ОСОБА_7 - виділена земельна ділянка площею 0,05 га і правових підстав для збільшення площі цієї ділянки при виділенні її у власність ОСОБА_5 не було, касаційний суд відхиляє.
Як встановлено судами попередніх інстанцій, чоловіку ОСОБА_5 - ОСОБА_7 - у безоплатне користування для будівництва та обслуговування житлового будинку по АДРЕСА_1 виділялася земельна ділянка площею 800 кв.м (0,08 га).
Після його смерті і успадкування будинку ОСОБА_5 до неї перейшло право користування цією ділянкою. Звертаючись до Володимирецької селищної ради Рівненської області із заявою про надання дозволу на виготовлення технічної документації із землеустрою щодо встановлення на місцевості меж земельної ділянки, ОСОБА_5 реалізувала визначене ЗК України право на безоплатне отримання у власність земельної ділянки, яка раніше перебувала у її користуванні.
Таким чином, прийняття Володимирецькою селищною радою Рівненської області рішення про передачу ОСОБА_5 земельної ділянки площею 0,0611 га не суперечить вимогам статей 81, 116, 118 ЗК України.
Фактично доводи касаційної скарги зводяться до переоцінки доказів і встановлення на їх підставі нових обставин, що відповідно до статті 400 ЦПК України не відноситься до повноважень касаційного суду під час касаційного перегляду справи.
Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент.
Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень.
Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (рішення у справі «Проніна проти України») Оскаржувані судові рішення відповідають критерію обґрунтованості судових рішень.
За таких обставин суд касаційної інстанції дійшов висновку, що суди першої і апеляційної інстанцій, встановивши фактичні обставини справи, які мають значення для правильного її вирішення, ухвалили судові рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, що відповідно до статті 410 ЦПК України є підставою для залишення касаційної скарги без задоволення, а рішення суду першої інстанції і ухвали апеляційного суду без змін.
Щодо судових витрат
Оскільки касаційна скарга залишена без задоволення, підстав для нового розподілу судових витрат, понесених у зв'язку з розглядом справи у судах першої та апеляційної інстанцій, а також розподілу судових витрат, понесених у зв'язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції, немає.
Керуючись статтями 409, 410, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду
Касаційну скаргу ОСОБА_4 і її представника - адвоката Крестинської ЛюдмилиАполлінаріївни залишити без задоволення.
Рішення Володимирецького районного суду Рівненській області від 19 січня 2017 року та ухвалу апеляційного суду Рівненської області від 30 березня 2017 року залишити без змін.
Постанова суду касаційної інстанції є остаточною і оскарженню не підлягає.
ГоловуючийВ. А. Стрільчук
Судді: С. О. Карпенко В. О. Кузнєцов А. С. Олійник С. О. Погрібний