Харківський окружний адміністративний суд
61022, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710
Харків
26 березня 2019 р. № 520/355/19
Харківський окружний адміністративний суд у складі:
Головуючого судді - Панченко О.В.
за участю:
секретаря судового засідання - Самігулліної К.В.
представника відповідача - Телятник Р.П. (довіреність №22 від 23.01.2019)
розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції адміністративну справу за позовом ОСОБА_2 (АДРЕСА_1, код ЄДРПОУ НОМЕР_1) до Державної екологічної інспекції у Полтавській області (вул.Коцюбинського, буд.6, м.Полтава, Полтавська область, 36039, код ЄДРПОУ 38019348) про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії,-
Позивач - ОСОБА_2, звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом, в якому просить суд:
- стягнути з Державної екологічної інспекції у Полтавській області на користь ОСОБА_2 компенсацію втрати частини доходів у зв'язку з порушенням встановлених строків їх виплати у сумі 1004,41 грн.;
- стягнути з Державної екологічної інспекції у Полтавській області на користь ОСОБА_2 середній заробіток за невиплату з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у день його звільнення.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що наказом Державної екологічної інспекції у Полтавській області від 20.12.2018 №434-о ОСОБА_2 звільнено з посади з 26.12.2018 року. Заробітна плата за серпень-жовтень 2018 року виплачена лише в грудні 2018 року однією сумою, крім того при звільненні позивачу було нараховано та виплачено заробітну плату за грудень у розмірі 2299,00 грн. за 17 робочих днів, що не відповідає сумі його посадового окладу. Позивач зазначає, що відповідно до вимог ч.1 ст.117 КЗпП України, відповідач повинен виплатити їй середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку з компенсацією втрати частини доходів, у зв'язку з порушенням строків їх виплати.
Ухвалою суду від 18.01.2019 року відкрито провадження по справі за загальними правилами, призначено проведення підготовчого засідання.
Ухвалою суду від 26.02.2019 року призначено розгляд справи в судовому засіданні в режимі відеоконференції.
Ухвалою суду від 26.03.2019 року закрито підготовче провадження у справі та призначено справу до розгляду по суті.
Позивач у судове засідання призначене не прибув, надіслав на адресу суду заяву про розгляд справи без його участі, та зазначив, що позовні вимоги підтримує у повному обсязі та просить їх задовольнити з підстав викладених у позовній заяві та відповіді на відзив.
Представник відповідача - Телятник Р.П. (довіреність №22 від 23.01.2019), прибув у судове засідання в режимі відеоконференції, проти позову заперечував, просив суд прийняти рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.
У письмовому відзиві на позов (а.с.33) та запереченнях на відповідь на відзив (а.с.87) вказав, що затримка виплати заробітної плати за період серпень-листопад 2018 року виникла з вини самого позивача, оскільки, ним вчасно не подано до Ліквідаційної комісії державної екологічної інспекції у Полтавській області табелі обліку робочого часу, що виключає вину власника та уповноваженого ним органу за затримку у виплаті заробітної плати, а отже, вказує на відсутність обов'язку з боку відповідача на компенсацію за затримку у виплаті заробітної плати. Також, представник відповідача зазначив, що заробітну плату ОСОБА_2 за грудень 2018 року з проведенням остаточного розрахунку та компенсаційними виплатами здійснено 26.12.2018 року.
Відповідно ч.1 ст.205 Кодексу адміністративного судочинства України, неявка у судове засідання будь-якого учасника справи, за умови що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.
Суд, вивчивши та дослідивши матеріали справи, з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, заслухавши пояснення представника відповідача, оцінивши докази у сукупності, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, дійшов наступних висновків.
Судом встановлено, що позивач - ОСОБА_2, працював у Державній екологічній інспекції у Полтавській області на посаді начальника Державної екологічної інспекції у Полтавській області - Головного державного інспектора з охорони навколишнього природного середовища Полтавської області.
Наказом Державної екологічної інспекції України від 20.12.2018 №434-о ОСОБА_2 звільнено з посади з 26 грудня 2018 року, у зв'язку з ліквідацією Державної екологічної інспекції у Полтавській області відповідно до пункту 1 частини першої статті 87 Закону України "Про державну службу" (а.с.7).
З довідок Державної екологічної інспекції у Полтавській області встановлено, що відповідачем здійснено нарахування заробітної плати ОСОБА_2: за серпень 2018 року становить 12112,06 грн. та станом на 01.10.2018 не виплачена (а.с.11); за вересень 2018 року становить 14000,00 грн. та станом на 17.10.2018 не виплачена (а.с.12); за жовтень 2018 року становить 14000,00 грн (а.с.13).
Відповідно до довідки ДЕІ у Полтавській області від 28.12.2018 №165 (станом на 28.12.2018) ОСОБА_2 в грудні 2018 року нараховано заробітну плату за серпень-грудень 2018 року у розмірі 143852,83 грн. (а.с.10), однак відповідачем не проведено виплати всіх належних сум при звільненні.
Не погоджуюсь із такими діями відповідача, позивач звернувся до суду із даним позовом.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.
Частиною 2 статті 19 Конституції України закріплено обов'язок органів державної влади та їх посадових осіб діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією України та Законами України.
Відповідно до ч.1 ст.47 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП), власник або уповноважений ним орган зобов'язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу.
Відповідно до ч.1 ст.116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення або не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок.
В разі спору про розмір сум, належних працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган в усякому випадку повинен в зазначений у цій статті строк виплатити не оспорювану ним суму.
Статтею 43 Конституції України передбачено право на своєчасне одержання винагороди за працю, яке захищається законом.
Відповідно до частини першої статті 3 Кодексу законів про працю України законодавство про працю регулює трудові відносини працівників усіх підприємств, установ, організацій незалежно від власності, виду діяльності і галузевої належності, а також осіб, які працюють за трудовим договором з фізичними особами.
Згідно із ч.1 ст.117 КЗпП України в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в ст.116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.
Отже, не проведення з вини власника або уповноваженого ним органу розрахунку з працівником у зазначені строки є підставою для відповідальності, передбаченої статтею 117 Кодексу, тобто виплати працівникові його середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку. Після ухвалення судового рішення про стягнення заборгованості із заробітної плати роботодавець не звільняється від відповідальності, передбаченої статтею 117 КЗпП України, а саме виплати середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, тобто за весь період невиплати власником або уповноваженим ним органом належних працівникові при звільненні сум.
Відповідно до п. 20 постанови Пленуму Верховного Суду України від 24.12.1999р. №13 "Про практику застосування судами законодавства про оплату праці", установивши при розгляді справи про стягнення заробітної плати у зв'язку із затримкою розрахунку при звільненні, що працівникові не були виплачені належні йому від підприємства, установи, організації суми в день звільнення, коли ж він у цей день не був на роботі, - наступного дня після пред'явлення ним роботодавцеві вимог про розрахунок, суд на підставі ст. 117 КЗпП стягує на користь працівника середній заробіток за весь період затримки розрахунку, а при непроведенні його до розгляду справи - по день постановлення рішення, якщо роботодавець не доведе відсутності в цьому своєї вини. Сама по собі відсутність коштів у роботодавця не виключає його відповідальності.
На вимогу суду відповідачем не надано довідку Державної екологічної інспекції у Полтавській області №85 від 22.03.2019 року, відповідно до якої розрахунок по заробітній платі за серпень-листопад 2018 року ОСОБА_2 проведено 13.12.2018 згідно отриманих табелів обліку робочого часу за серпень-листопад 2018 та наказів з особового складу, переданих до ліквідаційної комісії згідно акту прийняття-передачі. Заробітну плату за грудень 2018 з проведенням остаточного розрахунку та компенсаційними виплатами (оклад - 7650,00 грн, ранг - 425,00 грн, вислуга - 3825,00 грн, індексація - 65,31 грн за відпрацьовані 17 днів; а також компенсація за невикористану відпустку - 34605,54 грн, вихідна допомога - 14036,00 грн, компенсація за серпень-листопад 2018 - 53545,98 грн) здійснено 26.12.2018 (а.с.88-89).
Враховуючи вищевикладене, суд не погоджується з доводами позивача про нарахування йому заробітної плати за грудень 2018 року у розмірі 2299,00 грн., оскільки, ці твердження спростовані наявними у справі доказами, добутими в ході судового розгляду справи.
Разом з тим, суд звертає увагу, що доказів перерахування нарахованих позивачу коштів станом на 26.12.2018 року відповідачем суду не надано.
З витягу з реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування пенсійного фонду України (форма ОК-5) сума заробітку для нарахування пенсії станом на 22.02.2019 року становить 2299,00 грн., усього за 2018 рік - 153845,00 грн. (а.с.78-80). В той час як згідно довідки ДЕІ у Полтавській області позивачу заробітну плату за 2018 рік нараховано у сумі 250423,83 грн.
Вказане підтверджує, що нарахована відповідачем заробітна плата в повному обсязі станом на день звільнення позивача 26.12.2018 року виплачена не була.
Суд вважає, що оскільки вина відповідача у невиплаті у встановлені законом строки позивачу належних сум була доведена судовим рішенням, тому є підстави для застосування положень ст.ст. 116 та 117 КЗпП України.
При визначені розміру сум, що підлягають сплаті судом враховані положення "Порядку обчислення середньої заробітної плати" затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 №100.
Згідно зазначеного Порядку, нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на число календарних днів за цей період.
Відповідно до довідки Державної екологічної інспекції у Полтавській області, заробітна плата позивача за жовтень 2018 року за фактично відпрацьовані 22 календарні дні становила - 14000 грн. та за листопад 2018 року за фактично відпрацьовані 21 календарний день - 13433,92 грн. Середня заробітна плата за 2 місяці становить - 14036,00 грн (а.с.88-89).
Середньоденна заробітна плата ОСОБА_2 за період на дату настання події (26.12.2018 року) становить 638,00 грн. (а.с.88-89).
За таких підстав, позовні вимоги ОСОБА_2 про стягнення з Державної екологічної інспекції у Полтавській області середнього заробітку за невиплату з вини власника або уповноваженого ним органу належних при звільненому працівникові сум у день його звільнення підлягають задоволенню.
Однак, беручи до уваги, що на момент розгляду справи по суті, відповідачем не надано доказів виплати вищезазначених сум, суд доходить висновку, що порушення прав позивача ще триває, а отже не можливо на даний час точно обрахувати суму, що підлягає стягненню, так як не встановлено проміжку часу затримки виплати заробітної плати з моменту звільнення позивача.
Щодо позовних вимог стосовно стягннення з Державної екологічної інспекції у Полтавській області на користь ОСОБА_2 компенсацію втрати частини доходів у зв'язку з порушенням встановлених строків їх виплати у сумі 1004,41 грн., суд зазначає наступне.
Відповідно до статей 1 та 2 Закону України "Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати" від 19.10.2000 № 2050-ІІІ підприємства, установи і організації всіх форм власності та господарювання здійснюють компенсацію громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи) (стаття 1).
Компенсація громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати (далі - компенсація) провадиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати доходів, нарахованих громадянам за період починаючи з дня набрання чинності цим Законом. Під доходами у цьому Законі слід розуміти грошові доходи громадян, які вони одержують на території України і які не мають разового характеру: пенсії; соціальні виплати; стипендії; заробітна плата (грошове забезпечення) та інші (стаття 2).
Згідно із статтею 3 зазначеного Закону сума компенсації обчислюється шляхом множення суми нарахованого, але не виплаченого громадянину доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов'язкових платежів) на індекс інфляції в період невиплати доходу (інфляція місяця, за який виплачується доход, до уваги не береться).
Відповідно до статті 4 вказаного Закону виплата громадянам суми компенсації провадиться у тому ж місяці, у якому здійснюється виплата заборгованості за відповідний місяць.
З метою реалізації Закону України "Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати" Кабінетом Міністрів України 21.02.2000 прийнято постанову № 159, якою затверджено Порядок проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням термінів їх виплати (надалі - Порядок № 159).
Згідно з пунктом 1 Порядку № 159 дія цього Порядку поширюється на підприємства, установи та організації всіх форм власності і господарювання та застосовується у всіх випадках порушення встановлених термінів виплати грошових доходів, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи).
Пунктом 2 Порядку №159 передбачено, що компенсація громадянам втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням термінів їх виплати (далі - компенсація) проводиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати грошових доходів, нарахованих громадянам за період, починаючи з 1 січня 2001 року.
З аналізу норм Закону України "Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати" та Порядку проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням термінів їх виплати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21.02.2001 № 159, слідує, що підставою для здійснення компенсації громадянам втрати частини доходів є дотримання таких умов: 1) нарахування громадянину належних йому доходів, а саме: заробітної плати (грошове забезпечення), пенсії, соціальних виплат, стипендії; 2) доходи (пенсії, соціальні виплати, стипендії, заробітна плата) не повинні носити разового характеру; 3) порушення встановлених строків їх виплати (як з вини, так і без вини підприємств всіх форм власності і господарювання); 4) затримка виплати доходів на один і більше календарних місяців; 5) зростання цін на споживчі товари і тарифи на послуги.
Відповідно до правового висновку Верховного Суду, наведеного у постановах від 20 лютого 2018 року у справі №336/4675/17 (номер в ЄДРСР 72364727) та у справі №522/5664/17 (номер в ЄДРСР 72364307), основною умовою для виплати громадянину передбаченої статтею 2 Закону України "Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати" компенсації є порушення встановлених строків виплати нарахованих доходів (у тому числі пенсії). При цьому компенсація за порушення строків виплати такого доходу проводиться незалежно від порядку і підстав його нарахування: самим підприємством, установою чи організацією добровільно чи на виконання судового рішення.
Частиною 5 статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що при виборі і застосування норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Тож визначальними обставинами для виплати компенсації є лише дати нарахування та виплати вказаних доходів.
Як вже зазначалося вище згідно довідок ДЕІ у Полтавській області та виписки з особового рахунку в АТ КБ "Приват Банк" позивача та не заперечується відповідачем, виплати по заробітній платі за серпень-листопад 2018 року були виплачені 14.12.2018 року.
Таким чином, враховуючи вищевиклакдене, суд доходить висновку, про обґрунтованість заявлених позивачем вимог про стягнення з відповідача компенсації частини втрати доходів у зв'язку з порушенням встановлених строків їх виплати у сумі 1004,41 грн. за період з серпня по жовтень 2018 року.
Суд, не бере до уваги доводи відповідача про відсутність вини з боку ДЕІ у Полтавській області щодо затримки виплати заробітної плати, оскільки, Закон України "Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати" та Порядок проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням термінів їх виплати від 21.02.2001 № 159 не ставить обов'язковою умовою виплати компенсації наявність чи відсутність вини власника або уповноваженого ним органу.
Відповідно до ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень. У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Суд, проаналізувавши положення ст.77 Кодексу адміністративного судочинства України, прийшов до висновку, що відповідач доказів щодо спростування вимог позивача суду не надав.
Розглянувши подані учасниками справи документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд доходить висновку про задоволення позову.
Судові витрати підлягають розподілу відповідно до статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України.
На підставі вищевикладеного та керуючись ст. 243, ст. 246, ст.255, ст. 293, ст. 295, ст. 297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Адміністративний позов ОСОБА_2 до Державної екологічної інспекції у Полтавській області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії, - задовольнити.
Стягнути з Державної екологічної інспекції у Полтавській області (36039, м.Полтава, вул. Коцюбинського, буд.6, код ЄДРПОУ 38019348) на користь ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_1) компенсацію втрати частини доходів у зв'язку з порушенням встановлених строків їх виплати у сумі 1004,41 грн.
Стягнути з Державної екологічної інспекції у Полтавській області (36039, м.Полтава, вул.Коцюбинського, буд.6, код ЄДРПОУ 38019348) на користь ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_1) середній заробіток за невиплату з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у день його звільнення.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, з дня його проголошення безпосередньо до Другого апеляційного адміністративного суду. Або в порядку, передбаченому п. 15.5 Розділу VII КАС України, а саме: до Другого апеляційного адміністративного суду через Харківський окружний адміністративний суд.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повний текст рішення виготовлений 05 квітня 2019 року.
Суддя О.В. Панченко