Харківський окружний адміністративний суд 61022, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710
Рішення
Харків
"03" квітня 2019 р. № 520/1039/19
Харківський окружний адміністративний суд у складі
Головуючого судді Спірідонов М.О.
за участю секретаря судового засідання Мадевська Е.Д.
представника позивача - Борисова Е.Д.,
представника відповідача - Фалько О.Г.,
представника відповідача - Третьякова О.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження в приміщенні Харківського окружного адміністративного суду адміністративну справу за позовом
Державнної установи "Інститут тваринництва Національної академії аграрних наук України"(61026, м. Харків, вул. Тваринників, 1-А)
до Північно-східного офісу Держаудитслужби (61022, м. Харків, площа Свободи, Держпром, буд. 5, 4 під, 10 пов.)
про скасування вимоги ,
Позивач, Державна установи "Інститут тваринництва Національної академії аграрних наук України", звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом в якому просить суд:
1. Скасувати вимогу про усунення порушень №20-07-25/6091 від 27.09.2018 року щодо усунення порушень законодавства, винесену відносно Інституту тваринництва Національної академії аграрних наук України.
2. Стягнути на користь Інституту тваринництва Національної академії аграрних наук України.
В обґрунтування позову зазначено, що вимога про усунення порушень №20-07-25/6091 від 27.09.2018 року є незаконною та такою, що винесена з порушенням норм чинного законодавства України, а тому підлягає скасуванню.
Представник позивача в судове засідання з'явився, позовні вимоги підтримав та просив суд їх задовольнити в повному обсязі.
Представники відповідача в судове засідання з'явилися, щодо задоволення позовних вимог заперечували в повному обсязі зазначивши, що вимога про усунення порушень №20-07-25/6091 від 27.09.2018 року є законною та такою, що винесена в межах чинного законодавства України, а тому не підлягає скасуванню.
Суд, вислухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи, проаналізувавши докази у їх сукупності, вивчивши норми матеріального та процесуального права, якими врегульовані спірні правовідносини вважає, що позов не підлягає задоволенню з наступних підстав та мотивів.
Судом встановлено, що відповідно до п. 1.2.5.3 Плану проведення заходів державного фінансового контролю Північно-східного офісу Держаудитслужби на III квартал 2018 року та на підставі направлення від 04.09.2018 № 686, виданого в. о. начальника Північно-східного офісу Держаудитслужби, головним державним аудитором Фалько О.Г. проведено ревізію окремих питань фінансово-господарської діяльності Інституту тваринництва Національної академії аграрних наук України (далі по тексту -Інститут) за період з 01.01.2015 по 30.06.2018 року.
За результатами якої складений 13.09.2018р. за № 07-10/17 акт ревізії окремих питань фінансово-господарської діяльності Інституту тваринництва Національної академії аграрних наук України за період з 01.01.2015 по 30.06.2018 року (далі по тексту - акт ревізії).
Висновками, викладеними фахівцем Північно-східного офісу Держаудитслужби у акті ревізії від 13.09.2018 № 07-10/17, визначено порушення Інститутом тваринництва Національної академії аграрних наук України одного з основних принципів бюджетного законодавства України, обумовленого ч.8 ст. 7 Бюджетного Кодексу України від 08.07.2010 № 2456-VI, а саме: „бюджетні кошти використовуються тільки на цілі, визначені бюджетними призначеннями та бюджетними асигнуваннями", які в свою чергу, визначені для IT НААН державною бюджетною програмою за КПКВК 6591060 „Фундаментальні дослідження, прикладні наукові і науково-технічні розробки, виконання робіт за державними цільовими програмами і державним замовленням у сфері агропромислового комплексу, підготовка наукових кадрів, фінансова підтримка технічного забезпечення наукових установ, розвитку наукової інфраструктури та об'єктів, що становлять національне надбання" на 2015-2018 роки.
При цьому, вищезазначеним актом ревізії встановлено незаконне використання IT НААН асигнувань вказаної бюджетної програми на загальну суму 319723,72грн на виплату заробітної плати працівникам установи за час їх перебування у відрядженнях з метою виконання зобов'язань за господарськими договорами, укладеними з іншими споживачами на комерційній основі на надання платних послуг (факти, які зафіксовано наказами /директора IT НААН), що не передбачено вищевказаною бюджетною програмою.
На підставі п. 7 ч. 1 ст. 10 Закону України «Про основні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні» від 26.01.1993№ 2939 ХІІ (із змінами) директору ІТ НААН направлено вимогу щодо усунення виявлених порушень від 27.09.2018 № 20-07-25/6091 з строком зворотного інформування про усунення порушень в строк до 26.10.2018 року.
Вислухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позов не підлягає задоволенню.
Судом встановлено, що у ревізуємому періоді позивачем виконувались наукові дослідження та розробки в галузі тваринництва за темами, затвердженими Президією НААН, фінансування яких здійснювалось за рахунок коштів державного бюджету за бюджетною програмою КПКВК 6591060 „Фундаментальні дослідження, прикладні наукові і науково-технічні розробки, виконання робіт за державними цільовими програмами і державним замовленням у сфері агропромислового комплексу, підготовка наукових кадрів, фінансова підтримка технічного забезпечення наукових установ, розвитку наукової інфраструктури та об'єктів, що становлять національне надбання".
Паспортами бюджетної програми КПКВК 6591060 „Фундаментальні дослідження, прикладні наукові і науково-технічні розробки, виконання робіт за державними цільовими програмами і державним замовленням у сфері агропромислового комплексу, підготовка наукових кадрів, фінансова підтримка технічного забезпечення наукових установ, розвитку наукової інфраструктури та об'єктів, що становлять національне надбання" на 2015-2018 роки передбачено видатки виконавців бюджетної програми виключно на проведення наукових досліджень та розробок, затверджених головним розпорядником бюджетних коштів, тобто НААН.
Умовами договорів, укладених IT НААН з Академією передбачено, що кошти, виділені на виконання робіт з державного бюджету, є цільовими асигнуваннями і не можуть бути використані виконавцем з будь-якою іншою метою.
Також судом встановлено, що позивачвем поряд з проведенням наукових досліджень та розробок за темами, затвердженими НААН, здійснював надання платних послуг за господарськими договорами, укладеними з суб'єктами господарювання, доходи від яких зараховувалися на спеціальний рахунок бюджету установи.
Крім цього судом встановлено, що при дослідженні питання достовірності та обґрунтованості статей витрат на виконання наукових робіт та розробок, затверджених НААН за період з 01.01.2015 по 30.06.2018 науковим працівникам позивача за час їх перебування у відрядженнях з метою виконання зобов'язань за господарськими договорами, укладеними на комерційній основі на надання послуг, здійснювалась виплата заробітної плати за рахунок коштів загального фонду державного бюджету.
Суд зазначає, що факт здійснення комерційної діяльності, тобто виконання фахівцями інституту робіт за господарськими договорами, час виконання яких оплачено за рахунок коштів загального фонду державного бюджету, зафіксовано наказами директора IT НААН, інформація щодо яких викладена у додатку №6 до акта ревізії.
Відповідно до п. 4 ст. 13 Бюджетного Кодексу України, власні надходження бюджетних установ використовуються в першу чергу на покриття витрат, пов'язаних з організацією та наданням послуг, що надаються бюджетними установами згідно з їх основною діяльністю.
Відповідно до п. 23 Порядку № 228 „При цьому, розпорядник бюджетних коштів здійснює коригування обсягів узятих бюджетних зобов'язань за загальним фондом кошторису для проведення видатків з цих зобов'язань із спеціального фонду кошторису відповідно до бюджетного законодавства"
Згідно з п. 3.1. Положення про надання платних послуг (робіт) Інститутом тваринництва ПЛАН, затверджене директором установи 01.01.2012 року Іоновим І.А. (далі - Положення від 01.01.2012), розмір плати за той чи інший вид послуги (роботи), наданих Інститутом НААН, встановлюється на підставі ціни, базою для визначення якої є розрахунок витрат, пов'язаних з наданням даної послуги (роботи) - калькуляція.
За умовою п. 3.2. Положення від 01.01.2012 року, до складу витрат, пов'язаних з наданням платної послуги (роботи), належать: витрати на оплату праці працівникам, які надають послуги (роботи), та нарахування на заробітну плату (єдиний внесок на загальнообов'язкове соціальне страхування), винагороду автору та власнику об'єкта інтелектуальної власності в разі використання таких об'єктів, матеріальні витрати, комунальні витрати, витрати з оновлення основних засобів, службові відрядження, накладні та інші витрати.
Вказані статті витрат з надання послуг (робіт), визначаються відповідно до Постанови КМУ № 1084 від 25.08.2004 (втратила чинність 01.04.2018) „Про затвердження Порядку формування і виконання замовлення на проведення фундаментальних наукових досліджень, прикладних наукових досліджень та виконання науково-технічних (експериментальних) розробок за рахунок коштів державного бюджету", Постанови КМУ № 830 від 20.07.1996 (дію відновлено) „Про затвердження Типового положення з планування, обліку і калькулювання собівартості науково-дослідних та дослідно-конструкторських робіт» та спільного Наказу Міністерства економіки та з питань європейської інтеграції України та Міністерства фінансів України № 218/446 від 25.09.2001 „Про затвердження Методики визначення економічної ефективності витрат на наукові дослідження і розробки та їх впровадження у виробництво".
Аналізуючи вище зазначені положення у сукупності суд приходить до висновку, що ними чітко визначено, що оплата праці фахівців наукової установи та інших витрат виконавця при наданні ними платних послуг включається до калькуляції вартості даних послуг, за якою замовник розраховується з виконавцем. Тобто, виходячи з викладеного, всі витрати виконавця, пов'язані з наданням платної послуги (роботи), відшкодовуються замовником.
Щодо посилання позивача на ту обставину, що за вказаний період, усі працівники Інституту тваринництва НААН працювали відповідно до умов трудового договору за основним місцем роботи з розміром оплати праці, який затверджений штатним розписом за загальним фондом бюджету і гарантується чинним Законодавством і Конституцією України, а саме, статтею 43, згідно з якою « ...Кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від зазначеної Законом. Право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається Законом.»
Також Законом України «Про наукову і науково-технічну діяльність» ст.ЗЗ визначено, що за штатним науковим працівником наукової установи, який виконує наукову роботу за договорами під час відрядження, зберігається заробітна плата, встановлена за основним місцем роботи (згідно з трудовим договором), тобто з визначеними умовами працевлаштування та у терміни, визначені для виплати заробітної плати.
Та що за вказаний період, Інститутом тваринництва НААН, виплати за статтею «оплата праці» за рахунок спеціального фонду в умовах недостатнього фінансування загального фонду бюджету, здійснювалися з метою дотримання встановлених державою гарантій з оплати праці, таких як мінімальний рівень заробітної плати, виплата розрахункових та компенсацій при звільненні, матеріальної допомоги та інші виплати у випадках визначених чинним законодавством.
То вказане посилання позивача суд вважає необґрунтованим, оскільки відповідно до п. 4 ст. 13 Бюджетного Кодексу України та п. 23 Порядку складання, розгляду, затвердження та основних вимог до виконання кошторисів бюджетних установ, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2002 № 228, IT HAAH при отриманні надходжень від замовника (плати за надані послуги, за господарськими договорами) повинен був відшкодовувати в загальний фонд бюджету витрати на оплату праці фахівцям інституту за період виконання ними платних послуг, шляхом коригування кошторису загального та спеціального фондів бюджету установи.
Виходячи з викладеного,, при дотриманні вищевказаних вимог Бюджетного Кодексу України та Порядку № 228, оплата праці фахівців IT HAAH за період виконання ними платних послуг, відповідала б затвердженим кошторисами та штатними розписами сумам та виплачувалася б за рахунок надходжень спеціального фонду бюджету, тобто інтереси працівників установи щодо оплати праці дотримувалися б у повному обсязі.
Щодо посилання позивача на ту обставину, що у 2016 році проводилась планова ревізія фінансово-господарської діяльності Інституту, періодом перевірки якої охоплено 2015 рік. При ньому, незаконного покриття витрат спеціального фонду Інституту тваринництва коштами загального фонду бюджету не встановлено, то зазначене посилання суд також вважає необґрунтованим, оскільки п. 2 Методичних рекомендацій щодо здійснення інспектування органами Держаудитслужби, які розроблено відповідно до Закону України «Про основні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні» та Порядку проведення інспектування Державною аудиторською службою, її міжрегіональними територіальними органами, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20 квітня 2006 р. № 550, з метою забезпечення єдиних підходів до проведення ревізії і оформлення її результатів, визначено, що при проведенні ревізії може застосовуватися суцільний або вибірковий спосіб перевірки питань програми ревізії.
При проведенні планової ревізії фінансово-господарської діяльності Інституту тваринництва у 2016 році, робочим планом ревізії, підписаним начальником відділу інспектування в агропромисловому комплексі та сфері використання природних ресурсів Держфінінспекції в Харківській області; було визначено вибірковий спосіб перевірки питання використання установою коштів загального та спеціального фонду, внаслідок чого дане питання не було охоплено в ході ревізії в повному обсязі
Щодо посилання позивача на безпідставність та необґрунтованість вимоги від 27.09.2018 року № 20-07-25/6091 яка містить опис збитків, які були виявлені в ході ревізії IT HAAH та нараховані па підставі опрацьованих первинних документів які вивчались під час контрольного заходу то вказане посилання суд вважає безпідставними, оскільки відповідно до п. 1 ч. 1 ст.8, п.7 ст. 10, ч.2 ст. 15 Закону України «Про основні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні» від 26.01.1993 №2939-ХІІ, п. 46 Порядку № 550 визначено, що вимога контролюючого органу про усунення виявлених порушень законодавства повинна бути здійснена у письмовому вигляді у довільній формі та є обов'язковою до виконання.
Аналізуючи вище викладене суд приходить до висновку, що вище зазначенми положеннями не передбачено обов'язку контролюючого органу обрання способу усунення порушень, вибір способу усунення порушення чинним законодавством покладено на посадових осіб IT HAAH, а не на Північно-східний офіс Держаудитслужби.
Щодо посилання позивача на висновки експертного економічного дослідження № 22718 від 28.11.2018 року, проведеного ХНДІСЕ імені засл.проф. М.С. Бокаріуса то з зазначеними висновки суд не погоджується, оскільки він базуються на твердженні фахівця позивача: „За рахунок коштів спеціального фонду повинна виплачуватись додаткова заробітна плата виконавцям послуг" (стор.13 Висновку експертного економічного дослідження №22718 від 28.11.2018 Харківського науково-дослідного інституту судових експертиз ім. Засл. Проф. М.С. Бокаріуса
Зазначене твердження є таким, що не відповідає законодавчим актам України, так як у даному випадку здійснюється подвоєння оплати праці фахівця IT HAAH при виконанні робіт (наданні послуг) замовникам за господарськими договорами, а саме: за рахунок загального фонду бюджету (відповідно штатного розпису) та як додаткова заробітна плата (винагорода) за рахунок спеціального фонду бюджету. При цьому, фахівцем IT HAAH виконуються комерційні види робіт (послуг) не передбачені бюджетною програмою.
Відповідно до ст. 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.
Також слід звернути увагу суду на те, що стаття 77 КАС України встановлює, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. Частина 5 цієї ж статті зазначає, що якщо учасник справи без поважних причин не надасть докази на пропозицію суду для підтвердження обставин, на які він посилається, суд вирішує справу на підставі наявних доказів.
Відповідно до ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справ!, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
У зв'язку із чим, звертаємо увагу суд на ч. 1 ст. 108 КАС України відповідно до якої, висновок експерта для суду не має заздалегідь встановленої сили і оцінюється судом разом із іншими доказами за правилами, встановленими статтею 90 цього Кодексу.
Враховуючи викладене суд приходить до висновку, що висновки відповідача про незаконне покриття витрат спеціального фонду IT НААН коштами загального фонду бюджету на загальну суму 319723,72 грн, чим порушено ст. 13 Бюджетного кодексу України від 08.07.2010 №2456-VI, п.п. 19, 49 Порядку складання, розгляду, затвердження та основних вимог до виконання кошторисів бюджетних установ, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2002 №228 (далі - Порядку№228) знайшли своє підтвердження під час розгляду справи, а отже і вимога про усунення порушень Північно-східного офісу Держаудитслужби України від 27.09.2018 року № 20-07-25/6091 винесена контролюючим органом на підставі, у порядку та у спосіб, що визначені законом, а тому є правомірною.
Керуючись ст.ст.246, 250, 255, 295 КАС України, суд -
В задоволенні адміністративного позову Державнної установи "Інститут тваринництва Національної академії аграрних наук України"(61026, м. Харків, вул. Тваринників, 1-А) до Північно-східного офісу Держаудитслужби (61022, м. Харків, площа Свободи, Держпром, буд. 5, 4 під, 10 пов.) про скасування вимоги - відмовити.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не були вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення у повному обсязі виготовлено 05 квітня 2019 року.
Суддя Спірідонов М.О.