ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1
м. Київ
01 квітня 2019 року 11:49 № 640/1229/19
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Вєкуа Н.Г. при секретарі судового засідання Багрій М.В., за участі представника позивача - ОСОБА_1, представника відповідача - Дармограй М.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу
за позовомОСОБА_3
доВідділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України, головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Медведєва Олександра В'ячеславовича
про визнання протиправними дій, скасування постанови № 49339815, -
До Окружного адміністративного суду міста Києва звернувся ОСОБА_3 (АДРЕСА_1, реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1) з позовом до Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України (01001, м. Київ, вул. Городецького, буд.13, код ЄДРПОУ 00015622), головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Медведєва Олександра В'ячеславовича, в якому просить:
- визнати протиправними дії головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Медведєва Олександра В'ячеславовича щодо визначення суми виконавчого збору в рамках виконавчого провадження № 49339815 в розмірі 6 846 189,97 грн.;
- скасувати постанову головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Медведєва Олександра В'ячеславовича від 27.03.2017 в рамках виконавчого провадження №49339815 про стягнення з ОСОБА_3 виконавчого збору в розмірі 6 846 189,97 грн.
Позовні вимоги обґрунтовано тим, що державний виконавець Медведєв О.В. виніс постанову "Про стягнення виконавчого збору" від 27.03.2017 керуючись статтею 28 Закону України "Про виконавче провадження" від 21.04.1999, хоча згідно з пунктом 7 розділу XIII Прикінцеві та перехідні положення Закону України «Про виконавче провадження» від 02 червня 2016 року, що набрав чинності 05.10.2016. Тобто, 27.03.2017 при винесені оскаржуваної постанови № 49339815 державний виконавець керувався Законом, який втратив чинність.
Представник відповідача проти позовних вимог заперечив, через канцелярію суду надав суду відзив, у якому просив відмовити у задоволенні адміністративного позову повністю. Свої заперечення на адміністративний позов відповідач обґрунтовує тим, що той факт, що державним виконавцем не було винесено постанову про стягнення виконавчого збору у 2015 році не позбавляє його можливості винести таку постанову пізніше. Отже, виконавчий збір по ВП № 49339815 повинен стягуватися відповідно до вимог ст. 27 Закону України «Про виконавче провадження» № 1404-VIII від 02.06.2016.
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 18 лютого 2019 року відкрито провадження у справі та визначено розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження у судовому засіданні з викликом (повідомленням) сторін, та призначено судове засідання у справі.
В судовому засіданні 01 квітня 2019 року представник позивача позовні вимоги підтримав повністю.
Представник відповідача в судовому засіданні проти позову заперечував, просив суд у задоволенні адміністративного позову відмовити.
Заслухавши пояснення, доводи та заперечення осіб, які беруть участь у справі, дослідивши подані суду письмові докази, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, суд приходить до висновку про необхідність задовольнити позов з таких підстав.
Як вбачається з матеріалів справи, головним державним виконавцем відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Медведєвим О.В. винесено постанову ВП № 49339815 від 27.03.2017 про стягнення з ОСОБА_3 виконавчого збору за виконання виконавчого листа № 457/673/15-ц, виданого 13.10.2015 Трускавецьким міським судом Львівської області про звернення стягнення на предмет іпотеки - нежитлове складське приміщення загальною площею 234,7 кв.м., яке розташоване за адресою: АДРЕСА_2.
Не погоджуючись із вказаною постановою, ОСОБА_3 в порядку статті 383, 384 Цивільного процесуального кодексу України (в редакції на момент звернення), звернувся до Трускавецького міського суду Львівської області із скаргою до відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України, головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Медведєва О.В. про визнання дій державного виконавця протиправними та скасування постанови про стягнення виконавчого збору.
Ухвалою Трускавецького міського суду Львівської області від 14 листопада 2017 року, залишеною без змін постановою Апеляційного суду Львівської області від 03 квітня 2018 року, скаргу ОСОБА_3 задоволено. Визнано дії державного виконавця відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Медведєва О.В. протиправними. Скасовано постанову головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Медведєва О.В. від 27 березня 2017 року № 49339815 про стягнення з ОСОБА_3 виконавчого збору в розмірі 6 846 189,97 грн.
Однак, постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного 14 листопада 2018 року, касаційну скаргу відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України задоволено частково. Ухвалу Трускавецького міського суду Львівської області від 14 листопада 2017 року та постанову Апеляційного суду Львівської області від 03 квітня 2018 року - скасовано, провадження у справі за скаргою ОСОБА_3 про визнання дій державного виконавця протиправними та скасування постанови про стягнення виконавчого збору, заінтересовані особи: відділ примусового виконання рішення Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України, головний державний виконавець відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Медведєв Олександр Вячеславович - закрити. Повідомити ОСОБА_3, що розгляд цієї справи віднесено до юрисдикції адміністративного суду.
Незгода позивача із оскаржуваною постановою державного виконавця зумовила його звернення до суду з даним позовом.
Перевіряючи правомірність прийняття оскаржуваних дій та постанови, суд виходить із наступного.
Судом встановлено, що ОСОБА_3 виступив майновим поручителем по кредитному Договору № 623-1910112 від 19.10.2012 між ПП «Дніпро ескорт» та ПАТ «Єврогазбанк». ОСОБА_3 поручився перед кредитором майном, яке належало йому на праві власності - нежитловим складським приміщенням загальною площею 234,7 кв.м., яке розташоване за адресою: АДРЕСА_2.
30 липня 2015 року Трускавецьким міським судом Львівської області видано виконавчий лист у справі № 457/673/15-ц про звернення стягнення на предмет іпотеки - нежитлове складське приміщення загальною площею 234,7 кв.м., яке розташоване за адресою: АДРЕСА_2.
12 листопада 2015 року головним державним виконавцем відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Медведєвим О.В. відкрито виконавче провадження ВП № 49339815 щодо звернення стягнення на предмет іпотеки.
31 березня 2017 року головним державним виконавцем відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Медведєвим О.В. винесено постанову ВП № 49339815 про закінчення виконавчого провадження, згідно якої іпотечне майно було реалізовано на прилюдних торгах 09 березня 2017 року за ціною 252 068,00 грн.
27 березня 2017 року головним державним виконавцем відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Медведєвим О.В. винесено постанову ВП № 49339815 про стягнення з ОСОБА_3 виконавчого збору в розмірі 6 846 189,97 грн. за примусове виконання виконавчого листа № 457/673/15-ц щодо реалізації предмета іпотеки - нежитлового складського приміщення загальною площею 234,7 кв.м., яке розташоване за адресою: АДРЕСА_2, тобто 10% від загального розміру заборгованості за кредитним договором, в рахунок погашення якої було звернуто стягнення на предмет іпотеки за виконавчим листом.
При цьому, державний виконавець керувався статтею 28 Закону України «Про виконавче провадження» від 21.04.1999 року №606-ХІV, який втратив чинність з 05.10.2016 року.
Згідно постанови про відкриття виконавчого провадження ВП № 53895944 від 13.05.2017 з ОСОБА_3 частково стягнуто в рахунок погашення заборгованості виконавчий збір у сумі 23 842,45 грн.
Відповідно до ст. 1, ч. 1 ст. 17, ч. ч. 1, 2 ст. 25, ч. 1 ст. 31 Закону України «Про виконавче провадження» (в редакції, що діяла на час вчинення виконавчих дій) виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню. Примусове виконання рішень здійснюється державною виконавчою службою на підставі виконавчих документів, визначених цим Законом. Державний виконавець зобов'язаний прийняти до виконання виконавчий документ і відкрити виконавче провадження, якщо не закінчився строк пред'явлення такого документа до виконання, він відповідає вимогам, передбаченим цим Законом, і пред'явлений до виконання до відповідного органу державної виконавчої служби. Державний виконавець протягом трьох робочих днів з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження. У постанові державний виконавець вказує про необхідність боржнику самостійно виконати рішення у строк до семи днів з моменту винесення постанови (у разі виконання рішення про примусове виселення боржника - у строк до п'ятнадцяти днів) та зазначає, що у разі ненадання боржником документального підтвердження виконання рішення буде розпочате примусове виконання цього рішення із стягненням з боржника виконавчого збору і витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій, передбачених цим Законом.
Згідно з п. 7 ст. 51 Закону України "Про виконавче провадження", примусове звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється виконавцем з урахуванням положень Закону України "Про іпотеку".
Згідно п. 1 ст. 11 Закону України "Про іпотеку", майновий поручитель несе відповідальність перед іпотекодержателем за невиконання боржником основного зобов'язання виключно в межах вартості предмета іпотеки.
Судом встановлено, що ОСОБА_3 не є стороною кредитних договорів між ПАТ "Європейський газовий банк" та ПП "Дніпро ескорт", а є лише іпотекодавцем відповідно до договору іпотеки від 27.12.2012 і несе відповідальність за змістом п. 1 ст. 11 Закону України "Про іпотеку" за невиконання боржником основного зобов'язання лише в межах вартості предмета іпотеки.
Частиною третьою статті 40 Закону України «Про виконавче провадження» від 02.06.2016, який набрав чинності з 05.10.2016, визначено, що у разі закінчення виконавчого провадження з підстав, передбачених пунктами 1, 2, 4, 6, 7, 9, 11, 14 і 15 частини першої статті 39 цього Закону, якщо виконавчий збір не стягнуто, державний виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня повернення виконавчого документа (закінчення виконавчого провадження) виносить постанову про стягнення виконавчого збору, яку виконує в порядку, встановленому цим Законом.
Частиною першою статті 27 Закону України «Про виконавче провадження» у чинній редакції Закону визначено, що виконавчий збір - це збір, що справляється на всій території України за примусове виконання рішення органами державної виконавчої служби, і стягується з боржника до Державного бюджету України.
Відповідно до ч. 2 ст. 27 цього Закону, виконавчий збір стягується державним виконавцем у розмірі 10 відсотків суми, що фактично стягнута, повернута, або вартості майна боржника, переданого стягувачу за виконавчим документом.
Тобто, підставою для стягнення виконавчого збору у межах виконавчого провадження про стягнення з боржника сум коштів є здійснення державним виконавцем дій по фактичному стягненню з боржника на користь стягувача зазначених у виконавчому документі сум, та виконавчий збір обраховується лише від розміру фактично стягнутих сум.
При цьому, в пункті 7 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про виконавче провадження» від 02.06.2016, який набрав чинності з 05.10.2016, передбачено, що виконавчі дії, здійснення яких розпочато до набрання чинності цим Законом, завершуються у порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом. Після набрання чинності цим Законом виконавчі дії здійснюються відповідно до цього Закону.
Враховуючи вимоги пункту 7 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про виконавче провадження» від 02.06.2016, який набрав чинності з 05.10.2016, й те, що виконавча дія по прийняттю державним виконавцем рішення про стягнення виконавчого збору була вчинена постановою від 27.03.2017, тобто під час дії Закону України «Про виконавче провадження» від 02.06.2016, тому державний виконавець повинен був керуватись саме наведеною вище нормою статті 27 цього Закону.
Окрім того, слід звернути увагу на те, що за виконавчим документом, який знаходився на примусовому виконанні у відділі примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України, предметом стягнення були не грошові кошти, а нерухоме майно предмет іпотеки, яке було передано стягувачу для реалізації шляхом проведення прилюдних торгів у межах процедури виконавчого провадження, передбаченої Законом України «Про виконавче провадження» і реалізовано за ціною 252 068,00 грн., визначеною суб'єктом оціночної діяльності у встановленому Законом порядку, а тому відповідно до вимог ст. 27 Закону України «Про виконавче провадження» від 02.06.2016, а також відповідно до вимог ст. 28 Закону України «Про виконавче провадження» від 21.04.1999, виконавчий збір у такому випадку стягується у розмірі 10% вартості майна боржника, а не так, як визначив державний виконавець в оскаржуваній постанові від 27.03.2017 у розмірі 10% від загального розміру заборгованості за кредитним договором, в рахунок погашення якої було звернуто стягнення на предмет іпотеки за виконавчим листом.
Отже на підставі вище викладеного, суд приходить до висновку про те, що оскаржувані дії головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Медведєва Олександра В'ячеславовича щодо визначення суми виконавчого збору в рамках виконавчого провадження № 49339815 в розмірі 6 846 189,97 грн. та постанова від 27.03.2017 в рамках виконавчого провадження №49339815 про стягнення з ОСОБА_3 виконавчого збору в розмірі 6 846 189,97 грн. є протиправними, а оскаржувана постанова такою, що підлягає скасуванню.
В силу норми ч. 2 ст. 19 Конституції України посадові особи контролюючих органів зобов'язані дотримуватися Конституції України та діяти виключно у відповідності з цим Кодексом та іншими законами України, іншими нормативними актами.
Згідно з ч. 1 ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Відповідно до ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Беручи до уваги вищенаведене в сукупності, повно та всебічно проаналізувавши матеріали справи та надані сторонами докази, а також усні та письмові доводи представників сторін стосовно заявлених позовних вимог, суд дійшов до висновку наявність правових підстав для задоволення позовних вимог.
Згідно з положеннями статті 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
На підставі викладеного вище, керуючись ст.ст. 77, 139, 143, 243-246, 250, 255 КАС України, суд, -
1. Адміністративний позов ОСОБА_3 (АДРЕСА_1, реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1) задовольнити повністю.
2. Визнати протиправними дії головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Медведєва Олександра В'ячеславовича щодо визначення суми виконавчого збору в рамках виконавчого провадження № 49339815 в розмірі 6 846 189,97 грн.
3. Скасувати постанову головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Медведєва Олександра В'ячеславовича від 27.03.2017 в рамках виконавчого провадження №49339815 про стягнення з ОСОБА_3 виконавчого збору в розмірі 6 846 189,97 грн.
4. Стягнути на користь ОСОБА_3 (АДРЕСА_1, реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1) судові витрати у розмірі 10 373,40 грн. (десять тисяч триста сімдесят три гривні 40 коп.) за рахунок бюджетних асигнувань Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України (01001, м. Київ, вул. Городецького, буд.13, код ЄДРПОУ 00015622).
Рішення набирає законної сили в порядку передбаченому ст. 255 Кодексу адміністративного судочинства та може бути оскаржена в апеляційному порядку повністю або частково за правилами, встановленими ст. ст. 293, 295-297 КАС України, шляхом подання через суд першої інстанції апеляційної скарги).
Суддя Н.Г. Вєкуа