ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1
м. Київ
28 березня 2019 року № 826/4812/18
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Качура І.А., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) адміністративну справу
за позовом ОСОБА_1
до Головного управління Національної поліції в Київській області
Міністерства внутрішніх справ України в особі Департаменту інформаційних технологій при МВС
про зобов'язання вчинити дії,
До Окружного адміністративного суду м. Києва надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Київській області, в якій позивач просить:
зобов'язати Головне управління Національної поліції в Київській області виключити відомості відносно ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, паспорт серії НОМЕР_2 виданий Вишнівським МВМ РУ МВС України в Київській області 28 серпня 1996 року, уродженця села Тарасівка Києво-Святошинського району Київської області, мешкає: АДРЕСА_2, про те, що він є особою відносно якої 01.03.2009 року Ірпінським РВ ГУ МВС України в Київській області порушено кримінальну справу №11-55-67 за скоєння злочину, передбаченого ч.1 ст.122 КК України (2001).
В обґрунтування позовних вимог зазначено, що позивач за обліками МВС є особою, відносно якої 01.03.2009 року Ірпінським МВ ГУ МВС України в Київській області порушено кримінальну справу №11-55-67 за скоєння злочину, передбаченого ч.1 ст.122 КК України. Рішення за кримінальною справою до МВС України не надходило, позивач звернувся із заявою 26.04.2016 року до Ірпінського відділу ГУ НП в Київській області та 13.05.2016 року позивач по кримінальним справам та кримінальним провадженням, які перебувають в провадженні слідчого відділення Ірпінського ВП ГУ НП в Київській області, не числиться. В подальшому позивач звернувся до відповідача із заявою, у якій просив виключити з обліків дані відносно нього як особи, яка вчинила злочин, однак отримав відмову.
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 04 квітня 2018 року відкрито провадження в адміністративній справі в порядку спрощеного позовного провадження (в письмовому провадженні) без повідомлення учасників справи.
Позивачем через канцелярію суду було подано клопотання від 22 червня 2018 року про залучення до участі у справі співвідповідача, а саме Міністерство внутрішніх справ України в особі Департаменту інформаційних технологій при МВС.
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 15 листопада 2018 року, ухвалено залучити до участі у справі в якості другого відповідача Міністерство внутрішніх справ України в особо Департаменту інформаційних технологій при МВС.
У встановлений судом строк, відповідачем подано відзив на позовну заяву. Відповідач зазначає що ГУНП в Київській області не є належним відповідачем, а свої вимоги позивач повинен скерувати до Департаменту інформаційних технологій при МВС України, оскільки ГУНП в Київській області не наділене повноваженнями, щодо вилучення інформації з оперативно-довідкового обліку, а також просить у задоволенні позовної заяви ОСОБА_1 до ГУНП в Київській області відмовити в повному обсязі.
Розглянувши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд зазначає наступне.
01.03.2009 року Ірпінським МВ ГУ МВС України в Київській області порушено кримінальну справу щодо позивача №11-55-67 за скоєння злочину, передбаченого ч.1 ст.122 КК України.
Позивач звернувся із заявою 26.04.2016 року до Ірпінського ГУ НП в Київській області та 13.05.2016 року отримав відповідь про те, що станом на 12.05.2016 року позивач по кримінальним справам та провадженням, які перебувають в провадженні слідчого відділення Ірпінського ВП ГУ НП в Київській області, не числиться.
25.05.2016 року від Ірпінського міського суду Київської області позивач отримав відповідь на заяву про те, що кримінальна справа №1-118/09 відносно ОСОБА_1 з ч.1 ст.122 КК України ухвалою від 25 березня 2009 року направлена до Прокуратури міста Ірпеня.
27.05.2016 року Прокуратура Київської області видала довідку про те, що відповідно до даних Єдиного реєстру досудових розслідувань кримінальні провадження відносно ОСОБА_1, в провадженні Ірпінського відділу Києво-Святошинської місцевої прокуратури Київської області станом на 27.05.2016 року не перебувають.
09.06.2016 року Ірпінським відділом поліції ГУ МВС України в Київській області повідомлено про те, що станом на 09.06.2016 року згідно проведеної інвентерезації в архіві за 2016 рік кримінальна справа №11-5567 за ч.1 ст.122 КК України у слідчому відділі поліції ГУ НП в Київській області відсутня.
26.06.2018 року позивач звернувся з письмовою заявою до керівника Києво-Святошинської місцевої прокуратури з проханням повідомити позивача про наслідки розслідування кримінальної справи №11-5567, зазначити, чи вносились відомості по матеріалах кримінальної справи до ЄРДР, чи повідомлялась позивачу підозра та чи скеровувався обвинувальний акт щодо позивача до суду.
26.02.2018 року позивач отримав відповідь за №3782 вих.18 про те, що 01.03.2009 року Ірпінським РВ ГУ МВС України порушено кримінальну справу №11-5567 щодо позивача за ознаками злочину, передбаченого ч.1 ст.122 КК України, яку з обвинувальним висновком направлено до суду.
Ухвалою Ірпінського міського суду Київської області від 25.03.2009 року кримінальну справу №11-5567 повернуто для проведення додаткового розслідування.
Відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань не вносились, про підозру позивачу не повідомлялось, обвинувальний акт щодо нього не скеровувався.
На даний час місцезнаходження кримінальної справи невідоме.
Відповідно до акту приймання-передачі справ із Прокуратури міста Ірпеня до Києво-Святошинської місцевої прокуратури кримінальна справа керівником Києво-Святошинської місцевої прокуратури не приймалась.
02.03.2018 року позивач звернувся із заявою до ГУНП в Київській області, з проханням виключити відомості щодо нього з обліку МВС України, про те, що він є особою відносно якої 01.03.2009 року Ірпінським РВ ГУ МВС України в Київській області порушено кримінальну справу №11-5567 за скоєння злочину, передбаченого ч.1 ст.122 КК України.
Позивач зазначає, що 15.03.2018 року ним отримано відповідь від ГУ НП в Київській області про відмову в задоволенні його заяви, однак суд зазначає, що матеріалах адміністративної справи дана відповідь відсутня.
Вважаючи дії відповідача щодо відмови у виключенні відомостей щодо позивача такими, що порушують його права, позивач звернувся до суду.
Всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, відзив, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов наступних висновків.
Відповідно до ч. 2 ст. 11 Закону України "Про інформацію", кожному забезпечується вільний доступ до інформації, яка стосується його особисто, крім випадків, передбачених законом.
Порядок здійснення та забезпечення права кожного на доступ до інформації, що знаходиться у володінні суб'єктів владних повноважень, інших розпорядників публічної інформації, визначених цим Законом, та інформації, що становить суспільний інтерес, визначає Закон України від 13.01.2011 № 2939-VI "Про доступ до публічної інформації".
Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 10 Закону України "Про доступ до публічної інформації", кожна особа має право доступу до інформації про неї, яка збирається та зберігається.
Відповідно до п. 1 ч. 3 ст. 10 Закону України "Про доступ до публічної інформації", розпорядники інформації, які володіють інформацією про особу, зобов'язані надавати її безперешкодно і безкоштовно на вимогу осіб, яких вона стосується, крім випадків, передбачених законом.
Відмова особі в доступі до інформації про неї, приховування, незаконне збирання, використання, зберігання чи поширення інформації можуть бути оскаржені (ч. 5 ст. 10 Закону України "Про доступ до публічної інформації").
Обробка даних оперативно - довідкового обліку здійснюється на підставі вимог спільного наказу Міністерства внутрішніх справ та Державного департаменту України з питань виконання покарань № 823/188 від 23 серпня 2002 року "Про затвердження Інструкції про порядок формування, ведення та використання оперативно - довідкового і дактилоскопічного обліку в органах внутрішніх справ та органах (установах) кримінально - виконавчої системи України, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 09 вересня 2002 року за № 738/7026 (далі - Інструкція № 823/188).
Департамент інформаційних технологій при МВС України (далі - ДІТ при МВС) разом із зацікавленими службами та Управління (відділи) оперативної інформації при ГУМВС, УМВС і УМВСТ (далі - УОІ-ВОІ) удосконалюють структуру та зміст обліків, відпрацьовують методику і тактику їх застосування з метою запобігання злочинам, їх розкриття та розслідування (п. 1.3 Інструкції №823/188).
Відповідно до п. 2.1 Інструкції №823/188 об'єктами оперативно-довідкового і дактилоскопічного обліку є особи, які на території України обвинувачуються у вчиненні злочинів або засуджені, розшукуються, затримані за підозрою в занятті бродяжництвом, а також громадяни України, що вчинили злочини за її межами і відомості про яких надійшли офіційними каналами згідно з міжнародними договорами у сфері обміну інформацією, які набрали чинності в установленому порядку.
Облік здійснюється шляхом ведення алфавітних оперативно-довідкових картотек (далі - ОДК) і дактилоскопічних картотек (далі - ДК), у тому числі з використанням автоматизованих банків даних та автоматизованих дактилоскопічних інформаційних систем.
Централізований облік здійснюється Департаментом інформаційних технологій при МВС України (далі - ДІТ при МВС), а регіональний (місцевий) облік - управліннями (відділами) оперативної інформації при ГУМВС України в Автономній Республіці Крим та при управліннях МВС України в областях. У місті Києві і Київській області алфавітний і дактилоскопічний облік здійснюється ДІТ при МВС України, а в місті Севастополі - УОІ при ГУМВС України в Автономній Республіці Крим.
Згідно із абз. "б" п. 2.3 Інструкції №823/188 в УОІ-ВОІ регіональному (місцевому) обліку підлягають засуджені особи або особи, яким пред'явлено звинувачення, незалежно від складу злочину чи обраного запобіжного заходу.
Відповідно до п. 3.1 Інструкції №823/188 підстави для поставлення на облік осіб, які засуджені або притягаються до кримінальної відповідальності, оголошені в розшук, затримані за підозрою в занятті бродяжництвом:
а) постанова про притягнення як обвинувачуваного;
б) вирок суду;
в) санкціоновані прокурором протоколи, складені відповідно до статті 426 КПК України;
г) постанова про заведення оперативно-розшукової справи;
ґ) постанова про затримання особи, яка підозрюється в занятті бродяжництвом.
В оперативно-довідкових картотеках (банках даних) ДІТ при МВС і територіальних УОІ-ВОІ облікові документи зберігаються незалежно від погашення або зняття судимості (п. 10.1 Інструкції №823/188).
Згідно із п.п. 10.2.4 п. 10.2 Інструкції №823/188 в оперативно-довідкових картотеках облікові документи зберігаються:
а) на осіб, які вчинили злочини і за рішенням суду поміщені в психіатричні лікарні для примусового лікування або передані під опіку родичів чи інших осіб, що доглядають за хворим, - до досягнення ними 80-річного віку;
б) на осіб, амністованих на стадії досудового слідства, або до вступу вироку в законну силу, - 10 років з моменту прийняття рішення про амністію;
в) на засуджених осіб, амністованих після вступу вироку в законну силу, - на загальних підставах відповідно з підпунктами 10.2.1, 10.2.2, 10.2.3, 10.2.4 Інструкції, але не менш ніж 10 років після звільнення від покарання;
г) на осіб, кримінальні справи стосовно яких припинені відповідно до статей 22, 44-49, 97, - 10 років з дня припинення справи;
ґ) на осіб, оголошених у розшук, - до припинення розшуку його ініціатором;
д) на осіб, затриманих за підозрою в занятті бродяжництвом, - 5 років;
е) на осіб, відносно яких матеріали протокольної форми направлені до суду відповідно до статті 426 КПК України, - 10 років;
є) на іноземців - на загальних підставах відповідно до підпунктів 10.2.1, 10.2.2, 10.2.3, 10.2.4, 10.2.5 Інструкції.
Відповідно до п. 11.1 Інструкції №823/188, з оперативно-довідкових картотек ДІТ при МВС та територіальних УОІ-ВОІ вилучаються:
а) раніше складені облікові документи у разі їх переоформлення на підставі постанов органів слідства (дізнання) або ухвал судів про уточнення (зміну) анкетних даних осіб, що стоять на обліку;
б) алфавітні картки на осіб, притягнутих до кримінальної відповідальності, до яких не застосовувався запобіжний захід у вигляді взяття під варту, при заміні цих карток на арештантські або картки з рішенням суду;
в) облікові документи на осіб, притягнутих до кримінальної відповідальності як обвинувачені, кримінальні справи стосовно яких припинені на стадії досудового слідства на підставі реабілітації або відносно яких судом прийнято виправдувальний вирок;
г) облікові документи, що підлягають вилученню у зв'язку із закінченням строку їх зберігання відповідно до п.10 Інструкції.
Із аналізу наведених положень слідує, що вилучення з оперативно-довідкових картотек ДІТ при МВС та територіальних УОІ-ВОІ облікових документів осіб, окрім іншого, може мати місце у випадку їх переоформлення на підставі постанов органів слідства (дізнання) або ухвал судів про уточнення (зміну) анкетних даних осіб, що стоять на обліку, а також, якщо кримінальні справи стосовно осіб припинені на стадії досудового слідства на підставі реабілітації або відносно яких судом прийнято виправдувальний вирок.
Так, як вбачається із матеріалів справи, за наслідками розгляду запита позивача щодо відсутності або наявності за ним непогашеної судимості, відповідачем надано довідку №311-12042016/32028, у якій, окрім іншого, зазначено, що ОСОБА_1 є особою, відносно якої 01.03.2009 року Ірпінськім МВ ГУМВС України в Київській області порушено кримінальну справу №11-5567 за скоєння злочину, передбаченого ч.1 ст.122 КК України. Також вказано, що відомості про результати судового розгляду кримінальних справ до МВС не надходили.
Разом із тим, суд звертає увагу позивача на те, що неможливість встановлення місця знаходження даних кримінальних справ, жодним чином не може свідчити про те, що інформація, яка міститься в базі даних оперативно-довідкового обліку, відносно позивача є недостовірною, адже позивач не заперечує того факту, що 01.03.2009 року Ірпінським МВ ГУ МВС України в Київській області було порушено кримінальну справу щодо нього , передбаченого ч. 1 ст. 122 КК України.
Крім того, дані обставини також підтверджуються листами Міністерства внутрішніх справ України, ухвалою Ірпінського міського суду Київської області.
При цьому, сама лише неможливість встановлення місця знаходження кримінальної справи №1-118/09 від 25.03.2009 року, на думку суду, не може бути самостійною підставою для вилучення інформації із бази даних оперативно-довідкового обліку.
Суд також звертає увагу позивача на те, що обставини, на які він посилається, обґрунтовуючи заявлені вимоги, можуть бути підставою для звернення зі скаргою на рішення, дії чи бездіяльності слідчого або прокурора щодо направлення кримінального провадження на додаткове розслідування та неможливості встановити подальший рух справи, з метою захисту порушеного права в рамках кримінально-процесуального законодавства.
Враховуючи вище викладене, а також беручи до уваги те, що позивачем не надано доказів існування обставин, які в силу п. 11.1 Інструкції №823/188, є підставою для вилучення інформації з бази даних оперативно-довідкового обліку, суд приходить до висновку, що відповідачем цілком правомірно відмовлено позивачу у виключенні інформації з бази даних оперативно-довідкового обліку.
За приписами вимог пункту 4 частини першої статті 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом визнання бездіяльності суб'єкта владних повноважень протиправною та зобов'язання вчинити певні дії.
Відповідно до положень статті 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Згідно з нормами частин першої, другої статті 77 КАС України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.
Перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість доводів сторін, оцінивши докази суб'єкта владних повноважень на підтвердження правомірності своїх дій та докази, надані позивачем, суд доходить висновку, про відсутність підстав для задоволення даного адміністративного позову.
З урахуванням вимог ст. 139 КАС України сплачений при зверненні до суду судовий збір позивачу не присуджується.
Керуючись ст.ст. 73, 74, 75, 76, 77, 90, 94, 139, 241, 245, 246, 250, 255, 295 КАС України, суд -
У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 (АДРЕСА_2, РНОКПП НОМЕР_1) - відмовити.
Рішення набирає законної сили в порядку, визначеному статтею 255 Кодексу адміністративного судочинства України, після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України, протягом тридцяти днів, з дня складання повного тексту рішення.
Суддя І.А. Качур