номер провадження справи 17/30/19
02.04.2019 Справа № 908/313/19
м. Запоріжжя
Господарський суд Запорізької області у складі головуючого судді Корсун В.Л.,
при секретарі судового засідання - Юсубовій Д.В.,
розглянувши матеріали справи № 908/313/19
за позовною заявою: концерну “Міські теплові мережі”, юридична адреса: 69091, м. Запоріжжя, бул. Гвардійський, буд. 137, поштова адреса: 69065, м. Запоріжжя, вул. Щаслива, буд. 2а
до відповідача: товариства з обмеженою відповідальністю “ГРЕЙС 1”, 69120, м. Запоріжжя, вул. Авраменка, буд. 2
про стягнення 22 973,22 грн.
За участю представників учасників справи:
від позивача: ОСОБА_1, довіреність № 519/20-19 від 26.03.19;
від відповідача: не з'явився;
11.02.19 до господарського суду Запорізької області надійшла позовна заява за вих. від 08.02.19 № 219 концерну “Міські теплові мережі” (надалі - концерн “МТМ”) до товариства з обмеженою відповідальністю “ГРЕЙС 1” (надалі - ТОВ “ГРЕЙС 1”) про стягнення основного боргу за відпущену теплову енергію в сумі 18 831,47 грн., пені в сумі 1760,43 грн., інфляційних втрат в сумі 1731,61 грн., 3 % річних в сумі 649,71 грн. за договором від 01.12.15 № 100499 купівлі-продажу теплової енергії в гарячій воді, що разом складає 22 973,22 грн. При цьому, в прохальній частині позовної заяви позивач просив визнати справу малозначною та розглянути за правилами спрощеного позовного провадження. Позов обґрунтовано ст. ст. 11, 15, 16, 509, 525, 526, 530, 625, 629 ЦК України, ст. ст. 2, 3, 193, 232, 275 - 277 ГК України, умовами вказаного договору, Законом України “Про теплопостачання”, Правилами користування тепловою енергією.
Згідно із витягом з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 11.02.19 наведену вище позовну заяву передано для розгляду судді Корсуну В.Л.
Ухвалою від 14.02.19 судом прийнято вказану вище позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі № 908/313/19 за правилами спрощеного позовного провадження, якій присвоєно номер провадження 17/30/19. Судове засідання призначено на 14.03.19 о 12:30.
12.03.19 на адресу суду від позивача надійшов лист за вих. № 581 від 11.03.19, за змістом якого останній на виконання ухвали від 14.02.19 надає інформацію про наявність у нього оригіналів письмових (або електронних) доказів, копії яких додано до позовної заяви. Разом з тим, у вказаному листі позивач зазначає, що дана інформація була викладена ним в своїй позовній заяві в розділі «Додатки», де після назви кожного документу, який долучався до позовної заяви, зазначалось про його наявність у позивача або іншої особи. Також позивач в листі повідомляє, що станом на сьогоднішній день між ним та відповідачем відсутнє інше листування у даній справі, окрім того, що надане до позовної заяви від 08.02.19 № 219.
Ухвалою від 14.03.19 розгляд справи № 908/313/19 відкладено на 02.04.19 о 10:00 у зв'язку із неявкою в судове засідання представника відповідача, щодо якого у суду відсутні відомості про повідомлення про дату, час і місце судового засідання.
В судове засідання 02.04.19 з'явився представник позивача.
Представник позивача в судовому засіданні 02.04.19 підтримав позовні вимоги в повному обсязі та наполягав на їх задоволенні.
Представник відповідача в судове засідання 02.04.19 не з'явився, причин неявки не повідомив, правом на подання відзиву на позовну заяву не скористався.
На адресу суду 19.03.19 від відповідача з адреси: 69120, м. Запоріжжя, вул. Авраменка, буд. 2 повернулась ухвала від 14.02.19 про відкриття провадження у справі з позначкою “за закінченням терміну зберігання”.
Відповідно до інформації з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, розміщеної на офіційному веб-сайті Міністерства юстиції України: https://usr.minjust.gov.ua/ua/freesearch у відкритому доступі станом на 02.04.19 адреса місцезнаходження відповідача відповідає адресі, на яку направлялись ухвали в даній справі.
Відповідно до ч. 5 ст. 176 ГПК України, ухвала про відкриття провадження у справі надсилається учасникам справи, а також іншим особам, якщо від них витребовуються докази, в порядку, встановленому статтею 242 цього Кодексу, та з додержанням вимог частини четвертої статті 120 цього Кодексу.
Згідно із ч. 1. ст. 242 ГПК України, копії повного судового рішення вручаються учасникам справи, які були присутні у судовому засіданні, негайно після проголошення такого рішення.
Частиною 6 (пунктами 4, 5) ст. 242 ГПК України визначено, що днем вручення судового рішення є, зокрема:
- день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду;
- день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.
Таким чином, відповідача було належним чином повідомлено про час та місце судового засідання, а судом створені всі необхідні умови для вирішення спору на принципах змагальності, рівності учасників процесу перед законом відповідно до ст. ст. 7, 8, 13 ГПК України.
Відповідно до ч. 1 ст. 202 ГПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.
Відповідно до пунктів 1 і 2 ч. 3 ст. 202 ГПК України, якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі: 1) неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки; 2) повторної неявки в судове засідання учасника справи (його представника) незалежно від причин неявки.
Приймаючи до уваги, що відповідач належним чином повідомлений про дату, місце та час розгляду справи № 908/313/19, враховуючи неявку в судове засідання відповідача (його представника), яка не перешкоджає розгляду справи по суті, суд дійшов висновку про наявність підстав для розгляду справи за відсутності такого учасника справи за наявними у матеріалах справи документами (доказами).
Судові засідання здійснювались із застосуванням технічних засобів фіксації (не в режимі відеоконференції) судового процесу за допомогою ПАК “Оберіг”.
У засіданні суду 02.04.19, на підставі ст. 240 ГПК України, судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення. Представнику позивача повідомлено про дату виготовлення рішення у повному обсязі.
Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, суд
01.12.15 між концерном “Міські теплові мережі”, далі Теплопостачальна організація, та товариством з обмеженою відповідальністю “ГРЕЙС 1”, далі ОСОБА_2, був укладений договір № 100499 купівлі-продажу теплової енергії в гарячій воді, далі Договір.
Відповідно до п. 1.1. Договору за цим договором Теплопостачальна організація бере на себе зобов'язання відпустити теплову енергію в гарячій воді для опалення (за Державним класифікатором продукції та послуг ДК 016:2010 код 35.30.1 - пара та гаряча вода; постачання пари, гарячої води), (надалі - теплова енергія) ОСОБА_2, а ОСОБА_2 зобов'язується прийняти та оплатити її вартість за діючими тарифами (цінами) в терміни та порядку, встановленими умовами цього Договору та додатками до Договору, що є його невід'ємними частинами.
Згідно із п. 1.2. Договору під час виконання умов цього Договору, а також вирішення всіх питань, що не обумовлені цим Договором, сторони зобов'язуються керуватися Законом України “Про теплопостачання”, “Правилами користування тепловою енергією”, “Правилами підготовки теплових господарств до опалювального періоду”, “Правилами будови і безпечної експлуатації трубопроводів пари та гарячої води”, “Правилами технічної експлуатації теплових установок установок і мереж” та іншими актами цивільного законодавства і нормативно-правовими актами та документами.
Умовами п. 2.1. Договору сторони визначили, що теплова енергія відпускається ОСОБА_2 в Гкал згідно з Додатком 1 до цього договору в гарячій воді на такі потреби:
- опалення та вентиляцію - на протязі опалювального періоду;
- кондиціювання - по замовленню ОСОБА_2;
- інші технологічні потреби - по замовленню ОСОБА_2.
Підпунктами 3.2.6., 3.2.24. п. 3.2. Договору передбачені обов'язки ОСОБА_2, а саме: виконувати умови та порядок оплати спожитої теплової енергії в обсягах і в терміни, які передбачені договором, та щомісячно, у строки, визначені даним договором, повертати Теплопостачальній організації підписаний уповноваженою особою та належним чином оформлений акт приймання-передачі теплової енергії в гарячій воді (далі - ОСОБА_2).
Підпунктом 3.2.9. п. 3.2. Договору передбачений обов'язок ОСОБА_2 письмово сповіщати Теплопостачальну організацію про будь-які зміни у своїй діяльності, що стосуються виконання договірних зобов'язань, зокрема: перехід права власності (користування) на об'єкт теплопостачання, розірвання договору оренди, зміну найменування, організаційно-правової форми, місцезнаходження, банківських реквізитів, керівника, статусу платника податків, ліквідацію, реорганізацію, зміну призначеної особи, відповідальної за теплове господарство, тощо, а також про зміну балансової належності теплових мереж ОСОБА_2 (Субспоживача) не пізніше 5 днів з моменту настання зазначених подій.
Відповідно до п. 5.1. Договору облік споживання теплової енергії на потреби опалення проводиться за приладами комерційного обліку або розрахунковим способом.
Умовами пунктів 6.1. - 6.5. Договору передбачено, що розрахунки за даним договором здійснюються в грошовій або в іншій формі, що не заперечує діючому законодавству, згідно з діючими на час розрахунків тарифами (цінами), затвердженими в установленому порядку, на підставі показань вузла обліку теплової енергії, а у випадках їх відсутності - відповідно до обсягів фактично спожитої теплової енергії, розрахованих згідно законодавства та умов договору. Розрахунковим періодом є календарний місяць. Підставою для розрахунків ОСОБА_2 з Теплопостачальною організацією є рахунок та акт приймання-передачі. ОСОБА_2 зобов'язаний до 20 числа місяця, наступного за розрахунковим, перерахувати на розрахунковий рахунок Теплопостачальної організації суму заборгованості за спожиту теплову енергію. ОСОБА_2 має право робити передоплату. При наявності приладів комерційного обліку - обсяги спожитої теплової енергії визначаються за фактичними показниками приладів обліку. ОСОБА_2, що не мають приладів комерційного обліку, обсяги фактично спожитої теплової енергії визначаються згідно з договірними тепловими навантаженнями з урахуванням середньомісячної температури зовнішнього повітря та кількості годин (діб) роботи тепловикористовуючого обладнання ОСОБА_2 у розрахунковому періоді.
Згідно із п. 6.6. Договору сторони дійшли згоди, що при перерахуванні коштів за теплову енергію у платіжному документі ОСОБА_2 повинен зазначати район міста, номер та дату даного договору. За наявності заборгованості за даним договором Теплопостачальна організація зараховує кошти, що надійшли від ОСОБА_2, як погашення заборгованості за теплову енергію, відпущену у минулі періоди.
Пунктом 6.7. Договору сторони врегулювали питання приймання передачі документів за розрахунковий період, зокрема ОСОБА_2 з 10 по 12 число місяця, наступного за розрахунковим, повинен отримати від Теплопостачальної організації за адресою: вул. Щаслива, буд. № 2А, тел. 224-78-68, рахунок - фактуру, акт приймання - передачі теплової енергії в гарячій воді, послуги з централізованого постачання гарячої води (далі - ОСОБА_2). Теплопостачальна організація надає складені в електронній формі, зареєстровані та оформлені відповідно до вимог податкового законодавства податкові документи на всю суму зобов'язань, що виникли не пізніше 10-ти календарних днів від дати виникнення податкових зобов'язань, згідно вимог Податкового кодексу України (платникам ПДВ).
Відповідно до підпунктів 6.7.1., 6.7.2. Договору отриманий ОСОБА_2 повинен підписати, оформити належним чином та повернути на адресу Теплопостачальної організації на протязі п'яти днів з дати отримання. У разі неотримання Теплопостачальною організацією підписаного ОСОБА_2, або обґрунтованих заперечень в його підписанні, у термін, встановлений п. 6.7.1. договору, акт підписується Теплопостачальною організацією з позначенням про відмову у підписанні його ОСОБА_2, та оформлений таким чином ОСОБА_2 вважається погодженим і є підставою для проведення остаточних розрахунків за зазначений в ньому розрахунковий період. В разі наявності заперечень щодо даних, зазначених в ОСОБА_2, ОСОБА_2 зобов'язаний надати Теплопостачальній організації нормативно обґрунтовані письмові заперечення до даного ОСОБА_2 з додаванням відповідних документів та погодити з Теплопостачальною організацією всі розбіжності у встановлений пунктом 6.7.1. договору строк. При отриманні заперечень в підписанні ОСОБА_2 та доказів в обґрунтування заперечень до нього, Теплопостачальна організація розглядає їх та надає відповідь про прийняття або відмову у прийнятті заперечень. При прийнятті заперечень до акту вносяться відповідні коригування в ОСОБА_2 наступного місяця. У разі відмови у прийнятті заперечень, Теплопостачальна організація надає нормативно обґрунтовану відповідь та вважає акт прийнятим до розрахунку, якщо цей акт в місячний строк не буде оскаржений ОСОБА_2 в судовому порядку.
Пунктом 10.1. Договору передбачено, що цей договір набирає чинності з дня його підписання і діє до моменту укладання сторонами письмової угоди про його розірвання. Умови Договору застосовуються до відносин між ОСОБА_2 і Теплопостачальною організацією, які виникли до його укладання - з 12 березня 2015 року. Певні умови договору, можуть бути переглянуті за узгодженням сторін на підставах та у відповідності до діючого законодавства України.
Згідно із п. 10.2. Договору, він припиняє свою дію у випадках:
- прийняття відповідного рішення судом;
- ліквідації однієї із сторін.
Докази розірвання Договору в матеріалах справи відсутні, а тому він є чинним в силу умов п. 10.1. Договору. Отже, умови договору є дійсними і на момент розгляду даного спору судом.
Зі змісту Договору вбачається, що об'єктом теплопостачання є: орендоване нежитлове приміщення ІХ першого поверху, загальною площею 143,1 м2 в будинку № 11 по вул. 12 Квітня.
Матеріали справи свідчать, що вказане нежитлове приміщення знаходилось в оренді у відповідача на підставі договору оренди нежитлового приміщення № 191/13 від 12.03.15, укладеного між Департаментом комунальної власності та приватизації Запорізької міської ради (далі - Орендодавець), Міським комунальним підприємством «Основаніє» (далі - Балансоутримувач) та товариством з обмеженою відповідальністю “ГРЕЙС 1” (далі - Орендар).
Факт передачі вказаного нежитлового приміщення в оренду відповідачу підтверджується підписаним між сторонами договору оренди нежитлового приміщення № 191/13 від 12.03.15 актом прийому-передачі від 12.03.15, засвідчена копія якого міститься в матеріалах справи.
Згідно із п. 11.1. договору оренди нежитлового приміщення № 191/13 від 12.03.15 цей договір укладено строком на 2 роки 11 місяців, з « 12» березня 2015 року до « 12» лютого 2018 року.
Позивач в позовній заяві вказує, що після закінчення дії вказаного договору оренди відповідач продовжив користуватися даним приміщенням, будь-яких підтверджувальних документів про повернення даного приміщення відповідач на адресу позивача не надав.
Як вбачається з матеріалів справи, за період з листопада 2016 року по березень 2017 року та з листопада 2017 року по квітень 2018 року позивач відпустив відповідачу теплову енергію, про що свідчать акти приймання-передачі теплової енергії, зокрема:
- акт приймання-передачі теплової енергії від 30.11.16 - на суму 1246,73 грн. (з ПДВ);
- акт приймання-передачі теплової енергії від 31.12.16 - на суму 1671,66 грн. (з ПДВ);
- акт приймання-передачі теплової енергії від 31.01.17 - на суму 2089,84 (з ПДВ);
- акт приймання-передачі теплової енергії від 28.02.17 - на суму 2637,53 грн. (з ПДВ);
- акт приймання-передачі теплової енергії від 31.03.17 - на суму 1332,26 грн. (з ПДВ);
- акт приймання-передачі теплової енергії від 30.11.17 - на суму 3640,03 грн. (з ПДВ);
- акт приймання-передачі теплової енергії від 31.12.17 - на суму 3305,68 грн. (з ПДВ);
- акт приймання-передачі теплової енергії від 31.01.18 - на суму 2469,43 грн. (з ПДВ) (загальна сума даного акту розрахована шляхом додавання вказаної в цьому акті суми за опалення: 254,22 грн. за період з 1 по 4 січня 2018 року і суми 1803,64 грн. за період з 5 по 31 січня 2018 року та нарахування на вказані суми ПДВ 20%). У вказаному акті також зазначено про проведене коригування нарахованих сум за опалення за листопад 2017 року, яке дорівнює “-” (мінус) 1673,23 грн. (без ПДВ) та проведене коригування нарахованих сум за опалення за грудень 2017 року, яке дорівнює “-” (мінус) 1520,99 грн. (без ПДВ). З урахуванням ПДВ (20%) сума коригування за опалення за листопад 2017 року становить “-” мінус 2007,88 грн., а сума коригування за опалення за грудень 2017 року становить “-” мінус 1825,19 грн.
- акт приймання-передачі теплової енергії від 28.02.18 - на суму 2251,38 грн. (з ПДВ);
- акт приймання-передачі теплової енергії від 31.03.18 - на суму 2213,32 грн. (з ПДВ);
- акт приймання-передачі теплової енергії від 30.04.18 - на суму 378,85 грн. (з ПДВ).
Враховуючи зазначене в акті приймання-передачі теплової енергії від 31.01.18 коригування за опалення за листопад 2017 року та за опалення за грудень 2017 року, загальна сума акту приймання-передачі теплової енергії від 30.11.2017 року (до сплати споживачу) складає 1632,15 грн., загальна сума акту приймання-передачі теплової енергії від 31.12.2017 року (до сплати споживачу) складає 1480,49 грн.
Таким чином, загальна вартість поставленої позивачем теплової енергії відповідачу (з урахуванням вказаного коригування), та прийнятої останнім, складає 19 403,64 грн.
Втім, акти приймання передачі теплової енергії за період з листопада 2016 року по березень 2017 року та з листопада 2017 року по квітень 2018 року відповідачем не підписувалися і не поверталися позивачу та жодних заперечень до них відповідач не надав.
Відповідно до умов п.п. 6.7.2. Договору, позивач, у зв'язку з неотриманням від відповідача підписаних актів приймання-передачі за спірний період, оформив акти за своїм підписом з позначеннями про відмову у підписанні їх ОСОБА_2 (відповідачем), відтак оформлені таким чином акти вважаються погодженими і є підставою для проведення остаточних розрахунків за зазначені в них розрахункові періоди.
На підставі актів приймання-передачі теплової енергії позивачем були виписані рахунки на оплату № 100499/1 від 30.11.16, 31.12.16, 31.01.17, 28.02.17, 31.03.17, 30.11.17, 31.12.17, 31.01.18, 28.02.18, 31.03.18, 30.04.18.
З аналізу змісту п. 6.7. Договору вбачається, що ОСОБА_2 (відповідач у справі) з 10 по 12 число місяця, наступного за розрахунковим, повинен самостійно отримати від Теплопостачальної організації за адресою: вул. Щаслива, буд. № 2А, тел. 224-78-68, рахунок - фактуру, акт приймання - передачі теплової енергії в гарячій воді, послуги з централізованого постачання гарячої води.
З матеріалів справи вбачається, що рахунки та акти приймання - передачі теплової енергії в гарячій воді, послуги з централізованого постачання гарячої води за спірний період надсилались відповідачу за адресою: вул. Стартова, 33, м. Запоріжжя, 69013, що підтверджується реєстрами відправлених рахунків та актів приймання-передачі теплової енергії, копії яких містяться в матеріалах справи.
Як свідчать матеріали справи, вказана адреса зазначена в розділі 14 «Юридичні адреси сторін» договору оренди нежитлового приміщення № 191/13 від 12.03.15, а саме: в графі «Орендар: Товариство з обмеженою відповідальністю «ГРЕЙС 1».
В матеріалах даної справи відсутні докази письмового звернення відповідача до позивача з проханням направляти рахунки та акти приймання - передачі теплової енергії в гарячій воді, послуги з централізованого постачання гарячої води за Договором на іншу адресу, ніж та, на яку вони направлялись позивачем.
Підпунктом 3.2.9. п. 3.2. Договору передбачений обов'язок ОСОБА_2 письмово сповіщати Теплопостачальну організацію про будь-які зміни у своїй діяльності, що стосуються виконання договірних зобов'язань, зокрема: перехід права власності (користування) на об'єкт теплопостачання, розірвання договору оренди, зміну найменування, організаційно-правової форми, місцезнаходження, банківських реквізитів, керівника, статусу платника податків, ліквідацію, реорганізацію, зміну призначеної особи, відповідальної за теплове господарство, тощо, а також про зміну балансової належності теплових мереж ОСОБА_2 (Субспоживача) не пізніше 5 днів з моменту настання зазначених подій.
Проте, докази письмового повідомлення споживачем (відповідачем у справі) теплопостачальної організації (позивача) про зміну свого місцезнаходження відповідно до п.п. 3.2.9 п. 3.2. Договору в матеріалах справи відсутні.
При цьому, в наданому із позовною заявою до матеріалів справи розрахунку основного боргу позивач зазначив про здійснення відповідачем часткових оплат за спожиту теплову енергію, а саме: 13.02.17 сплата на суму 172,17 грн., 29.03.17 сплата на суму 700,00 грн.
Втім, відповідач свої зобов'язання з оплати спожитої теплової енергії за Договором в повному обсязі не виконав, у зв'язку з чим позивач просить стягнути з відповідача основний борг в сумі 18 831,47 грн.
Оскільки відбулось несвоєчасне виконання грошового зобов'язання, позивач просить стягнути з відповідача пеню за загальний період з 20.12.17 по 25.10.18 в сумі 1760,43 грн. на підставі п. 7.2.10. Договору.
Так, умовами вказаного пункту визначено, що за порушення ОСОБА_2 строків оплати за теплову енергію, встановлених у пункті 6.4. цього Договору, останній сплачує Теплопостачальній організації пеню у розмірі 0,2 % від суми простроченого платежу (але не більше суми обумовленої чинним законодавством) за кожен день прострочення по день фактичної оплати. Оплата пені не звільняє ОСОБА_2 від виконання своїх обов'язків по оплаті заборгованості.
З посиланням на приписи статті 625 ЦК України, позивач вказує на прострочення грошового зобов'язання з боку відповідача, у зв'язку з чим просить стягнути з нього 3% річних за загальний період з 20.12.16 по 31.10.18 в сумі 649,71 грн. та інфляційні втрати за загальний період з січня 2017 року по вересень 2018 року в сумі 1731,61 грн.
Судом дана належна правова кваліфікація правовідносинам сторін. За своєю правовою природою між сторонами укладено договір купівлі-продажу, різновидом якого є договір на постачання продукту, яким виступає теплова енергія та її види. Фактичні обставини справи та докази на їх підтвердження свідчать про те, що учасниками судового процесу є суб'єкти господарювання, в розумінні ст. 55 ГК України, тому до спірних правовідносин слід застосувати норми права, які регулюють питання постачання продукції - теплової енергії, зокрема договір постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу.
Так, згідно із ст. 714 ЦК України, за договором постачання електричними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов'язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов'язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання.
До договору постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин сторін. Тобто, положення про порядок оплати товару - теплової енергії, його ціни, порядку розрахунків потрібно брати із загальних положень, присвячених договору купівлі-продажу, а саме використовувати вимоги ст. ст. 655-697 ЦК України.
Статтею 655 ЦК України встановлено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 692 ЦК України, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.
Відповідно до спеціальної норми права, передбаченої у статті 24 Закону України “Про теплопостачання” № 2633-IV від 02.06.05, споживач теплової енергії несе відповідальність за порушення умов договору з теплопостачальною організацією, а також відповідних нормативно-правових актів та виконання приписів органів, уповноважених здійснювати державний нагляд за режимами споживання теплової енергії згідно із законом. Статтями 13, 14, 21-22 Закону України “Про житлово-комунальні послуги” № 1875-IV від 24.06.04 передбачені умови укладення договорів на теплопостачання.
Загальна вартість поставленої позивачем відповідачу теплової енергії за період з листопада 2016 року по березень 2017 року та з листопада 2017 року по квітень 2018 року відповідно до Договору (з урахуванням коригування, зазначеного в акті приймання-передачі теплової енергії від 31.01.18), та прийнятої останнім, складає 19 403,64 грн., що підтверджується належним чином оформленими позивачем актами приймання-передачі теплової енергії.
Як зазначено вище, в наданому із позовною заявою до матеріалів справи розрахунку основного боргу позивач зазначив про здійснення відповідачем часткових оплат за спожиту теплову енергію, а саме: 13.02.17 сплата на суму 172,17 грн., 29.03.17 сплата на суму 700,00 грн.
Фактичні обставини справи та докази на їх підтвердження свідчать, що відповідач не розрахувався з позивачем за спожиту у вищевказаний період теплову енергію в повному обсязі, у зв'язку з чим у останнього виникла заборгованість.
Матеріали справи свідчать, що позивач направляв на адресу відповідача претензію вих. № 2064/09/157 від 10.10.18, в якій вимагав терміново погасити заборгованість за теплову енергію в сумі 18 831,47 грн., в підтвердження чого надав засвідчену копію фіскального чеку № 1292 від 22.10.18. Втім, вказана претензія була залишена відповідачем без відповіді на виконання.
Дослідивши розрахунок основного боргу за Договором, наданий позивачем, суд визнає його невірним у зв'язку з тим, що позивач в розрахунку зазначив невірну суму по акту прийому-передачі за грудень 2016 року, а саме: в розмірі 1971,66 грн., замість вірної - 1671,66 грн.
З огляду на викладене, враховуючи зазначені позивачем в розрахунку основного боргу часткові оплати, заборгованість відповідача за спожиту теплову енергію за Договором складає 18 531,47 грн.
В силу загальної норми, передбаченої у статті 599 ЦК України, та спеціальної норми, визначеної у частині першій ст. 193 ГК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. При цьому, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.
Статтею 629 ЦК України передбачено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами. Частиною 1 статті 530 ЦК України визначено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Відповідно до ч. 1 ст. 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили згідно вимог ч. 2 статті 86 ГПК України. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Позивачем доведено суду факт порушення з боку відповідача своїх зобов'язань за договором щодо нездійснення в повному обсязі оплати за спожиту теплову енергію, відпущену за період з листопада 2016 року по березень 2017 року та з листопада 2017 року по квітень 2018 року. При цьому наявність заборгованості відповідача в сумі 18 531,47 грн. підтверджена актами приймання-передачі теплової енергії, виставленими до оплати рахунками за період з листопада 2016 року по березень 2017 року та з листопада 2017 року по квітень 2018 року, які є первинними документами, згідно яких проводяться розрахунки між сторонами у справі, з урахуванням зазначених часткових оплат боргу відповідача. Відповідач доказів оплати заборгованості за спожиту теплову енергію за договором станом на час розгляду справи суду не надав, заявлених до нього вимог не спростував.
За таких обставин, позовні вимоги концерну “Міські теплові мережі” до товариства з обмеженою відповідальністю “ГРЕЙС 1” про стягнення основного боргу за відпущену теплову енергію за договором № 100499 купівлі-продажу теплової енергії в гарячій воді від 01.12.15 підлягають задоволенню частково в сумі 18 531,47 грн.
Фактичні обставини справи свідчать, що зобов'язання з оплати спожитої теплової енергії з боку відповідача залишились невиконаними належним чином.
Відповідно до ст. 611 Цивільного кодексу України визначено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.
Згідно із ч. 1 ст. 230 ГК України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Частиною 6 ст. 231 ГК України передбачено, що штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.
Відповідно до ст. ст. 1, 3 Закону України від 22.11.96 № 543/96-ВР “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань”, платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.
Матеріали справи свідчать, що позивач за несвоєчасне виконання зобов'язань за договором купівлі-продажу теплової енергії в гарячій воді нарахував відповідачу пеню за порушення строків оплати спожитої теплової енергії в розмірі подвійної облікової ставки НБУ на заборгованість з листопада 2017 року по квітень 2018 року за загальний період з 20.12.17 по 25.10.18 в сумі 1760,43 грн.
Дослідивши наданий позивачем розрахунок пені, суд дійшов висновку про її перерахунок, оскільки позивачем допущені помилки при нарахуванні пені на заборгованість за лютий 2018 року та березень 2018 року, а саме пеня нарахована в більшому розмірі. Разом з тим,
позивачем допущена помилка при визначенні початку періоду нарахування пені на заборгованість за рахунком за квітень 2018 року, зокрема не враховано, що строк оплати вказаного рахунку припадає на вихідний день, а саме 19.05.18.
Приписами ч. 5 ст. 254 ЦК України визначено, що якщо останній день строку припадає на вихідний, святковий або інший неробочий день, що визначений відповідно до закону у місці вчинення певної дії, днем закінчення строку є перший за ним робочий день.
Відповідно до п. 1.12. постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 14 від 17.12.13 “Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань”, у разі якщо відповідний розрахунок позивачем здійснено неправильно, то господарський суд з урахуванням конкретних обставин справи самостійно визначає суми пені та інших нарахувань у зв'язку з порушенням грошового зобов'язання, не виходячи при цьому за межі визначеного позивачем періоду часу, протягом якого, на думку позивача, мало місце невиконання такого зобов'язання, та зазначеного позивачем максимального розміру відповідних пені та інших нарахувань. Відтак, з урахуванням положень вказаного пункту постанови Пленуму Вищого господарського суду України, суд з власної ініціативи здійснив перерахунок пені за допомогою програми “Законодавство” за рахунками за спожиту теплову енергію, в яких допущені помилки.
Пеня розрахована судом наступним чином:
1) на заборгованість за рахунком № 100499/1 від 28.02.18 за лютий 2018 року, строк оплати якої настав 19.03.18, прострочка виникла з 20.03.18,
- за період з 20.03.18 по 17.09.18 (182 дні прострочення) подвійна облікова ставка НБУ від суми 2251,38 грн. пеня складає 386,50 грн.;
2) на заборгованість за рахунком № 100499/1 від 31.03.18 за березень 2018 року, строк оплати якої настав 19.04.18, прострочка виникла з 20.04.18,
- за період з 20.04.18 по 18.10.18 (182 дні прострочення) подвійна облікова ставка НБУ від суми 2213,32 грн. пеня складає 383,72 грн.;
3) на заборгованість за рахунком № 100499/1 від 30.04.18 за квітень 2018 року, строк оплати якої настав 19.05.18, втім оскільки це вихідний день в силу приписів ч. 5 ст. 254 ЦК України, кінцевим строком оплати якої є 21.05.18, прострочка виникла з 22.05.18,
- за період з 22.05.18 по 25.10.18 (157 днів прострочення) подвійна облікова ставка НБУ від суми 378,85 грн. пеня складає 57,00 грн.
Розрахунок пені за рахунками № 100499/1 від 30.11.17, 31.12.17, 31.01.18 виконаний у відповідності до вимог чинного законодавства України та умов Договору.
Так, з врахуванням викладеного, за розрахунком суду, загальна сума пені за прострочення оплати спожитої теплової енергії становить 1759,71 грн.
За таких обставин, позовні вимоги концерну “Міські теплові мережі” про стягнення з товариства з обмеженою відповідальністю “ГРЕЙС 1” пені підлягають задоволенню частково в сумі 1759,71 грн.
Оскільки мало місце прострочення виконання відповідачем зобов'язань з оплати спожитої теплової енергії, позивач з посиланням на приписи ч. 2 ст. 625 ЦК України просить стягнути з відповідача 3% річних за загальний період з 20.12.16 по 31.10.18 в сумі 649,71 грн. та інфляційні втрати за загальний період з січня 2017 року по вересень 2018 року в сумі 1731,61 грн.
Дослідивши розрахунок 3% річних, наданий позивачем, суд звертає увагу позивача на те, що він в розрахунку зазначив невірну суму по акту прийому-передачі за грудень 2016 року, а саме: в розмірі 1971,66 грн., замість вірної - 1671,66 грн., у зв'язку з чим 3% річних розраховані в більшому розмірі. Разом з тим, в розрахунку 3% річних позивачем також допущені помилки при визначенні початку періоду нарахування 3% річних на заборгованість за рахунками за січень 2017 року, лютий 2017 року, квітень 2018 року, зокрема не враховано, що строки оплати вказаних рахунків припадають на вихідні дні, а саме 19.02.17, 19.03.17, 19.05.18.
Разом з тим, розрахунок 3% річних на заборгованість за рахунками № 100499/1 від 30.11.17, 31.12.17 здійснений у більшому розмірі.
Відтак, суд з власної ініціативи здійснив перерахунок 3% річних за допомогою програми “Законодавство” за рахунками, в яких допущені помилки.
3% річних розраховані судом наступним чином:
1) на заборгованість за рахунком № 100499/1 від 31.12.16 за грудень 2016 року в розмірі 1671,66 грн., строк оплати якої настав 19.01.17, прострочка виникла з 20.01.17,
- за період з 20.01.17 по 31.10.18 (650 днів прострочення) 3% річних від суми 1671,66 грн. складають 89,31 грн.;
2) на заборгованість за рахунком № 100499/1 від 31.01.17 за січень 2017 року, строк оплати якої настав 19.02.17, втім оскільки це вихідний день в силу приписів ч. 5 ст. 254 ЦК України, кінцевим строком оплати якої є 20.02.17, прострочка виникла з 21.02.17,
- за період з 21.02.17 по 31.10.18 (618 днів прострочення) 3% річних від суми 2089,84 грн. складають 106,15 грн.;
3) на заборгованість за рахунком № 100499/1 від 28.02.17 за лютий 2017 року, строк оплати якої настав 19.03.17, втім оскільки це вихідний день в силу приписів ч. 5 ст. 254 ЦК України, кінцевим строком оплати якої є 20.03.17, прострочка виникла з 21.03.17,
- за період з 21.03.17 по 31.10.18 (590 днів прострочення) 3% річних від суми 2637,53 грн. складають 127,90 грн.;
4) на заборгованість за рахунком № 100499/1 від 30.11.17 за листопад 2017 року, строк оплати якої настав 19.12.17, прострочка виникла з 20.12.17,
- за період з 20.12.17 по 31.10.18 (316 днів прострочення) 3% річних від суми 1632,15 грн. складають 42,39 грн.;
5) на заборгованість за рахунком № 100499/1 від 31.12.17 за грудень 2017 року, строк оплати якої настав 19.01.18, прострочка виникла з 20.01.18,
- за період з 20.01.18 по 31.10.18 (285 днів прострочення) 3% річних від суми 1480,49 грн. складають 34,67 грн.;
6) на заборгованість за рахунком № 100499/1 від 30.04.18 за квітень 2018 року, строк оплати якої настав 19.05.18, втім оскільки це вихідний день в силу приписів ч. 5 ст. 254 ЦК України, кінцевим строком оплати якої є 21.05.18, прострочка виникла з 22.05.18,
- за період з 22.05.18 по 31.10.18 (163 дні прострочення) 3% річних від суми 378,85 грн. складають 5,08 грн.
Розрахунок 3% річних за рахунками № 100499/1 від 30.11.16, 31.03.17, 31.01.18, 28.02.18, 31.03.18 здійснений позивачем правомірно та у відповідності до вимог ст. 625 ЦК України.
Так, з врахуванням викладеного, за розрахунком суду, загальна сума 3% річних за прострочення оплати спожитої теплової енергії становить 621,77 грн.
За таких обставин, позовні вимоги концерну “Міські теплові мережі” про стягнення з товариства з обмеженою відповідальністю “ГРЕЙС 1” 3% річних підлягають задоволенню частково в сумі 621,77 грн.
Дослідивши наданий позивачем розрахунок інфляційних витрат, суд звертає увагу позивача на те, що він в розрахунку зазначив невірну суму по акту прийому-передачі за грудень 2016 року, а саме: в розмірі 1971,66 грн., замість вірної - 1671,66 грн., у зв'язку з чим інфляційні витрати розраховані в більшому розмірі.
Відтак, суд з власної ініціативи здійснив перерахунок інфляційних витрат за допомогою програми “Законодавство” за рахунком № 100499/1 від 31.12.16 за грудень 2016 року, а саме:
1) на заборгованість за рахунком № 100499/1 від 31.12.16 за грудень 2016 року в розмірі 1671,66 грн., строк оплати якої настав 19.01.17, прострочка виникла з 20.01.17,
- за період з лютого 2017 року по вересень 2018 року від суми 1671,66 грн. інфляційні витрати складають 313,20 грн.
Розрахунок інфляційних витрат за іншими рахунками здійснений позивачем правомірно та у відповідності до вимог ст. 625 ЦК України.
Так, з врахуванням викладеного, за розрахунком суду, загальна сума інфляційних витрат за прострочення оплати спожитої теплової енергії становить 1675,39 грн.
За таких обставин, позовні вимоги концерну “Міські теплові мережі” про стягнення з товариства з обмеженою відповідальністю “ГРЕЙС 1” інфляційних витрат підлягають задоволенню частково в сумі 1675,39 грн.
Витрати по сплаті судового збору покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог відповідно до п. 3 ч. 4 ст. 129 ГПК України.
Частиною 3 ст. 123 ГПК України визначено, що до витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати:
1) на професійну правничу допомогу;
2) пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи;
3) пов'язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів;
4) пов'язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.
Згідно із ч. 2 ст. 128 ГПК України розмір витрат, пов'язаних з проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів та вчиненням інших дій, пов'язаних з розглядом справи чи підготовкою до її розгляду, встановлюється судом на підставі договорів, рахунків та інших доказів.
При поданні позовної заяви концерн “Міські теплові мережі” просив стягнути з відповідача поштові витрати згідно поштового чеку про направлення відповідачу позовної заяви та доданих до неї документів.
Дані витрати підтверджуються фіскальним чеком від 11.02.19 на суму 26,92 грн. та описом вкладення від 11.02.19, згідно з яким було відправлено позовну заяву з додатками.
Оскільки надані докази підтверджують понесені позивачем витрати на відправлення поштової кореспонденції, пов'язаної з розглядом справи, у розмірі 26,92 грн., суд вважає за необхідне покласти такі витрати на відповідача, пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Керуючись ст. ст. 7, 8, 11, 13, 14, 15, 24, 42, 46, 73, 74, 76-80, 86, 91, 123, 129, 202, 210, 222, 232, 233, 236, 237, 238, 240, 241, 247-252 ГПК України, суд
Позов задовольнити частково.
Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю “ГРЕЙС 1” (69120, м. Запоріжжя, вул. Авраменка, буд. 2, код ЄДРПОУ 38783568) на користь концерну “Міські теплові мережі” (юридична адреса: 69091, м. Запоріжжя, бул. Гвардійський, буд. 137, поштова адреса: 69065, м. Запоріжжя, вул. Щаслива, буд. 2а, код ЄДРПОУ 32121458, п/р зі спеціальним режимом використання № 26039302042813 у Філії - Запорізьке обласне управління ПАТ “Державний ощадний банк України”, МФО 313957) основний борг за відпущену теплову енергію в сумі 18 531 (вісімнадцять тисяч п'ятсот тридцять одна) грн. 47 коп. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю “ГРЕЙС 1” (69120, м. Запоріжжя, вул. Авраменка, буд. 2, код ЄДРПОУ 38783568) на користь концерну “Міські теплові мережі” (юридична адреса: 69091, м. Запоріжжя, бул. Гвардійський, буд. 137, поштова адреса: 69065, м. Запоріжжя, вул. Щаслива, буд. 2а, код ЄДРПОУ 32121458, п/р № 26007301001951 у Філії - Запорізьке обласне управління ПАТ “Державний ощадний банк України”, МФО 313957) пеню в сумі 1759 (одна тисяча сімсот п'ятдесят дев'ять) грн. 71 коп., 3% річних в сумі 621 (шістсот двадцять одна) грн. 77 коп., інфляційні витрати в сумі 1675 (одна тисяча шістсот сімдесят п'ять) грн. 39 коп., витрати зі сплати судового збору в сумі 1888 (одна тисяча вісімсот вісімдесят вісім) грн. 82 коп., поштові витрати згідно поштового чеку про направлення відповідачу позовної заяви та доданих до неї документів в сумі 26 (двадцять шість) грн. 47 коп. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
В іншій частині позову відмовити.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржено у апеляційному порядку відповідно до вимог ст.ст. 253-285 ГПК України та пп. 17.5. п. 1 Розділу XI “ПЕРЕХІДНІ ПОЛОЖЕННЯ” ГПК України.
Повне рішення складено 05.04.2019
Суддя В.Л. Корсун