ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1
м. Київ
27 березня 2019 року № 826/5744/18
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі: головуючого судді Качура І.А. розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження (у письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Октава Фінанс» до Головного управління ДФС у м. Києві про визнання протиправними та скасування податкового повідомлення-рішення,
З позовом до Окружного адміністративного суду міста Києва звернулось товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Октава Фінанс» (далі - позивач, ТОВ «ФК «Октава Фінанс») до Головного управління ДФС у м. Києві (далі - відповідач, ГУ ДФС у м. Києві), в якому просить визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення ГУ ДФС у м. Києві від 16.01.2018 № 0001971409.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що доводи відповідача про порушення позивачем п.2 ст.4 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» є безпідставними, оскільки позивач не належить до уповноважених банків або їх агентів, а здійснює операції х купівлі-продажу іноземної валюти на підставі генеральної ліцензії Національного банку України.
Оскільки позивач не підпадає під сферу даної норми та не міг допустити її порушення, тому податкове повідомлення-рішення, як вважає позивач, прийняте ГУ ДФС у м. Києві протиправно та підлягає скасуванню.
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 12.04.2018 відкрито провадження у адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).
Встановлено відповідачу строк для подання письмового відзиву на позовну заяву - протягом 15 днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі.
Відповідач у встановлений судом строк відзиву на позов не подав.
Розглянувши подані учасниками справи документи і матеріали, з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов та відзив на нього, оцінивши докази, які мають значення для розгляду і вирішення справи по суті, суд вважає встановленими наступні обставини та відповідні їм правовідносини.
Як вбачається з матеріалів справи, Головним управлінням Державної фіскальної служби в Одеській області проведено фактичну перевірку одеського відділення ТОВ «Фінансова компанія «Октава фінанс» за адресою: Одеська область, Овідіопольський район, с. Мізікевича, пр. Жукова 101М.
Перед початком проведення фактичної перевірки було проведено контрольно-розрахункову операцію 10 доларів США, за наслідками здійснення якої посадовими особами контролюючого органу встановлено, що при розрахунку не застосовано реєстратор розрахункових операцій, фіскальний чек не було видано.
За результатами перевірки складено акт від 29.12.2017 №1247/15/26/РРО/39628794, яким встановлено порушення пунктів 2, 5, 7 статті 4 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг», пункту 85.2 статі 85 Податкового кодексу України.
В акті перевірки зафіксовано факт проведення купівлі - продажу іноземної валюти без використання зареєстрованого, опломбованого у встановленому порядку та проведеного у фіскальний режим роботи реєстратора розрахункових операцій (непроведення розрахункової операції через реєстратор розрахункових операцій пов'язаної з обміном валюти, а саме купівлі 10 доларів США по обмінному курсу 27,95 гривень за 1 долар США на загальну суму 279,50 грн.) без роздрукування у двох примірниках розрахункового документу.
На підставі висновків, викладених в акті перевірки 16.01.2018 Головним управлінням ДФС у м. Києві прийнято податкове повідомлення-рішення № 0001971409 (форма «С»), яким застосовано штрафні санкції у розмірі 1700,00 грн. за непроведення розрахункових операцій через РРО.
Не погоджуючись із прийнятим податковим повідомленням-рішенням, вважаючи його протиправним та такими, що порушує його законні права та інтереси, позивач звернувся з відповідним позовом до суду.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, які виникли між сторонами, суд виходить з наступного.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Законом України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» від 06.07.1995 № 265/95-ВР (далі - Закон № 265/95-ВР) визначено правові засади застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг. Дія його поширюється на усіх суб'єктів господарювання, їх господарські одиниці та представників (уповноважених осіб) суб'єктів господарювання, які здійснюють розрахункові операції у готівковій та/або безготівковій формі.
Згідно зі статтею 2 Закону № 265/95-ВР розрахункова операція - це приймання від покупця готівкових коштів, платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо за місцем реалізації товарів (послуг), видача готівкових коштів за повернутий покупцем товар (ненадану послугу), а у разі застосування банківської платіжної картки - оформлення відповідного розрахункового документа щодо оплати в безготівковій формі товару (послуги) банком покупця або, у разі повернення товару (відмови від послуги), оформлення розрахункових документів щодо перерахування коштів у банк покупця.
Відповідно до положень пунктів 1 - 5 статті 3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» суб'єкти господарювання, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг, а також операції з приймання готівки для подальшого її переказу зобов'язані:
1) проводити розрахункові операції на повну суму покупки (надання послуги) через зареєстровані, опломбовані у встановленому порядку та переведені у фіскальний режим роботи реєстратори розрахункових операцій з роздрукуванням відповідних розрахункових документів, що підтверджують виконання розрахункових операцій, або у випадках, передбачених цим Законом, із застосуванням зареєстрованих у встановленому порядку розрахункових книжок;
2) видавати особі, яка отримує або повертає товар, отримує послугу або відмовляється від неї, включаючи ті, замовлення або оплата яких здійснюється з використанням мережі Інтернет, при отриманні товарів (послуг) в обов'язковому порядку розрахунковий документ встановленої форми на повну суму проведеної операції;
3) застосовувати реєстратори розрахункових операцій, що включені до Державного реєстру реєстраторів розрахункових операцій, з додержанням встановленого порядку їх застосування;
4) забезпечувати цілісність пломб реєстратора розрахункових операцій та незмінність його конструкції та програмного забезпечення;
5) у разі незастосування реєстраторів розрахункових операцій у випадках, визначених цим Законом, проводити розрахунки з використанням книги обліку розрахункових операцій та розрахункової книжки з додержанням встановленого порядку їх ведення, крім випадків, коли ведеться облік через електронні системи прийняття ставок, що контролюються у режимі реального часу центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів.
Відповідно до частини 1 статті 4 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» уповноважені банки, що здійснюють операції з купівлі - продажу іноземної валюти, а також суб'єкти господарювання, які здійснюють ці операції на підставі агентських угод з уповноваженими банками, зобов'язані, зокрема, проводити операції з купівлі - продажу іноземної валюти через зареєстровані, опломбовані у встановленому порядку та переведені у фіскальний режим роботи реєстратори розрахункових операцій з роздрукуванням у двох примірниках розрахункових документів, що підтверджують виконання цих операцій.
Пунктом 2 статті 4 Закону № 265/95-ВР визначено, що уповноважені банки, що здійснюють операції з купівлі-продажу іноземної валюти, а також суб'єкти господарювання, які здійснюють ці операції на підставі агентських угод з уповноваженими банками, зобов'язані проводити операції з купівлі-продажу іноземної валюти через зареєстровані, опломбовані у встановленому порядку та переведені у фіскальний режим роботи реєстратори розрахункових операцій з роздрукуванням у двох примірниках розрахункових документів, що підтверджують виконання цих операцій.
Згідно зі статтею 7 Закону № 265/95-ВР порядок реєстрації, опломбування та застосування реєстраторів розрахункових операцій, що застосовуються для реєстрації операцій з купівлі-продажу іноземної валюти, встановлюється органами доходів і зборів за погодженням з Національним банком України.
Крім того, відповідно до пункту 1 розділу ІІ Порядку реєстрації та застосування реєстраторів розрахункових операцій, що застосовуються для реєстрації операцій з купівлі-продажу іноземної валюти, який затверджено наказом Міністерства фінансів України від 14.06.2016 № 547, уповноважені банки, уповноважені фінансові установи, національний оператор поштового зв'язку та їх агенти, що здійснюють операції з купівлі - продажу іноземної валюти у пунктах обміну іноземної валюти, касах фінансових установ, касах відокремлених підрозділів фінансових установ, касах відділень поштового зв'язку національного оператора поштового зв'язку, для здійснення операцій з купівлі - продажу валюти зобов'язані зареєструвати РРО відповідно до положень цього Порядку, виконати його персоналізацію, опломбувати та перевести у фіскальний режим роботи.
Реєстрації в контролюючих органах підлягають РРО, модифікації яких включені до Державного реєстру РРО, зі сферою застосування «операції з купівлі-продажу іноземної валюти» за умови, що строк служби, встановлений в технічній документації на РРО, не вичерпався, а також з урахуванням строків первинної реєстрації, встановлених Державним реєстром РРО. (п. 2 Розділу 2 Порядку).
Слід зазначити, що пункт обміну іноземної валюти є структурною одиницею, яка відкривається банком (фінансовою установою), у порядку, встановленому Національним банком України, у тому числі на підставі агентських договорів з юридичними особами - резидентами, а також національним оператором поштового зв'язку, де здійснюються валютно-обмінні операції для фізичних осіб - резидентів і нерезидентів, та розташована поза межами операційного залу.
Згідно пункту 1 Розділу І Інструкції про порядок організації та здійснення валютно-обмінних операцій на території України, затвердженої Постановою Правління НБУ від 12.12.2002 № 502 (далі - Інструкція № 502), вказана Інструкція встановлює порядок організації та здійснення валютно - обмінних операцій з готівковою іноземною валютою на території України для уповноважених банків, а також для уповноважених фінансових установ та національного оператора поштового зв'язку, їх кас, пунктів обміну іноземної валюти та пунктів обміну іноземної валюти, що відкриваються банком, фінансовою установою на підставі укладених агентських договорів з юридичною особою-резидентом. Банки, фінансові установи здійснюють операції з готівковою іноземною валютою на підставі генеральної ліцензії на здійснення валютних операцій.
Як зазначалось вище, відповідно до пункту 2 статті 4 Закону № 265/95-ВР уповноважені банки, що здійснюють операції з купівлі-продажу іноземної валюти, а також суб'єкти господарювання, які здійснюють ці операції на підставі агентських угод з уповноваженими банками, зобов'язані проводити операції з купівлі-продажу іноземної валюти через зареєстровані, опломбовані у встановленому порядку та переведені у фіскальний режим роботи реєстратори розрахункових операцій з роздрукуванням у двох примірниках розрахункових документів, що підтверджують виконання цих операцій.
Суд звертає увагу на те, що дана стаття визначає обов'язки уповноважених банків, що здійснюють операції з купівлі-продажу іноземної валюти, а також суб'єктів господарювання, які здійснюють ці операції на підставі агентських угод з уповноваженими банками.
Водночас, слід зазначити, що позивач не відноситься до кола зазначених осіб, оскільки є фінансовою установою, що здійснює свою діяльність на підставі Генеральної ліцензії на здійснення валютних операцій від 20.11.2015 №165, виданої Національним Банком України.
Крім того, відповідно до приписів статті 18 Закону № 265/95-ВР вказані фінансові санкції застосовуються виключно до уповноважених банків або їх агентів, тоді як позивач є фінансовою установою.
Ураховуючи ту обставину, що позивач не є уповноваженим банком, що здійснює операції з купівлі-продажу іноземної валюти, або суб'єктом господарювання, який здійснює ці операції на підставі агентської угоди з уповноваженим банком, а діє на підставі генеральної ліцензії Національного банку України на здійснення валютних операцій, суд наголошує, що у відповідача були відсутні підстави для притягнення позивача до відповідальності та застосування до нього відповідної штрафної санкції передбаченої нормами статті 18 Закону № 265/95-ВР.
Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду в постанові від 13 червня 2018 року у справі № 826/15581/16.
За таких обставин, суд дійшов висновку щодо відсутності порушення позивачем вимог податкового законодавства, а саме проведення операції з купівлі-продажу іноземної валюти без застосування реєстратора розрахункових операцій зареєстрованого, опломбованого у встановленому порядку та не видачі розрахункового документа встановленого зразка на повну суму операції, натомість податковим органом не надано доказів щодо правомірності оскаржуваного рішення, з огляду на що, оскаржуване податкове повідомлення-рішення є протиправним та підлягає скасуванню.
Оскільки у даному випадку згідно вищенаведеного суд дійшов висновку про протиправність висновків акту перевірки та прийнятого податкового повідомлення-рішення, застосування штрафних санкцій є протиправним незалежно від їх розміру.
Згідно із частиною першою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Відповідачем, як суб'єктом владних повноважень, не доведено правомірність та обґрунтованість прийнятого ним оскаржуваного податкового повідомлення-рішення.
Натомість, позивачем надано достатньо доказів в підтвердження обставин, якими обґрунтовуються позовні вимоги.
За таких обставин, оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, суд дійшов висновку, що адміністративний позов підлягає задоволенню.
Відповідно, беручи до уваги положення частини першої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, на користь позивача підлягає стягненню за рахунок бюджетних асигнувань відповідача всі здійсненні ним судові витрати.
Керуючись ст.ст.2, 3, 5-11, 19, 73-77, 79, 90, 139, 241-246 Кодексу адміністративного судочинства України, -
Адміністративний позов товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Октава Фінанс» (01133, м. Київ, вул. Є. Коновальця, буд. 36-В, код ЄДРПОУ 39628794) задовольнити повністю.
Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС у м. Києві від 16.01.2018 № 0001971409.
Стягнути на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Октава Фінанс» (код ЄДРПОУ 39628794) понесені ним витрати по сплаті судового збору у розмірі 1762,00 грн. за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДФС у м. Києві.
Рішення набирає законної сили відповідно до статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 293, 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України.
Відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.
Суддя І.А. Качур