Справа № 2а-26261/08
Категорія № 46
Іменем України
«24» грудня 2008 року
Луганський окружний адміністративний суд у складі:
судді: Смішливої Т.В.,
при секретарі: Попові М.Г.,
за участю
позивача: ОСОБА_1
представника відповідач: не з'явився,
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Управління праці та соціального захисту населення Кремінської районної державної адміністрації Луганської області про визнання дій незаконним, зобов'язання зробити перерахунок разової грошової допомоги до 5-го травня, -
У листопаді 2008 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Управління праці та соціального захисту населення Кремінської районної державної адміністрації Луганської області про визнання дій посадових осіб щодо виплати позивачу разової грошової допомоги за 2008 рік незаконними, зобов'язання зробити перерахунок разової грошової допомоги до 5-го травня.
В обґрунтування позову позивач зазначив, що він є учасником бойових дій та відповідно до ч. 5 ст. 12 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» від 22 жовтня 1993 року йому повинна виплачуватися одноразова щорічна грошова допомога в розмірі п'яти мінімальних пенсії за віком до 5 травня. Вказана допомога у 2008 року виплачувалась не у повному обсязі.
У судовому засіданні позивач позов підтримав, надав пояснення аналогічні викладеним у позові. Просив задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.
Відповідач у судове засідання не з'явився, про дату та час слухання справи був повідомлений належним чином. Надав заяву про розгляд справи без його участі та заперечення проти позову, у яких зазначив наступне.
Розміри виплат разової грошової допомоги до 5 Травня виплачувалася управлінням праці і соціального захисту населення Кремінської райдержадміністрації відповідно до норм видатків, передбачених громадянам даної пільгової категорії законом про Державний бюджет на 2008 рік та Постанови Кабінету Міністрів України від 12 березня 2008 року №183 у сумі 310, 00 грн.Просив відмовити у задоволенні позову.
Заслухавши пояснення позивача, вивчивши матеріали справи, суд вважає, що позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
В судовому засіданні встановлено, що позивач має статус учасника бойових дій, що підтверджується посвідченням серії НОМЕР_1 від 02.07.2002 року. (а.с.4).
Листом від 15.10.2008 року № 3199 відповідач надав дані про отримані позивачем суми разової грошової допомоги у 2008 році, згідно до якого у 2008 році позивачу виплачено 310, 00 грн. (а.с.6).
У статті 12 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» зазначено, що щорічно до 5 травня учасникам бойових дій виплачується одноразова грошова допомога у розмірі п'яти мінімальних пенсій за віком.
Фінансування витрат, пов'язаних з введенням в дію Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», відповідно до статті 17 здійснюється за рахунок коштів державного та місцевого бюджетів, а виплата одноразової грошової допомоги до 5 травня в розмірах, передбачених статтями 12-16 цього Закону, відповідно до статті 17-1 даного Закону здійснюють органи праці та соціального захисту населення. У зв'язку із цим суд вважає, що на відповідача покладений обов'язок здійснення виплати одноразової грошової допомоги саме в розмірах, передбачених цим Законом.
На підставі положення п. 20 розділу II Закону України "Про Державний бюджет України на 2008 рік та внесення змін до деяких законодавчих актів України" від 28.12.2007 року № 107 внесені зміни до ч. 5 ст. 12 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", згідно яких щорічно до 5 травня учасникам бойових дій виплачується разова грошова допомога у розмірах, які визначаються Кабінетом Міністрів України в межах бюджетних призначень, встановлених законом про Державний бюджет України. На виконання цих змін Кабінет Міністрів України 12 березня 2008 року прийняв постанову № 183 "Про розміри разової грошової допомоги, що виплачуються в 2008 році відповідно до Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" та Закону України "Про жертви нацистських переслідувань". Цією постановою для учасників бойових дій розмір виплати разової грошової допомоги у 2008 році становить 310 гривень.
Саме у зазначеному розмірі позивач отримав, а відповідач виплатив разову грошову допомогу у 2008 році, наведені обставини не оспорюються сторонами, внаслідок чого факт виплати разової грошової допомоги у 2008 році у розмірі 310 грн. не потребує додаткового документального підтвердження.
Рішенням Конституційного Суду України № 10-рп/2008 від 22.05.2008 положення п. 20 розділу II Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 28.12.2007 року № 107 визнано неконституційним.
Статтею 22 Конституції України встановлено, що при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод. Тому суд не приймає до уваги постанову Кабінету Міністрів України від 12 березня 2008 року № 183 "Про розміри разової грошової допомоги, що виплачуються в 2008 році відповідно до Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" та Закону України "Про жертви нацистських переслідувань".
Згідно до ч. 1 ст. 17-1 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" встановлено, що щорічну виплату разової грошової допомоги до 5 травня в розмірах, передбачених статтями 12-16 цього Закону, здійснюють органи праці та соціального захисту населення через відділення зв'язку або через установи банків (шляхом перерахування на особовий рахунок отримувача) пенсіонерам - за місцем отримання пенсії, а особам, які не є пенсіонерами, - за місцем їх проживання чи одержання грошового утримання.
Частиною 4 вказаної статті передбачено, що особи, які не отримали разової грошової допомоги до 5 травня, мають право звернутися за нею та отримати її до 30 вересня відповідного року, в якому здійснюється виплата допомоги.
Право громадянина звернутися до уповноваженого органу за виплатою щорічної разової грошової допомоги кореспондується з обов'язком відповідного органу здійснити такі виплати. Позивач мав право на отримання вказаної допомоги як учасник бойових дій з початку 2008 року і цей факт був відомий відповідачу, він підтверджений діями відповідача щодо виплати 310 грн. допомоги до 5 травня 2008 року. На час здійснення такої виплати дії відповідача відповідали діючому на той час законодавству.
Разом з тим, після встановлення рішенням Конституційного Суду України від 09.07.2007 року № 6-рп/2007 та від 22.05.2008 № 10-рп/2008 положення п. 20 розділу II Закону України "Про Державний бюджет України на 2008 рік та внесення змін до деяких законодавчих актів України" від 28.12.2007 року № 107 неконституційним, відповідач повинен був самостійно без попереднього додаткового звернення позивача привести розмір виплати разової допомоги до норм чинного законодавства шляхом донарахування та виплати допомоги до встановленого розміру. У даному випадку до 5 мінімальних пенсій за віком.
Згідно ст. 5 Закону України "Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії" від 05.10.2000 року № 2017 державні соціальні стандарти та норми формуються, встановлюються та затверджуються у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України за участю та погодженням з іншими сторонами соціального партнерства, якщо інше не передбачено Конституцією України та законами України. Відповідно до ст. 6 вказаного Закону базовим державним соціальним стандартом є прожитковий мінімум, встановлений законом, на основі якого визначаються державні соціальні гарантії та стандарти у сферах доходів населення, житлово-комунального, побутового, соціально-культурного обслуговування, охорони здоров'я та освіти.
Статтею 59 Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 28 грудня 2007 року № 107, що набрав чинності з 1 січня 2008 року, був затверджений прожитковий мінімум на одну особу, яка втратила працездатність з 1 січня - 470 грн., з 1 квітня - 481 грн., з 1 липня - 482 грн., з 1 жовтня - 498 грн.
Як вбачається з матеріалів справи, позивачем здійснено розрахунок заборгованості по невиплаченій разовій щорічної грошовій допомозі у сумі 2 100, 00 грн. з урахуванням прожиткового мінімуму станом на 01.07.2008 року.
Суд вважає даний розрахунок помилковим, оскільки розрахунок недоплаченої суму щорічної грошової допомоги треба провадити з урахуванням прожиткового мінімуму станом на 01.04.2008 року, що складає 481 грн.
Статтею 2 Закону України «Про прожитковий мінімум» встановлено, що прожитковий мінімум застосовується для встановлення розмірів мінімальної заробітної плати та мінімальної пенсії за віком, визначення розмірів соціальної допомоги, допомоги сім'ям з дітьми, допомоги по безробіттю, а також стипендій та інших соціальних виплат, виходячи з вимог Конституції України та законів України.
Таким чином, незаконність дій відповідача щодо нарахування позивачу щорічної грошової допомоги до 5 травня у 2008 році в розмірі 310 грн., встановлених постановою Кабінету Міністрів України від 12 березня 2008 року № 183 "Про розміри разової грошової допомоги, що виплачуються в 2008 році відповідно до Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" та Закону України "Про жертви нацистських переслідувань", а не в розмірі 2405 грн. (481 х 5) є очевидною. Тому відповідача належить зобов'язати нарахувати ОСОБА_1 недоплачену суму щорічної грошової допомоги учаснику бойових дій у розмірі 2095 грн. (481 х 7 -310).
Суд вважає, що позовні вимоги у частині зобов'язання відповідача робити розрахунок щорічної разової допомоги у разі підвищення мінімальної пенсії за віком надалі, є необгрунтованими і не підлягають задоволенню. Згідно частини 1 статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.
В межах Кодексу адміністративного судочинства України захисту підлягає порушене право позивача, внаслідок чого зобов'язання Управління ПСЗН в подальшому робити перерахунок пенсії у разі підвищення мінімальної пенсії за віком є безпідставним, оскільки встановлює обов'язки на майбутнє без врахування змін чинного законодавства, яке може мати місце та без наявності спірних правовідносин.
Питання по судових витратах не вирішується, оскільки позивач звільнений від їх сплати у встановленому порядку, а ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України не передбачено їх стягнення у даних випадках.
Враховуючи наведене, керуючись ст.22 Конституції України, ст.ст. 12, 13 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантіях їх соціального захисту», Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», Рішенням Конституційного Суду України від 22.05.2008 року № 10-рп/2008, Законом України «Про державний бюджет на 2008 рік та внесення змін до деяких законодавчих актів України», ст.ст.159, 160, 161, 163, 167 КАС України, -
Позовні вимоги ОСОБА_1 задовольнити частково.
Визнати дії Управління праці та соціального захисту населення Кремінської районної державної адміністрації Луганської області щодо нарахування та виплати ОСОБА_1 у 2008 році щорічної одноразової допомоги до 5 травня в розмірах, що не відповідають вимогам ст. 12 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантіях їх соціального захисту» незаконними.
Зобов'язати Управління праці та соціального захисту населення Кремінської районної державної адміністрації Луганської області зробити перерахунок та сплатити за рахунок державного бюджету ОСОБА_1 суму щорічної одноразової грошової допомоги учаснику бойових дій за 2008 рік у розмірі 2095 грн.
У задоволенні решти позовних вимог ОСОБА_1 - відмовити за необґрунтованістю.
Постанова суду може бути оскаржена до Донецького апеляційного адміністративного суду. Заява про апеляційне оскарження постанови суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до ст.160 цього Кодексу - з дня складення в повному обсязі. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження. Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.
Постанова суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого Кодексом адміністративного судочинства України, якщо таку заяву не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана в строк, встановлений цим Кодексом, постанова суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення цього строку.