Справа № 420/5138/18
05 квітня 2019 року м.Одеса
Одеський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Білостоцького О.В., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Ренфін» до управління Укртрансбезпеки в Одеській області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - товариство з обмеженою відповідальністю «Транспортна компанія Бласко» про визнання протиправною та скасування постанови, -
До Одеського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов товариства з обмеженою відповідальністю «Ренфін» до управління Укртрансбезпеки в Одеській області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - товариство з обмеженою відповідальністю «Транспортна компанія Бласко», в якому позивач просить суд визнати протиправною та скасувати постанову відповідача №072222 від 23.07.2018 року про застосування до підприємства адміністративно-господарського штрафу.
В обґрунтування своїх позовних вимог позивач зазначив, що управлінням Укртрансбезпеки в Одеській області спірною постановою відповідальність за надання послуг з перевезення вантажів без оформлення відповідних документів, перелік яких визначений статтями 39 та 48 Закону України «Про автомобільний транспорт», було необґрунтовано покладено на товариство з обмеженою відповідальністю «Ренфін».
Оскільки позивач не є перевізником вантажу, а є лише власником транспортного засобу, він вважає оскаржувану постанову протиправною та такою, що підлягає скасуванню.
Ухвалою суду від 08.10.2018 року позовну заяву товариства з обмеженою відповідальністю «Ренфін» до Управління Укртрансбезпеки в Одеській області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - товариство з обмеженою відповідальністю «Транспортна компанія Бласко» було прийнято до розгляду, у справі було відкрито спрощене позовне провадження із повідомленням (викликом) сторін та призначено судове засідання.
05.12.2018 року ухвалою суду подальший розгляд справи було вирішено проводити в порядку загального позовного провадження із призначенням підготовчого судового засідання.
21.01.2019 року, 07.02.2019 року та 05.03.2019 року у справі були проведені підготовчі судові засідання, в яких представники позивача, відповідача та третьої особи надали пояснення, у тому числі письмові (а.с.97-100, 112, 119-120), відзив на адміністративний позов (а.с.41-43), відповідь на відзив (а.с.62-66), заперечення на відповідь на відзив (а.с. 87-90, 93-96), письмові пояснення (а.с. 97-100), а також додаткові письмові докази (а.с.44-57, 67-74, 103-104, 113-115, 121-124).
05.03.2019 року підготовче провадження у справі було закрито та призначено справу до судового розгляду по суті на 26.03.2019 року.
Позивач до судового засідання 26.03.2019 року не з'явився, про дату, час та місце слухання справи повідомлявся належним чином та своєчасно, надав до суду клопотання про розгляд справи №420/5138/18 без його участі в порядку письмового провадження (а.с.111). В клопотанні зазначив, що позовні вимоги підтримує та просить задовольнити їх у повному обсязі.
Представник управління Укртрансбезпеки в Одеській області до судового засідання також не з'явився, про дату, час та місце слухання справи повідомлявся належним чином та своєчасно, надав до суду клопотання про розгляд справи в порядку письмового провадження (а.с.112). З наданого 05.12.2018 року до суду відзиву відповідача вбачається, що управління Укртрансбезпеки в Одеській області позов не визнає та зазначає, що 30.05.2018 року інспекторами управління Укртрансбезпеки в Одеській області на пункті габаритно-вагового контролю, розташованого на автомобільній дорозі М-05 «Київ-Одеса» (км 450+500 м) було здійснено перевірку вантажного транспортного засобу марки RENAULT (реєстраційний знак НОМЕР_1), який на праві власності належить товариству з обмеженою відповідальністю «Ренфін». За результатами перевірки відповідачем було встановлено, що позивач надавав послуги із перевезення багажу без оформлення дозволу, виданого компетентними органами, який надає право проїзду великовагового транспортного засобу дорогами у разі перевезення вантажів з перевищенням вагових обмежень.
На підставі вищезазначеного управлінням Укртрансбезпеки в Одеській області було складено акт проведення рейдової перевірки №047167 від 30.05.2018 року та в подальшому винесено постанову №072222 від 23.07.2018 року про застосування до товариства з обмеженою відповідальністю «Ренфін» адміністративно-господарського штрафу у розмірі 1700,00 грн.
При цьому, як зазначає відповідач, товариство з обмеженою відповідальністю «Ренфін» ані під час рейдової перевірки, ані під час розгляду справи про порушення законодавства про автомобільний транспорт не надало управлінню Укртрансбезпеки в Одеській області жодних доказів на підтвердження того факту, що підприємство позивача не являється перевізником в розумінні положень Закону України «Про автомобільний транспорт», а є лише власником транспортного засобу.
Крім того позивачем не будо надано доказів, що підтверджує факт оформлення тимчасового реєстраційного талону (технічного паспорту) на іншу особу на право користування вказаним автомобілем, а отже позивачем, на думку відповідача, не доведено фактичного знаходження переданого автомобіля у користуванні іншої особи.
Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача до судового засідання не з'явилась, про дату, час та місце розгляду справи товариство з обмеженою відповідальністю «Транспортна компанія Бласко» повідомлялось належним чином та своєчасно. Підприємство надало до суду письмові пояснення (а.с.97-102), в яких позовні вимоги позивача підтримало у повному обсязі та зазначило, що на час здійснення відповідачем рейдової перевірки, транспортний засіб марки «RENAULT» державний номер НОМЕР_1 згідно договору оренди №1-03/08-2017 від 03.08.2017 року та акту приймання-передачі транспортних засобів №5 від 06.12.2017 року використовувався ТОВ «Транспортна компанія Бласко» у власній господарській діяльності з перевезення вантажів, а отже у управління Укртрансбезпеки в Одеській області були відсутні законодавчі підстави для притягнення до адміністративної відповідальності за перевезення вантажу без оформлення відповідних документів ТОВ «Ренфін».
Згідно із ч. 9 ст. 205 КАС України, якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але всі учасники справи не з'явилися у судове засідання, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.
Враховуючи наведене положення Кодексу адміністративного судочинства України, у зв'язку із неприбуттям у судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про дату, час і місце судового розгляду, надання сторонами заяв по суті справи та письмових доказів на їх обґрунтування, а також за відсутності потреби заслухати свідка чи експерта, суд ухвалив рішення про розгляд справи в порядку письмового провадження за наявними у справі письмовими доказами.
Судом у справі встановлено наступне.
Транспортний засіб марки RENAULT модель MAGNUM (реєстраційний НОМЕР_1), належить на праві власності товариству з обмеженою відповідальністю «Ренфін», що підтверджується свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу серії СХК 097194 (а.с. 124).
25.05.2018 року начальником управління Укртранзбезпеки в Одеській області було затверджено щотижневий графік проведення рейдових перевірок у період з 28.05.2018 року по 03.06.2018 року на маршрутах руху, в тому числі на автомобільній дорозі М-05 «Київ-Одеса» (км 450+500 м) (а.с. 45).
Також 25.05.2018 року начальником управління Укртранзбезпеки в Одеській області було видано направлення на рейдову перевірки №026269 (а.с. 46), яким уповноважено посадових осіб відповідача Кирилюка Ю.Г. та Тараненко В.В. здійснювати перевірку транспортних засобів на предмет додержання вимог Закону України «Про автомобільний транспорт» та постанови Кабінету Міністрів України №879 від 27.06.2007 року.
30.05.2018 року працівниками управління Укртрансбезпеки в Одеській області на пункті габаритно-вагового контролю, розташованого на автомобільній дорозі М-05 «Київ-Одеса» (км 450+500 м) було здійснено рейдову перевірку транспортного засобу марки RENAULT модель MAGNUM (реєстраційний номер НОМЕР_1).
За результатами здійснення перевірки відповідачем було встановлено, що транспортний засіб марки RENAULT (реєстраційний номер НОМЕР_1) здійснював пересування в порушення вимог ст. 60 частини 1 абзацу 3 Закону України «Про автомобільний транспорт» без оформлення документів, передбачених ст. 48 цього ж Закону, а саме за відсутності дозволу, який дає право на рух автомобільними дорогами України, виданого компетентними уповноваженими органами, у разі перевищення вагових обмежень, про що було складено акт перевірки №047167 від 30.05.2018 року (а.с. 21).
Також судом встановлено, що 23.07.2018 року управлінням Укртрансбезпеки в Одеській області було винесено постанову №072222 від 23.07.2018 року про застосування до товариства з обмеженою відповідальністю «Ренфін» адміністративно-господарського штрафу у розмірі 1 700,00 грн. за порушення відповідачем частини 1 абзацу 3 ст. 60 ЗУ «Про автомобільний транспорт», а саме надання послуг з перевезень автомобільними дорогами вантажів без оформлення дозволу, який дає право на перевезення вантажів з перевищенням габаритних або вагових обмежень, або документу про внесення плати за проїзд великовагових або великогабаритних транспортних засобів, тобто документів, визначених статтею 48 цього Закону (а.с. 22).
Не погоджуючись із зазначеним рішенням відповідача та вважаючи його протиправним товариство з обмеженою відповідальністю «Ренфін» звернулось до суду з даним адміністративним позовом.
Заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, дослідивши письмові докази та оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні доказів, суд приходить до висновку, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.
Частиною 2 статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно ст.55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом, кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.
Спірні правовідносини, що виникли між сторонами, врегульовані Законом України «Про дорожній рух» від 30.06.1993 року № 3353-XII (далі - Закон №3353-XII), Законом України «Про автомобільні дороги» від 08.09.2005 року №2862-IV (далі - Закон № 2862-IV), Законом України «Про автомобільний транспорт» від 05.04.2001 року №2344-III (далі - Закон №2344-III), Єдиними правилами ремонту і утримання автомобільних доріг, вулиць, залізничних переїздів, правил користування ними та охорони, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 30 березня 1994 року №198 (далі - Постанова №198), Правилами проїзду великогабаритних та великовагових транспортних засобів автомобільними дорогами, вулицями та залізничними переїздами, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 18 січня 2001 року №30 (далі - Правила №30), Порядком здійснення державного контролю на автомобільному транспорті, затвердженому Постановою Кабінету Міністрів України №1567 від 08.11.2006 року (далі Порядок №1567), Правилами дорожнього руху, затвердженими постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 року № 1306 (далі - Правила №1306).
Відповідно до пункту 1 Положення про Державну службу України з безпеки на транспорті, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №103 від 11.02.2015 року (далі - Положення №103) Державна служба України з безпеки на транспорті (Укртрансбезпека) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра інфраструктури і який реалізує державну політику з питань безпеки на наземному транспорті та у сфері безпеки на морському та річковому транспорті (крім сфери безпеки мореплавства суден флоту рибного господарства).
Згідно з п. 8 Положення №103 Укртрансбезпека здійснює свої повноваження безпосередньо через утворені в установленому порядку територіальні органи та Держспецтрансслужбу.
Відповідно до пп.1 п.4 Положення №103 основними завданнями Укртрансбезпеки є: реалізація державної політики з питань безпеки на автомобільному транспорті загального користування, міському електричному, залізничному транспорті та у сфері безпеки на морському та річковому транспорті.
Укртрансбезпека відповідно до покладених на неї завдань: здійснює габаритно-ваговий контроль транспортних засобів на автомобільних дорогах загального користування; здійснює нарахування плати за проїзд автомобільними дорогами транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні, під час здійснення габаритно-вагового контролю (підпункти 15, 27 пункту 5 Положення).
Відтак, саме на Укртрансбезпеку покладені повноваження щодо реалізації державної політики з питань безпеки на автомобільному транспорті загального користування.
Згідно з вимогами ч.2 ст.29 Закону №3353-XII з метою збереження автомобільних доріг, вулиць та залізничних переїздів участь у дорожньому русі транспортних засобів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні, допускається в порядку встановленому центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері транспорту, за плату, що встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Відповідно до вимог ст.33 Закону №2862-IV рух транспортних засобів, навантаження на вісь, загальна маса або габарити яких перевищують норми, встановлені державними стандартами та нормативно-правовими актами, дозволяється за погодженнями з відповідними органами у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.
Постановою Кабінету Міністрів України від 18.01.2001 року №30 затверджено Правила проїзду великогабаритних та великовагових транспортних засобів автомобільними дорогами, вулицями та залізничними переїздами (надалі - Правила №30), які встановлюють єдині вимоги до проїзду великогабаритних та великовагових транспортних засобів з вантажем або без нього автомобільними дорогами, вулицями та залізничними переїздами.
Пунктом 3 Правил №30 визначено, що транспортний засіб чи автопоїзд з вантажем або без вантажу вважається великоваговим, якщо максимальна маса або осьова маса перевищує хоча б один з параметрів, зазначених у пункті 22.5 Правил дорожнього руху.
Відповідно до пункту 22.5 Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 року №1306, за спеціальними правилами здійснюється дорожнє перевезення небезпечних вантажів, рух транспортних засобів та їх составів у разі, коли хоч один з їх габаритів перевищує за шириною 2,6 м, за висотою від поверхні дороги - 4 м (для контейнеровозів на встановлених Укравтодором і Національною поліцією маршрутах - 4,35 м), за довжиною - 22 м (для маршрутних транспортних засобів - 25 м), фактичну масу понад 40 т (для контейнеровозів - понад 44 т, на встановлених Укравтодором і Національною поліцією для них маршрутах - до 46 т), навантаження на одиночну вісь - 11 т (для автобусів, тролейбусів - 11,5 т), здвоєні осі - 16 т, строєні - 22 т (для контейнеровозів навантаження на одиночну вісь - 11 т, здвоєні осі - 18 т, строєні - 24 т) або якщо вантаж виступає за задній габарит транспортного засобу більш як на 2 м.
Рух транспортних засобів та їх составів з навантаженням на одиночну вісь понад 11 т, здвоєні осі - понад 16 т, строєні осі - понад 22 т або фактичною масою понад 40 т (для контейнеровозів - навантаження на одиночну вісь - понад 11 т, здвоєні осі - понад 18 т, строєні осі - понад 24 т або фактичною масою понад 44 т, а на встановлених Укравтодором і Національною поліцією для них маршрутах - понад 46 т) у разі перевезення подільних вантажів автомобільними дорогами забороняється.
Відповідно до ч. 4 ст. 48 Закону України «Про автомобільний транспорт» у разі перевезення вантажів з перевищенням габаритних або вагових обмежень обов'язковим документом також є дозвіл, який дає право на рух автомобільними дорогами України, виданий компетентними уповноваженими органами, або документ про внесення плати за проїзд великовагових (великогабаритних) транспортних засобів, якщо перевищення вагових або габаритних обмежень над визначеними законодавством становить менше семи відсотків.
Вищезазначені положення узгоджуються з вимогами п. 16 Постанови №198, відповідно до якої перевезення небезпечних, великогабаритних і великовагових вантажів автомобільним транспортом по дорожніх об'єктах допускається за окремим дозволом в порядку і за плату, що визначені окремими актами законодавства.
Видача (відмова у видачі, переоформлення, видача дубліката, анулювання) дозволу здійснюється відповідно до Закону України "Про дозвільну систему у сфері господарської діяльності" через центри надання адміністративних послуг.
Дозвіл оформлюється уповноваженим підрозділом Національної поліції на підставі погоджувальних документів з власниками вулично-дорожньої мережі, залізничних переїздів, мостового господарства, служб міського електротранспорту, електромереж, електрифікації, електрозв'язку, в яких визначаються умови і режим проїзду зазначених транспортних засобів.
Пунктом 7 Правил №30 передбачено, що дозвіл видається на одноразовий проїзд великогабаритного та великовагового транспортного засобу. У разі здійснення постійних проїздів по одному маршруту тим самим транспортним засобом дозвіл може видаватися на кілька проїздів, але не більше ніж на три місяці.
Відповідно до пункту 21 Порядку №879 у разі виявлення факту перевищення хоча б одного вагового та/або габаритного нормативного параметра більш як на 2 відсотки подальший рух транспортного засобу забороняється до внесення плати за його проїзд автомобільними дорогами загального користування (далі - плата за проїзд). Плата за проїзд великовагового та/або великогабаритного транспортного засобу, що рухався без відповідного дозволу, здійснюється у подвійному розмірі за пройдену частину маршруту по території України.
Пунктом 28 Порядку №879 передбачено, що плата за проїзд автомобільними дорогами загального користування великовагового та/або великогабаритного транспортного засобу вноситься перевізником за затвердженими ставками виходячи з вагових та/або габаритних параметрів транспортного засобу, протяжності маршруту, кількості перевезень.
Згідно з абз.3 ч.1 ст.60 цього Закону за порушення законодавства про автомобільний транспорт до автомобільних перевізників застосовуються адміністративно-господарські штрафи за надання послуг з перевезень пасажирів та вантажів без оформлення документів, перелік яких визначений статтями 39 та 48 цього Закону, у розмірі ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
При цьому статтею 1 Закону № 2344-III визначено, що автомобільний перевізник - фізична або юридична особа, яка здійснює на комерційній основі чи за власний кошт перевезення пасажирів чи (та) вантажів транспортними засобами; вантажні перевезення - перевезення вантажів вантажними автомобілями; водій - це особа, яка керує транспортним засобом і має відповідне посвідчення встановленого зразка.
Автомобільним перевізником, що здійснює перевезення вантажів на договірних умовах, є суб'єкт господарювання, який відповідно до законодавства та одержаної ліцензії надає послугу згідно з договором про перевезення вантажу транспортним засобом, що використовують на законних підставах (ст. 33 Закону України "Про автомобільний транспорт").
Згідно п.п. 1.10, 2.1, 2.2 затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 року №1306 Правил дорожнього руху, власник транспортного засобу - це фізична або юридична особа, яка володіє майновими правами на транспортний засіб, що підтверджується відповідними документами.
Таким чином, системний аналіз вищезазначених правових норм свідчить про те, що законодавець не ототожнює поняття «власника транспортного засобу» та «автомобільного перевізника». При цьому обов'язок отримати дозвіл на участь у дорожньому русі транспортних засобів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні, а також внести плату за проїзд такого великовагового та/або великогабаритного транспортного засобу автомобільними дорогами загального користування покладається саме на перевізника, а не на власника транспортних засобів за умови, якщо він не використовує транспортний засіб, а лише володіє майновим правом на нього, у відповідності до ст.1 Правил дорожнього руху України.
Аналогічну правову позицію висловлено Вищим адміністративним судом України в ухвалі від 16.04.2015 року у справі № 822/2163/13-а.
Судом встановлено, що 03.09.2018 року між товариством з обмеженою відповідальністю «Ренфін» (як орендодавцем) та товариством з обмеженою відповідальністю «Транспортна компанія Бласко» (як орендарем) було укладено договір оренди транспортних засобів №1-03/08-2017 від 03.08.2017 року (а.с. 13-15).
Відповідно до п. 1.1 даного Договору орендодавець передає, а орендар приймає в тимчасове платне користування транспортні засоби, зазначені в Додатку до цього договору.
Договір між сторонами укладено строком з 03.08.2017 року по 31.12.2018 року (п. 2.1 Договору).
Згідно п.4.1 Договору передача транспортних засобів здійснюється за атом приймання-передачі, який підписується орендарем та орендодавцем протягом трьох днів з моменту підписання цього договору.
Судом встановлено, що 06.12.2017 року на виконання вищезазначеного договору між позивачем та товариством з обмеженою відповідальністю «Транспортна компанія Бласко» було підписано акт приймання-передачі транспортних засобів №5 від 06.12.2017 року до договору оренди №1-03/08-2017 від 03.08.2017 року, відповідно до якого товариство з обмеженою відповідальністю «Ренфін» передано у користування ТОВ «ТК Бласко» транспортний засіб марки «RENAULT» реєстраційний номер НОМЕР_1 (а.с. 16).
Представником позивача у судовому засіданні 05.03.2019 року також було зазначено, що зазначена в акті проведення перевірки №047167 дата 30.05.2018 року не відповідає даті фактичного проведення рейдової перевірки транспортного засобу, якою є 31.05.2018 року.
Використання транспортного засобу марки «RENAULT» (реєстраційний номер НОМЕР_1) саме 31.05.2018 року у господарський діяльності товариства з обмеженою відповідальністю «Транспортна компанія Бласко» було підтверджено наданими до суду договором-заявкою №30/05 від 30.05.2018 року (а.с. 19), міжнародною товарно-транспортною накладною (CMR) №7140 від 31.05.2018 року (а.с. 17), актом здачі-приймання робіт (наданих послуг) №СФ-0000640 від 01.06.2018 року (а.с. 18), витратним ордером №200000004436747 від 31.05.2018 року (а.с.20) та письмовими поясненнями третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, з яких вбачається, що товариство з обмеженою відповідальністю «Транспортна компанія Бласко» 31.05.2018 року надавались транспортні послуги з перевезення вантажів на автомобілі «RENAULT» р/н НОМЕР_1 на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Аверс Транс».
Суд з приводу зазначених обставин зазначає наступне. Представниками відповідача під час розгляду адміністративної справи №420/5138/18 не було надано до суду жодного доказу на підтвердження того, що позивач на момент здійснення рейдової перевірки 30.05.2018 року перебував в статусі перевізника та здійснював перевезення вантажу.
При цьому суд не приймає до уваги посилання представника відповідача, як необґрунтоване, щодо свідомого неподання позивачем 23.07.2018 року під час розгляду справи про порушення законодавства про автомобільний транспорт документів на підтвердження передачі транспортного засобу - автомобілю «RENAULT» р/н НОМЕР_1 в оренду товариству з обмеженою відповідальністю «Транспортна компанія Бласко», оскільки відповідачем не було надано до суду доказів вручення товариству з обмеженою відповідальністю «Ренфін» повідомлення контролюючого органу про дату розгляду справи про порушення законодавства про автомобільний транспорт, де позивач міг би мати таку можливість.
Посилання з цього приводу представника управління Укртрансбезпеки в Одеській області на можливість розгляду справи про порушення на автомобільному транспорті за відсутності представника ТОВ «Ренфин» з огляду на положення п.п. 25-27 Порядку здійснення державного контролю на автомобільному транспорті, затвердженому Постановою Кабінету Міністрів України №1567 від 08.11.2006 року, не звільняє, на думку суду, контролюючий орган від обов'язку повідомити уповноважену особу суб'єкта господарювання про час і місце розгляду справи під розписку чи рекомендованим листом із повідомленням відповідно до п. 26 зазначеного порядку №1567.
При цьому надана відповідачем до суду ксерокопія згрупованих поштових відправлень про таке повідомлення позивача може свідчити лише про направлення управлінням Укртрансбезпеки в Одеській області повідомлення про розгляд справи на адресу позивача, однак не свідчить про отримання його останнім.
Крім того, судом встановлено, що у системі інтернет-ресурсу «Відстеження пересилання поштових відправлень» за номером поштового відправлення №65014071918, наданого управлінням Укртрансбезпеки в Одеській області до суду в якості доказу направлення позивачу запрошення на розгляд справи, відсутні відомості щодо реєстрації зазначеного відправлення.
Щодо посилання відповідача на ненадання позивачем до суду тимчасового реєстраційного талону (технічного паспорту), оформленого на іншу особу, який надає цїй особі право на користування вказаним автомобілем, суд зазначає наступне.
Так відповідно до пункту 16 постанови Кабінету Міністрів України «Про затвердження Порядку державної реєстрації (перереєстрації), зняття з обліку автомобілів, автобусів, а також самохідних машин, сконструйованих на шасі автомобілів, мотоциклів усіх типів, марок і моделей, причепів, напівпричепів, мотоколясок, інших прирівняних до них транспортних засобів та мопедів» від 7 вересня 1998 року №1388, за бажанням власника транспортного засобу - фізичної особи надати право керування таким засобом іншій фізичній особі чи за бажанням фізичної або юридичної особи, якій власник транспортного засобу передав у встановленому порядку право користування і (або) розпорядження транспортними засобами, сервісний центр МВС видає за зверненням такого власника тимчасовий реєстраційний талон на строк, зазначений у його заяві, або документах, які підтверджують право користування і (або) розпорядження транспортним засобом.
При цьому відповідно до пункту п. 2.2 розділу 2 Правил дорожнього руху власник транспортного засобу, а також особа, яка використовує такий транспортний засіб на законних підставах, можуть передавати керування транспортним засобом іншій особі, що має при собі посвідчення водія на право керування транспортним засобом відповідної категорії. Власник транспортного засобу може передавати такий засіб у користування іншій особі, що має посвідчення водія на право керування транспортним засобом відповідної категорії, передавши їй реєстраційний документ на цей транспортний засіб.
На підставі вищезазначених норм суд вважає, що тимчасовий реєстраційний талон може бути оформлений за бажанням однієї із сторін договору оренди транспортного засобу, однак не є обов'язковим документом, який повинен мати водій при керуванні транспортним засобом.
При цьому суд зазначає, що відповідно до статті 48 Закону України «Про автомобільний транспорт» документами для здійснення внутрішніх перевезень вантажів є: для автомобільного перевізника - документ, що засвідчує використання транспортного засобу на законних підставах, інші документи, передбачені законодавством; для водія - посвідчення водія відповідної категорії, реєстраційні документи на транспортний засіб, товарно-транспортна накладна або інший визначений законодавством документ на вантаж, інші документи, передбачені законодавством.
Згідно з розділом 1 Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 14.10.1997 року №363, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 20.02.1998 року за №128/2568, товарно-транспортна накладна - це єдиний для всіх учасників транспортного процесу юридичний документ, що призначений для списання товарно-матеріальних цінностей, обліку на шляху їх переміщення, оприбуткування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку, а також для розрахунків за перевезення вантажу та обліку виконаної роботи; перевізник - фізична або юридична особа - суб'єкт господарювання, що надає послуги з перевезень вантажів чи здійснює за власний кошт перевезення вантажів автомобільними транспортними засобами; транспортна послуга - перевезення вантажів та комплекс допоміжних операцій, що пов'язані з доставкою вантажів автомобільним транспортом.
Постановою Кабінету Міністрів України від 25 лютого 2009 року №207 було затверджено Перелік документів, необхідних для здійснення перевезення вантажу автомобільним транспортом у внутрішньому сполученні для водія юридичної особи або фізичної особи-підприємця, що здійснює вантажні перевезення на договірних умовах. Пунктом 1 вказаного Переліку, вбачається що для водія юридичної особи або фізичної особи - підприємця, що здійснює вантажні перевезення на договірних умовах, необхідно мати в тому числі товарно-транспортну накладну.
Як вбачається зі змісту міжнародної товарно-транспортної накладної (CMR) №7140 від 31.05.2018 року наданої позивачем до суду, вантажовідправником товару є Golf Polymers Distribution Compane FZCO, а перевізником значиться товариство з обмеженою відповідальністю «Транспортна компанія Бласко». При цьому перевезення здійснювалось водієм ОСОБА_3 на транспортному засобі марки «RENAULT» реєстраційний номер НОМЕР_1. Зазначених обставин також не було спростовано представниками відповідача.
При цьому як було зазначено товариством з обмеженою відповідальністю «Транспортна компанія Бласко» у наданих до суду письмових поясненнях, під час здійснення рейдової перевірки вищезазначена товарно-транспортна накладна надавалась посадовим особам управління Укртрансбезпеки в Одеській області для огляду водієм ОСОБА_3, та посадовими особами відповідача було знято копію такої накладної. Інших документів, які б могли підтвердити статус перевізника, відповідачем у водія не запитувалось. Зазначені обставини відповідачем також не спростовані.
З огляду на вищезазначене, враховуючи те, що на момент проведення відповідачем рейдової перевірки товариство з обмеженою відповідальністю «Ренфін» у спірних правовідносинах не виступало автомобільним перевізником у розумінні Закону України "Про автомобільний транспорт", суд доходить висновку про необґрунтованість винесеної управлінням Укртрансбезпеки в Одеській області спірної постанови про застосування до позивача адміністративно-господарського штрафу №072222 від 23.07.2018 року, а тому про її протиправність та необхідність скасування.
При цьому суд зазначає, що сам по собі факт перебування у власності позивача транспортного засобу, яким здійснювалось перевезення вантажу з перевищенням вагових обмежень, не є правовою підставою для застосування до ТОВ «Ренфін» адміністративно-господарської санкції.
Не змінює зазначеного висновку суду і наявність розбіжностей в датах проведення перевірки, зазначена в акті №047167 від 30.05.2018 року, та датах, зазначених у документах з надання транспортних послуг з перевезення вантажів на автомобілі «RENAULT» р/н НОМЕР_1 товариством з обмеженою відповідальністю «Транспортна компанія Бласко» на користь товариства з обмеженою відповідальністю «АверсТранс» (31.05.2018 року), оскільки використання транспортного засобу марки «RENAULT» (р/н НОМЕР_1) у господарський діяльності із здійснення перевезень саме товариства з обмеженою відповідальністю «Транспортна компанія Бласко» відбувалось в межах строку дії договору оренди транспортних засобів №1-03/08-2017 від 03.08.2017 року цього підприємства з позивачем та після приймання ТОВ «ТК Бласко» цього транспортного засобу від ТОВ «Ренфін» 06.12.2017 року.
Відповідно до вимог ч.1 ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Відповідно до ч. 2 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Відповідно до ч.1 ст.77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.
Згідно з ч.2 ст.77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Щодо розподілу судових витрат, суд зазначає наступне.
Частиною 1 ст.139 КАС України визначено, що при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Позивачем до позовної заяви додана квитанція №0.0.1149046667 від 02.10.2018 року про сплату судового збору за подання адміністративного позову у загальній сумі 1 762,00 грн.
Враховуючи наявність підстав для задоволення позовної заяви товариства з обмеженою відповідальністю «Ренфін» у повному обсязі, суд вважає за необхідне стягнути на користь позивача суму сплаченого ним судового збору з управління Укртрансбезпеки в Одеській області за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, який є відповідачем у справі.
Згідно зі ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.
Керуючись вимогами ст.ст. 2, 6-11, 77, 180, 192-194, 205, 241-246, 251, 255, 295 КАС України, суд, -
Адміністративний позов товариства з обмеженою відповідальністю «Ренфін» (67663, Одеська область, Біляївський район, с. Усатове, вул. Енергетиків, 11) до управління Укртрансбезпеки в Одеській області (65014, м. Одеса, вул. Успенська, 4), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - товариство з обмеженою відповідальністю «Транспортна компанія Бласко» (67663, Одеська область, Біляївський район, с. Усатове, вул. Енергетиків, 11) про визнання протиправною та скасування постанови - задовольнити.
Визнати протиправною та скасувати постанову управління Укртрансбезпеки в Одеській області про застосування адміністративно-господарського штрафу №072222 від 23.07.2018 року.
Стягнути з управління Укртрансбезпеки в Одеській області за рахунок його бюджетних асигнувань на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Ренфін" суму сплаченого позивачем судового збору за подання адміністративного позову у розмірі 1762, 00 грн.
Рішення суду може бути оскаржене до П'ятого апеляційного адміністративного суду в порядку та строки, встановлені статтями 293, 295 та пп. 15.5 п.15 ч.1 розділу VII «Перехідні положення» КАС України.
Рішення суду набирає законної сили в порядку та строки, встановлені ст.255 КАС України.
Суддя О.В. Білостоцький
.