ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1
м. Київ
27 березня 2019 року № 640/692/19
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Маруліної Л.О., вирішивши у відкритому судовому засіданні без фіксування звукозаписувальним технічним засобом адміністративну справу
за позовом Національного банку України
доВідділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби м. Києва Міністерства юстиції України
про визнання протиправною та скасування постанови ,
Національний банк України (далі також - позивач, боржник, НБ України) звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва із позовом до відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби м. Києва Міністерства юстиції України (далі також - відповідач, ДДВС), про визнання протиправною та скасування постанови старшого державного виконавця відділу державної виконавчої служби м. Києва Міністерства юстиції України Сіренка Сергія Володимировича (далі також - державний виконавець) від 26.12.2018 року ВП №51740380 про накладення штрафу (далі також - оскаржувана постанова).
Позовну заяву обґрунтовано тим, що постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 29.04.2016 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 13.07.2016 року у справі №826/5325/16 зобов'язано НБ України (в особі його відповідальних осіб, до повноважень яких відноситься вчинення відповідних дій) вчинити всі необхідні дії щодо відновлення функціонування Публічного акціонерного товариства «Український Інноваційний Банк» в якості банківської установи - в обсязі та стані, який існував до прийняття постанови правління Національного банку України від 22.03.2016 року № 180 «Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію Публічного акціонерного товариства «Український Інноваційний Банк» (в т.ч., але не виключно - дозволити усі початкові платежі Публічному акціонерному товариству «Український Інноваційний Банк» у системі електронних платежів (СЕП) та відновити роботу Публічного акціонерного товариства «Український Інноваційний Банк» у системі обміну інформацією та виконання платежів SWIFT, Національному банку України повідомити усі банки про відновлення роботи Публічного акціонерного товариства «Український Інноваційний Банк» у зазначених вище системах).
При цьому, способу, строку та порядку виконання постанови суду у судовому рішенні не встановлено.
На виконання рішення суду постановою державного виконавця від 22.07.2016 року відкрито виконавче провадження ВП№51740380.
НБ України 24.05.2018 року звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва із заявою про роз'яснення та встановлення законного способу виконання постанови суду від 29.04.2016 року, про що 01.06.2018 року проінформовано державного виконавця шляхом надання відповіді на його запит від 01.06.2018 року.
Окрім цього, після одержання оскаржуваної постанови державного виконавця від 26.12.2018 року про накладення штрафу, позивачем повторно направлено відповідь на вимогу від 05.12.2018 року та постанову державного виконавця.
Отже, позивач вважає, що ним повідомлялося про поважність причин невиконання рішення суду державному виконавцю, що виключає законність винесеної відповідачем постанови про накладення штрафу.
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 15.01.2019 року відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін. Судове засідання призначено на 31.01.2019 року. Витребувано у відповідача належним чином засвідчені копії виконавчого провадження ВП №51740380. Зобов'язано відповідача подати до суду належним чином засвідчені копії виконавчого провадження ВП №51740380 та відзив відповідно до статті 162 Кодексу адміністративного судочинства України, який, з урахуванням вимог статей 269, 287 КАС України у строк до 30.01.2019 року. Звернуто увагу відповідача, що у разі неподання суб'єктом владних повноважень відзиву на позов без поважних причин може бути кваліфіковано судом як визнання позову.
У судове засідання 31.01.2019 року прибув представник позивача. Відповідачем, належним чином повідомленим про дату, час та місце проведення судового засідання, відповідно до матеріалів справи, участь уповноваженого представника не забезпечено, заяв, клопотань до суду не подано.
Представником позивача заявлено клопотання, яке обґрунтовано тим, що відповідачем у встановлений строк ухвалу суду від 15.01.2019 року не виконано, а саме не надано відзив на позовну заяву та витребувані матеріали виконавчого провадження, з огляду на що, просить суд застосувати до відповідача заходи процесуального примусу.
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 31.01.2019 року застосовано до Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби міста Києві Міністерства юстиції України захід процесуального примусу шляхом накладення штрафу в порядку частини першої статті 145 та частини першої статті 149 Кодексу адміністративного судочинства України. Стягнуто в дохід Державного бюджету України за рахунок бюджетних асигнувань Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби м. Києва Міністерства юстиції України (01001, м. Київ, вул. Городецького, 13, код ЄДРПОУ 00015622) штраф у сумі 3 842,00 грн. на рахунок Державної судової адміністрації України (01601, м. Київ, вул. Липська, 18/5, код ЄДРПОУ 26255795).
Водночас, відповідно до частини третьої статті 145 Кодексу адміністративного судочинства України застосування до особи заходів процесуального примусу не звільняє її від виконання обов'язків, встановлених цим Кодексом.
З огляду на викладене, ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 31.01.2019 року витребувано повторно у Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби м. Києва Міністерства юстиції України належним чином засвідчені копії виконавчого провадження ВП №51740380. Зобов'язано відповідача належним чином засвідчені копії витребуваних документів подати до канцелярії суду до 13.02.2019 року. Наступне судове засідання призначено на 14.02.2019 року.
Через канцелярію суду 11.02.2019 року відповідачем подано відзив на позовну заяву та витребувані копії виконавчого провадження ВП №51740380.
Відповідач проти позовних вимог заперечує з тих підстав, що позивачем повторно без поважних причин не виконано вимог державного виконавця щодо виконання рішення суду. З огляду на те, що у разі невиконання вимог державного виконавця без поважних причин на боржника накладається штраф відповідно до норм Закону України «Про виконавче провадження», державний виконавець діяв у межах норм чинного законодавства, відтак, просить відмовити у задоволенні позовних вимог.
У судове засідання 14.02.2019 року прибули представники сторін. Заслухавши вступні слова сторін, за клопотання представника відповідача, судом оголошено перерву у судовому засіданні до 27.02.2019 року.
Через канцелярію суду 15.02.2019 року відповідачем подано клопотання про скасування ухвали суду від 31.01.2019 року про накладення штрафу.
Відповідно до довідки секретаря судового засідання від 27.02.2019 року у зв'язку з перебуванням судді на лікарняному, справи, призначені до слухання 27.02.2019 року, знято з розгляду.
В порядку статті 124 Кодексу адміністративного судочинства України сторін повідомлено, що наступне судове засідання призначено на 27.03.2019 року.
У судове засідання 27.03.2019 року представники сторін не прибули.
Відповідно до частини четвертої статті 229 Кодексу адміністративного судочинства України у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 27.03.2019 року клопотання старшого державного виконавця відділу державної виконавчої служби м. Києва Міністерства юстиції України Сіренка Сергія Володимировича від 15.02.2019 року про скасування ухвали про накладення штрафу задоволено. Ухвалу Окружного адміністративного суду міста Києва від 31.01.2019 року про накладення штрафу - скасовано.
Дослідивши матеріали справи судом встановлено наступне.
Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 29.04.2016 року у справі №826/5325/16 адміністративний позов ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 задоволено частково. Визнано протиправною та скасовано постанову Правління Національного банку України від 22.03.2016 року № 180 «Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію Публічного акціонерного товариства «Український Інноваційний Банк» з моменту її прийняття. Визнано протиправним та скасовано рішення виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 22.03.2016 року № 385 «Про початок процедури ліквідації Публічного акціонерного товариства «Український Інноваційний Банк» та делегування повноважень ліквідатора банку» з моменту його прийняття. Зобов'язано Національний банк України (в особі його відповідальних осіб, до повноважень яких відноситься вчинення відповідних дій) вчинити всі необхідні дії щодо відновлення функціонування Публічного акціонерного товариства «Український Інноваційний Банк» в якості банківської установи - в обсязі та стані, який існував до прийняття постанови правління Національного банку України від 22.03.2016 року № 180 «Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію Публічного акціонерного товариства «Український Інноваційний Банк» (в т.ч., але не виключно - дозволити усі початкові платежі Публічному акціонерному товариству «Український Інноваційний Банк» у системі електронних платежів (СЕП) та відновити роботу Публічного акціонерного товариства «Український Інноваційний Банк» у системі обміну інформацією та виконання платежів SWIFT, Національному банку України повідомити усі банки про відновлення роботи Публічного акціонерного товариства «Український Інноваційний Банк» у зазначених вище системах). У задоволенні решти позовних вимог - відмовлено.
Ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 13.07.2016 року апеляційні скарги Національного банку України, Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства «Український Інноваційний Банк» Білої Ірини Володимирівни залишено без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 29.04.2016 року - без змін.
Київським апеляційним адміністративним судом 15.07.2016 року видано виконавчий лист стягувачу ОСОБА_4
Постановою старшого державного виконавця відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Пироговською - Харітоновою Яніною Олексіївною від 22.07.2016 року відкрито виконавче провадження №51740380 на виконання виконавчого листа №826/5325/16 від 15.07.2016 року в частині зобов'язання Національного банку України (в особі його відповідальних осіб, до повноважень яких відноситься вчинення відповідних дій) вчинити всі необхідні дії щодо відновлення функціонування Публічного акціонерного товариства «Український Інноваційний Банк» в якості банківської установи - в обсязі та стані, який існував до прийняття постанови правління Національного банку України від 22.03.2016 року № 180 «Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію Публічного акціонерного товариства «Український Інноваційний Банк» (в т.ч., але не виключно - дозволити усі початкові платежі Публічному акціонерному товариству «Український Інноваційний Банк» у системі електронних платежів (СЕП) та відновити роботу Публічного акціонерного товариства «Український Інноваційний Банк» у системі обміну інформацією та виконання платежів SWIFT, Національному банку України повідомити усі банки про відновлення роботи Публічного акціонерного товариства «Український Інноваційний Банк» у зазначених вище системах).
Встановлено боржнику - НБ України самостійно виконати рішення суду до 29.07.2016 року, про що письмово повідомити ДДВС.
Вимогою старшого державного виконавця відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Пироговської - Харітонової Яніни Олексіївни від 22.07.2016 року №20.1-381/6 зобов'язано НБ України виконати виконавчий лист в строк до 29.07.2016 року, про виконання повідомити ДДВС, боржника зобов'язано вказати відповідальну особу та її посаду за виконання даного рішення, у разі не надання такої інформації автоматично вважати відповідальним керівника. Попереджено боржника про наслідки невиконання без поважних причин у встановлений державним виконавцем строк рішення суду.
Боржником 01.08.2016 року направлено до ДДВС заяву №18-0012/64322 про те, що постанова про відкриття виконавчого провадження не надходила.
Також, боржником подано заяву виконавцю від 08.08.2016 року №18-0012/66500 про неможливість виконання судового рішення, яку обґрунтовано тим, що НБ України вважає виконавчий лист від 15.07.2016 року таким, що не підлягає виконанню, про що має намір звернутися з відповідною заявою до суду.
З комп'ютерною програми «Діловодство спеціалізованого суду» встановлено, що відповідно до ухвали Київського апеляційного адміністративного суду від 31.08.2016 року у задоволенні заяви Національного банку України про визнання виконавчих листів, виданих Київським апеляційним адміністративним судом 15.07.2016 року такими, що не підлягають виконанню, по справі за адміністративним позовом ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 до Національного банку України, Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, за участю третіх осіб без самостійних вимог - Публічного акціонерного товариства "Український Інноваційний Банк", Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства "Український Інноваційний Банк" Білої Ірини Володимирівни про визнання протиправними та скасування постанови і рішення, зобов'язання вчинити певні дії, - відмовлено.
НБ України 24.05.2018 року звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва із заявою, в якій просить роз'яснити зміст резолютивної частини постанови Окружного адміністративного суду міста Києва від 29.04.2016 року №826/5325/16 та встановити законний спосіб її виконання.
На вимогу державного виконавця від 14.05.2018 року №51740709/20.1-382/23, №51740816/20.1-383/23 НБ України направлено відповідь від 01.06.2018 року №18-0007/30448, в якій просить визнати причини невиконання рішення суду поважними та у зв'язку з цим не надсилати органу досудового розслідування повідомлення про вчинення боржником кримінального правопорушення, оскільки НБ України має намір виконати судове рішення в повному обсязі, про що свідчить заява НБ України від 24.05.2018 року №18-0016/28805 про роз'яснення та встановлення законного способу виконання судового рішення, копію якої божником долучено до цієї відповіді. Також, боржник просить виконавця звернутися до Окружного адміністративного суду міста Києва про встановлення законного способу виконання постанови суду від 29.04.2016 року у справі №826/5325/16.
Постановою старшого державного виконавця відділу державної виконавчої служби м. Києва Міністерства юстиції України Сіренка Сергія Володимировича від 16.11.2018 року у ВП №51740380 за невиконання рішення суду та законних вимог виконавця накладено на боржника штраф на користь держави у розмірі 5100 грн. Зобов'язано боржника виконати рішення протягом десяти робочих днів та попереджено про кримінальну відповідальність за умисне невиконання рішення.
Разом із постановою про накладення штрафу, 16.11.2018 року державним виконавцем винесено вимогу №51740380/20.1-381/23, якою зобов'язано боржника виконати рішення суду у строк десять днів та попереджено про наслідки невиконання законних вимог виконавця, передбачені статтями 76 Закону України «Про виконавче провадження» та статті 18813 Кодексу України про адміністративні правопорушення.
Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 12.11.2018 року у задоволенні адміністративного позову Національного банку України до Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України, третя особа - ОСОБА_4, про визнання протиправною та скасування постанови старшого державного виконавця відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Пироговською - Харітоновою Яніною Олексіївною від 22.07.2016 року про відкриття виконавчого провадження №51740380 відмовлено повністю.
07.12.2018 року державним виконавцем отримано відповідь НБ України від 05.12.2018 року №18-0007/64967 на вимоги та постанови державного виконавця, в якому просить визнати причини невиконання судового рішення поважними та з в'язку з цим не надсилати до органу досудового розслідування повідомлення про вчинення боржником кримінального правопорушення, ом кульки НБ України має намір виконати судове рішення в повному обсязі, про що свідчить заява НБ України про роз'яснення та встановлення способу виконання судового рішення.
Постановою старшого державного виконавця відділу державної виконавчої служби м. Києва Міністерства юстиції України Сіренка Сергія Володимировича від 26.12.2018 року на Національний банк України накладено штраф на користь держави у розмірі 10 200 грн. за невиконання рішення суду та законних вимог державного виконавця.
Вважаючи постанову від 26.12.2018 року протиправною та такою, що підлягає скасуванню, позивач звернувся до суду за захистом своїх прав.
Всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, відзив та відповідь на відзив, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов наступних висновків.
Відповідно до статті 1 Закону України від 02.06.2016 № 1404-VIII «Про виконавче провадження» (із змінами і доповненнями) (далі - Закон №1404) виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Частиною першою статті 5 Закону №1404 примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів".
Пунктом 1 частиною першою статті 3 Закону №1404 відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню рішення на підставі таких виконавчих документів виконавчих листів та наказів, що видаються судами у передбачених законом випадках на підставі судових рішень, рішень третейського суду, рішень міжнародного комерційного арбітражу, рішень іноземних судів та на інших підставах, визначених законом або міжнародним договором України.
Згідно з частиною першою, пунктами 16, 18 частини третьої статті 18 Закону №1404 виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.
Виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право накладати стягнення у вигляді штрафу на фізичних, юридичних та посадових осіб у випадках, передбачених законом; вимагати від матеріально відповідальних і посадових осіб боржників - юридичних осіб або боржників - фізичних осіб надання пояснень за фактами невиконання рішень або законних вимог виконавця чи іншого порушення вимог законодавства про виконавче провадження.
Частиною четвертою статті 19 Закону №1404 передбачено, що сторони зобов'язані невідкладно, не пізніше наступного робочого дня після настання відповідних обставин, письмово повідомити виконавцю про повне чи часткове самостійне виконання рішення боржником, а також про виникнення обставин, що обумовлюють обов'язкове зупинення вчинення виконавчих дій, про встановлення відстрочки або розстрочки виконання, зміну способу і порядку виконання рішення, зміну місця проживання чи перебування (у тому числі зміну їх реєстрації) або місцезнаходження, а боржник - фізична особа - також про зміну місця роботи.
Пунктом 6 частиною п'ятою статті 19 Закону №1404 встановлено, що боржник зобов'язаний надавати пояснення за фактами невиконання рішень або законних вимог виконавця чи іншого порушення вимог законодавства про виконавче провадження.
Статтею 63 Закону встановлено порядок виконання рішень, за якими боржник зобов'язаний вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення.
Відповідно до частин першої - третьої статті 63 Закону за рішеннями, за якими боржник зобов'язаний особисто вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення, виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, визначеного частиною шостою статті 26 цього Закону, перевіряє виконання рішення боржником. Якщо рішення підлягає негайному виконанню, виконавець перевіряє виконання рішення не пізніш як на третій робочий день після відкриття виконавчого провадження.
У разі невиконання без поважних причин боржником рішення виконавець виносить постанову про накладення на боржника штрафу, в якій також зазначаються вимога виконати рішення протягом 10 робочих днів (за рішенням, що підлягає негайному виконанню, - протягом трьох робочих днів) та попередження про кримінальну відповідальність.
Виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, передбаченого частиною другою цієї статті, повторно перевіряє виконання рішення боржником.
У разі повторного невиконання без поважних причин боржником рішення, якщо таке рішення може бути виконано без участі боржника, виконавець надсилає органу досудового розслідування повідомлення про вчинення боржником кримінального правопорушення та вживає заходів примусового виконання рішення, передбачених цим Законом.
У разі невиконання боржником рішення, яке не може бути виконано без участі боржника, виконавець надсилає до органу досудового розслідування повідомлення про вчинення боржником кримінального правопорушення та виносить постанову про закінчення виконавчого провадження.
Статтею 75 Закону встановлено, що у разі невиконання без поважних причин у встановлений виконавцем строк рішення, що зобов'язує боржника виконати певні дії, та рішення про поновлення на роботі виконавець виносить постанову про накладення штрафу на боржника - фізичну особу у розмірі 100 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, на посадових осіб - 200 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, на боржника - юридичну особу - 300 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян та встановлює новий строк виконання.
У разі повторного невиконання рішення боржником без поважних причин виконавець у тому самому порядку накладає на нього штраф у подвійному розмірі та звертається до органів досудового розслідування з повідомленням про вчинення кримінального правопорушення.
Системний аналіз викладених правових норм свідчить про те, що правовою підставою для накладення державним виконавцем на боржника штрафу у межах виконавчого провадження є невиконання ним судового рішення у встановлений строк без поважних причин. Поважними причинами невиконання боржником рішення можуть бути визнані лише такі обставини, які є об'єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення боржника, пов'язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для виконання рішення у встановлений виконавцем строк та повинні бути підтверджені належними доказами.
При цьому, застосування такого заходу реагування як винесення постанови про накладення штрафу є обов'язком державного виконавця і націлено на забезпечення реалізації мети виконавчого провадження, як завершальної стадії судового провадження.
Судом встановлено, що постановою старшого державного виконавця відділу державної виконавчої служби м. Києва Міністерства юстиції України Сіренка Сергія Володимировича від 16.11.2018 року у ВП №51740380 за невиконання рішення суду та законних вимог виконавця накладено на боржника штраф на користь держави у розмірі 5100 грн. Зобов'язано боржника виконати рішення протягом десяти робочих днів та попередити про кримінальну відповідальність за умисне невиконання рішення.
Отже, оскаржувану постанову від 26.12.2018 року про накладення штрафу винесено за наслідками повторного невиконання боржником рішення суду у встановлені державним виконавцем строки, а саме, не надано виконавцю документального підтвердження виконання рішення суду, як і не повідомлено поважні причини такого невиконання.
Враховуючи викладене, суд вирішує спірні правовідносини, які виникли після прийняття державним виконавцем постанови від 16.11.2018 року про накладення штрафу, та до винесення державним виконавцем оскаржуваної постанови від 26.12.2018 року про накладення штрафу повторно.
Так, встановлено, що у матеріалах виконавчого провадження, наданих суду відповідачем, міститься відповідь Національного Банку України від 05.12.2018 року №18-0007/64967 на вимоги та постанову державного виконавця, а саме постанови від 16.11.2018 року та вимоги від 23.11.2018 року, винесені у виконавчому провадженні №51740380, в якій боржником звернуто увагу державного виконавця на те, що з метою виконання рішення суду від 29.04.2016 року у справі №826/5325/16, НБ України 24.05.2018 року звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва із заявою про роз'яснення судового рішення та встановлення законного способу його виконання. Крім іншого, у прохальній частині відповіді, боржник просить визнати причини невиконання судового рішення поважними та, у зв'язку з цим, не надсилати до органу досудового розслідування повідомлення про вчинення боржником кримінального правопорушення, оскільки НБ України має намір виконати судове рішення в повному обсязі, про що свідчить заява НБ України про роз'яснення та встановлення способу виконання судового рішення.
У матеріалах виконавчого провадження копії заяви НБ України від 24.05.2018 року про роз'яснення судового рішення та встановлення законного способу його виконання, поданої до Окружного адміністративного суду міста Києва, не міститься.
Водночас, з комп'ютерної програми «Діловодство спеціалізованого суду» судом встановлено, що таку заяву позивачем подано до Окружного адміністративного суду міста Києва (від 24.05.2018 року вх.№03-13/1343/19), розгляд якої, відповідно до повідомлення Окружного адміністративного суду міста Києва від 16.11.2018 року № 826/5325/16/16134/18, буде здійснено після надходження матеріалів справи №826/5325/16 з касаційної інстанції.
Дослідивши зазначені документи та обставини справи в цілому, суд дійшов висновку, що позивачем вчинялись активні дії з метою виконання рішення суду, що підтверджуються вищенаведеними долученими до матеріалів справи та виконавчого провадження документами, проте які державним виконавцем не взято до уваги.
Отже, на думку суду, зазначені дії позивача свідчать про вжиття всіх передбачених Законом України «Про виконавче провадження» заходів, спрямованих на попередження та повідомлення державного виконавця про наявність причин неможливості виконання рішення суду після винесення першої постанови від 16.11.2018 року про накладення штрафу у виконавчому провадженні №51740380.
Враховуючи, що позивачем належним чином повідомлено державного виконавця про поважні причини невиконання рішення суду та вимог виконавця, суд дійшов висновку, що постанову про накладення штрафу на боржника НБ України в розмірі 10 200,00 грн. від 26.12.2018 року, винесену в межах виконавчого провадження №51740380 старшим державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Сіренко С.В. прийнято протиправно та з порушенням принципу об'єктивності, як засади виконавчого провадження.
Статтею 242 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яке ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права.
Правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах (абзац 10 пункту 9 Рішення Конституційного Суду України від 30 січня 2003 року №3-рп/2003).
Відповідно до частини першої статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого вирішує справи відповідно до Конституції України та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України. Суд застосовує інші нормативно-правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до частин першої, другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.
Згідно з пунктом 30 Рішення Європейського Суду з прав людини у справі "Hirvisaari v. Finland" від 27 вересня 2001 року, рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані, та для того, щоб забезпечити нагляд громадськості за здійсненням правосуддя.
Крім того, судом враховується, що згідно з пунктом 41 висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського Суду з прав людини, очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.
Зважаючи на всі наведені обставини в їх сукупності, суд дійшов висновку про визнання протиправною та скасування постанови старшого державного виконавця відділу державної виконавчої служби м. Києва Міністерства юстиції України Сіренка Сергія Володимировича від 26.12.2018 року ВП №51740380 про накладення штрафу та задоволення позовних вимог.
Відповідно до абзацу 1 частини першої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Відповідно до меморіального ордеру від 09.01.2019 року №1539000116 (#1997380101), який міститься у матеріалах справи, за подання позову до суду позивачем сплачено суму судового збору у розмірі 1921, 00 грн., що підлягає стягненню за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.
Керуючись статтями 2, 6, 9, 11, 73 - 78, 90, 139, 241- 246, 250, 287, 293, 295 - 297 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -
1. Адміністративний позов Національного банку України задовольнити повністю.
2. Визнати протиправною та скасувати постанови старшого державного виконавця відділу державної виконавчої служби м. Києва Міністерства юстиції України Сіренка Сергія Володимировича від 26.12.2018 року ВП №51740380 про накладення штрафу.
3. Стягнути з Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України (01001, м. Київ, вул. Городецького, 13, код ЄДРПОУ 0001562) на користь Національного банку України (02601, м. Київ, вул.. Інститутська, 9, код ЄДРПОУ 00032106) сплачену суму судового збору у розмірі 1921, 00 грн. (одна тисяча дев'ятсот двадцять одна грн. 00 коп.).
Рішення суду набирає законної сили в строк і порядку, передбачені статтею 255 Кодексу адміністративного судочинства України. Рішення суду може бути оскаржено за правилами, встановленими статтями 287, 293, 295 - 297 КАС України.
Згідно з частиною шостою статті 287 Кодексу адміністративного судочинства України апеляційні скарги на судові рішення у справах, визначених цією статтею, можуть бути подані протягом десяти днів з дня їх проголошення.
Відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.
Відповідно до пункту 4 частини п'ятої статті 246 Кодексу адміністративного судочинства України:
Позивач: Національний банк України (02601, м. Київ, вул.. Інститутська, 9, код ЄДРПОУ 00032106);
Відповідач: Відділ примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України (код ЄДРПОУ 00015622, адреса: 01001, м. Київ, вул. Городецького, 13).
Повне рішення складено 27.03.2019 року.
Суддя Л.О. Маруліна