про закриття провадження у справі
04 квітня 2019 р. м. Чернівці cправа № 824/248/19-а
Чернівецький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Маренича І.В. розглянувши в підготовчому провадженні в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Чернівецької міської ради про визнання протиправними та скасування рішення містобудівних умов та обмежень,-
ОСОБА_1 (далі - позивач) звернулась до суду з адміністративним позовом до Чернівецької міської ради (далі - відповідач), у якому просить :
- визнати протиправним та скасувати містобудівні умови та обмеження №1413/17 від 12.04.2017 року для забудови земельної ділянки по вул. Рівненській, 2, виданого Чернівецькою міською радою.
Позовні вимоги обгрунтовані тим, що позивач є орендарем земельної ділянки (кадастровий номер НОМЕР_2) по АДРЕСА_1. На вищевказаній земельній ділянці знаходиться кафе-бар позивача, який належить їй на підставі договору купівлі-продажу від 11.07.2014 року. Власником іншої земельної ділянки, що межує з орендованою позивачем ділянкою є ОСОБА_2. Відповідачем були видані ОСОБА_2 містобудівні умови та обмеження для забудови земельної ділянки по АДРЕСА_1, де намірами забудови вказано будівництво бакатоквартирного житлового будинку з приміщеннями громадського призначення. Максимально допустимий відсоток забудови земельної ділянки 60%. Однак, на даний час, ОСОБА_2, яка фактично реалізує роботи за вищезазначеними містобудівними умовами виривши при цьому котлован не 60 % площі земельної ділянки, а 90 %, не узгодивши при цьому з позивачем, оскільки котлован виритий прямо під стіною будівлі позивача. У зв'язку з вищезазначеним позивач просить визнати протиправним та скасувати рішення містобудівних умов та обмежень №1413/17 від 12.04.2017 року для забудови земельної ділянки по вул. Рівненській, 2, виданого Чернівецькою міською радою.
Ухвалою суду від 11 березня 2019 року відкрито провадження в адміністративній справі за правилами загального позовного провадження та призначене підготовче судове засідання на 01 квітня 2019 року.
Відповідач не скористався правом на надання відзиву на адміністративний позов.
У відповідності до частини 6 статті 162 КАС України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.
01.04.2019 року позивач не з'явилась, явку представників не забезпечила, хоча належним чином була повідомлена про дату, час та місце судового засідання, що підтверджується матеріалами справи..
01.04.2019 року через канцелярію суду від представника відповідача надійшла заява про розгляд справи за його відсутності.
Відповідно до ч. 3 ст. 194 КАС України особа, яка бере участь у справі, має право заявити клопотання про розгляд справи за її відсутності.
Згідно ч. 1 ст. 205 КАС України, у разі неявки позивача, належним чином повідомленого про дату, час і місце судового розгляду, без поважних причин розгляд справи може не відкладатися і справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів.
У частині 9 статті 205 КАС України зазначено, що якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.
Враховуючи приписи ст. 205 КАС України, суд вважає, що немає перешкодою для розгляду і вирішення справи за наявними у справі матеріалами.
Статтею 183 КАС України визначено перелік рішень, які суд може прийняти у підготовчому засіданні. Так, відповідно до ч. 2 ст. 183 КАС України, за результатами підготовчого засідання суд постановляє ухвалу про:
1) залишення позовної заяви без розгляду;
2) закриття провадження у справі;
3) закриття підготовчого провадження та призначення справи до судового розгляду по суті.
За результатами підготовчого засідання, суд вважає, що наявні підстави для постановлення ухвали про закриття провадження у справі, виходячи з наступного.
Так, у статті 124 Конституції України закріплено, що правосуддя в Україні здійснюють виключно суди. Юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір та будь-яке кримінальне обвинувачення. У передбачених законом випадках суди розглядають також інші справи.
Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
Поняття "суд, встановлений законом" включає в себе у тому числі таку складову, як дотримання усіх правил юрисдикції та підсудності.
Система судів загальної юрисдикції є розгалуженою. Судовий захист є основною формою захисту прав, інтересів та свобод фізичних і юридичних осіб, державних та суспільних інтересів.
Судова юрисдикція - це інститут права, що покликаний розмежувати як компетенцію різних ланок судової системи так і різні види судочинства, якими є цивільне, кримінальне, господарське та адміністративне.
Критеріями розмежування судової юрисдикції є суб'єктний склад правовідносин, предмет спору та характер спірних матеріальних правовідносин. Крім цього, таким критерієм може бути пряма вказівка в законі на вид судочинства, в якому розглядається визначена категорія справ.
Відповідно до частини першої статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
У статті 4 КАС України наведені визначення термінів, які використовуються в цьому Кодексі. Зокрема, відповідно до пунктів 1,2 частини 1 статті 4 КАС України під адміністративною справою розуміють переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, а під публічно-правовий спором розуміють спір, у якому: хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв'язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій; або хоча б одна сторона надає адміністративні послуги на підставі законодавства, яке уповноважує або зобов'язує надавати такі послуги виключно суб'єкта владних повноважень, і спір виник у зв'язку із наданням або ненаданням такою стороною зазначених послуг; або хоча б одна сторона є суб'єктом виборчого процесу або процесу референдуму і спір виник у зв'язку із порушенням її прав у такому процесі з боку суб'єкта владних повноважень або іншої особи.
Таким чином, до адміністративної юрисдикції відносяться ті справи, які виникають зі спорів в публічно-правових відносинах, що стосується цих відносин, коли один із його учасників - суб'єкт владних повноважень, здійснює владні управлінські функції, в цьому процесі або за його результатами владно впливає на фізичну чи юридичну особу та порушує їх права, свободи чи інтереси в межах публічно-правових відносин.
Характерною ознакою публічно-правових спорів є сфера їх виникнення - публічно-правові відносини, тобто передбачені нормами публічного права суспільні відносини, що виражаються у взаємних правах та обов'язках їх учасників у різних сферах діяльності суспільства, зокрема пов'язаних з реалізацією публічної влади.
Публічно-правовим вважається також спір, який виник з позовних вимог, що ґрунтуються на нормах публічного права, де держава в особі відповідних органів виступає щодо громадянина не як рівноправна сторона у правовідносинах, а як носій суверенної влади, який може вказувати або забороняти особі певну поведінку, давати дозвіл на передбачену законом діяльність тощо.
Публічно-правовий спір має свою особливість суб'єктного складу - участь суб'єкта владних повноважень є обов'язковою ознакою для того, щоб класифікувати спір як публічно-правовий. Однак сам по собі цей факт не дає підстав ототожнювати спір із публічно-правовим та відносити до справи адміністративної юрисдикції будь-який спір за участю суб'єкта владних повноважень.
Тоді, як визначальними ознаками приватноправових відносин є юридична рівність та майнова самостійність їх учасників, наявність майнового чи немайнового особистого інтересу суб'єкта. Спір буде мати приватноправовий характер, якщо він обумовлений порушенням приватного права (як правило майнового) певного суб'єкта, що підлягає захисту в спосіб, передбачений законодавством для сфери приватноправових відносин, навіть і в тому випадку, якщо до порушення приватного права призвели владні управлінські дії суб'єкта владних повноважень.
Згідно з частинами першою, четвертою статті 11 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. У випадках, встановлених актами цивільного законодавства, цивільні права та обов'язки виникають безпосередньо з актів органів державної влади, органів влади Автономної Республіки Крим або органів місцевого самоврядування.
Згідно з пунктом 10 частини другої статті 16 ЦК України цивільні права та інтереси суд може захистити в спосіб визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.
Відповідно до частини 1 статті 4 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Частиною 1 статті 19 ЦПК України визначено, що суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.
Отже, в порядку цивільного судочинства можуть розглядатися будь-які справи, у яких хоча б одна зі сторін є фізичною особою, якщо їх вирішення не віднесено до інших видів судочинства, і це правило є загальним.
Відповідно до змісту позову відповідач надавав містобудівні умови та обмеження, які суперечать містобудівній документації на місцевому рівні, у них відсутні вимоги дотримання норм, що охоплюють безпеку прилеглої забудови і території, безпеку об'єкта, що будується, безпечність виробничого процесу з виконання будівельно-монтажних робіт. Зазначене може призвести до порушення права власності позивача, оскільки кафе-бар ОСОБА_1, яки знаходить по вулиці Рівненська, 2, межує з ділянкою на якій відбувається будівництво нового будинку, що загрожує йому обвалом.
Тобто, оскарженні містобудівні умови та обмеження порушують цивільні права позивача.
Сторонами правовідносин в містобудівних умовах і обмежень №1413/17 від 12.04.2017 року на забудову земельної ділянки на вул. Рівненська, 2 є департамент містобудівного комплексу та земельних відносин Чернівецької міської ради та ОСОБА_2, а саме між ними виникають відносини публічно-правового характеру.
Позивач в цих правовідносинах виступає третьою особою, яка може зазнати шкоди, внаслідок втрати своєї власності, а тому природньо прагне захистити своє право власності (володіння, користування, власності). У зв'язку із зазначеним, цей спір не пов'язаний із захистом прав, свобод чи інтересів позивача чи третьої особи у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єкта владних повноважень, що виключає його розгляд у порядку адміністративного судочинства.
У цій справі дії позивача спрямовані на захист його приватного правого інтересу, а тому зазначені правовідносини носять приватноправовий характер.
Аналогічну правову позицію щодо застосування зазначених норм процесуального права викладено постанові Великої Палати Верховного Суду від 31.10.2018 року справа №725/5630/15-ц (провадження №14-341 цс18), яку суддя, відповідно до положень частини 5 статті 242 КАС України, застосовує у цій справі.
Беручи до уваги наведене, суддя дійшов висновку, що зазначений спір не належить до юрисдикції адміністративних судів, а має розглядатися в порядку цивільного судочинства.
Пунктом 1 частини 1 статті 238 КАС України визначено, що суд закриває провадження у справі, якщо справу не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.
З урахуванням викладеного, суддя вважає за необхідне закрити провадження в адміністративній справі та роз'яснити позивачеві, що цей спір має розглядатись та вирішуватись в порядку цивільного судочинства із врахуванням правил територіальної юрисдикції (підсудності).
Також суд зазначає, що згідно з ч. 2 ст. 238 КАС України про закриття провадження у справі суд постановляє ухвалу, а також вирішує питання про розподіл між сторонами судових витрат, повернення судового збору з бюджету.
З матеріалів справи видно, що за подання вказаного позову позивачем сплачено судовий збір у розмірі 768,40 грн., що підтверджується квитанцією № 6 від 15.01.2019 року (а. с. 3).
Оскільки провадження у даній справі закрито на підставі п. 1 ч. 1 ст. 238 КАС України, то суд дійшов висновку про наявність підстав для повернення позивачу сплаченої суми судового збору.
З огляду на викладене та керуючись статтями 183, 238, 241, 243, 248 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-
1. Закрити провадження в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до Чернівецької міської ради про визнання протиправними та скасування рішення містобудівних умов та обмежень.
2. Повернути ОСОБА_1 (АДРЕСА_2, РНОКПП НОМЕР_1) з Державного бюджету України сплачений згідно квитанції № 6 від 15.01.2019 року судовий збір у сумі 768,40 грн (сімсот шістдесят вісім гривень сорок копійок).
Згідно статті 256 Кодексу адміністративного судочинства України ухвала набирає законної сили негайно після її проголошення. Ухвала, постановлена судом поза межами судового засідання або в судовому засіданні у разі неявки всіх учасників справи, під час розгляду справи в письмовому провадженні, набирає законної сили з моменту її підписання суддею (суддями).
У відповідності до статей 293, 295 Кодексу адміністративного судочинства України ухвали суду першої інстанції можуть бути оскаржені в апеляційному порядку окремо від рішення суду повністю або частково. Апеляційна скарга на ухвалу подається до Сьомого апеляційного адміністративного суду через Чернівецький окружний адміністративний суд протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення (складання).
Суддя І.В. Маренич