05 квітня 2019 р. м. Чернівці справа № 824/1322/18-а
Чернівецький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Маренича І.В., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом публічного акціонерного товариства "Укртелеком" в особі Чернівецької філії публічного акціонерного товариства "Укртелеком" до Управління Держпраці у Чернівецькій області про визнання протиправними дій та скасування рішень,-
Публічне акціонерне товариство "Укртелеком" в особі Чернівецької філії публічного акціонерного товариства "Укртелеком" (далі - позивач) звернулося до суду із позовом до Управління Держпраці у Чернівецькій області (далі - відповідач) з такими вимогами:
- визнати протиправними дії Управління Держпраці у Чернівецькій області по проведенню у період з 16.11.2018 р. по 20.11.2018 р. інспекційного відвідування з питань додержання вимог законодавства про працю у Чернівецькій філії ПАТ "Укртелеком", складанню Акта інспекційного відвідування юридичної особи, яка використовує найману працю №ЧВ - 1240/18/424/НД/АВ від 20.11.2018 р. та внесенню Чернівецькій філії ПАТ "Укртелеком" Припису про усунення виявлених порушень №ЧВ-1240/18/424/НД/АВ/П від 20.11.2018 р. ;
- скасувати Наказ від 12.11.2018 р. №588 Управління Держпраці у Чернівецькій області на проведення інспекційного відвідування/невиїзної перевірки як такий, що винесений всупереч вимогам чинного законодавства;
- скасувати Направлення від 12.11.2018 р. №04-323 Управління Держпраці у Чернівецькій області на проведення інспекційного відвідування/невиїзної перевірки як такий, що винесений всупереч вимогам чинного законодавства;
- скасувати Припис про усунення виявлених порушень №ЧВ-1240/18/424/НД/АВ/П від 20.11.2018 р. як такий, що винесений всупереч вимогам чинного законодавства;
- скасувати Постанову про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами від 13.12.2018 р. № ЧВ - 1240/18/424/НД/АВ/П/ПТ/ВЗ-ФС/373.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначав, що не погоджується із результатами проведення інспекційного відвідування здійсненого Управлінням Держпраці в Чернівецькій області у період з 16.11.2018 р. по 20.11.2018 р. з питань додержання законодавства про працю в Чернівецькій філії ПАТ “Укртелеком”, оскільки обов'язку зберігати місце роботи і середнього заробітку у позивача немає. Також вказувало, що такий обов'язок виникає у підприємства за: працівниками призваними на строкову службу, військову службу за призовом під час мобілізації на особливий період; працівниками призваними на строкову службу, військову службу за контрактом у разі виникнення кризової ситуації, що загрожує національній безпеці, оголошення рішення про проведення мобілізації та (або) введення воєнного стану. Станом на 2016 рік будь - яких діючих нормативно - правових актів з приводу виникнення в Україні кризової ситуації або оголошення про введення воєнного стану не було. Остання мобілізація в Україні закінчилась в серпні 2015 р., що свідчить про неправильне трактування норм чинного законодавства.
05.02.2019 р. відповідач не погоджуючись із поданим позовом подав до суду відзив, в якому вказував, що в ході інспекційного відвідування розглядалися питання щодо дотримання гарантій працівників призваних на строкову військову службу, службу за контрактом.
Під час інспекційного відвідування встановлено, що позивачем в порушення ч. 3 ст. 119 КзпП України звільнено ОСОБА_1 та ОСОБА_2 у зв'язку зі вступом на військову службу за контрактом згідно ч. 3 ст. 36 КЗпП України. Таким чином постанова про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами Управління Держпраці у Чернівецькій області №ЧВ-1240/18/424/НД/АВ/П/ПТ/ВЗ-ФС/373 від 13.12.2018 р. та інші документи що стосуються інспекційного відвідування відповідають чинному законодавству є правомірними і не підлягають скасуванню.
11.01.2019 р. ухвалою Чернівецького окружного адміністративного суду у справі №824/1322/18-а відкрито провадження за правилами загального позовного провадження, з викликом сторін та призначено підготовче судове засідання по справі на 09:00 год. 06.02.2019 р.
06.02.2018 р. в судовому засіданні судом оголошено перерву до 14:00 год. 04.03.2019 р.
04.03.2018 р. в судовому засіданні судом оголошено перерву до 12:00 год. 20.03.2019 р.
05.03.2019 р. ухвалою суду задоволено заяву публічного акціонерного товариства "Укртелеком" в особі Чернівецької філії публічного акціонерного товариства "Укртелеком" про забезпечення адміністративного позову. Зупинено дію виконавчого провадження за постановою ВП №58482153 від 28.02.2019 р. винесеної державним виконавцем Шевченківського районного відділу державної виконавчої служби міста Києва Головного територіального управління юстиції у місті Київ Байрамовим Талят Рефатовичем щодо примусового виконання штрафної санкції в розмірі 74460,00 грн згідно постанови №ЧВ-1240/18/424/НД/АВ/П/ПТ/ВЗ-ФС/373 від 13.12.2018 р.
20.03.2019 р. представником позивача подано до суду заяву про розгляд справи в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, за його відсутності. Вказував, що позовні вимоги підтримує повністю.
Представник відповідача також подав до суду заяву про розгляд справи в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, за його відсутності. Вказував, що проти позовних вимог заперечує повністю.
Відповідно до ч. 3 ст. 194 КАС України учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності. Якщо таке клопотання заявили всі учасники справи, судовий розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження на підставі наявних у суду матеріалів.
Враховуючи приписи ст. 194 КАС України та подання учасниками справи заяв про розгляд справи у порядку письмового провадження без їх участі, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними у справі матеріалами в порядку письмового провадження.
Суд заслухавши пояснення представників сторін, дослідив письмові докази по справі, встановив наступне.
22.10.2018 р. громадянин ОСОБА_1 звернувся до Управління Держпраці у Чернівецькій області із заявою від 17.10.2018 р., якою просив здійснити перевірку Чернівецької філії ПАТ "Укртелеком" та встановити законність звільнення його з посади у зв'язку із призовом на військову службу та не виплату середньої заробітної плати (а.с. 120).
На підставі вказаної заяви начальником Управління Держпраці у Чернівецькій області 12.11.2018 р. прийнято наказ №588, яким уповноважено головного державного інспектора відділу з питань додержання законодавства про працю, зайнятість та інших нормативно-правових актів Управління Держпраці в Чернівецькій області Ревуцького Л.І. в межах наданих повноважень здійснити інспекційне відвідування на предмет дотримання гарантій для працівників, призваних на строкову військову службу та службу за контрактом у Чернівецькій філії ПАТ "Укртелеком" (вул. Університетська, 3 м. Чернівці) тривалістю 2 робочих дні з 15.11.2018 р. по 16.11.2018 р. (а.с. 100).
12.11.2018 р. позивача листом від 06.11.2018 р. №3260/0/04-2/18 повідомлено, що 15-16.11.2018 р. в Чернівецькій філії ПАТ "Укртелеком" заплановано проведення інспекційного відвідування під час якого розглядатиметься питання дотримання прав військовослужбовців та у зв'язку з цим просили забезпечити присутність уповноваженої особи ПАТ "Укртелеком" за місцезнаходженням Чернівецької філії ПАТ "Укртелеком" (м. Чернівці, вул. Університетська, 3) (а.с. 13).
Направлення на проведення інспекційного відвідування/невиїзного інспектування від 12.11.2018 р. №04-323 отримано позивачем 15.11.2018 р., що підтверджується особистим підписом позивача в направленні (а.с. 64).
15.11.2018 р. о 12:00 год. відповідача було допущено для проведення інспекційного відвідування в Чернівецькій філії ПАТ "Укртелеком".
16.11.2018 р. посадовою особою відповідача у зв'язку з відсутністю документів, ведення яких передбачено законодавством про працю та неможливістю проведення інспекційного відвідування, складено вимогу, якою зобов'язано директора Чернівецької філії ПАТ "Укртелеком" Робульця П.Ф. у строк до 10:00 год. 20.11.2018 р. надати необхідні документи, а саме: накази про призначення на посади, накази про увільнення, звільнення, надання відпустки працівникам призваних на військову службу в період з 2015 р. по теперішній час; бухгалтерські документи щодо нарахування та виплати заробітної плати на час увільнення працівників, нарахування та виплати компенсацій під час звільнення працівників призваних на військову службу в період з 2015 р. по теперішній час; копії повідомлень, повісток працівникам призваних на військову службу (строкову чи за контрактом) в період з 2015 р. по теперішній час та заяви вищевказаних працівників (а.с. 67 - 68). Вказана вимога отримана відповідачем, що підтверджується підписом директора ОСОБА_3 .
Також 16.11.2018 р, у зв'язку з неможливістю проведення інспекційного відвідування через відсутність документів, ведення яких передбачено законодавством про працю, а саме визначених вимогою ЧВ-1240/18/424/ПД від 16.112018 р. посадовою особою відповідача складено акт про неможливість проведення інспекційного відвідування та зупинено строк проведення інспекційного відвідування до 20.11.2018 р. (а.с. 65 - 66).
За результатами інспекційного відвідування встановлено, що у зв'язку з призовом на військову службу за контрактом, ОСОБА_1 та ОСОБА_2 було звільнено за ч. 3 ст. 36 КЗпП України здійснено із порушенням ч. 3 ст. 119 КЗпП України та ст. 39 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу".
Відповідно до ст. 259 КЗпП України, ч. 3 ст. 34 Закону України "Про місцеве самоврядування", п. 19, 31 Порядку здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю у присутності директора Чернівецької філії ПАТ "Укртелеком" Робульця П.Ф. проведено інспекційне відвідування позивача у період з 15.11.2018 р. по 20.11.2018 р., за результатами якого 20.11.2018 р. складено акт інспекційного відвідування юридичної особи, яка використовує найману працю №ЧВ -1240/18/424/НД/АВ (а.с. 69 - 72).
На підставі висновків викладених в акті перевірки, 20.11.2018 р. відповідачем було видано припис №ЧВ-1240/18/424/НД/П, яким зобов'язано директора ЧФ ПАТ "Укртелеком" ОСОБА_3 усунути допущенні порушення ч. 3 ч. 3 ст. 119 КЗпП України та ст. 39 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу" (а.с. 73 - 74).
26.11.2018 р. позивач не погоджуючись із висновками викладеними в акті інспекційного відвідування надав відповідачу відповідні зауваження (а.с. 82).
Розглянувши вказане зауваження, листом від 28.11.2018 р. №3545/0/04-2/18 повідомлено позивача, що з 17.03.2014 р. в Україні існує кризова ситуація та особливий режим, які діють по теперішній час, тому підстав для прийняття інших висновків, окрім тих що зазначені у акті інспекційного відвідування, на момент його проведення відсутні (а.с.32 - 33).
Не погоджуючись із приписом №ЧВ-1240/18/424/НД/П позивач 29.11.2018 р. оскаржив його до начальника Управління Держпраці у Чернівецькій області (а.с. 30 - 31).
Розглянувши вказану скаргу позивачу повідомлено, що підстав для прийняття інших висновків, окрім тих, що зазначені у акті індивідуального відвідування відсутні (а.с. 35 - 37).
05.12.2018 р. позивача повідомлено про розгляд справи за ст. 265 КЗпП України за результатами проведення інспекційного відвідування та роз'яснено представнику Чернівецької філії ПАТ "Укртелеком", що йому необхідно з'явитися в Управління Держпраці у Чернівецькій області о 10:15 год. 13.12.2018 р. за адресою м. Чернівці, вул. Зелена, буд. 3, 3 поверх (а.с. 34).
13.12.2018 р. посадові особи відповідача в присутності представника позивача розглянув справу про накладення штрафу на підставі висновків викладених в акті інспекційного відвідування від 20.11.2018 р. №ЧВ -1240/18/424/НД/АВ щодо порушень у ПАТ "Укртелеком" законодавства про працю.
За результатами розгляду вказаної справи, відповідач керуючись ст. 259 КЗпП України, ст. 53 Закону України "Про зайнятість населення", ч. 3 ст. 34 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", п. 8 Порядку накладення штрафів за порушення законодавства про працю та зайнятість населення та на підставі абз. 5 ч. 2 ст. 265 КЗпП України вирішило накласти на ПАТ «Укртелеком» штраф у розмірі 74460,00 грн, про що винесло постанову №ЧВ-1240/18/424/НД/АВ/П/ПТ/ВЗ-ФС/373 (а.с. 75 - 76).
Не погоджуючись із діями відповідача під час здійснення перевірки та вважаючи прийняті відповідачем рішення протиправними, позивач звернувся до суду з вказаним позовом.
Розглянувши матеріали справи, встановивши фактичні обставини в справі, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення проти позову, дослідивши та оцінивши надані докази в сукупності, проаналізувавши законодавство, яке регулює спірні правовідносини, суд дійшов висновку, що адміністративний позов не підлягає задоволенню, з таких підстав.
Відповідно до ст. 43 Конституції України кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Держава створює умови для повного здійснення громадянами права на працю, гарантує рівні можливості у виборі професії та роду трудової діяльності, реалізовує програми професійно-технічного навчання, підготовки і перепідготовки кадрів відповідно до суспільних потреб. Використання примусової праці забороняється. Не вважається примусовою працею військова або альтернативна (невійськова) служба, а також робота чи служба, яка виконується особою за вироком чи іншим рішенням суду або відповідно до законів про воєнний і про надзвичайний стан. Кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом. Використання праці жінок і неповнолітніх на небезпечних для їхнього здоров'я роботах забороняється. Громадянам гарантується захист від незаконного звільнення. Право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.
Частиною 1 ст. 3 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП України) передбачено, що законодавство про працю регулює трудові відносини працівників усіх підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, виду діяльності і галузевої належності, а також осіб, які працюють за трудовим договором з фізичними особами. Статтею 4 цього Кодексу визначено, що законодавство про працю складається з Кодексу законів про працю України та інших актів законодавства України, прийнятих відповідно до нього.
Правові та організаційні засади, основні принципи і порядок здійснення державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності, повноваження органів державного нагляду (контролю), їх посадових осіб і права, обов'язки та відповідальність суб'єктів господарювання під час здійснення державного нагляду (контролю) визначає Закон України "Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності" від 05.04.2007 р. №877-V (далі - Закон №877-V, в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин).
Статтею 1 Закону №877-V визначено, що державний нагляд (контроль) - діяльність уповноважених законом центральних органів виконавчої влади, їх територіальних органів, державних колегіальних органів, органів виконавчої влади Автономної Республіки Крим, місцевих державних адміністрацій, органів місцевого самоврядування (далі - органи державного нагляду (контролю) в межах повноважень, передбачених законом, щодо виявлення та запобігання порушенням вимог законодавства суб'єктами господарювання та забезпечення інтересів суспільства, зокрема належної якості продукції, робіт та послуг, допустимого рівня небезпеки для населення, навколишнього природного середовища.
Заходи державного нагляду (контролю) - планові та позапланові заходи, які здійснюються у формі перевірок, ревізій, оглядів, обстежень та в інших формах, визначених законом.
Дія цього Закону поширюється на відносини, пов'язані зі здійсненням державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності.
Заходи контролю здійснюються органами Державної фіскальної служби (крім митного контролю на кордоні), державного нагляду за дотриманням вимог ядерної та радіаційної безпеки (крім здійснення державного нагляду за провадженням діяльності з джерелами іонізуючого випромінювання, діяльність з використання яких не підлягає ліцензуванню), державного архітектурно-будівельного контролю (нагляду), державного нагляду у сфері господарської діяльності з надання фінансових послуг (крім діяльності з переказу коштів, фінансових послуг з ринку цінних паперів, похідних цінних паперів (деривативів) та ринку банківських послуг), державного нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю та зайнятість населення у встановленому цим Законом порядку з урахуванням особливостей, визначених законами у відповідних сферах та міжнародними договорами, зокрема державного нагляду (контролю) в галузі цивільної авіації - з урахуванням особливостей, встановлених Повітряним кодексом України, нормативно-правовими актами, прийнятими на його виконання (Авіаційними правилами України), та міжнародними договорами у сфері цивільної авіації (ст. 2 Закону №877-V).
Частиною 1 ст. 259 КЗпП України встановлено, що державний нагляд та контроль за додержанням законодавства про працю юридичними особами незалежно від форми власності, виду діяльності, господарювання, фізичними особами - підприємцями, які використовують найману працю, здійснює центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.
Постановою Кабінету Міністрів України №96 від 11.02.2015 р. затверджено Положення про Державну службу України з питань праці (далі - Положення №96).
Пунктом 1 Положення №96 визначено, що державна служба України з питань праці (Держпраці) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра соціальної політики, і який реалізує державну політику у сферах промислової безпеки, охорони праці, гігієни праці, поводження з вибуховими матеріалами промислового призначення, здійснення державного гірничого нагляду, а також з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, зайнятість населення, загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності, у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності, на випадок безробіття (далі - загальнообов'язкове державне соціальне страхування) в частині призначення, нарахування та виплати допомоги, компенсацій, надання соціальних послуг та інших видів матеріального забезпечення з метою дотримання прав і гарантій застрахованих осіб.
Відповідно до п.п. 6 п. 6 Положення №96 Держпраці для виконання покладених на неї завдань має право проводити безперешкодно перевірки в адміністративних приміщеннях робочих органів виконавчих дирекцій Фонду соціального страхування України, Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття (далі - фонди загальнообов'язкового державного соціального страхування) з питань призначення, нарахування та виплати допомоги, компенсацій, надання соціальних послуг та інших видів матеріального забезпечення, передбачених загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням, з метою дотримання прав і гарантій застрахованих осіб, ознайомлюватися під час проведення перевірок з відповідними інформацією, документами і матеріалами та отримувати від фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування необхідні для виконання повноважень Держпраці копії або витяги з документів.
Пунктом 7 Положення №96 Держпраці здійснює свої повноваження безпосередньо та через утворені в установленому порядку територіальні органи.
На утворені територіальні органи Держпраці може покладати виконання завдань за міжрегіональним принципом.
Держпраця під час виконання покладених на неї завдань взаємодіє в установленому порядку з іншими державними органами, допоміжними органами і службами, утвореними Президентом України, тимчасовими консультативними, дорадчими та іншими допоміжними органами, утвореними Кабінетом Міністрів України, органами місцевого самоврядування, об'єднаннями громадян, громадськими спілками, профспілками та організаціями роботодавців, відповідними органами іноземних держав і міжнародних організацій, а також підприємствами, установами та організаціями (п. 8 Положення №96).
Згідно постанови Кабінету Міністрів України "Про утворення територіальних органів Державної служби з питань праці та визнання такими, що втратили чинність, деяких постанов Кабінету Міністрів України" від 11.02.2015 р. №100, управління Держпраці у Чернівецькій області є територіальним органом Державної служби з питань праці.
Відповідно до п. 1 Положення про Управління Держпраці у Чернівецькій області, затвердженого наказом Держпраці від 03.08.2018 р. №84 (далі - Положення №84) управління Держпраці у Чернівецькій області є територіальним органом Державної служби України з питань праці, що їй підпорядковуються.
Підпунктом 1 п. 3 Положення №75 визначено, що основними завданнями управління Держпраці є, зокрема реалізація державної політики з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю.
Згідно п.п 5 п. 4 Положення №75 управління Держпраці відповідно до покладених на нього завдань здійснює державний нагляд (контроль) за дотриманням законодавства про працю юридичними особами, в тому числі їх структурними та відокремленими підрозділами, які не є юридичними особами, та фізичними особами, які використовують найману працю.
Процедуру здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю юридичними особами (включаючи їх структурні та відокремлені підрозділи, які не є юридичними особами) та фізичними особами, які використовують найману працю (далі - об'єкт відвідування) визначає Порядок здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю, затверджений постановою Кабінету Міністрів України "Деякі питання реалізації статті 259 Кодексу законів про працю України та статті 34 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні"" від 26.04.2017 р. №295 (далі - Порядок № 295).
Згідно п. 2 Порядку №295 державний контроль за додержанням законодавства про працю здійснюється у формі проведення інспекційних відвідувань та невиїзних інспектувань інспекторами праці, зокрема Держпраці та її територіальних органів.
Відповідно до п. 5 Порядку №295 інспекційні відвідування проводяться, зокрема: за інформацією Пенсійного фонду України та його територіальних органів про: роботодавців, які нараховують заробітну плату менше мінімальної; роботодавців, у яких стосовно працівників відсутнє повідомлення про прийняття на роботу; роботодавців, у яких протягом місяця кількість працівників, що працюють на умовах неповного робочого часу, збільшилась на 20 і більше відсотків; працівників, які виконують роботи (надають послуги) за цивільно-правовими договорами в одного роботодавця більше року; роботодавців, у яких стосовно працівників відсутні нарахування заробітної плати у звітному місяці (відпустка без збереження заробітної плати без дотримання вимог Кодексу Законів про працю України та Закону України "Про відпустки"); роботодавців, у яких протягом року не проводилась індексація заробітної плати або сума підвищення заробітної плати становить менше суми нарахованої індексації; роботодавців, у яких 30 і більше відсотків працівників працюють на умовах цивільно-правових договорів; роботодавців з чисельністю 20 і більше працівників, у яких протягом місяця відбулося скорочення на 10 і більше відсотків працівників.
Згідно п. 8 Порядку №295 про проведення інспекційного відвідування інспектор праці повідомляє об'єкту відвідування або уповноваженій ним посадовій особі.
Про проведення інспекційного відвідування з питань виявлення неоформлених трудових відносин інспектор праці повідомляє об'єкту відвідування або уповноваженій ним посадовій особі, якщо тільки він не вважатиме, що таке повідомлення може завдати шкоди інспекційному відвідуванню.
Відповідно до п. 10 Порядку №295 тривалість інспекційного відвідування, невиїзного інспектування не може перевищувати 10 робочих днів, для суб'єктів мікропідприємництва та малого підприємництва - двох робочих днів.
Пунктом 19 Порядку №295 визначено, що за результатами інспекційного відвідування або невиїзного інспектування складаються акт і у разі виявлення порушень законодавства про працю - припис про їх усунення.
Згідно п. 20-21 Порядку №295 акт складається в останній день інспекційного відвідування або невиїзного інспектування у двох примірниках, які підписуються інспектором праці, що його проводив, та керівником об'єкта відвідування або його уповноваженим представником. Один примірник акта залишається в об'єкта відвідування.
Якщо об'єкт відвідування не погоджується з викладеною в акті інформацією, акт підписується із зауваженнями, які є його невід'ємною частиною.
Зауваження можуть бути подані об'єктом відвідування не пізніше трьох робочих днів з дати підписання акта. Письмова вмотивована відповідь на зауваження надається інспектором праці не пізніше ніж через три робочих дні з дати їх надходження.
Відповідно до п. 23, 24 Порядку №295 припис є обов'язковою для виконання у визначені строки письмовою вимогою інспектора праці про усунення об'єктом відвідування порушень законодавства про працю, виявлених під час інспекційного відвідування або невиїзного інспектування.
Припис вноситься об'єкту відвідування не пізніше ніж протягом наступного робочого дня після підписання акта (відмови від підписання), а в разі наявності зауважень - наступного дня після їх розгляду.
Отже, з аналізу вищенаведених норм, суд приходить до висновку, що порядок проведення органами Держпраці інспекційного відвідування суб'єкта господарювання чітко визначений.
Судом встановлено, що відповідно до ч. 1 ст. 259 Кодексу законів про працю України, на виконання вимог Закону України "Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності" в частині дотримання вимог ч. 5 ст. 2, ст. 1, ст. 3 ч. 1, 4, 6-8, абз. 2 ст. 9, ч. 13 та 14, ст. 4, ч. 1-4 ст. 5, ч. 3 ст. 6, ч. 1-4, 6 ст. 7, 10, 19, 20, 21 ч. 3 ст. 22, відповідно до Порядку здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 26.04.2017 р. №295, наказу Мінсоцполітики від 18.08.2017 р. №1338 "Про затвердження форм документів, що складаються при здійсненні заходів державного нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, зайнятість населення, зайнятість та працевлаштування інвалідів, Положення про Управління Держпраці у Чернівецькій області, затвердженого наказом Державної служби України з питань праці від 03.08.2018 р. та на підставі звернення громадянина ОСОБА_1 від 17.10.2018 р. Управління Держпраці в Чернівецькій області видано наказ №558 від 12.11.2018 р. "Про проведення інспекційного відвідування" (а.с. 100).
Вищевказаним наказом уповноважено головного державного інспектора відділу з питань додержання законодавства про працю, зайнятість та інших нормативно-правових актів Управління Держпраці в Чернівецькій області Ревуцькому Л.І. в межах наданих повноважень здійснити інспекційне відвідування на предмет дотримання гарантій для працівників, призваних на строкову військову службу та службу за контрактом у Чернівецькій філії ПАТ "Укртелеком" (вул. Університетська, 3 м. Чернівці) тривалістю 2 робочих дні з 15.11.2018 р. по 16.11.2018 р. (а.с. 100).
Направлення на проведення інспекційного відвідування/невиїзного інспектування від 12.11.2018 р. №04-323 отримано позивачем 15.11.2018 р., що підтверджується особистим підписом позивача в направленні (а.с. 64).
Відповідно до ст. 259 КЗпП України, ч. 3 ст. 34 Закону України "Про місцеве самоврядування", п. 19, 31 Порядку здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю у присутності директора Чернівецької філії ПАТ "Укртелеком" Робульця П.Ф. проведено інспекційне відвідування позивача у період з 15.11.2018 р. по 20.11.2018 р., за результатами якого 20.11.2018 р. складено акт інспекційного відвідування юридичної особи, яка використовує найману працю №ЧВ -1240/18/424/НД/АВ (а.с. 69 - 72).
Примірник акту отримано позивачем 22.11.2018 р., що підтверджується підписом в акті. (а.с. 69 - 72).
26.11.2018 р. позивач не погоджуючись із висновками викладеними в акті інспекційного відвідування надав відповідачу відповідні зауваження (а.с. 82).
Розглянувши вказане зауваження, листом від 28.11.2018 р. №3545/0/04-2/18 повідомлено позивача, що з 17.03.2014 р. в Україні існує кризова ситуація та особливий режим , які діють по даний час, тому підстав для прийняття інших висновків, окрім тих що зазначені у акті інспекційного відвідування, на момент його проведення відсутні (а.с.32 - 33).
20.11.2018 р. відповідачем видано припис про усунення виявлених порушень №ЧВ -1240/18/424/НД/П (а.с.73 - 74). Вказаний припис для виконання отриманий позивачем 22.12.2018 р., що підтверджується її особистим підписом на приписі.
Згідно п. 3.8 Посадової інструкції головного державного інспектора відділу з питань додержання законодавства про працю, зайнятість та інших нормативно-правових актів Управління Держпраці в Чернівецькій області, затвердженої начальником Управління Держпраці в Чернівецькій області 31.07.2017 р. головний державний інспектор має право видавати роботодавцям приписи щодо усунення виявлених порушень законодавства про працю, які підлягають обов'язковому виконанню з повідомленням у визначений час.
Враховуючи те, що за результатами інспекційного відвідування, посадові особи Управління Держпраці в Чернівецькій області в межах своїх повноважень, у разі виявлення порушення законодавства про працю, мають право складати акт та припис про усунення порушень, суд прийшов до висновку, що головний державний інспектор Управління Держпраці в Чернівецькій області Ревуцький Л.І., складаючи акт №ЧВ -1240/18/424/НД/АВ та припис про усунення виявлених порушень №ЧВ -1240/18/424/НД/П від 20.11.2018 р. діяв на підставі, в межах та у спосіб встановлений законом.
З огляду на вищезазначені обставини справи, суд приходить до висновку, що позовні вимоги у частині визнання протиправними дій Управління Держпраці у Чернівецькій області по проведенню у період з 16.11.2018 р. по 20.11.2018 р. інспекційного відвідування з питань додержання вимог законодавства про працю у Чернівецькій філії ПАТ "Укртелеком", складанню акту інспекційного відвідування юридичної особи, яка використовує найману працю №ЧВ-1240/18/424/НД/АВ від 20.11.2018 р. та внесенню Чернівецькій філії ПАТ "Укртелеком" Припису про усунення виявлених порушень №ЧВ-1240/18/424/НД/АВ/П від 20.11.2018 р. не підлягають до задоволення.
З наведених підстав не підлягають до задоволенню також позовні вимоги про скасування наказу від 12.11.2018 р. №588, направлення від 12.11.2018 р. №04-323 та припису про усунення виявлених порушень №ЧВ-1240/18/424/НД/АВ/П від 20.11.2018 р.
Частиною 1 ст. 2 КАС України визначено, що завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Відповідно до п. 8 ч. 1 ст. 4 КАС України позивач - особа, на захист прав, свобод та інтересів якої подано позов до адміністративного суду, а також суб'єкт владних повноважень, на виконання повноважень якого подано позов до адміністративного суду.
Стаття 5 КАС України визначає, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом: 1) визнання протиправним та нечинним нормативно-правового акта чи окремих його положень; 2) визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень; 3) визнання дій суб'єкта владних повноважень протиправними та зобов'язання утриматися від вчинення певних дій; 4) визнання бездіяльності суб'єкта владних повноважень протиправною та зобов'язання вчинити певні дії; 5) встановлення наявності чи відсутності компетенції (повноважень) суб'єкта владних повноважень; 6) прийняття судом одного з рішень, зазначених у пунктах 1 - 4 цієї частини та стягнення з відповідача - суб'єкта владних повноважень коштів на відшкодування шкоди, заподіяної його протиправними рішеннями, дією або бездіяльністю.
Отже, право на захист можна визначити як надану уповноваженій особі можливість застосування заходів правоохоронного характеру для відновлення її порушених прав чи таких, що оскаржуються.
Право на захист є самостійним суб'єктивним правом, яке з'являється у власника прав лише в момент їх порушення або оспорювання і реалізується в межах охоронюваних правовідносин, які виникли при цьому.
Відтак, захист порушених прав, свобод та інтересів особи є похідним, тобто передбачає наявність встановленого факту їх порушень.
Крім того, здійснюючи передбачене ст. 55 Конституції України право на судовий захист, звертаючись до суду, особа вказує в позові власне суб'єктивне уявлення про порушене право чи охоронюваний інтерес та спосіб його захисту. Вирішуючи спір, суд зобов'язаний надати об'єктивну оцінку наявності порушеного права чи інтересу на момент звернення до суду, а також визначити, чи відповідає обраний позивачем спосіб захисту порушеного права тим, що передбачені законодавством, та чи забезпечить такий спосіб захисту відновлення порушеного права позивача.
Відсутність порушеного права чи невідповідність обраного позивачем способу його захисту способам, визначеним законодавством, встановлюється при розгляді справи по суті та є підставою для прийняття судового рішення про відмову в позові.
Системний аналіз наведених норм КАС України свідчить, що судовий захист прав, свобод або інтересів шляхом повного чи часткового задоволення адміністративного позову, можливий виключно щодо інтересу, порушеного протиправними рішеннями, діями чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень за наявності між ними та порушенням причинно-наслідкового зв'язку умови порушення її прав.
Отже, задоволенню в адміністративному судочинстві підлягають лише ті вимоги, які відновлюють порушені права чи інтереси особи в сфері публічно-правових відносин.
В розумінні КАС України захист прав, свобод та інтересів осіб завжди є наступним, тобто передбачає наявність встановленого судом факту їх порушення.
Таким чином, право на судовий захист має лише та особа, яка є суб'єктом (носієм) порушених прав, свобод чи інтересів. Тож для того, щоб особі було надано судовий захист, суд встановлює, чи особа дійсно має порушене право, свободу чи інтерес, і це право, свобода чи інтерес порушені відповідачем.
Згідно з ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, Під час судового розгляду справи представник позивача не обґрунтував та не надав жодного доказу на підтвердження того, що на час розгляду справи в суді оскаржувані наказ від 12.11.2018 р. №588, Направлення від 12.11.2018 р. №04-323 та припис, дія якого закінчилася ще 20.12.2018 р. порушує права та інтереси позивача.
Стосовно виявлених відповідачем у ході перевірки порушення, суд зазначає наступне.
13.12.2018 р. відповідач розглянувши справу про накладення штрафу та на підставі акта інспекційного відвідування від 20.11.2018 р. №ЧВ -1240/18/424/НД/АВ щодо порушень у ПАТ "Укртелеком" законодавства про працю, керуючись ст. 259 КЗпП України, ст. 53 Закону України "Про зайнятість населення", ч. 3 ст. 34 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", п. 8 Порядку накладення штрафів за порушення законодавства про працю та зайнятість населення та на підставі абз. 5 ч. 2 ст. 265 КЗпП України вирішила накласти штраф у розмірі 74460,00 грн (а.с. 75 - 76).
Вказана постанова прийнята відповідачем, оскільки за результатами інспекційного відвідування встановлено, що звільнення ОСОБА_1 та ОСОБА_2 у зв'язку з призовом на військову службу за контрактом згідно ч. 3 ст. 36 КЗпП України здійснено із порушенням ч. 3 ст. 119 КЗпП України та ст. 39 Закону України “Про військовий обов'язок і військову службу”.
В акті інспекційного відвідування зафіксовано, що станом на 15.11.2018 р. проходять строкову військову службу чи військову службу за контрактом - 9 працівників Чернівецької філії "Укртелеком", яких увільнено з займаних посад, зберігається робоче місце, нараховується та виплачується середня заробітна плата, 8 працівників - приступили до виконання посадових обов'язків після закінчення військової служби. Разом з тим, як вбачається з матеріалів справи, у зв'язку зі вступом на військову службу за контрактом наказами від 04.07.2016 р. та 13.07.2016 р. ОСОБА_2 та ОСОБА_1 звільнено із займаних посад.
Так, ч. 2 ст. 119 КЗпП України передбачено, що працівникам, які залучаються до виконання обов'язків, передбачених Законами України "Про військовий обов'язок і військову службу" і Закону України “Про альтернативну (невійськову) службу", Закону України “Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію", надаються гарантії та пільги відповідно до цих законів.
Згідно довідки Сторожинецького районного військового комісаріату Чернівецької області від 01.07.2016 р. №4 підтверджено, що ОСОБА_2 дійсно надав згоду щодо проходження військової служби за контрактом у Збройних силах України та направляється 04.07.2016 р. у військову частину НОМЕР_1 для укладення контракту (а.с. 78).
Судом встановлено, що позивачем звільнено ОСОБА_2 із займаної посади електромонтера лінійних споруд електрозв'язку 6 розряду у зв'язку із призовом або вступом працівника на військову службу, направлення на альтернативну (невійськову) службу (п. 3 ст. 36 КЗпП України), про що прийнято наказ №133-к від 04.07.2016 р. (а.с. 77).
13.07.2016 р. Заставнівським районним військовим комісаріатом повідомлено директора Чернівецької філії ПАТ "Укртелеком" про те, що ОСОБА_1 , який працює в них на підприємстві призивається на військову службу за контрактом з 13.07.2016 р.
Також просили позивача, враховуючи вимоги законодавства забезпечити виконання вищевказаних вимог стосовно збереження за ОСОБА_1 місця роботи (посади), а також середнього заробітку (а.с. на звороті 80 - 81).
13.07.2016 р. ОСОБА_1 звільнено із займаної посади у зв'язку із призовом або вступом працівника на військову службу, направлення на альтернативну (невійськову) службу (п. 3 ст. 36 КЗпП України), про що прийнято наказ №143-к від 13.07.2016 р. (а.с. 166 на звороті).
Відповідні запис занесено до трудових книжок ОСОБА_2 та ОСОБА_1 .
Частиною третьою статті 119 КЗпП України визначено, що за працівниками, призваними на строкову військову службу, військову службу за призовом осіб офіцерського складу, військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період або прийнятими на військову службу за контрактом, у тому числі шляхом укладення нового контракту на проходження військової служби, під час дії особливого періоду на строк до його закінчення або до дня фактичного звільнення зберігаються місце роботи, посада і середній заробіток на підприємстві.
Враховуючи вищевикладене, перевіркою встановлено, що звільнення ОСОБА_2 та ОСОБА_1 проведено з порушенням вимог частини третьої статті 119 КЗпП України, оскільки за ними не збережено місце роботи, посада і середній заробіток на підприємстві.
Вирішуючи спір суд погоджується з поясненнями представника відповідача, що ОСОБА_2 та ОСОБА_1 були безпідставно звільнені з роботи за ч. 3ст. 36 КЗпП України.
Так, ч. 3 ст. 36 КЗпП України передбачає припинення трудового договору у зв'язку із призовом або вступом працівника на військову службу, направлення на альтернативну (невійськову) службу, крім випадків, коли за працівником зберігаються місце роботи, посада відповідно до частин третьої та четвертої статті 119 цього Кодексу.
Із змісту вказаної вище норми трудового законодавства вбачається, що для вирішення питання про наявність прав на гарантій, передбачених для військовослужбовців, правове значення мають види військової служби, її підстави, терміни дії особливого періоду, початку та завершення мобілізації, демобілізації.
Рішенням Ради національної безпеки та оборони України "Про невідкладні заходи щодо забезпечення національної безпеки, суверенітету і територіальної цілісності України" від 01.03.2014 р., яке введене в дію Указом Президента України №189/2014 від 02.03.2014 р., констатовано виникнення кризової ситуації, яка загрожує національній безпеці України та вимагає необхідності вжиття заходів щодо захисту прав та інтересів громадян України, суверенітету, територіальної цілісності та недоторканості державних кордонів України, недопущення втручання в її внутрішні справи.
Особливий період закінчується з прийняттям Президентом України відповідного рішення про переведення усіх інституцій України на функціонування в умовах мирного часу.
Як слідує зі змісту ч. 3 ст. 119 КЗпП України поширення гарантій щодо збереження місця роботи законодавець не ставить у залежність від виду контракту, а тільки умову, що такі гарантії надаються особі призваній на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період або прийнятими на військову службу за контрактом.
Визначення засад оборони України та підготовки держави до оборони, порядок та підстави призову на військову службу, умови її проходження, правове регулювання соціального і правового статусу військовослужбовців визначаються Законом України "Про оборону України", Законом України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію", Законом України "Про військовий обов'язок та військову службу", Законом України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей", Указами Президента України та іншими підзаконними актами.
За змістом статті 3 Закону України "Про оборону України" підготовка держави до оборони в мирний час включає, зокрема, забезпечення Збройних Сил України, інших військових формувань, утворених відповідно до законів України, та правоохоронних органів підготовленими кадрами, озброєнням, військовою та іншою технікою, продовольством, речовим майном, іншими матеріальними та фінансовими ресурсами; розвиток військово-технічного співробітництва з іншими державами з метою забезпечення Збройних Сил України, інших військових формувань, утворених відповідно до законів України, та правоохоронних органів озброєнням, військовою технікою і майном, які не виробляються в Україні; підготовку національної економіки, території, органів державної влади, органів військового управління, органів місцевого самоврядування, а також населення до дій в особливий період.
Статтею 1 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію" особливий період функціонування національної економіки, органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування. Збройних Сил України, інших військових формувань, сил цивільного захисту, підприємств, установ і організацій, а також виконання громадянами України свого конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, який настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.
Мобілізація комплекс заходів, здійснюваних з метою планомірного переведення національної економіки, діяльності органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій на функціонування в умовах особливого періоду, а Збройних Сил України, інших військових формувань. Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту - на організацію і штати воєнного часу. Мобілізація може бути загальною або частковою та проводиться відкрито чи приховано. Демобілізація - комплекс заходів, рішення про порядок і терміни проведення яких приймає Президент України, спрямованих на планомірне переведення національної економіки, органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій на роботу і функціонування в умовах мирного часу, а Збройних Сил України, інших військових формувань, Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту - на організацію і штати мирного часу (стаття 1 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію").
Рішень про повну демобілізацію усіх призваних під час мобілізації військовослужбовців та переведення усіх інституцій України на функціонування в умовах мирного часу Президентом України не приймалося.
Аналогічна правова позиція міститься в постанові Верховного Суду справа №323/1252/17 від 20.06.2018 р.
Крім того Верховний Суд у листі від 13.07.2018 р. № 60-1543/0/2-18 повідомив, що особливий період діє в Україні з 17.03.2014 р., після оприлюднення Указу Президента України від 17.03.2014 р. № 303/2014 "Про часткову мобілізацію". Президент України рішення про переведення державних інституцій на функціонування в умовах мирного часу не приймав.
Приписами ч. 2 ст. 39 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу", яка набрала чинності 08 лютого 2015 року, визначено, що за громадянами України, які призвані на строкову військову службу, військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, або прийняті на військову службу за контрактом, у разі виникнення кризової ситуації, що загрожує національній безпеці, оголошення рішення про проведення мобілізації та (або) введення воєнного стану на строк до закінчення особливого періоду або до оголошення рішення про демобілізацію, але не більше одного року, зберігаються місце роботи (посада), середній заробіток на підприємстві, в установі, організації незалежно від підпорядкування та форми власності, місце навчання у навчальному закладі незалежно від підпорядкування та форми власності та незалежно від форми навчання. Отже, з моменту призову на військову службу за громадянами України зберігаються: місце роботи та середній заробіток на підприємстві, установі, організації, в яких вони працювали на час призову.
А тому, суд приходить до висновку, що ОСОБА_2 та ОСОБА_1 повинні були бути увільнені від виконання трудових обов'язків відповідно до положень ст. 119 КЗпП України.
Суд також не бере до уваги доводи позивача, стосовно того, що звільнення громадян ОСОБА_2 та ОСОБА_1 відбувалося на підставі їхніх заяв, з огляду на наступне.
В судовому засіданні ОСОБА_1 будучи допитаним в якості свідка пояснив: у зв'язку з подіями, які почалися ще в 2014 році, ним було прийнято рішення знову піти на військову службу за контрактом. Приблизно в перших числах липня він повідомив про це керівництво підприємства на якому працював. На його пропозицію піти служити за контрактом, керівництво повідомило, що тоді нехай у зв'язку з цим звільняється. Він написав заяву про звільнення у зв'язку з призовом на військову службу за контрактом. Під час служби за контрактом, ним було з'ясовано, що його було звільнено з роботи не законно. Його повинні були не звільнити, а увільнити. Після закінчення служби він прибув на підприємство, де йому повідомили, що його звільнили законно і підстав для відновлення його на посаді немає. Після того він звернувся до Управління Держпраці у Чернівецькій області з заявою про проведення перевірки щодо не законного звільнення.
Крім того, судом досліджено заяву ОСОБА_2 , зі змісту якої вбачається, що причина звільнення, а саме «у зв'язку з призовом на військову службу» ним була вказана у заяві на звільнення за підказкою керівництва (а.с. 145).
Згідно ст. 129 Конституції України однією із основних засад судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Частиною 1 ст. 9 КАС України встановлено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Статтею 72 КАС України визначено, що доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.
Відповідно до ст. 73 КАС України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.
Згідно статей 74 - 76 КАС України суд не бере до уваги докази, які одержані з порушенням порядку, встановленого законом. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Відповідно до ч. 1 та 2 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.
Згідно ч. 1 - 3 ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Оцінивши належність, допустимість, достовірність вказаних вище доказів окремо, а також достатність і взаємний зв'язок цих доказів у їх сукупності, суд вважає, що відповідачем правомірно накладено на позивача штраф у розмірі 74460,00 грн, а тому оскаржувана постанова від 13.12.2018 р. є законною, правові підстави для її скасування відсутні.
Суд не бере до уваги інші посилання позивача, оскільки вони спростовуються матеріалами справи та встановленими під час судового розгляду справи обставинами.
Стаття 19 Конституції України визначає, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно ч. 2 ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Під час судового розгляду справи відповідач, як суб'єкт владних повноважень, довів належними засобами доказування правомірність та обґрунтованість своїх дій та рішень, а тому в задоволенні адміністративного позову суд відмовляє повністю.
Стосовно розподілу судових витрат.
Згідно ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Частиною 5 ст. 139 КАС України встановлено, що у разі відмови у задоволенні вимог позивача, звільненого від сплати судових витрат, або залишення позовної заяви без розгляду чи закриття провадження у справі, судові витрати, понесені відповідачем, компенсуються за рахунок коштів, передбачених Державним бюджетом України, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з іншої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, що їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок коштів, передбачених Державним бюджетом України, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Якщо обидві сторони звільнені від сплати судових витрат, вони компенсуються за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
У зв'язку з відмовою в задоволенні позову повністю та за відсутності понесених відповідачем витрат, судом не вирішується питання щодо розподілу судових витрат.
Керуючись статтями 241 - 246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України,
В задоволенні адміністративного позову публічного акціонерного товариства "Укртелеком" в особі Чернівецької філії публічного акціонерного товариства "Укртелеком" до Управління Держпраці у Чернівецькій області про визнання протипраними дій та скасування рішень, - відмовити повністю.
Згідно статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У відповідності до статей 293, 295 Кодексу адміністративного судочинства України рішення суду першої інстанції можуть бути оскаржені в апеляційному порядку повністю або частково. Апеляційна скарга на рішення до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи подається до Сьомого апеляційного адміністративного суду через Чернівецький окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня його проголошення (складання).
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повне найменування учасників процесу:
Позивач - Публічне акціонерне товариство "Укртелеком" в особі Чернівецької філії публічного акціонерного товариства "Укртелеком" ( вул. Університетська, 3, м.Чернівці, 58002, Код ЄДРПОУ 21560766
Відповідач - Управління Держпраці у Чернівецькій області (вул. Зелена, 3, м.Чернівці, 58003, Код ЄДРПОУ 39888333)
Суддя І.В. Маренич