ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1
м. Київ
05 квітня 2019 року № 826/1476/15
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Скочок Т.О., розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу
за позовомОСОБА_1
до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб (відповідач-1) уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Український фінансовий світ» Савельєвої Анни Миколаївни (відповідач-2)
провизнання неправомірною бездіяльності та зобов'язання вчинити певні дії,
До Окружного адміністративного суду міста Києва звернулась ОСОБА_1 з позовом до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Український фінансовий світ» Гончарова Сергія Івановича, в якому просить (з урахуванням заяви про зміну позовних вимог від 04.03.2015):
- визнання протиправною (незаконною) бездіяльність суб'єкта владних повноважень - Фонду гарантування вкладів фізичних осіб - щодо не включення позивача - ОСОБА_1 - до Реєстру (Загального реєстру) вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду;
- визнання протиправною (незаконною) бездіяльність суб'єкта владних повноважень - уповноваженої особи Гончарова Сергія Івановича - щодо не включення позивача - ОСОБА_1 - до Переліку вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду;
- зобов'язання відповідача-1 - суб'єкта владних повноважень Фонд гарантування вкладів фізичних осіб - включити позивача - ОСОБА_1 - до Реєстру (Загального реєстру) вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду;
- зобов'язання відповідача-2 - уповноважену особу Гончарова Сергія Івановича - надати до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб додаткову інформацію щодо вкладника ОСОБА_1, стосовно якої необхідно здійснити виплату відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду.
В обґрунтування позовних вимог зазначено, що після віднесення ПАТ «Комерційний банк «Український фінансовий світ» до категорії неплатоспроможних та його подальшої ліквідації уповноваженою особою Фонду гарантування вкладів фізичних осіб безпідставно не включено позивача до переліку вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, внаслідок чого і Фондом гарантування вкладів фізичних осіб безпідставно не включено позивача до Реєстру (Загального реєстру) вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду.
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 31.07.2018 справу №826/1476/15 прийнято до свого провадження суддею Скочок Т.О. та призначено підготовче засідання у справі.
Під час підготовчого провадження судом вжито заходи, передбачені положеннями ст. 180 Кодексу адміністративного судочинства України, зокрема, здійснено заміну відповідача-2 на належного, а саме: здійснено заміну уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Український фінансовий світ» Гончарова Сергія Івановича на уповноважену особу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Український фінансовий світ» Савельєву Анну Миколаївну. З урахуванням викладеного, судом ухвалено про закриття підготовчого провадження та призначення справи до судового розгляду по суті.
Крім того, з метою встановлення всіх обставин справи судом викликались в якості свідків гр. ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, які не з'явились до суду, а також не зазначили причин такого неприбуття, з огляду на що, судом постановлено ухвалу про продовження судового розгляду.
Представник позивача під час розгляду справи підтримав позовні вимоги та просив суд їх задовольнити з підстав, викладених у позовній заяві. В подальшому, від представника позивача через канцелярію суду надійшла заява, в якій останній просив суд здійснювати подальший розгляд справи за відсутності позивача та його представника.
У призначене судове засідання з'явились представники відповідачів, які заперечували поти задоволення позовних вимог з підстав, зазначених у відзивах. Так, представником відповідача-2 наголошено на тому, що за результатами проведеної перевірки правочинів, укладених ПАТ «Комерційний банк «Український фінансовий світ», договір, укладений з позивачем, віднесено до категорії нікчемного, з огляду на дію рішення Комісії з питань нагляду та регулювання діяльності банків Національного банку України від 31.03.2014 №10БТ «Про застосування до ПАТ Комерційний банк «Український фінансовий світ» заходу впливу у вигляді обмеження та зупинення здійснення окремих видів здійснюваних операцій», а саме: залучення у вклади (депозити) коштів та банківських металів від необмеженого кола юридичних та фізичних осіб. При цьому, за твердженням представника відповідача-2, суть спірних операцій полягала у тому, що станом на 26.06.2014 треті особи - ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, - маючи на своїх депозитних рахунках кошти у сумах, що перевищували гарантовану суму відшкодування коштів, фактично не могли ними користуватися через фінансовий стан банку (готівкових коштів до банку не надходило, готівку банк не видавав, перерахування коштів не здійснював), з огляду на що, такі кошти і були перераховані на рахунок ОСОБА_1 Крім того, представником відповідача-2 наголошено на тому, що платіжні доручення, надані позивачем у додатку до позовної заяви, не містять зазначення часу виконання даних операцій або напису чи штампу «вечірня» чи «післяопераційний час», що не відповідає вимогам Інструкції про ведення касових операцій банками в Україні, затвердженої Постановою Правління Національного банку України від 01.06.2011 №174, та не можуть бути належними доказами внесення позивачем грошових коштів на депозитний рахунок.
Представником відповідача-1, у свою чергу, зазначено, що Фондом гарантування вкладів фізичних осіб прав та охоронюваних законом інтересів позивача у межах спірних правовідносин не порушено, оскільки позивача не було включено саме уповноваженою особою до Переліку вкладників, а тому у Фонду були відсутні законодавчо мотивовані підстави для включення позивача до Загального реєстру.
З урахуванням викладеного, суд на підставі ч. 3 ст. 194 Кодексу адміністративного судочинства України ухвалив про подальший розгляд справи у порядку письмового провадження.
Розглянувши подані особами, які беруть участь у справі, документи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов та відзиви, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.
Як вбачається з наявних у матеріалах справи доказів, між Публічним акціонерним товариством «Комерційний Банк «Український фінансовий світ» та ОСОБА_1 (вкладник) укладено договір банківського вкладу (депозиту) «Планер» від 26.06.2014 №42016.
Згідно з п. 1.1. вказаного договору, банк приймає від вкладника на вкладний (депозитний) рахунок грошові кошти у сумі 168 231,11 грн. у тимчасове користування на строк до 28.07.2014 (дата повернення вкладу) та зобов'язується сплачувати проценти за його користування.
Пунктом 1.2. договору визначено, що процентна ставка за вкладом встановлюється у розмірі 19,75 процентів річних та складається з основної ставки за даною депозитною програмою, яка на дату укладання цього договору становить 19,75 процентів річних, та бонусу за програмою лояльності «Кожному свій бонус», діючою у Банку на момент укладання цього договору, який становить 0,00 процентів річних.
Датою внесення грошових коштів вкладником є дата надходження грошових коштів на вкладний (депозитний) рахунок в банку НОМЕР_2 (п. 1.3. договору).
Відповідно до наявних у матеріалах справи копій платіжних доручень від 26.06.2014 №TR.56306.492.372, №TR.56306.488.372, №TR.56306.484.372, гр. ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 перерахували на рахунок гр. ОСОБА_1 НОМЕР_3 грошові кошти у загальному розмірі 168 231,11 грн.
При цьому, суд одразу звертає увагу про необґрунтованість тверджень представника відповідача-2 щодо неналежності наявних у матеріалах справи копій договору банківського вкладу (депозиту) «Планер» від 26.06.2014 №42016, платіжних доручень, а також наданих для огляду представником позивача нотаріально засвідчених копій даного договору (разом з додатками) та платіжних доручень з посиланням на те, що останні посвідчено приватним нотаріусом Донецького міського нотаріального округу Чорною М.М. 10.12.2014, тобто вже після того як на сході України розпочалась війна, що створює перешкоди у здійсненні діяльності вказаного приватного нотаріуса. На противагу вказаному безпосередньо представником відповідача-2 надано до суду копію листа Головного територіального управління юстиції у Донецькій області від 31.10.2018 №4-19-309, згідно з яким, станом на 10.12.2014 приватний нотаріус Донецького міського нотаріального округу Чорна М.М. здійснювала нотаріальну діяльність, вказане суперечить доводам представника відповідача-2, з огляду на що, останні судом відхиляються як немотивовані. Інших доказів неналежності розглядуваних копій договору (разом з додатками) та платіжних доручень з матеріалів справи не вбачається, а відповідачами не надано.
Разом з тим, на підставі постанови Правління Національного банку України від 14.08.2014 №491 «Про віднесення ПАТ «КБ «Український фінансовий світ» до категорії неплатоспроможних», виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийнято рішення від 14.08.2014 №69 «Про запровадження тимчасової адміністрації у ПАТ «КБ «Український фінансовий світ», згідно з яким з 15.08.2014 запроваджено тимчасову адміністрацію та призначено уповноважену особу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на тимчасову адміністрацію в Публічному акціонерному товаристві «Комерційний банк «Український фінансовий світ».
Надалі, Правлінням Національного банку України прийнято постанову від 10.11.2014 №717 «Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію ПАТ «КБ «Український фінансовий світ», на підставі якої виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийнято рішення від 13.11.2014 №119 «Про початок процедури ліквідації ПАТ «КБ «УФС» та призначення уповноваженої особи Фонду на ліквідацію банку», згідно з яким було розпочато процедуру ліквідації Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Український фінансовий світ» та призначено уповноваженою особою Фонду на ліквідацію вказаного банку Гончарова С.І. строком на один рік з 13.11.2014 по 12.11.2015 року включно.
Рішенням виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 02.11.2015 уповноваженою особою Фонду на ліквідацію Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Український фінансовий світ» призначено Оберемка Романа Анатолійовича.
На підставі викладеного, довірена особа позивача ОСОБА_9 звернулась до відповідачів із заявою від 22.12.2014 (вх. від 23.12.2014 №519) про включення ОСОБА_1 до Переліку (реєстру) вкладників Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Український фінансовий світ», які мають право на відшкодування коштів за рахунок Фонду на виплату залишку гарантованої суми відшкодування за договором банківського вкладу (депозиту) від 26.06.2014 №42016.
Листом від 23.12.2014 №001/3759 уповноважена особа Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Український фінансовий світ» Гончаров С.І. повідомив представника позивача про те, що правочини, у тому числі договір банківського вкладу від 26.06.2014 №42016, операції з внесення та перерахування грошових коштів по рахунку, відкритому на виконання вказаного договору, є нікчемними відповідно до ст. 38 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» та ст. 228 Цивільного кодексу України, у зв'язку із чим позивача не було включено до переліку та реєстру вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок коштів Фонду гарантування вкладів фізичних осіб.
Відповіді від Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на вказану заяву представника позивача, за твердженням останнього, ним отримано не було, що не заперечувалось представником відповідача-1 під час судового розгляду справи.
Вважаючи на підставі викладеного, власні права та охоронювані законом інтереси порушеними, позивач звернувся з позовом до суду.
Розглядаючи справу по суті, суд виходить з наступного.
Нормативно-правовим актом, який регулює правові, фінансові та організаційні засади функціонування системи гарантування вкладів фізичних осіб, повноваження Фонду гарантування вкладів фізичних осіб (далі - Фонд), порядок виплати Фондом відшкодування за вкладами, а також регулюються відносини між Фондом, банками, Національним банком України, визначаються повноваження та функції Фонду щодо виведення неплатоспроможних банків з ринку і ліквідації банків, є Закон України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» від 23.02.2012 №4452-VI у редакції, яка діяла станом на момент виникнення спірних правовідносин (надалі - Закон №4452).
Так, згідно з положеннями ст. 2 Закону №4452, вклад - кошти в готівковій або безготівковій формі у валюті України або в іноземній валюті, які залучені банком від вкладника (або які надійшли для вкладника) на умовах договору банківського вкладу (депозиту), банківського рахунку або шляхом видачі іменного депозитного сертифіката, включаючи нараховані відсотки на такі кошти.
При цьому, вкладник - фізична особа (крім фізичних осіб - суб'єктів підприємницької діяльності), яка уклала або на користь якої укладено договір банківського вкладу (депозиту), банківського рахунку або яка є власником іменного депозитного сертифіката.
Відповідно до ч. 1 ст. 26 Закону №4452, Фонд гарантує кожному вкладнику банку відшкодування коштів за його вкладом. Фонд відшкодовує кошти в розмірі вкладу, включаючи відсотки, нараховані на день початку процедури виведення Фондом банку з ринку, але не більше суми граничного розміру відшкодування коштів за вкладами, встановленого на дату прийняття такого рішення, незалежно від кількості вкладів в одному банку. Сума граничного розміру відшкодування коштів за вкладами не може бути меншою 200000 гривень. Адміністративна рада Фонду не має права приймати рішення про зменшення граничної суми відшкодування коштів за вкладами.
Виконання зобов'язань Фонду перед вкладниками здійснюється Фондом з дотриманням вимог щодо найменших витрат Фонду та збитків для вкладників у спосіб, визначений цим Законом, у тому числі шляхом передачі активів і зобов'язань банку приймаючому банку, продажу банку, створення перехідного банку протягом дії тимчасової адміністрації або виплати відшкодування вкладникам після ухвалення рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідації банку.
Виплата відшкодування здійснюється з урахуванням сум, сплачених вкладнику протягом дії тимчасової адміністрації у банку.
Гарантії Фонду не поширюються на відшкодування коштів за вкладами у випадках, передбачених цим Законом.
У силу частин ч.ч. 1-4 ст. 44 Закону №4452, Національний банк України приймає рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку за пропозицією Фонду та з інших підстав, передбачених Законом України «Про банки і банківську діяльність».
Фонд вносить Національному банку України пропозицію про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку: 1) відповідно до плану врегулювання; 2) у разі закінчення строку тимчасової адміністрації банку та/або невиконання плану врегулювання; 3) в інших випадках, передбачених цим Законом.
Національний банк України зобов'язаний прийняти рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку протягом п'яти днів з дня отримання пропозиції Фонду про ліквідацію банку. Національний банк України інформує Фонд про прийняття рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку не пізніше дня, наступного за днем прийняття такого рішення.
Фонд призначає уповноважену особу Фонду та розпочинає процедуру ліквідації банку в день отримання рішення Національного банку України про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку, за виключенням випадку, коли ліквідація здійснюється за ініціативою власників банку.
У взаємозв'язку з наведеним, слід зазначити, що порядок визначення вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами, визначений статтею 27 Закону №4452.
Так, уповноважена особа Фонду складає перелік вкладників та визначає розрахункові суми відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду відповідно до вимог цього Закону та нормативно-правових актів Фонду станом на день отримання рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку.
Уповноважена особа Фонду протягом трьох днів з дня отримання Фондом рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку формує повний перелік вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду, із визначенням сум, що підлягають відшкодуванню.
Уповноважена особа Фонду зазначає у переліку вкладників суму відшкодування для кожного вкладника, яка розраховується виходячи із сукупного обсягу всіх його вкладів у банку та нарахованих процентів. Нарахування процентів за вкладами припиняється з дня прийняття рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку.
Інформація про вкладника в переліку вкладників має забезпечувати його ідентифікацію відповідно до законодавства.
Протягом шести днів з дня отримання Фондом рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку виконавча дирекція Фонду затверджує реєстр вкладників для здійснення виплат відповідно до наданого уповноваженою особою Фонду переліку вкладників. Фонд публікує оголошення про відшкодування коштів вкладникам у газетах «Урядовий кур'єр» або «Голос України» та на своїй офіційній сторінці в мережі Інтернет не пізніше ніж через сім днів з дня отримання Фондом рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку.
Уповноважена особа Фонду протягом трьох днів з дня отримання Фондом рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію формує перелік вкладників, кошти яких не підлягають відшкодуванню Фондом відповідно до частини четвертої статті 26 цього Закону.
Пунктом 2 розділу IV Положення про порядок відшкодування Фондом гарантування вкладів фізичних осіб коштів за вкладами, затвердженого рішенням виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 09.08.2012 №14 (надалі - Положення № 14) та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 07.09.2012 за №1548/21860 (тут і надалі у редакції, яка діяла станом на момент виникнення спірних правовідносин), передбачено, що Фонд складає на підставі Переліку загальний Реєстр вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду, за формою, наведеною у додатку 11 до цього Положення (далі - Загальний Реєстр).
Пунктом 4 розділу IV Положення № 14 передбачено, що Виконавча дирекція Фонду приймає рішення про відшкодування коштів за вкладами та затверджує Загальний Реєстр протягом шести днів з дня отримання рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку.
З наведеного у сукупності вбачається, що Перелік, який складається уповноваженою особою, та Загальний реєстр вкладників, який затверджується Фондом гарантування вкладів фізичних осіб, є різними за суттю, змістом та призначенням документами. Перелік складається уповноваженою особою Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, а Загальний реєстр вкладників формується та затверджується Фондом гарантування вкладів фізичних осіб на підставі Переліку. Перелік, який складається уповноваженою особою, по суті має характер попереднього документу, який, надалі, у формі Загального реєстру затверджується Фондом гарантування вкладів фізичних осіб.
У свою чергу, як було встановлено під час судового розгляду справи, позивача не було включено саме уповноваженою особою до вказаного Переліку.
Відтак, позовні вимоги заявлені до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб наразі є передчасними та такими, що задоволенню не підлягають.
Щодо підстав не включення позивача уповноваженою особою Фонду гарантування вкладів фізичних осіб до Переліку вкладників суд зазначає про наступне.
Як вбачається зі змісту листа від 23.12.2014 №001/3759, підставою для визнання уповноваженою особою нікчемними договору банківського вкладу від 26.06.2014 №42016 та операцій з внесення та перерахування грошових коштів по рахунку, відкритому на виконання вказаного договору, слугували норми ст. 38 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» та ст. 228 Цивільного кодексу України із зазначенням того, що дані правочини були вчинені позивачем виключно з метою штучного створення обов'язку Фонду гарантування щодо відшкодування грошових коштів, яке Фонд гарантування здійснюватиме за рахунок державних коштів, відтак, такі правочини спрямовані на заволодіння державними коштами та порушують публічний порядок.
Так, згідно з ч. 2 ст. 38 Закону №4452, протягом дії тимчасової адміністрації уповноважена особа Фонду зобов'язана забезпечити перевірку правочинів (у тому числі договорів), вчинених (укладених) банком протягом одного року до дня запровадження тимчасової адміністрації банку, на предмет виявлення правочинів (у тому числі договорів), що є нікчемними з підстав, визначених частиною третьою цієї статті.
У силу ч. 3 ст. 38 Закону №4452, правочини (у тому числі договори) неплатоспроможного банку є нікчемними з таких підстав: 1) банк безоплатно здійснив відчуження майна, прийняв на себе зобов'язання без встановлення обов'язку контрагента щодо вчинення відповідних майнових дій, відмовився від власних майнових вимог; 2) банк до дня визнання банку неплатоспроможним взяв на себе зобов'язання, внаслідок чого він став неплатоспроможним або виконання його грошових зобов'язань перед іншими кредиторами повністю чи частково стало неможливим; 3) банк здійснив відчуження чи передав у користування або придбав (отримав у користування) майно, оплатив результати робіт та/або послуги за цінами, нижчими або вищими від звичайних (якщо оплата на 20 відсотків і більше відрізняється від вартості товарів, послуг, іншого майна, отриманого банком), або зобов'язаний здійснити такі дії в майбутньому відповідно до умов договору; 4) банк оплатив кредитору або прийняв майно в рахунок виконання грошових вимог у день, коли сума вимог кредиторів банку перевищувала вартість майна; 5) банк прийняв на себе зобов'язання (застава, порука, гарантія, притримання, факторинг тощо) щодо забезпечення виконання грошових вимог у порядку іншому, ніж здійснення кредитних операцій відповідно до Закону України «Про банки і банківську діяльність»; 6) банк уклав кредитні договори, умови яких передбачають надання клієнтам переваг (пільг), прямо не встановлених для них законодавством чи внутрішніми документами банку; 7) банк уклав правочини (у тому числі договори), умови яких передбачають платіж чи передачу іншого майна з метою надання окремим кредиторам переваг (пільг), прямо не встановлених для них законодавством чи внутрішніми документами банку; 8) банк уклав правочин (у тому числі договір) з пов'язаною особою банку, якщо такий правочин не відповідає вимогам законодавства України.
Слід зазначити, що відповідачем-2 ані у листі від 23.12.2014 №001/3759, ані під час розгляду даної справи судом не зазначено який саме пункт ст. 38 Закону №4452 слугував підставою для визнання відповідного правочину недійсним.
Водночас, на підтвердження власної правової позиції представником відповідача надано суду копії протоколу засідання комісії щодо визнання нікчемними вкладів від 10.11.2014 щодо розгляду правочинів з метою визнання їх нікчемними у зв'язку з тим, що вони мають на меті збільшення гарантованої суми, що відшкодовується вкладникам Фондом гарантування вкладів фізичних осіб, а також копії наказу уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ «Комерційний банк «Український фінансовий світ» від 18.11.2014 №6 «Про визнання нікчемними транзакцій та правочинів» (з додатком), яким договір від 26.06.2014 №42016, укладений з позивачем, та транзакції, вчинені на його підставі, визнано нікчемними.
Так, під час судового розгляду справи представником уповноваженої особи наголошено на тому, що станом на момент виникнення спірних правовідносин фінансовий стан банку не дозволяв виконувати свої зобов'язання перед вкладниками - фізичними особами, - з огляду на дію положень рішення Комісії з питань нагляду та регулювання діяльності банків Національного банку України від 31.03.2014 №10БТ «Про застосування до ПАТ Комерційний банк «Український фінансовий світ» заходу впливу у вигляді обмеження та зупинення здійснення окремих видів здійснюваних операцій».
З приводу вказаного слід зазначити, що відповідно до наявної у матеріалах справи копії рішення Комісії з питань нагляду та регулювання діяльності банків Національного банку України від 31.03.2014 №10БТ «Про застосування до ПАТ Комерційний банк «Український фінансовий світ» заходу впливу у вигляді обмеження та зупинення здійснення окремих видів здійснюваних операцій», останнє є банківською таємницею, а тому позивач не міг знати про встановлені для ПАТ «Комерційний банк «Український фінансовий світ» відповідних обмежень. Протилежного відповідачами, як суб'єктами владних повноважень, не доведено.
Таким чином, вказане рішення Комісії з питань нагляду та регулювання діяльності банків Національного банку України стосується встановлених вимог та обмежень щодо діяльності самого банку, а не його клієнтів.
Аналогічне також стосується тверджень представника відповідача-2 про те, що платіжні доручення, надані позивачем у додатку до позовної заяви, не містять зазначення часу виконання даних операцій або напису чи штампу «вечірня» чи «післяопераційний час», що не відповідає вимогам Інструкції про ведення касових операцій банками в Україні, затвердженої Постановою Правління Національного банку України від 01.06.2011 №174, та не можуть бути належними доказами внесення позивачем грошових коштів на депозитний рахунок, з огляду на наступне.
У силу п. 1.13 розділу IV Інструкції про ведення касових операцій банками в Україні, затвердженої Постановою Правління Національного банку України від 01.06.2011 №174 (у редакції, яка діяла станом на момент виникнення спірних правовідносин), у разі здійснення касових операцій протягом операційного часу банк (філія, відділення) на касових документах проставляє поточну дату здійснення касової операції, а в післяопераційний час - поточну дату і час приймання документів або напис чи штамп «вечірня» або «післяопераційний час».
Отже, з аналізу наведених законодавчих положень вбачається, що обов'язок з проставляння на касових документах відповідних написів та штампів покладено на банки (філії, відділення), а не на позивача, як клієнта банку. При цьому, сама відсутність вказаних написів та штампів не є свідчення відсутності факту проведення відповідних транзакцій, оскільки фактичний рух коштів підтверджено, зокрема, довідкою про рух коштів по рахункам клієнтів ПАТ «КБ «УФС» станом на 25.02.2015 (а.с. 35 том 1), наданою представником відповідача-2, що додатково свідчить про те, що уповноважена особа не заперечувала вказаного факту.
Крім того, суд звертає увагу, що відповідно до ч. 3 ст. 228 Цивільного кодексу України, у разі недодержання вимоги щодо відповідності правочину інтересам держави і суспільства, його моральним засадам такий правочин може бути визнаний недійсним.
У випадку, якщо правочин порушує публічний порядок, він є нікчемним у відповідності до вимог ст. 228 Цивільного кодексу України. Правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.
Для застосування санкцій, передбачених ст. 228 Цивільного кодексу України, необхідним є наявність умислу на укладення угоди з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства.
Як зазначено у п. 18 постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.2009 №9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» при кваліфікації правочину за ст. 228 Цивільного кодексу України має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним тощо.
Проте, відповідачем-2 не наведено та не надано належних та допустимих доказів, які б свідчили, що укладений з позивачем договір банківського вкладу (депозиту) та проведені на його підставі транзакції були спрямовані на завдання шкоди державі.
Отже, наявними у матеріалах справи доказами відповідачем-2, як суб'єктом владних повноважень у межах спірних правовідносин, не підтверджено того, що дані правочини були вчинені позивачем виключно з метою штучного створення обов'язку Фонду гарантування щодо відшкодування грошових коштів, яке Фонд гарантування здійснюватиме за рахунок державних коштів, відтак, такі правочини спрямовані на заволодіння державними коштами та порушують публічний порядок.
При цьому, слід зазначити, що платіжні операції з перерахування коштів з рахунків третіх осіб на рахунок позивача, не є правочинами між банком та позивачем, згідно зі ст. 202 Цивільного кодексу України. Здійснюючи операції з перерахування коштів, банк не вчиняє окремі правочини, а виконує свої зобов'язання з обслуговування клієнтів банку, передбачені Цивільним кодексом України, Законом України «Про банки і банківську діяльність», Інструкцією про порядок відкриття, використання і закриття рахунків у національній та іноземних валютах, затвердженою постановою Правління Національного банку України від 12.11.2003 №492, та договором, укладеним з позивачем, як клієнтом банку. Відтак, такі транзакції (операції) не можуть бути визнані нікчемними.
У той же час, виходячи з наявних у матеріалах справи доказів, вбачається, що відповідачем-2, як суб'єктом владних повноважень у межах спірних правовідносин, не доведено, що перерахунок третіми особами - гр. ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 - на рахунок позивача відповідних грошових коштів вчинено зі злочинним умислом, оскільки відповідний вирок у матеріалах справи також відсутній.
Враховуючи наведене у сукупності, суд приходить до висновку про необхідність задоволення позову в частині визнання протиправною бездіяльність уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Український фінансовий світ» щодо не включення ОСОБА_1 до Переліку вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб.
Приписами п. 6 розділу ІІ Положення №14 (у редакції, яка діє станом на момент розгляду справи судом) передбачено, що уповноважена особа Фонду протягом 15 робочих днів з дня початку процедури виведення Фондом банку з ринку формує та надає до Фонду станом на день початку процедури виведення Фондом банку, зокрема, перелік рахунків, за якими вкладники мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок коштів Фонду, із визначенням сум, що підлягають відшкодуванню, згідно з додатком 4 до цього Положення. Протягом дії тимчасової адміністрації та/або ліквідації банку уповноважена особа Фонду може надавати зміни та/або доповнення до переліків.
Як наслідок, обираючи належний спосіб захисту прав та охоронюваних законом інтересів позивача та виходячи з положень п. 10 ч. 2 ст. 245 Кодексу адміністративного судочинства України, суд вказує про необхідність зобов'язання уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Український фінансовий світ» Савельєвої Анни Миколаївни подати до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб зміни та доповнення до переліку рахунків, за якими вкладники мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок коштів Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, стосовно рахунків ОСОБА_1, відкритих у Публічному акціонерному товаристві «Комерційний банк «Український фінансовий світ», у межах гарантованої суми відшкодування коштів за вкладами.
У силу ч.ч. 1 та 2 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Беручи до уваги викладене, суд дійшов до висновку про часткове задоволення позовних вимог.
Відповідно до ч. 1 ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
При частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору (ч. 3 ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України).
Як вбачається з наявної у матеріалах справи квитанції від 20.01.2015 №ПН429731, позивачем під час звернення з даним позовом до суду першої інстанції сплачено судовий збір у загальному розмірі 73,08 грн.
Відтак, враховуючи розмір задоволених позовних вимог, суд вказує про присудження на користь позивача судових витрат у розмірі 36,54 грн.
Разом з тим, присудження здійснених позивачем судових витрат підлягає саме за рахунок бюджетних асигнувань уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ «Комерційний банк «Український фінансовий світ» Савельєвої Анни Миколаївни через Фонд гарантування вкладів фізичних осіб, оскільки положеннями Кодексу адміністративного судочинства України передбачено таке присудження виключно за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, з урахуванням того, що у межах спірних правовідносин уповноважена особа виступає в якості посадової особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, якій делеговано частину своїх повноважень в частині ліквідації ПАТ «Комерційний банк «Український фінансовий світ». При цьому, безпосередньо ПАТ «Комерційний банк «Український фінансовий світ» не є ані учасником даного спору, ані суб'єктом владних повноважень, а стягнення з останнього коштів у порядку виконавчого провадження виключається положеннями Закону України «Про виконавчого провадження», оскільки у силу п. 4 ч. 1 ст. 39 вказаного Закону, виконавче провадження підлягає закінченню у разі прийняття Національним банком України рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку-боржника.
Керуючись статтями 77, 139, 245, 246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Позовні вимоги задовольнити частково.
Визнати протиправною бездіяльність уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Український фінансовий світ» щодо не включення ОСОБА_1 до Переліку вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб.
Зобов'язати уповноважену особу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Український фінансовий світ» Савельєву Анну Миколаївну подати до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб зміни та доповнення до переліку рахунків, за якими вкладники мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок коштів Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, стосовно рахунків ОСОБА_1, відкритих у Публічному акціонерному товаристві «Комерційний банк «Український фінансовий світ», у межах гарантованої суми відшкодування коштів за вкладами.
В іншій частині позову відмовити.
Присудити здійснені ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1, адреса: АДРЕСА_1) документально підтверджені судові витрати у розмірі 36,54 грн. (тридцяти шести грн. 54 копійки) за рахунок бюджетних асигнувань уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Український фінансовий світ» Савельєвої Анни Миколаївни через Фонд гарантування вкладів фізичних осіб (код ЄДРПОУ 21708016, адреса: 04053, м. Київ, вул. Січових Стрільців, 17).
Рішення набирає законної сили в порядку, визначеному статтею 255 Кодексу адміністративного судочинства України.
Рішення може бути оскаржене до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя Т.О. Скочок