ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1
02 квітня 2019 року м. Київ № 826/17783/18
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Пащенка К.С., за участі секретаря судового засідання Легейди Я.А., розглянувши у відкритому судовому засіданні клопотання б/н від 30.10.2018 «Про поновлення процесуального строку» ОСОБА_1 у адміністративній справі
за позовом ОСОБА_1
до Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у м. Києві
про визнання протиправними та скасування постанови про відкриття виконавчого провадження та постанови про стягнення виконавчого збору
представники позивач - ОСОБА_1;
сторін: відповідача - не з'явилися,
ОСОБА_1 (адреса: АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер - НОМЕР_1) (далі - позивач або ОСОБА_2) звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у м. Києві (адреса: 03056, м. Київ, вул. Виборзька, 32) (надалі - відповідач або Управління або ДВС), у якому просить суд:
- визнати протиправною та скасувати постанову про відкриття виконавчого провадження від 25 жовтня 2018 року ВП № 57503971, прийняту старшим державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у м. Києві Коломойцевим Костянтином Володимировичем;
- визнати протиправною та скасувати постанову про стягнення виконавчого збору від 23 червня 2016 року ВП № 51267920, прийняту старшим державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у м. Києві Гаспаряном Рафаелем Гагіковичем.
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 05.11.2018 позовну заяву ОСОБА_1 залишено без руху.
19.11.2019 через канцелярію до суду від ОСОБА_1 надійшли додаткові матеріали, подані останнім на виконання ухвали Окружного адміністративного суду міста Києва від 05.11.2018.
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 03.12.2018 позивачу відмовлено у відкритті провадження у справі.
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 03.12.2018 позивачу відмовлено у відкриття провадження.
Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 28.12.2019 ухвалу Окружного адміністративного суду міста Києва скасовано, справу направлено до першої інстанції для продовження розгляду.
Ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва від 25.02.2019 (суддя Пащенко К.С.) відкрито провадження у даній адміністративній справі; постановлено розглядати за правилами передбаченими ст. 287 Кодексу адміністративного судочинства України; призначено справу до судового розгляду у судове засідання на 19.03.2019.
У судовому засіданні 19.03.2019 судом оголошено перерву до 02.04.2019.
В судовому засіданні 02.04.2019 позивач підтримав позовні вимоги та просив задовольнити позов.
Мотивуючи позовні вимоги ОСОБА_1 наголошує, що спірні постанови є протиправними та такими, що підлягають скасуванню, оскільки не відповідають приписам Закону України «Про виконавче провадження».
Представник відповідача в судове засідання 02.04.2019 не з'явився, причин неявки не повідомив. Про час та місце розгляду справи відповідач був повідомлений належним чином.
Поряд з поданням позову, позивач подав до суду клопотання б/н від 30.10.2018 «Про поновлення процесуального строку», в обґрунтування якого вказав, що про порушення своїх прав дізнався з моменту винесення постанови про відкриття виконавчого провадження від 25 жовтня 2018 року ВП № 57503971 з виконання постанови про стягнення виконавчого збору від 23 червня 2016 року ВП № 51267920, і, оскільки вважає останню протиправною, просить суд поновити ОСОБА_1 строк на звернення до суду в частині відповідних вимог.
Вирішуючи по суті клопотання позивача про поновлення строку звернення до суду із відповідним позовом, проаналізувавши наведені сторонами обставини та наявні у матеріалах позовної заяви докази, суд виходить з наступного.
Відповідно до ч. 2 ст. 122 КАС України, для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Згідно з ч. 3 ст. 123 КАС України, якщо факт пропуску позивачем строку звернення до адміністративного суду буде виявлено судом після відкриття провадження в адміністративній справі і позивач не заявить про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані ним у заяві, будуть визнані судом неповажними, суд залишає позовну заяву без розгляду.
У відповідності до ч.ч. 1, 2 ст. 121 КАС України, суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення. Встановлений судом процесуальний строк може бути продовжений судом за заявою учасника справи, поданою до закінчення цього строку, чи з ініціативи суду.
Судом також враховується те, що статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) гарантується право на справедливий і публічний розгляд справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, при визначенні цивільних прав і обов'язків особи чи при розгляді будь-якого кримінального обвинувачення, що пред'являється особі.
Ключовими принципами ст. 6 Конвенції є верховенство права та належне здійснення правосуддя. Ці принципи також є основоположними елементами права на справедливий суд
Право на суд покриває надзвичайно широке поле різноманітних категорій - воно стосується як інституційних та організаційних аспектів, так і особливостей здійснення окремих судових процедур. Своєрідним механізмом, який дозволяє розуміти, тлумачити та застосовувати Конвенцію є практика Європейського суду з прав людини, яку він викладає у своїх рішеннях.
Враховуючи той факт, що право на справедливий суд займає основне місце у системі глобальних цінностей демократичного суспільства, Європейський суд у своїй практиці пропонує досить широке його тлумачення.
Так, у справі Delcourt v. Belgium Європейський суд зазначив, що у демократичному суспільстві у світлі розуміння Конвенції, право на справедливий суд посідає настільки значне місце, що обмежувальне тлумачення ст. 6 не відповідало б меті та призначенню цього положення.
У справі Bellet v. France Європейський суд зазначив, що ст. 6 Конвенції містить гарантії справедливого судочинства, одним з аспектів яких є доступ до суду. Рівень доступу, наданий національним законодавством, має бути достатнім для забезпечення права особи на суд з огляду на принцип верховенства права в демократичному суспільстві. Для того, щоб доступ був ефективним, особа повинна мати чітку практичну можливість оскаржити дії, які становлять втручання у її права.
При цьому, як випливає з рішення Європейського суду з прав людини у справі Іліан проти Туреччини, правило встановлення обмежень доступу до суду у зв'язку з пропуском строку звернення повинно застосовуватися з певною гнучкістю і без надзвичайного формалізму, воно не застосовується автоматично і не має абсолютного характеру; перевіряючи його виконання слід звертати увагу на обставини справи.
Отже, як свідчить позиція Європейського суду у багатьох справах, основною складовою права на суд є право доступу, в тому розумінні, що особі має бути забезпечена можливість звернутись до суду для вирішення певного питання, і що з боку держави не повинні чинитись правові чи практичні перешкоди для здійснення цього права.
Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 6 КАС України, суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.
Згідно з ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.
Проаналізувавши у сукупності наведені позивачем у заяві доводи та наявні у матеріалах справи докази, з метою забезпечення можливості позивача звернутись до суду для вирішення спору, з урахуванням обізнаності позивача про виконання постанови від 23 червня 2016 року ВП № 51267920 в окремому провадженні з 25.10.2018, тобто з моменту прийняття постанови від 25 жовтня 2018 року ВП № 57503971, суд вважає заяву про поновлення строку на звернення до суду обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню, у зв'язку з чим пропущений позивачем строк звернення до суду, за висновком суду, підлягає поновленню.
Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 123, 240, 241-243, 248, 256 КАС України, суд, -
1. Клопотання б/н від 30.10.2018 «Про поновлення процесуального строку» ОСОБА_1 - задовольнити.
2. Поновити ОСОБА_1 строк на звернення до суду.
Ухвала, відповідно до ч. 1 ст. 256 КАС України, набирає законної сили негайно з моменту її проголошення та оскарженню не підлягає.
Повний текст ухвали буде складено у строки та за правилами, визначеними КАС України.
Суддя К.С. Пащенко