04 квітня 2019 року справа № 580/570/19
м. Черкаси
Черкаський окружний адміністративний суд одноособово у складі головуючого судді Бабич А.М., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження (у письмовому провадженні) у залі суду адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області про визнання протиправним та скасування рішення і зобов'язання вчинити дії,
15.02.2019 у Черкаський окружний адміністративний суд надійшов позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) (далі-позивач) до Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області (18000, м.Черкаси, вул. Смілянська, буд.23; код ЄДРПОУ 21366538) (далі - відповідач) про:
визнання протиправним та скасування рішення від 29.01.2019 №10032102-18 Монастирищенського управління Пенсійного фонду України Черкаської області “Про відмову у перерахунку пенсії”;
зобов'язання відповідача провести з 01.10.2017 перерахунок та виплату позивачу пенсію, обчислену з п'ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 01 січня відповідного року, згідно з ч.3 ст.59 Закону України “Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”.
В обґрунтування позовних вимог зазначено, що відповідач безпідставно не перерахував пенсію відповідно до ч.3 ст.59 Закону України від 28.02.1991 №796-ХІІ “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” (далі - Закон №796-ХІІ), як особі з інвалідністю, що настала внаслідок ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи. Позивач стверджує, що брав участь у ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи як військовозобов'язаний, призваний на спеціальні збори, отримав внаслідок цього інвалідність, у зв'язку з чим набув відповідне право.
Ухвалою суду від 05.03.2019 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі та вирішено розгляд справи здійснювати на виконання ст.263 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у письмовому провадженні) за наявними матеріалами. Також установлено відповідачу строк тривалістю п'ятнадцять днів з дня отримання копії ухвали для надання відзиву на позовну заяву.
Згідно з даними розписки та рекомендованого повідомлення вказану ухвалу відповідач отримав 11.03.2019, а позивач - 19.03.2019.
28.03.2019 від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому він просить суд у задоволенні позову відмовити з огляду на те, що ч.3 ст.59 Закону № 796-ХІІ передбачає пeрeрaxунoк пенсії виключно oсoбaм, які брали участь у ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи, інших ядерних аварій та випробувань, у військових нaвчaнняx із застосуванням ядерної зброї під час прoxoджeння дійсної строкової служби і внаслідок цього стали oсoбaм з інвалідністю. Тобто такий перерахунок передбачено тільки особам, які стали інвалідами під час проходження дійсної строкової служби. Відповідач зазначає, що позивач брав участь у ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи не під час проходження дійсної строкової служби, а як військовозобов'язаний, який призваний на спеціальні збори, в зв'язку з чим не набув права на перерахунок відповідно до вищевказаної норми.
Оцінивши доводи сторін, дослідивши письмові докази, суд дійшов висновку, що позов не підлягає задоволенню, з огляду на таке.
З довідки Державного архіву Міністерства оборони України від 11.01.2000 №51/1/239 суд встановив, що позивач з 23.01.1987 до 04.04.1987 був призваний на спеціальні збори з ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС у складі військової частини №37528.
Посвідченням від 06.11.2018 серії Є №029914 підтверджено наявність у позивача 2 групи інвалідності. Відповідно до посвідчення від 17.09.2018 серії НОМЕР_2 (копія в матеріалах справи) позивач є особою, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи, першої категорії.
На звернення позивача від 23.01.2019 про перерахунок пенсії, виходячи із п'ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої на 01 січня відповідного року, листом від 29.01.2019 №10032/02-18 відповідач повідомив позивача, що оскільки участь у ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС відбувалась не під час проходження дійсної строкової військової служби, права на проведення перерахунку пенсії, виходячи із п'ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, позивач не має.
Для вирішення спору суд врахував, що відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
У ч. 1 ст. 46 Конституції України закріплено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Ч.6 ст.2 Закону України від 25 березня 1992 року № 2232-XII “Про військовий обов'язок і військову службу” (далі - Закон №2232-XII) визначено види військової служби: строкова військова служба; військова служба за призовом під час мобілізації, на особливий період; військова служба за контрактом осіб рядового складу; військова служба за контрактом осіб сержантського і старшинського складу; військова служба (навчання) курсантів вищих військових навчальних закладів, а також вищих навчальних закладів, які мають у своєму складі військові інститути, факультети військової підготовки, кафедри військової підготовки, відділення військової підготовки (далі - вищі військові навчальні заклади та військові навчальні підрозділи вищих навчальних закладів); військова служба за контрактом осіб офіцерського складу; військова служба за призовом осіб офіцерського складу.
Відповідно до ч.7 ст.2 Закону №2232-XII строкову військову службу громадяни України проходять відповідно до законів України у Збройних Силах України та інших військових формуваннях з метою здобуття військово-облікової спеціальності, набуття практичних навичок і умінь для збройного захисту Вітчизни.
Так, ст.10 Закону №796-XII встановлено, що учасниками ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС вважаються громадяни, які безпосередньо брали участь у будь-яких роботах, пов'язаних з усуненням самої аварії, її наслідків у зоні відчуження у 1986-1987 роках незалежно від кількості робочих днів, а у 1988-1990 роках - не менше 30 календарних днів, у тому числі проведенні евакуації людей і майна з цієї зони, а також тимчасово направлені або відряджені у зазначені строки для виконання робіт у зоні відчуження, включаючи військовослужбовців, працівники державних, громадських, інших підприємств, установ і організацій незалежно від їх відомчої підпорядкованості, а також ті, хто працював не менше 14 календарних днів у 1986 році на діючих пунктах санітарної обробки населення і дезактивації техніки або їх будівництві.
Згідно з приміткою до статті 10 Закону № 796-XII до військовослужбовців належать: особи офіцерського складу, прапорщики, мічмани, військовослужбовці надстрокової служби, військовозобов'язані, призвані на військові збори, військовослужбовці-жінки, а також сержанти (старшини), солдати (матроси), які перебувають (перебували) на дійсній строковій службі у збройних силах, керівний і оперативний склад органів Комітету державної безпеки, особи начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ, а також інших військових формувань.
Зазначеною нормою визначено, що учасниками ліквідації наслідків ЧАЕС є громадяни, військовослужбовці строкової і надстрокової служби, військовозобов'язані, призвані на військові збори, працівники державних, громадських, інших підприємств, установ і організацій, особи, які працювали не менше 14 календарних днів у 1986 році на діючих пунктах санітарної обробки населення і дезактивації техніки або їх будівництві.
Отже, законодавство визначає декілька окремих категорій серед військовослужбовців за критерієм виду військової служби, одним з яких є строкова військова служба.
Ч.3 ст.59 Закону України від 28.02.1991 №796-ХІІ “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” (далі - Закон №796-ХІІ) встановлено, що особам, які брали участь у ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи, інших ядерних аварій та випробувань, у військових навчаннях із застосуванням ядерної зброї під час проходження дійсної строкової служби і внаслідок цього стали особами з інвалідністю, пенсія щодо інвалідності обчислюється відповідно до цього Закону або за бажанням таких осіб з п'ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня відповідного року.
Для аналізу вказаних норм суд врахував правову позицію Верховного Суду у постанові від 11.12.2018 (справа №822/1346/18), яка відповідно до ч.5 ст.242 КАС України обов'язкова для врахування судом під час застосування норм права.
Так, ч.3 ст.59 Закону № 796-ХІІ передбачає, що її дія (право на обчислення пенсії з інвалідності за особливою процедурою) поширюється на осіб, які відповідають наступним критеріям та за наявності їх у сукупності:
1) особа має статус особи з інвалідністю;
2) особа отримала статус особи з інвалідністю виключно внаслідок участі у ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи, або інших ядерних аварій та випробувань, або у військових навчаннях із застосуванням ядерної зброї;
3) особа брала участь у ліквідації відповідних наслідків та військових навчаннях лише під час проходження дійсної строкової служби.
При цьому, зазначена законодавча норма є чіткою та не передбачає можливості здійснення розширеного тлумачення.
Верховний Суд акцентував, що ч.3 ст.59 №796-XII необхідно застосовувати з урахуванням її синтаксичного аналізу та контекстного зв'язку з положеннями статті 10 Закону № 796-XII щодо визначення категорій військової служби. Тому визнав обґрунтованою відсутність правових підстав для задоволення позову у подібній категорії справ.
Оскільки у період з 23.01.1987 до 04.04.1987 позивач був призваний на спеціальні збори та направлений в зону відчуження для ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС, а не проходив дійсну строкову службу, суд дійшов висновку, що відсутні достатні та необхідні правові підстави для перерахунку його пенсії на підставі ч.3 ст. 59 Закону № 796-ХІІ.
Отже, відповідач у спірних правовідносинах діяв у межах та в спосіб, що передбачені вимогами чинного законодавства.
Тому позовні вимоги є безпідставними та задоволенню не підлягають. Оскільки позивач звільнений від сплати судового збору, відсутні підстави для розподілу судових витрат.
Керуючись ст.ст. 6, 14, 242-245, 255, 295 КАС України, суд
1. У задоволенні позову ОСОБА_1 - відмовити повністю.
2. Копію рішення направити учасникам справи.
3. Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. Апеляційна скарга може бути подана до Шостого апеляційного адміністративного суду через Черкаський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня складення повного його тексту.
Суддя А.М. Бабич
Рішення складене у повному обсязі 04.04.2019