ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1
м. Київ
05 квітня 2019 року № 826/10152/18
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Мазур А.С., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін (у письмовому провадженні) адміністративну справу
за позовом ОСОБА_1
до Департаменту соціального захисту населення Київської обласної державної адміністрації
про визнання протиправним рішення, зобов'язання вчинити дії,
До Окружного адміністративного суду міста Києва звернувся ОСОБА_1 (далі - позивач) із позовом до Департаменту соціального захисту населення Київської обласної державної адміністрації (далі - відповідач, Департамент соціального захисту населення Київської ОДА), в якому просив суд визнати протиправним та скасувати рішення комісії Департаменту соціального захисту населення Київської ОДА з визначення даних про заробітну плату в зоні відчуження в 1986-1990 роках щодо відмови у видачі довідки; зобов'язати комісію Департамент соціального захисту населення Київської ОДА з визначення даних про заробітну плату в зоні відчуження в 1986-1990 роках видати позивачу довідку про заробітну плату, отриману ним за час перебування в зоні відчуження. Також позивач просить суд стягнути з відповідача заподіяну йому матеріальну шкоду в розмірі 3 794,18 грн.
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 09.07.2018 позовну заяву було залишено без руху та надано позивачу строк на усунення недоліків.
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 13.09.2018 відкрито провадження в адміністративній справі, ухвалено здійснювати розгляд за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).
В обґрунтування заявлених вимог позивач зазначив, що він є особою, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи (категорія І). Відповідно до п. 1 Порядку обчислення пенсій особам, що постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України № 1210 від 23.11. 2011 року пенсії по інвалідності, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання і пенсії в зв'язку з втратою годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи відповідно до статей 54, 57 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, що постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” (далі - Постанова КМУ № 1210) за бажанням осіб можуть призначатися виходячи із заробітної плати, одержаної за роботу в зоні відчуження в 1986-1990 роках, у розмірі відшкодування фактичних збитків.
З метою отримання довідки про заробітну плату та керуючись положенням Постанови Кабінету міністрів України від 26.09.2012 року № 886 “Про визначення даних про заробітну плату працівників за роботу в зоні відчуження в 1986-1990 роках” (далі - Постанова КМУ № 886) позивач звернувся до Білоцерківської міської ради Київської області з письмовою заявою про видачу довідки про заробітну плату та доданими до неї документами. За результатом розгляду його письмової заяви, після повторного направлення відповідачу необхідних для видачі даної довідки про заробітну плату документів, ОСОБА_1 отримав Витяг із протоколу від 16.04 2018 року № 37 засідання комісії Київської обласної державної адміністрації з визначення даних про заробітну плату працівників за роботу в зоні відчуження в 1986-1990 роках, яким було відмовлено позивачу у видачі довідки у зв'язку з відсутністю первинних документів для здійснення обрахунку оплати праці за роботу в зоні відчуження.
На думку позивача, таке рішення відповідача є протиправним та таким, що підлягає скасуванню, оскільки ним на розгляд комісії з визначення даних про заробітну плату при Департаменті соціального захисту населення Київської ОДА було направлено усі необхідні та можливі документи, згідно п. 8 Постанови КМУ № 886. Окрім того дане звернення було розглянуто відповідачем несвоєчасно, з недотриманням розумних строків.
У зв'язку з цим, позивач звернувся до адміністративного суду з даним позовом за захистом своїх порушених прав.
Відповідач відзиву на позовну заяву в установлені судом строки не надав, у зв'язку з чим, суд здійснює розгляд справи за наявними в ній матеріалами.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , дійсно є особою, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи (категорія 1), що підтверджується посвідченням серії НОМЕР_1 , виданим 01.02.2017 року Київською обласною державною адміністрацією (а.с.26).
Пунктом 1 Порядку обчислення пенсій особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, затвердженого Постановою КМУ № 1210 від 23.11.2011 року, що набув чинності 01.01.2012 року, передбачено, що пенсії по інвалідності, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання і пенсії в зв'язку з втратою годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи відповідно до ст. 54, 57 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, що постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” за бажанням осіб можуть призначатися виходячи із заробітної плати, одержаної за роботу в зоні відчуження в 1986-1990 роках, у розмірі відшкодування фактичних збитків.
21.03.2017 року позивач звернувся до Білоцерківської міської ради Київської області з письмовою заявою про видачу довідки про заробітну плату.
Листом за вих №1157/17 від 03.04.2017 Виконавчий комітет Білоцерківської міської ради Київської області на виконання постанови Кабінету Міністрів України від 26.09.2012 № 886 “Про визначення даних про заробітну плату працівників за роботу в зоні відчуження в 1986-1990 роках” направив на розгляд Департаменту соціального захисту населення Київської обласної адміністрації Київської області заяву та документи ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Відповідно до Витягу з протоколу від 03.07.2017 року № 34 засідання комісії Київської облдержадміністрації з визначення даних про заробітну плату працівників за роботу в зоні відчуження в 1986-1990 роках за вих № 05-59-1579 від 10.07.2017 року позивачу рекомендовано для встановлення факту роботи заявника у зоні небезпеки та для здійснення обрахунку оплати праці надати до особової справи такі архівні документи: роз шифровку кодів нарахування та виплати заробітної плати за 1986 рік та особові рахунки за березень-квітень 1986 року.
11.10.2017 року на повторному засіданні комісії Київської облдержадміністрації з визначення даних про заробітну плату працівників за роботу в зоні відчуження в 1986-1990 роках, у зв'язку з ненаданням заявником додаткових документів, попереднє рішення комісії від 03.07.2017 року залишено чинним.
16.10.2017 року на виконання вимог, зазначених у Витягу з протоколу від 09.10.2017 року № 35 засідання комісії Київської облдержадміністрації з визначення даних про заробітну плату працівників за роботу в зоні відчуження в 1986-1990 роках, позивачем повторно направлено копії розшифровки кодів нарахування заробітної плати.
Рішенням засідання комісії Київської облдержадміністрації з визначення даних про заробітну плату працівників за роботу в зоні відчуження в 1986-1990 роках, оформленим Витягом з протоколу від 16.04.2018 року № 37, позивачу відмовлено у видачі довідки у зв'язку з відсутністю первинних документів для здійснення обрахунку оплати праці за роботу в зоні відчуження, посилаючись на те, що відповідно поданих документів неможливо зробити висновок про виплату заробітної плати у зоні відчуження.
З даним рішенням комісії позивач не погоджується, оскільки вважає, що така відмова порушує його законні права.
Дослідивши спірні правовідносини та надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи, суд зазначає наступне.
Відповідно до ч. 1 ст. 55 Конституції України кожен має право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.
За змістом п. 1, 2 Постанови КМУ від 26 вересня № 886 “Про комісії з визначення даних про заробітну плату працівників за роботу в зоні відчуження в 1986-1990 роках” розгляд письмових заяв громадян України з числа інвалідів внаслідок каліцтва або захворювання (категорія 1) та осіб, які втратили годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи, про видачу довідки про заробітну плату, одержану працівниками за роботу в зоні відчуження в 1986-1990 роках, здійснюється комісією Мінсоцполітики (далі - центральна комісія) і комісіями Ради міністрів Автономної Республіки Крим, обласної, Київської та Севастопольської міської держадміністрації (далі - регіональна комісія) за поданням райдержадміністрацій.
Центральна і регіональна комісії є допоміжними органами і у своїй діяльності керуються Конституцією та законами України, актами Президента України та Кабінету Міністрів України, іншими актами законодавства та цим Типовим положенням.
Під час прийняття рішення про достатність підстав для видачі працівнику довідки про заробітну плату, одержану за роботу в зоні відчуження в 1986-1990 роках, центральна і регіональна комісії керуються законодавчими, іншими нормативно-правовими актами та документами СРСР та УРСР, що діяли на дату їх складення.
У відповідності до п. 8 даної Постанови регіональна комісія розглядає письмові заяви громадян України з числа інвалідів внаслідок каліцтва або захворювання (категорія 1) і осіб, які втратили годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи (далі - заявник), про видачу довідки про заробітну плату, одержану за роботу в зоні відчуження в 1986-1990 роках, у разі, коли підприємство, установу або організацію ліквідовано без правонаступника.
До заяви додаються копії: перереєстрованого посвідчення особи, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи (категорія 1), та вкладки до посвідчення (з пред'явленням оригіналів); архівної довідки про відсутність документів щодо оплати праці за ліквідованим підприємством, установою, організацією; особового рахунка, розрахунково-платіжної відомості, табуляграми з планом рахунків (розшифрованими кодами) або довідки підприємства про фактично виплачену у 1986-1990 роках заробітну плату в зоні відчуження, у тому числі за її складовими, із зазначенням суми та дати виплати (за наявності); довідки про періоди несення служби (виконання робіт), виданої військовою частиною (підприємством) або Галузевим державним архівом Міноборони, довідки Галузевого державного архіву CБУ, довідки інших архівних установ та архівів територіальних органів центральних органів виконавчої влади, Міністерства оборони Російської Федерації, витягу із журналу обліку виїздів у зону відчуження, в яких зазначаються дні виїзду на об'єкти (в населені пункти) зони відчуження; документа, що підтверджує факт виконання робіт у зонах небезпеки зони відчуження, на об'єктах, місцевостях (населених пунктах) у 1986-1990 роках, визначених рішеннями Урядової комісії з ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС (за наявності); колективного договору або положення про оплату праці, що були чинними на підприємстві, в установі чи організації у відповідний період, інших документів про умови та режим роботи підприємства та заявника (із зазначенням змін, підсумованого обліку робочого часу та облікового періоду - місяць, квартал тощо), наказів по підприємству, інших документів заявника; табеля обліку робочого часу заявника в зоні відчуження або шляхового листа (за наявності), що засвідчені печаткою (у разі наявності) підприємства, у складі якого виконувалися роботи з ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, в якому зазначено час, фактично відпрацьований у зоні відчуження заявником.
Копії документів, які подаються заявником, засвідчуються в установленому порядку центральними та місцевими органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування, підприємствами, установами та організаціями, в яких зберігаються оригінали таких документів.
Копія перереєстрованого посвідчення особи, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи (категорія 1), та вкладки до посвідчення засвідчення не потребує.
Голова регіональної комісії в день надходження письмової заяви забезпечує надсилання до державного реєстратора запиту щодо надання витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців про підприємство, установу, організацію, з якого було відряджено (призвано на військові збори) заявника.
Пунктом 9 постанови визначено, що за результатами опрацювання поданих заявником документів регіональна комісія у місячний строк з дати реєстрації заяви приймає рішення про достатність підстав для видачі довідки про заробітну плату. За бажанням заявника його може бути запрошено на засідання регіональної комісії.
Рішення регіональної комісії оформляється протоколом, який підписується її головою та присутніми на засіданні членами.
Ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києвавід 13 вересня 2018 року позивача зобов'язано надати перелік та копії первинних документів, які направлялися відповідачу для визначення даних про заробітну плату за роботу в зоні відчуження.
Позивачем ОСОБА_1 надано суду копію посвідчення особи, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи серії НОМЕР_1 (категорія 1) та вкладку № НОМЕР_2 до посвідчення особи, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи, видані Київською обласною державною адміністрацією, якими підтверджується статус позивача як учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС.
Із копії трудової книжки вбачається, що ОСОБА_1 відповідно до наказу №182 від 11.05.1986 року з 03 по 13 травня 1986 року брав участь в ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, отримав дозу 14, 2 р/год.
Наказом Білоцерківського механічного заводу № 210 Про оплату роботи рятувальної групи заводу в зоні Чорнобильської АЕС, заробітну плату даним працівникам нараховано по підвищеним на 100% тарифним ставкам і посадовим окладам, але не нижче середнього заробітку. За роботу у вихідні дні заробітну плату нараховано в подвійному розмірі з урахуванням підвищених на 100% тарифних ставок і посадових окладів.
Згідно із наказом Білоцерківського механічного заводу № 348 від 25.09.1986 року заробітну плату працівникам, які безпосередньо виконували роботи по ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, виплатити в подвійному розмірі середньомісячної заробітної плати, виходячи із тарифних ставок (посадового окладу), встановлених відповідно до основного місця роботи.
Також позивачем надано суду копію особового рахунку із зазначенням посадового окладу відповідно до займаної ним посади начальника технічного бюро в технічному відділі (наказ № 497 від 17.07.1985 року) та розшифровки кодів нарахування заробітної плати.
Із архівної довідки № 910/04-01 від 04.10.2016 року, наданої Трудовим архівом Білоцерківської міської ради Київської області вбачається, що згідно особових рахунків працівників Білоцерківського механічного заводу за 1986 рік є відомості про заробітну плату ОСОБА_1 , який перебував на ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС згідно наказу № 182 від 28.05.1986 року за період із січня по грудень 1986 року.
Відповідач, як суб'єкт владних повноважень, належних і достатніх доказів, які б свідчили про правомірність відмови засідання комісії Київської обласної державної адміністрації з визначення даних про заробітну плату працівників за роботу в зоні відчуження в 1986-1990 роках суду не надав, будь-яких аргументів, які б спростовували факт подачі позивачем рекомендованих протоколом комісії від 03.07.2017 року №34 первинних документів, не наведено, відзив на позовну заяву відповідачем не подавався.
Щодо позовної вимоги про стягнення моральної шкоди у розмірі 3794,18 грн, то суд зазначає наступне.
Стаття 23 Цивільного кодексу України передбачає, що особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає: 1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я; 2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів; 3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна; 4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи (ч.2 ст. 23 ЦК України).
Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості (ч.3 ст. 23 ЦК України).
Пленум Верховного Суду України в своїй постанові № 4 від 31.03.1995 Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди роз'яснив, що моральною шкодою є втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб. Крім того, Верховний Суд України у вищевказаній постанові Пленуму зазначає, що в позовній заяві про відшкодування моральної шкоди повинні бути зазначені обставини того, у чому полягає моральна шкода, якими діями, рішеннями вона завдана та якими доказами вона підтверджена. Факт заподіяння шкоди доводить позивач. Обов'язковому з'ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв'язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Суд, зокрема, повинен з'ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачу моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.
Таким чином, обов'язок доказування спричиненої моральної шкоди, її розміру та інших обставин, покладається на особу, що позивається із таким позовом.
Дослідивши надані позивачем фіскальні чеки на придбання ліків, виписку із медичної картки амбулаторного хворого від 27 березня 2018 року та консультативне заключення, судом не встановлено, а позивачем не доведено причинно-наслідкового зв'язку між перебуванням позивача на стаціонарному лікуванні та протиправною діяльністю відповідача, що полягає у відмові у видачі довідки. Можливість захисту порушеного права у позивача наявна, про що свідчить заявлений ним позов до суду; сам лише факт порушення прав позивача не може слугувати виключною підставою для стягнення моральної шкоди, оскільки моральна шкода має бути обов'язково підтверджена належними та допустимими доказами, тому суд приходить до висновку про необґрунтованість позовної вимоги про відшкодування моральної шкоди.
Відповідно до ч. 2 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Згідно положень ст. 90 Кодексу адміністративного судочинства України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
За результатом розгляду справи суд дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення позовних вимог ОСОБА_1 .
У зв'язку з тим, що позивач звільнений від сплати судового збору, розподіл судових витрат не здійснюється.
Керуючись ст.ст. 2, 3, 5, 19, 77, 90, 241-246, 255, 262, 263, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -
Позовні вимоги ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; іпн. НОМЕР_3 ) задовольнити частково.
Визнати протиправним та скасувати рішення комісії Департаменту соціального захисту населення Київської обласної державної адміністрації (ЄДРПОУ 03193459, вул. Мельникова,40, м. Київ-119, 04119) з визначення даних про заробітну плату в зоні відчуження в 1986-1990 роках щодо відмови у видачі довідки про заробітну плату ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; іпн. НОМЕР_3 ).
Зобов'язати комісію Департамент соціального захисту населення Київської обласної державної адміністрації (ЄДРПОУ 03193459, вул. Мельникова,40, м. Київ-119, 04119) з визначення даних про заробітну плату в зоні відчуження в 1986-1990 роках видати позивачу довідку про заробітну плату ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; іпн. НОМЕР_3 ), отриману ним за час перебування в зоні відчуження.
В задоволенні решти позовних вимог - відмовити.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи відповідно до статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене до суду апеляційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення за правилами, встановленими статтями 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України.
Відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 розділу VII “Перехідні положення” Кодексу адміністративного судочинства України до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу
Суддя А.С. Мазур