Справа № 2-49/10
16 лютого 2010 року смт.Любар
Любарський районний суд Житомирської області
в складі: головуючого-судді І.І.Замеги
при секретарі Л.І.Сорока
розглянувши у попередньому судовому засіданні у залі суду в смт.Любар цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу, -
Позивачка вказує на те, що 10 листопада 1984 року вона зареєструвала шлюб із ОСОБА_2. Шлюб було зареєстровано Гізівщинською сільською ради Любарського району Житомирської області. При реєстрації шлюбу їй було присвоєно його прізвище - ОСОБА_2. Дошлюбне її прізвище - Корнелюк.
В період спільного проживання у них народилося троє дітей, які на даний час є повнолітніми.
Причиною фактичного розпаду сім'ї і звернення до суду послужила поведінка відповідача, який вступив у фактичні шлюбні стосунки з іншою жінкою, з якою на даний час проживає. Таке проживання стало неприйнятним та нестерпним для неї і примирення між ними неможливе.
Враховуючи вищенаведене, позивачка просить суд винести рішення про розірвання її шлюбу із ОСОБА_2, зареєстрованого 10 листопада 1984 року, актовий запис №13.
Витрати, пов'язані з отриманням свідоцтва про розірвання шлюбу позивачка просить покласти на відповідача.
У судовому засіданні позивачка позовні вимоги підтримала в повному об'ємі.
Відповідач заявлені позовні вимоги визнав повністю.
Вислухавши пояснення сторін та дослідивши матеріали справи, суд приходить до слідуючого.
Як вбачається з свідоцтва про шлюб серії І-ТП №474170, 10 листопада 1984 року сторони зареєстрували шлюб, який було зареєстровано Гізівщинською сільською радою Любарського району Житомирської області, актовий запис №13.
В період спільного проживання у сторін народилася троє дітей, які згідно довідки №37 від 15.01.2010 року, виданої Гізівщинською сільською радою, на даний час є повнолітніми.
Причиною фактичного розпаду сім'ї і звернення до суду послужила поведінка відповідача, який залишив дружину та дітей, а сам створив сім'ю із іншою жінкою, з якою проживає і в даний час. Через це в сім'ї часто виникали непорозуміння та суперечки із взаємними образами, які призвели до виникнення стійкої обопільної неприязні, а тому подальше спільне проживання стало нестерпним.
Сторони на даний час разом не проживають, спільного господарства не ведуть і подружніх стосунків не підтримують.
Як вбачається з відповіді відділу РАЦС Любарського РУЮ, ОСОБА_2 житель ІНФОРМАЦІЯ_1 за розірванням шлюбу в порядку ст.106 СК України не звертався.
Оскільки примирення та поновлення подружніх відносин сторони не бажають, тому суд вважає, що за даних обставин збереження сім'ї ОСОБА_2 неможливе, а тому шлюб між ними необхідно розірвати. Витрати по оформленню розлучення в органах РАЦСу покласти на відповідача, так як він є винним в виникненні даного спору.
На підставі ст.ст.110, 112 Сімейного кодексу України, керуючись ст.ст.10, 60, 88, 130, 174 ч.4, 212, 213, 214, 215, 223, 294 ЦПК України, суд, -
Позов задовольнити.
Шлюб, зареєстрований 10 листопада 1984 року Гізівщинською сільською радою Любарського району Житомирської області, актовий запис №13 між ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_2, громадянином України та ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_3, громадянкою України - розірвати.
При оформленні реєстрації розірвання шлюбу в органах РАЦС стягнення державного мита в розмірі 17 грн. покласти на відповідача - ОСОБА_2, позивачку від сплати звільнити повністю.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до апеляційного суду Житомирської області через Любарський районний суд шляхом подачі в 10-денний строк з дня проголошення рішення заяви про апеляційне оскарження і поданням після цього протягом 20 днів апеляційної скарги, з подачею її копії до апеляційної інстанції або в порядку ч.4 ст.295 ЦПК України.
Суддя І.І.Замега