Справа № 560/307/19
іменем України
05 квітня 2019 рокум. Хмельницький
Хмельницький окружний адміністративний суд в особі головуючого-судді Матущака В.В., розглянувши адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Департаменту соціального захисту населення Хмельницької обласної державної адміністрації про визнання противними дій та зобов'язання вчинити дії,
ОСОБА_1 звернувся до адміністративного суду з позовною заявою до Департаменту соціального захисту населення Хмельницької обласної державної адміністрації в якій просить суд:
- визнати протиправними дії Департаменту соціального захисту населення Хмельницької обласної державної адміністрації щодо відмови у наданні дозволу на переоформлення у власність ОСОБА_1 автомобіля марки "Славута" ЗАЗ 110307-42, 2008 року випуску, колір червоний, номер шасі НОМЕР_2, реєстраційним номер НОМЕР_3;
- зобов'язати Департамент соціального захисту населення Хмельницької обласної державної адміністрації надати дозвіл на переоформлення автомобіля марки "Славута" ЗАЗ 110307-42, 2008 року випуску, колір червоний, номер шасі НОМЕР_2, реєстраційним номер НОМЕР_3 на ОСОБА_1;
- зобов'язати Департамент соціального захисту населення Хмельницької обласної державної адміністрації провести розрахунок залишкової вартості автомобіля марки "Славута" ЗАЗ 110307-42, 2008 року випуску, колір червоний, номер шасі НОМЕР_2, реєстраційним номер НОМЕР_4 та надати дозвіл на сплату залишкової вартості;
- стягнути з Державної казначейської служби України за рахунок коштів Державного бюджету України шляхом списання з єдиного казначейського рахунку на користь ОСОБА_1 84503 грн. в рахунок відшкодування моральної шкоди.
Позивач підставою позову зазначає порушення відповідачем вимог ст. 38 Закону України "Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні".
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що за життя його батькові, як інваліду війни І групи, управлінням соціального захисту населення був виділений автомобіль "Славута" ЗАЗ 110307-42, 2008 року випуску, з оплатою 7% вартості, які були внесені на вказаний рахунок. ОСОБА_1 вказує, що він як особа, яка проживала разом з інвалідом та забезпечував догляд останнього, отримав дозвіл на керування цим автомобілем. Позивач неодноразово звертався до Департаменту соціального захисту населення Хмельницької ОДА із заявами щодо надання дозволу на переоформлення на своє ім'я автомобіля "Славута" ЗАЗ 110307-42, 2008 року випуску, однак отримував відмови з тих підстав, що не встановлено факт спільного проживання з померлим, не зважаючи на наявність рішення Теофіпольського районного суду від 26.09.2018 про становлення факту проживання однією сім'єю на день смерті батька позивача.
Рішенням Хмельницького окружного адміністративного від 26.11.2018 по справі 560/3587/18 позов задоволено частково, зобов'язано Департамент повторно розглянути питання про надання дозволу ОСОБА_1 на перереєстрацію автомобіля "Славута" ЗАЗ 110307-42, 2008 року випуску.
На виконання цього рішення суду Департамент соціального захисту населення Хмельницької ОДА розглянув питання стосовно переоформлення автомобіля на ім'я ОСОБА_1 та відповіддю від 03.01.2019 відмовив з підстав, що в довідках про місце реєстрації зазначено, що в певні періоди часу ОСОБА_1. та ОСОБА_3 проживали разом та були зареєстровані за однією адресою, але саме на час смерті ОСОБА_3 позивач не був зареєстрований. Вважаючи дану відмову протиправною позивач звернувся до суду.
Ухвалою від 05.02.2019 суд відкрив провадження в адміністративній справі. Розгляд справи призначено за правилами спрощеного позовного провадження.
На адресу суду 14.02.2019 відповідач подав відзив на позовну заяву, в якому представник відповідача стверджує, що оскільки факт реєстрації ОСОБА_1 за місцем реєстрації особи з інвалідністю відсутній, у Департаменту соціального захисту населення Хмельницької ОДА не було підстав для переоформлення автомобіля на його ім'я.
З'ясувавши обставини справи та дослідивши докази, якими вони обґрунтовуються, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог, враховуючи наступне.
В жовтні 2008 році батько позивача - ОСОБА_3, відповідно до Порядку забезпечення осіб з інвалідністю автомобілями, затвердженого постановою КМУ від 19.07.2006 №999, у якості гуманітарної допомоги отримав автомобіль марки "Славута" ЗАЗ 110307-42, 2008 року випуску, колір червоний, номер шасі НОМЕР_2, реєстраційним номер НОМЕР_4.
Позивач та батько позивача проживали разом за адресою: АДРЕСА_1.
Батько позивача - ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, помер ІНФОРМАЦІЯ_3, що підтверджується копією свідоцтва про смерть серії НОМЕР_5.
ОСОБА_3 за життя склав заповіт, яким усе своє майно заповів позивачеві, що підтверджується копією заповіту від 24.12.2003, серед майна і автомобіль марки "Славута" ЗАЗ 110307-42, 2008 року випуску.
ОСОБА_1 звертався до відповідача з клопотанням щодо переоформлення автомобіля марки "Славута" ЗАЗ 110307-42, 2008 року випуску, отриманого через органи соціального захисту населення інвалідом ОСОБА_3, який помер.
Листом Департаменту соціального захисту населення Хмельницької ОДА від 27.07.2018 №04.03-17780 позивачу відмовлено у наданні дозволу на перереєстрацію автомобіля з підстав того, що в довідці про реєстрацію місця проживання відсутній факт реєстрації за місцем реєстрації особи з інвалідністю на час смерті.
Рішенням Теофіпольського районного суду Хмельницької області від 26.09.2018 в справі №685/1058/18 (яке набрало законної сили 30.10.2018) заяву ОСОБА_1, заінтересована особа Департамент соціального захисту населення Хмельницької обласної державної адміністрації про встановлення факту, що має юридичне значення задоволено. Встановлено факт, що померлий ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_3 спільно проживав однією сім'єю із ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_2 з 04.06.2018 по ІНФОРМАЦІЯ_3.
В жовтні 2018 позивач повторно звернувся до відповідача із заявою щодо надання дозволу на переоформлення на своє ім'я автомобіля марки "Славута" ЗАЗ 110307-42, 2008 року випуску, колір червоний, номер шасі НОМЕР_2, реєстраційним номер НОМЕР_4, отриманого через органи соціального захисту населення інвалідом ОСОБА_3, який помер ІНФОРМАЦІЯ_3.
Однак, листом Департаменту соціального захисту населення Хмельницької обласної державної адміністрації від 17.10.2018 №04.03-24285 позивачу відмовлено у наданні дозволу на перереєстрацію автомобіля у зв'язку з тим, що в резолютивній частині рішення Теофіпольського районного суду Хмельницької області від 26.09.2018 зазначено, що під час розгляду справи встановлено лише проживання однією сім'єю ОСОБА_3 із ОСОБА_1. Проте чіткого формулювання, з якою метою було встановлено цей факт, у зазначеному рішенні суду немає.
Також зазначеним листом роз'яснено, що Департамент соціального захисту населення Хмельницької обласної державної адміністрації не має підстав для переоформлення зазначеного автомобіля на ім'я заявника.
Рішенням Хмельницького окружного адміністративного суду від 26.11.2018 в справі №560/3587/18 за позовом ОСОБА_1 до Департаменту соціального захисту населення Хмельницької ОДА про зобов'язання вчинити дії ( яке набрало законної сили 02.01.2019) позовні вимоги ОСОБА_1 до Департаменту соціального захисту населення Хмельницької ОДА задоволені частково. Зобов'язано Департамент соціального захисту населення Хмельницької ОДА повторно розглянути питання про надання ОСОБА_1 дозволу на перереєстрацію автомобіля марки "Славута" ЗАЗ 110307-42, 2008 року випуску, колір червоний, номер шасі НОМЕР_2, реєстраційним номер НОМЕР_4, отриманого через органи соціального захисту населення інвалідом ОСОБА_3, який помер ІНФОРМАЦІЯ_3.
Департамент соціального захисту населення Хмельницької ОДА розглянув питання стосовно переоформлення автомобіля на ім'я ОСОБА_5 та відповіддю від 03.01.2019 відмовив з підстав, що в довідках про місце реєстрації зазначено, що в певні періоди часу ОСОБА_1 та ОСОБА_3 проживали разом та були зареєстровані за однією адресою, але саме на час смерті ОСОБА_3 позивач не був зареєстрований.
Вирішуючи спір по суті, суд виходив з наступного.
Спірні правовідносини між сторонами на момент звернення позивача із заявою від 02.04.2018 були врегульовані Законом України "Про реабілітацію осіб з інвалідністю в Україні" від 06.10.2005 № 2961-IV (далі - Закон № 2961-IV), Законом України "Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні" від 21.03.1991 № 875-XII (далі - Закон №875-XII) та Порядком забезпечення інвалідів автомобілями, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 19.07.2006 №999 (далі - Порядок № 999).
Відповідно до абзацу другого статті першої Закону № 2961-IV, особа з інвалідністю - особа зі стійким розладом функцій організму, що при взаємодії із зовнішнім середовищем може призводити до обмеження її життєдіяльності, внаслідок чого держава зобов'язана створити умови для реалізації нею прав нарівні з іншими громадянами та забезпечити її соціальний захист.
Частиною першою статті 26 Закону № 2961-IV встановлено, що держава гарантує розробку, виробництво технічних та інших засобів реабілітації та закупівлю спеціального автотранспорту, виробів медичного призначення та забезпечення ними осіб з інвалідністю, дітей з інвалідністю для соціальної адаптації, полегшення умов праці і побуту, спілкування осіб з інвалідністю, дітей з інвалідністю, поширює інформацію про таку продукцію.
Згідно із абзом 5 статті 11 Закону № 2961-IV, місцеві органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування в межах повноважень, передбачених нормативно-правовими актами створюють умови для забезпечення осіб з інвалідністю, дітей з інвалідністю, виходячи з їх потреб та відповідно до рекомендацій медико-соціальних експертних комісій (лікарсько-консультативних комісій лікувально-профілактичних закладів), технічними та іншими засобами реабілітації, виробами медичного призначення, спеціальним автотранспортом та реабілітаційними послугами.
Відповідно до частини 3 статті 38 Закону № 875-XII, після смерті особи з інвалідністю, дитини з інвалідністю автомобіль, виданий безоплатно чи на пільгових умовах, у тому числі визнаний гуманітарною допомогою, за бажанням членів її сім'ї може бути переданий у їх власність безоплатно у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України. Технічні та інші засоби реабілітації можуть бути залишені у власності членів сім'ї померлої особи з інвалідністю, дитини з інвалідністю в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.
Згідно з приписами частини 1 статті 1 Закону України "Про гуманітарну допомогу" гуманітарна допомога - це цільова адресна безоплатна допомога в грошовій або натуральній формі, у вигляді безповоротної фінансової допомоги або добровільних пожертвувань, або допомога у вигляді виконання робіт, надання послуг, що надається іноземними та вітчизняними донорами із гуманних мотивів отримувачам гуманітарної допомоги в Україні або за кордоном, які потребують її у зв'язку з соціальною незахищеністю, матеріальною незабезпеченістю, важким фінансовим становищем, виникненням надзвичайного стану, зокрема внаслідок стихійного лиха, аварій, епідемій і епізоотій, екологічних, техногенних та інших катастроф, які створюють загрозу для життя і здоров'я населення, або тяжкою хворобою конкретних фізичних осіб, а також для підготовки до збройного захисту держави та її захисту у разі збройної агресії або збройного конфлікту. Гуманітарна допомога є різновидом благодійництва і має спрямовуватися відповідно до обставин, об'єктивних потреб, згоди її отримувачів та за умови дотримання вимог статті 3 Закону України "Про благодійну діяльність та благодійні організації".
Відповідно до частини 3 статті 38 Закону України "Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні" після смерті особи з інвалідністю, дитини з інвалідністю автомобіль, виданий безоплатно чи на пільгових умовах, у тому числі визнаний гуманітарною допомогою, за бажанням членів її сім'ї може бути переданий у їх власність безоплатно у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України. Технічні та інші засоби реабілітації можуть бути залишені у власності членів сім'ї померлої особи з інвалідністю, дитини з інвалідністю в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.
Відповідно до пункту 16 Порядку №999, автомобіль, строк експлуатації якого від 5 до 10 років, залишається безоплатно члену сім'ї, який на час смерті особи з інвалідністю був зареєстрований за місцем реєстрації особи з інвалідністю і середньомісячний сукупний дохід сім'ї якого за шість місяців, що передують дню смерті особи з інвалідністю, не перевищує прожиткового мінімуму для сім'ї. Середньомісячний сукупний дохід визначається відповідно до Методики обчислення сукупного доходу сім'ї для всіх видів соціальної допомоги, затвердженої Мінсоцполітики.
Автомобіль, строк експлуатації якого менше ніж 10 років (крім випадку, зазначеного в абзаці другому цього пункту), після смерті особи з інвалідністю залишається у користуванні її сім'ї, якщо в ній є особа з інвалідністю, яка: мала підстави для забезпечення автомобілем на час смерті особи з інвалідністю або протягом не більше 6 місяців з дня її смерті; зареєстрована на час смерті особи з інвалідністю за місцем її реєстрації; не має іншого автомобіля, у тому числі отриманого через структурний підрозділ з питань соціального захисту населення або управління виконавчої дирекції Фонду.
Перереєстрація автомобіля на ім'я особи з інвалідністю з числа членів сім'ї, законного представника недієздатної особи з інвалідністю, дитини з інвалідністю проводиться територіальним органом з надання сервісних послуг МВС протягом 10 діб з моменту визначення особи, що буде експлуатувати автомобіль на законних підставах, шляхом видачі письмової довідки, форма якої затверджується Мінсоцполітики. До визначення такої особи автомобіль перебуває на зберіганні у членів сім'ї померлої особи з інвалідністю, а у разі їх відсутності повертається структурному підрозділу з питань соціального захисту населення або управлінню виконавчої дирекції Фонду. Довідка видається особі з інвалідністю, законному представнику недієздатної особи з інвалідністю, дитини з інвалідністю структурним підрозділом з питань соціального захисту населення, в якому особа з інвалідністю перебувала на обліку, а особі з інвалідністю внаслідок трудового каліцтва - відповідним управлінням виконавчої дирекції Фонду.
Згідно з пункту 3 Порядку №999, до членів сім'ї особи з інвалідністю належать громадяни України, які проживають разом з нею, пов'язані спільним побутом, мають взаємні права та обов'язки на підставі шлюбу, кровного споріднення, усиновлення, опіки або піклування над неповнолітніми дітьми, а також на інших підставах, які не заборонені законом і не суперечать моральним засадам суспільства, та місце проживання яких зареєстровано в Україні в установленому законодавством порядку.
Положеннями статті 2 Закону України "Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні" визначено, що громадянам України, а також іноземцям та особам без громадянства, які на законних підставах перебувають в Україні, гарантуються свобода пересування та вільний вибір місця проживання на її території, за винятком обмежень, які встановлені законом. Реєстрація місця проживання чи місця перебування особи або її відсутність не можуть бути умовою реалізації прав і свобод, передбачених Конституцією, законами чи міжнародними договорами України, або підставою для їх обмеження.
Конституційний принцип правової держави передбачає встановлення правопорядку, який повинен гарантувати кожному утвердження і забезпечення прав і свобод. Із конституційних принципів рівності і справедливості випливає вимога визначеності, ясності і не двозначності правової норми, оскільки інше не може забезпечити її однакове застосування, не виключає необмеженості трактування у правозастосовній практиці і неминуче призводить до сваволі. Про вищезазначене йдеться у Рішенні Конституційного Суду України № 5-рп/2005 від 22.09.2005.
Відповідно до частини 4 статті 78 КАС України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
Відповідно до статті 3 Сімейного кодексу України, сім'ю складають особи, які спільно проживають, пов'язані спільним побутом, мають взаємні права та обов'язки.
Рішенням Теофіпольського районного суду Хмельницької області від 26.09.2018 в справі №685/1058/18 (яке набрало законної сили 30.10.2018) встановлено факт, що померлий 05 червня 2018 року ОСОБА_3 спільно проживав однією сім'єю із ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_2 з 04.06.2018 по ІНФОРМАЦІЯ_3.
Відповідно до частини 2 статті 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Згідно частини 1 статті 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
При цьому в силу положень частини 2 статті 77 вказаного Кодексу, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Відмова Департаменту соціального захисту населення Хмельницької ОДА у наданні позивачу дозволу на перереєстрацію автомобіля, викладена у листі від 03.01.2019 № Р/647, є протиправною, оскільки рішенням Теофіпольського районного суду Хмельницької області від 26.09.2018 в справі №685/1058/18 встановлено факт спільного проживання ОСОБА_1 з його батьком ОСОБА_3.
З урахуванням встановлених обставин у справі, суд приходить до висновку, що відповідач повторно відмовив ОСОБА_1 у наданні дозволу на переоформлення у власність ОСОБА_1 автомобіля марки "Славута" ЗАЗ 110307-42, 2008 року випуску, колір червоний, номер шасі НОМЕР_2, реєстраційним номер НОМЕР_3, належним способом захисту прав позивача є зобов'язання Департаменту соціального захисту населення Хмельницької ОДА надати ОСОБА_1 дозвіл на перереєстрацію автомобіля марки "Славута" ЗАЗ 110307-42, 2008 року випуску, колір червоний, номер шасі НОМЕР_2, реєстраційним номер НОМЕР_4, отриманого через органи соціального захисту населення інвалідом ОСОБА_3, який помер ІНФОРМАЦІЯ_3, а тому позовні вимоги в цій позивача необхідно задовольнити.
Щодо позовної вимоги про відшкодування відповідачем моральної шкоди, суд зазначає наступне.
Згідно з статтею 56 Конституції України кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.
Частинами 1, 2 статті 23 Цивільного кодексу України визначено, що особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.
Моральна шкода полягає: у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна; у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.
Відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов'язковому з'ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв'язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини (частина 1 статті 1167 Цивільного кодексу України).
Пункт 3 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31.03.1995 №4 "Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди" визначив, що під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб. Відповідно до чинного законодавства моральна шкода може полягати, зокрема: у приниженні честі, гідності, престижу або ділової репутації, моральних переживаннях у зв'язку з ушкодженням здоров'я, у порушенні права власності (в тому числі інтелектуальної), прав, наданих споживачам, інших цивільних прав, у зв'язку з незаконним перебуванням під слідством і судом, у порушенні нормальних життєвих зв'язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушенні стосунків з оточуючими людьми, при настанні інших негативних наслідків.
Згідно з пунктами 4, 5 зазначеної постанови у позовній заяві про відшкодування моральної шкоди має бути зазначено, в чому полягає ця шкода, яким неправомірними діями чи бездіяльністю заподіяно позивачеві, з яких міркувань він виходив, визначаючи розмір шкоди, та якими доказами цей розмір підтверджується. Обов'язковому з'ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв'язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні.
Суд, зокрема, повинен з'ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору. Дану частину позовних вимог позивач мотивував тим, що неправомірними діями відповідача, йому нанесено моральні збитки.
Проте, позивачем не надано доказів на підтвердження факту заподіяння йому моральної шкоди, не зазначено з яких міркувань позивач виходив визнаючи розмір шкоди та якими доказами це підтверджується.
Оскільки позивач, відповідно до пункту 9 частини 1 статті 5 Закону України "Про судовий збір" звільнений від сплати судового збору та не сплачував його, з врахуванням вимог статті 139 КАС України, розподіл судових витрат не здійснюється.
Керуючись статтями 6, 72-77, 139, 244, 246, 250, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
позов ОСОБА_1 до Департаменту соціального захисту населення Хмельницької обласної державної адміністрації про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити дії задовольнити частково.
Визнати протиправними дії Департаменту соціального захисту населення Хмельницької обласної державної адміністрації щодо відмови у наданні дозволу на переоформлення у власність ОСОБА_1 автомобіля марки "Славута" ЗАЗ 110307-42, 2008 року випуску, колір червоний, номер шасі НОМЕР_2, реєстраційним номер НОМЕР_3;
Зобов'язати Департамент соціального захисту населення Хмельницької обласної державної адміністрації надати дозвіл на переоформлення автомобіля марки "Славута" ЗАЗ 110307-42, 2008 року випуску, колір червоний, номер шасі НОМЕР_2, реєстраційним номер НОМЕР_3 на ОСОБА_1;
Зобов'язати Департамент соціального захисту населення Хмельницької обласної державної адміністрації провести розрахунок залишкової вартості автомобіля марки "Славута" ЗАЗ 110307-42, 2008 року випуску, колір червоний, номер шасі НОМЕР_2, реєстраційним номер НОМЕР_4 та надати дозвіл на сплату залишкової вартості.
В задоволенні решти позовних вимог - відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повне рішення складене 05 квітня 2019 року
Позивач:ОСОБА_1 (АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер - НОМЕР_1)
Відповідач:Департамент соціального захисту населення Хмельницької обласної державної адміністрації (вул. Володимирська, 109, м. Хмельницький, Хмельницька область, 29001 , код ЄДРПОУ - 25921623)
Головуючий суддя В.В. Матущак