Справа №2а-80/2010
18 лютого 2010 року Сніжнянський міський суд Донецької області в складі:
головуючого - судді Кучми В.В.,
при секретарі - Сіденко І.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Сніжне справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 Пенсійного фонду України у м. Сніжне про визнання дій не правомірними та стягнення щомісячної державної соціальної допомоги дітям війни,
Позивач ОСОБА_1Ф звернувся до суду з справжнім позовом до ОСОБА_2 Пенсійного фонду України у м. Сніжне, за яким просить визнати противоправною відмову виплачувати йому як дитині війни з серпня 2008 року і по листопад 2009 року соціальну допомогу у розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком, що передбачена Законом України „Про соціальний захист дітей війни”, та забов»язати відповідача здійснити нарахування та виплату не донарахованих сум цього виду щомісячної державної допомоги у розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за вказаний період у сумі 1587 грн 20 коп.
На обґрунтування позову посилається на те, що за віком відповідно до ст. 1 Закону України „Про соціальний захист дітей війни” відноситься до категорії осіб, які мають статус «дитина війни». Як такий перебуває на обліку за місцем мешкання в управлінні Пенсійного фонду України у м. Сніжне. Згідно ст. 6 вищезазначеного Закону їй як «дитині війни» відповідачем додатково до пенсії щомісячно повинно було нараховуватись і виплачуватись передбачена соціальна допомога у вигляді надбавки у розмірі 30% від мінімальної пенсії за віком. Але на протязі 2008-2009 років зазначена надбавка до пенсії виплачувалась в значно меншому розмірі. На звернення провести нарахування і виплату зазначених сум відповідно вимог закону він отримав відмову.
До початку судового засідання від позивача надійшла заява, за якою заявлені позовні вимоги підтримує у повному обсязі. Справу просить розглядати у порядку письмового провадження без його участі.
До початку судового засідання відповідачем за підписом керівника надані письмові заперечення, за якими позовні вимоги управління ПФУ м. Сніжне не визнає, заявлено клопотання застосувати строк позовної давності. Представник відповідача ОСОБА_2 Пенсійного фонду України у м. Сніжне, яке є належним чином сповіщене про день, час та місце розгляду справи, у судове засідання не з»явився, про причини неявки не повідомив, у зв»язку з чим суд вважає за можливе розглядати справу без участі представника відповідача на підставі наявних у матеріалах справи доказів.
Вивчив письмові пояснення, дослідив матеріали справи і надані сторонами докази на обґрунтування і спростування заявлених позовних вимог, суд вважає позов підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного.
У судовому засіданні встановлено, що ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1 , відноситься до категорії осіб, які мають статус «дитина війни», за місцем мешкання перебуває на обліку в управлінні Пенсійного фонду України у м. Сніжне. Вказані обставини підтверджуються витягом з її паспорту, пенсійним посвідченням та відповідною відміткою в ньому, довідкою територіального управління ПФУ.
Довідкою управління ПФУ м. Сніжне №4307 від 10.11.09 р підтверджується, що позивачеві як дитині війни надбавка до пенсії фактично виплачувалась лише з 2008 року, а саме у серпні-вересні 2008 року включно надбавки до пенсії щомісячно виплачувались по 48,20 грн, та у період починаючи з жовтеня 2008 р та по листопад 2009 року включно - по 49,80 грн щомісячно.
Правовий спір між сторонами витікає з публічно-правових відносин між особою, яка є пенсіонером та одночасно відноситься до категорії осіб, які мають статус «дитина війни», та органом владних повноважень з виконання функцій держави ОСОБА_2 Пенсійного фонду України у м. Сніжне за місцем мешкання позивачки, де перебуває на обліку і отримує пенсію,
з приводу дій, пов»язаних з невірним нарахуванням і призначенням до виплати за певний період сум щомісячної державної соціальної допомоги у вигляді надбавки до пенсії.
Статтею 6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни” від 18.11.04 р №2195-IV, який вступив в силу з 1 січня 2006 року, встановлювалось, що дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, яка виплачується замість пенсії, підвищуються на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком.
Відповідно до підпункту 2 пунтку 41 розділу ІІ Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» №107-VI від 28.12.07 р, який набрав чинності з 01.01.08 року, норма статті 6 знову зазнала змін, згідно яких дітям війни (крім тих, на яких поширюється дія Закону України “Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту") до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, виплачується підвищення у розмірі надбавки, встановленої для учасників війни. Ветеранам війни, які мають право на отримання підвищення до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, відповідно до цього Закону та Закону України “Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту” дане підвищення провадиться за їх вибором згідно з одним із законів. При цьому Законом України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» №3551-ХІІ від 22.10.93 р передбачалось, що учасникам війни, нагородженим орденами і медалями колишнього Союзу РСР за самовіддану і бездоганну віськову службу в тилу в роки Великої Вітчізняної війни, пенсії або щомісячне довічне грошового утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищується на 15 відсотків прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, іншим учасникам війни - на 10 відсотків прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність.
Рішенням Конституційного Суду України №10-рп від 22.05.08 р визнанні такими, що не відповідають Конституції України положення пункту 41 розділу ІІ Закону України „Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України”, якими були змінені розміри надбавок до пенсій, визначені ст. 6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни”. Відповідно до ст. 152 Конституції України закони, інші правові акти або їх кремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність і таким чином з цього моменту відновлена попередня редакція цієї статті. Рішення Конституційного Суду має преюдиціальне значення для суддів загальної юрисдикції при розгляді ними позовів у зв»язку з правовідносинами, які виникли у наслідок дій положень статей зазначених законів, що визнані неконституційними, є обов»язковими до виконання на території України, остаточними і не можуть бути оскаржені. Таким чином, з цього часу та до завершення бюджетного року вимоги статті 6 для застосування відповідачем діють в первісній редакції, тобто пенсії дітям війни або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, яка виплачується замість пенсії, підвищуються на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком.
Надалі з початку 2009 року і на цей час норма ст. 6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни” будь-яким нормативно-правовим актом вищої сили не є скасованою або зупиненою, є чинною і діє на протязі часу по всій території України по колу осіб.
Статтею 71 Закону України «Про Державний бюджет України на 2009 рік» надано право Кабінету Міністрів України у 2009 році встановлювати розміри соціальних виплат, які відповідно до законодавства визначаються залежно від розміру мінімальної заробітної плати, в абсолютних сумах в межах асигнувань, передбачених за відповідними бюджетними програмами. Названа норма передбачає встановлення в абсолютних сумах розмірів лише тих виплат, вихідним критерієм розрахунку яких є розмір мінімальної заробітної плати. Відповідно її дія не поширюється на спірні правовідносини, оскільки розмір зазначених соціальних виплат згідно із Законом України «Про соціальний захист дітей війни» залежить від розміру мінімальної пенсії за віком.
Визначення прожиткового мінімуму, закладення правової основи для його встановлення, затвердження та врахування при реалізації державою конституційної гарантії громадян на достатній життєвий рівень дає Закон України „Про прожитковий мінімум” від 15.07.99 р №966-14, а також Закон України „Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії” від 5.10.2000 р №2017-III, відповідно до ст. 1 якого прожитковий мінімум використовується для визначення у тому числі мінімального розміру пенсії за віком. Виходячи з положень статті 28 Закону України „Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування” в редакції, що діяла на момент спірної виплати, мінімальний розмір пенсії за віком за наявності у чоловіків 25, а у жінок - 20 років страхового стажу встановлюється у розмірі прижиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом.
Згідно ст. 58 Закону України „Про Державний бюджет України на 2008 рік” №107-VI від 28.12.07 р у період з 1.07.08 р по 1.10.08 р щодо осіб, які втратили працездатність, був встановлений і застосовувався прожитковий мінімум у розмірі 482 грн, з 1.10.08 р по 31.12.08 р - 498 грн. Згідно ст. 56 Закону України «Про Державний бюджет України на 2009 рік» №835-VI від 26.12.08 р у 2009 році прожитковий мінімум на одну особу для тих, хто відноситься до основнпих соціальних і демографічних груп населення встановлений в розмірах, що діяли у грудні 2008 року. І таким чином надбавка у розмірі 30% від прожиткового мінімуму мала складати у період серпень-вересень 2008 року 482*30%=144,60 грн, починаючи з жовтня 2008 року - 498*30%=149,40 грн. У період з 1.11.09 р по теперішній час щодо непрацездатних осіб Законом України «Про встановлення прожиткового мінімуму та мінімальної заробітної плати» вiд 20.10.09 №1646-VI встановлений до застосовувався і діє прожитковий мінімум у розмірі 573 грн.
Втім, відповідачем територіальним управлінням Пенсійного фонду України на протязі 2008-го року щомісячні надбавки до пенсії виплачувались частково від належного розміру. Зокрема, у серпні-вересні 2008 року надбавки до пенсії щомісячно виплачувались по 48,20 грн, у період з жовтеня 2008 року по листопад 2009 року - по 49,80 грн щомісячно. Таким чином, відповідач порушив право позивача і не проводив з 1 серпня 2008 року та до кінця листопаду 2009 року нарахування надбавки до пенсії для дітей війни у відповідності з діючою нормою, а саме у розмірі 30% від мінімальної пенсії за віком, встановленої законом на момент нарахування.
Частиною другою статті 99 КАС України передбачено, що для звернення до адміністративного суду за захистом прав свобод та інтересів особи втстановлюється річний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення свиїх прав, свобод чи інтересів. Згідно з вимогами ч. 1 ст. 100 КАС України пропущення строку звернення до суду є підставою для відмови у задоволенні адміністравтиного позову за умови, якщо на цьому наполягає одна із сторін. Позивач звернувся зі справжнім позовом до суду за реєстровим №14925 від 10 .12.09 р , таким чином пропустив встановлений законом річний строк для звернення до суду за захистом своїх прав, які вважає порушеними і які виникли до 10 .12. 09 року. Відповідачем за підписом керівника надані письмові заперечення, за якими позовні вимоги УПСЗН не визнає і при цьому заявляє клопотання, за яким наполягає застосувати строк позовної давності.
Стосовно посилання відповідача на порушення позивачем строку звернення до адміністративного суду з позовною заявою, передбаченого частиною 2 статті 99 Кодексу адміністративного судочинства України, суд вважає необхідним поновити позивачеві строк звернення до суду за захистом своїх прав шляхом розгляду справи по суті заявлених вимог та зазначає при цьому, що за статтею 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод особі, права та інтереси якої порушені, гарантується право на судовий захист. Право на суд, одним з аспектів якого є право доступу до суду, не є абсолютним і може підлягати обмеженням, але їх застосування повинно зберігати пропорційність між застосованими засобами та поставленою метою (рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Воловік проти України» від 6 грудня 2007 року за заявою 15123/03). Конституція України у статті 46 гарантує громадянам право на соціальний захист, який включає отримання пенсій, інших видів соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування та мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом. В статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни” передбачено, що саме пенсія або виплати, які здійснюються за вибором громадянина замість пенсії - щомісячне грошове утримання чи державна соціальна допомога, підвищуються на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком. Обов»язки щодо призначення перерахунку та виплати пенсії за Законом України «Про пенсійне забезпечення» є основною функцією органів Пенсійного фонду України, тому зважаючи на наявність прямої норми в Конституції України, яка гарантує здійснення державними органами належних за законами України виплат сум пенсії з урахуванням встановленого підвищення дітям війни, то за приписами статті 8 Конституції України та вимог частини 3 статті 99 Кодексу адміністративного судочинства України, при розгляді справ за Законом України «Про соціальний захист дітей війни” пропущений річний строк для звернення до суду не є підставою для відмови у позові та при наявності заяви сторони відновлюється судом. Через це суд дійшов висновку про необхідність поновити позивачеві пропущений строк звернення до адміністративного суду.
Таким чином, убачається наявність підстав визнати бездіяльність відповідача управління Пенсійного фонду України у м. Сніжне у частині не проведення додаткових виплат державної допомоги до пенсії неправомірними, право позивача, який відноситься до категорії дітей війни, на отримання підвищення до пенсії у період з 1 серпня 2008 року по 30 листопада 2009 року включно у розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком з урахуванням встановленого законодавством прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, порушеним і таким, що підлягає відновленню шляхом покладання забов»язання на відповідача провести перерахунок і виплатити різницю не донарахованих сум цього виду соціальної допомоги за вказаний період.
Відповідно до ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України якщо адміністративний позов задоволено частково, судові витрати, здіснені позивачем, присуджаються йому відповідно до задоволених вимог, а відповідачу - відповідно до тієї частини вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено. Всі здійснені документально підтверджені витрати, які покладаються на суб»екта владних повноважень, суд присуджує з Державного бюджету України або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа. Позивачем при подачі позовної заяви згідно квитанції сплачений судовий збір у сумі 54,40 грн, у зв»язку з чим ці судові витрати підлягають стягненню з коштів Державного бюджету на користь позивача.
Керуючись ст.ст. 3, 8, 19 Конституції України, ст. 6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни”, ст.ст. 158, 159, 161, 162, 186 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 Пенсійного фонду України у м. Сніжне про визнання дій не правомірними та стягнення щомісячної державної соціальної допомоги дітям війни задовольнити.
Визнати неправомірною бездіяльність ОСОБА_2 Пенсійного фонду України у м. Сніжне Донецької області по не нарахуванню підвищення до пенсії ОСОБА_1 як дитині війни за період з 1 серпня 2008 року по 30 листопада 2009 року включно у розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком.
Забов»язати ОСОБА_2 Пенсійного фонду України у м. Сніжне Донецької області здійснити нарахування та виплатити різницю не донарахованої щомісячної державної соціальної допомоги до пенсії як дитині війни ОСОБА_1 за період з 1 серпня 2008 року по 30 листопада 2009 включно, виходячи з розміру 30 відсотків мінімальної пенсії за віком.
Стягнути з Державного бюджету України на користь Костюк ОСОБА_3 ОСОБА_4 витрати по оплаті судового збору у сумі 54 гривні 40 копійок
Постанова може бути повністю або частково оскаржено сторонами, іншими особами, які беруть участь у справі, а також особами, які не брали участь у справі, якщо суд вирішив питання про їх права та обов'язки до Апеляційного адміністративного суду Донецької області через Сніжнянський міський суд протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження. Заява про апеляційне оскарження постанови суду може бути подано протягом десяти днів з дня проголошення постанови.
Головуючий: