Справа № 22ц-1032/2010 Головуючий у І інстанції Садовський М. К.
Категорія 34 Доповідач Барков В. М.
22 лютого 2010 року м. Донецьк
Апеляційний суд Донецької області в складі:
головуючого судді Маширо О. П.,
суддів Баркова В. М.,
Резникової Л. В.,
при секретарі Хачатрян А. С.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Донецьку апеляційну скаргу ОСОБА_2 та ОСОБА_3 на рішення Докучаєвського міського суду Донецької області від 16 листопада 2009 року у справі за позовом прокурора м. Докучаєвська та ОСОБА_4 до ОСОБА_2 та ОСОБА_3 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди,
В липні 2008 року прокурор м. Докучаєвська звернувся до суду в інтересах ОСОБА_4 посилаючись на те, що відповідачі ОСОБА_2 та ОСОБА_3 проживаючи в ІНФОРМАЦІЯ_1 неодноразово, протягом 2007 - 2008 років заливали водою квартиру ОСОБА_4, розташовану поверхом нижче. Внаслідок залиття ОСОБА_4 завдана матеріальна шкода в сумі 8 902 грн. яку і просив стягнути з відповідачів на її користь разом із судовими витратами, пов'язаними з проведенням експертиз в сумі 1017 грн.
ОСОБА_4 також звернулася до суду із позовом в якому посилаючись на ті ж обставини просила стягнути з відповідачів 10 000 грн. у відшкодування моральної шкоди оскільки внаслідок залиття вона не може користуватися житлом, погіршився її стан здоров'я.
Рішенням Докучаєвського міського суду Донецької області від 16 листопада 2009 року позовні вимоги прокурора та ОСОБА_4 задоволено частково. Стягнуто солідарно з ОСОБА_2 та ОСОБА_3 на користь ОСОБА_4 у відшкодування матеріальної шкоди 8 902 грн., моральної шкоди 2 500 грн., та витрати пов'язані з проведенням експертизи в сумі 1017 грн., а також на користь держави судові витрати в сумі 119 грн. 02 коп.
В апеляційній скарзі відповідачі ОСОБА_2 та ОСОБА_3 просять рішення суду скасувати та передати справу на новий розгляд, посилаючись на неповне з'ясування обставин справи та на порушення судом норм матеріального і процесуального права. А саме: суд не врахував, що залиття квартири позивачки відбувалося внаслідок пошкодженого даху будинку про що пояснили в судовому засіданні сусіди Хіміни, акти про залиття не відповідають вимогам закону щодо їх змісту та оформлення, усі доводи позивачів носять характер припущень, оскільки не встановлено особу, яка завдала шкоду, позивачка не довела факт заподіяння їй моральної шкоди, задовольняючи частково позовні вимоги, суд стягнув з їх судові витрати в повному обсязі, а не пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення сторін, дослідивши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а рішення суду необхідно змінити з таких підстав.
Задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції зробив правильний висновок про те, що винність відповідачів у спричиненні матеріальної і моральної шкоди, пов'язаної з пошкодженням квартири позивачки внаслідок затоплення, доведено.
В рішенні суду з цього приводу приведені відповідні мотиви, які є переконливими.
Як вбачається з матеріалів справи відповідачам ОСОБА_2 та ОСОБА_3 належить по Ѕ частині квартири АДРЕСА_1 (а.с. 305, 306).
Відповідно до актів комунального підприємства «Прометей» від 05 та 29 січня, 16 лютого, 11 вересня 2007 року, та 30 квітня 2008 року відбувалися залиття квартири позивачки з квартири відповідачів (а.с. 09-12, 14).
У відповідності з висновками судової будівельної експертизи від 27 серпня 2008 року сума матеріальної шкоди, завданої позивачці, складає 8 902 грн. (а.с. 77-86).
Згідно із ч. 3 ст. 10 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Доказів про відсутність своєї вини в залитті квартири позивачки та заподіянні шкоди в розмірі, меншому ніж визначено експертом, відповідачами суду не надано.
Не надано таких доказів і апеляційному суду.
Доводи апеляційної скарги про незаконність складених актів є безпідставними, такими що суперечать вимогам ч. 1 ст. 14, ч. 3 ст. 61 ЦПК України, оскільки рішенням Докучаєвського міського суду Донецької області від 10 липня 2009 року відмовлено в задоволенні позову ОСОБА_2 та ОСОБА_3 про визнання незаконними вказаних актів (а.с. 261).
Також є безпідставними доводи скарги про залиття квартири позивачки з причини протікання даху будинку, оскільки належними та допустимими доказами ці доводи не підтверджені.
Визначаючи розмір моральної шкоди, що підлягає відшкодуванню позивачці, суд першої інстанції привів відповідні мотиви, правильно застосував положення закону, тому з урахуванням характеру, періоду та обсягу заподіяних позивачці моральних страждань, апеляційний суд вважає його обґрунтованим.
Між тим, суд помилково стягнув з відповідачів матеріальну та моральну шкоду в солідарному порядку.
Статтею 322 ЦК України встановлено, що власник зобов'язаний утримувати майно, що йому належить, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до ст. 360 ЦК України співвласник відповідно до своєї частки у праві спільної часткової власності зобов'язаний брати участь у витратах на управління, утримання та збереження спільного майна, у сплаті податків, зборів (обов'язкових платежів), а також нести відповідальність перед третіми особами за зобов'язаннями, пов'язаними із спільним майном.
Тому апеляційний суд вважає, що обов'язок по відшкодуванню шкоди необхідно покласти на відповідачів відповідно до їх часток у праві власності на квартиру внаслідок неналежного утримання якої відбулося залиття квартири позивачки.
Таким чином, з відповідачів на користь ОСОБА_4 необхідно стягнути у відшкодування матеріальної шкоди по 4 451 грн. (8 902 грн. / 2) з кожного та у відшкодування моральної шкоди по 1 250 грн. (2 500 грн. / 2) з кожного.
Згідно зі ст. 88 ЦПК України стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати.
Ухвалюючи рішення про стягнення з відповідачів на користь позивачки 510 грн. витрат, понесених нею на оплату послуг спеціаліста, суд першої інстанції виходив з того, що ці витрати належать до судових.
Однак погодитися з таким висновком не можна.
Так, відповідно до ст. 79 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом судової справи, належать: витрати на інформаційно-технічне забезпечення; витрати на правову допомогу; витрати сторін та їх представників, пов'язаних з явкою до суду; витрати, пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів та проведенням судових експертиз; витрати, пов'язані з проведенням огляду доказів за місцем їх розміщення та вчиненням інших дій, необхідних для розгляду справи.
З матеріалів справи вбачається, що на замовлення позивачки суб'єкт підприємницької діяльності - фізична особа ОСОБА_5 у вересні 2007 року, тобто ще до відкриття провадження у справі, провів дослідження, вартість якого вона оплатила в сумі 510 грн. (а.с. 15-45, 59).
Таким чином, понесені позивачкою витрати на оплату замовленого нею дослідження не є судовими, а тому не можуть присуджуватися на її користь з відповідачів у зв'язку з ухваленням рішення на її користь.
За таких обставин рішення суду першої інстанції в частині відшкодування судових витрат також слід змінити та зменшити розмір стягнення з відповідачів на користь позивачки понесених нею судових витрат до 500 грн., що становить вартість проведення експертизи в суді (а.с. 76).
Оскільки прокурор при зверненні до суду за захистом прав та інтересів інших осіб звільнений від сплати судового збору та витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи, суд першої інстанції обґрунтовано, відповідно до ч. 3 ст. 88 ЦПК України стягнув ці витрати з відповідачів на користь держави.
Інші доводи апеляційної скарги не приводять апеляційний суд до висновку про порушення або неправильне застосування судом норм матеріального чи процесуального права, які є підставами до скасування або зміни оскаржуваного судового рішення.
Керуючись ст.ст. 303, 307, 309, 313, 314, 316 ЦПК України, апеляційний суд
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 та ОСОБА_3 задовольнити частково.
Рішення Докучаєвського міського суду Донецької області від 16 листопада 2009 року змінити.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_4 2 225 грн. 50 коп. у відшкодування матеріальної шкоди та 500 грн. у відшкодування моральної шкоди, а також 250 грн. у відшкодування витрат, пов'язаних з проведенням експертизи в суді, а разом - 2 975 грн. 50 коп.
Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_4 2 225 грн. 50 коп. у відшкодування матеріальної шкоди та 500 грн. у відшкодування моральної шкоди, а також 250 грн. у відшкодування витрат, пов'язаних з проведенням експертизи в суді, а разом - 2 975 грн. 50 коп.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь держави судовий збір в сумі 44 грн. 51 коп. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи в сумі 15 грн.
Стягнути з ОСОБА_3 на користь держави судовий збір в сумі 44 грн. 51 коп. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи в сумі 15 грн.
Рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржено протягом двох місяців з дня набрання законної сили шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду України.
Головуючий
Судді