ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
27.03.2019 р.Справа № 910/15774/18
За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Фабрика бакалейних
продуктів"
до Антимонопольного комітету України
про скасування рішення від 06.09.2018 р. № 445-р
Суддя Зеленіна Н.І.
Секретар судового засідання Ліпіна В.В.
Представники сторін: згідно з протоколом судового засідання.
Товариство з обмеженою відповідальністю "Фабрика бакалейних продуктів" (далі - позивач) звернулось до господарського суду міста Києва з позовом до Антимонопольного комітету України (далі - відповідач) про скасування рішення від 06.09.2018 р. № 445-р.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що рішення відповідача є протиправним та підлягає скасуванню.
Ухвалою суду від 29.11.2018 р. позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Фабрика бакалейних продуктів" залишено без руху, зобов'язано позивача усунути недоліки позовної заяви.
Ухвалою від 18.12.2018 р., у зв'язку з усуненням недоліків, прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі №910/15774/18; ухвалено здійснювати розгляд справи за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання на 24.01.2019 р.
08.01.2019 р. від відповідача надійшла заява про продовження строку на подання доказів та відзиву на позовну заяву.
24.01.2019 р. від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, яким останній заперечує проти заявлених позовних вимог.
24.01.2019 р. від позивача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.
Підготовче засідання 24.01.2019 р. не відбулось у зв'язку з тимчасовою непрацездатністю судді Зеленіної Н.І.
Ухвалою від 29.01.2019 р. сторін викликано у підготовче засідання 13.02.2019р.
13.02.2019 р. від позивача надійшла відповідь на відзив.
Протокольною ухвалою від 13.02.2019 р. закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 13.03.2019 р.
У судовому засіданні 13.03.2019 р. оголошувалась перерва до 27.03.2019 р.
25.03.2019 р. від відповідача надійшли додаткові пояснення по справі.
У судовому засіданні 27.03.2019 р. представник позивача підтримав позовні вимоги у повному обсязі.
Представник відповідача проти позову заперечив.
У судовому засіданні 27.03.2019 р. проголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Дослідивши наявні в справі матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні дані, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.
Рішенням Антимонопольного комітету України від 06.09.2018 р. № 445-р визнано, що:
- Товариство з обмеженою відповідальністю "Фабрика бакалейних продуктів" вчинило порушення, передбачене пунктом 13 статті 50 Закону України "Про захист економічної конкуренції", у вигляді неподання інформації Антимонопольному комітету України на вимогу державного уповноваженого Антимонопольного комітету України від 21.10.2016 р. №127-26/09-11235 у встановлений ним строк;
- за вказане порушення накладено на позивача штраф у розмірі 27 200 гривень.
Позивач, не погоджуючись із прийнятим рішенням, просить суд визнати його недійсним, посилаючись на те, що оскаржуване рішення являється протиправним, прийняте за неповного з'ясування обставин, які мають значення для справи і які визнано встановленими; висновки, викладені у рішенні, не відповідають обставинам справи; рішення прийняте з порушенням норм процесуального права.
Відповідач проти позову заперечує та зазначає, що оскаржуване рішення являється законним і обґрунтованим, прийняте у відповідності до вимог закону та в межах повноважень Комітету.
Як вбачається з матеріалів справи, на підставі статей 7, 16, 22 та 221 Закону України "Про Антимонопольний комітет України", у зв'язку з проведенням дослідження щодо наявності в діях суб'єктів господарювання ознак порушення законодавства про захист від недобросовісної конкуренції під час використання у своїй господарській діяльності позначень "органічний", "органік", "organic" тощо, Комітет направив позивачу вимогу про надання інформації від 21.10.2016 р. №127-26/09-11235, в якій пропонувалося у 10-денний строк з дня отримання вимоги надіслати Комітету запитувану у вимозі інформацію стосовно продукції органічної серії ТМ "ЖМЕНЬКА", а також використання позивачем напису "ORGANIC" на упаковках його продукти та належним чином завірені копії документів.
Відповідно до повідомлення про вручення рекомендованого поштового відправлення № 0303509341128, вимогу отримано уповноваженим представником позивача за довіреністю 25.10.2016.
Отже, останній день строку надання інформації на вимогу Комітету припадав на 04.11.2016 р.
У встановлений державним уповноваженим Комітету у вимозі строк інформації від ТОВ "Фабрика бакалейних продуктів" не надходило.
Листом від 09.11.2016 № 09 позивач повідомив АМКУ про відсутність можливості надати документи, зазначені у вимозі, у зв'язку з переданням їх до відділу аудиту Білоцерківської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області для проведення документальної планової виїзної перевірки позивача.
Відповідно до наданої позивачем копії наказу Інспекції від 18.10.2016 № 1041, тривалість документальної планової виїзної перевірки ТОВ "Фабрика бакалейних продуктів" становила 19 робочих днів з 19.10.2016. Отже, останній день проведення вищевказаної перевірки припадав на 14.11.2016.
ТОВ "Фабрика бакалейних продуктів" надало відповідь на вимогу державного повноваженого Комітету із 6-денним запізненням.
Таким чином, АМКУ дійшов висновку про те, що позивач не надав відповіді на вимогу у строк, встановлений державним повноваженим Комітету для надання інформації.
Листом від 20.04.2017 року № 127-26/09-4373 позивачу направлено копію подання про попередні висновки у справі від 19.04.2017 року № 127-26.13/287-16/141-спр.
У відповідь на подання про попередні висновки у справі від 19.04.2017 року № 127-26.13/287-16/141-спр. позивач листом від 11.05.2017 року № 11 повідомив про незгоду з висновками Комітету, викладеними у вказаному подані.
У листі від 11.05.2017 року № 11 також вказувалось, що позивач не мав можливості надати відповідь на вимогу та належним чином засвідчені документи в межах встановленого строку в зв'язку з перебуванням директора позивача у щорічній основній відпустці з 17.10.2016 по 08.11.2016 року; до листа було додано наказ позивача від 10.10.2016 року №241-КВ.
В подальшому позивачу від Комітету надійшла вимога від 23.06.2017 року № 127-26/04-6852, в якій вимагалося протягом 5 календарних дні з дня отримання цієї вимоги надати інформацію та належним чином засвідчені копії документів, які б могли підтверджувати тимчасове делегування повноважень заступнику директора позивача (на час відпустки, відрядження хвороби директора позивача).
У відповідь на вимогу від 23.06.2017 року № 127-26/04-6852 позивач листом від 03.07.2017 року № 21 надав штатний розпис, яким підтверджується відсутність посади "заступник директора" позивача, та зазначив, що на час відпустки директора виконання обов'язків директора не покладалось на жодну особу.
Як зазначає позивач, приймаючи спірне рішення, відповідач не врахував жодного доказу позивача стосовно порушення строку надання відповіді на вимогу, які містяться в листі від 09.11.2016 року № 09, а саме, передача документів, які вимагалися у вимозі, до відділу аудиту Білоцерківської об'єднаної державної податкової інспекції ГУ ДФС у Київській області для проведення документальної планової виїзної перевірки позивача згідно наказу Інспекції від 18.10.2016 року № 1041 та листі від 11.05.2017 № 11 про перебування директора позивача у щорічній основній відпустці з 17.10.2016 по 08.11.2016 року згідно наказу від 10.10.2016 року № 241-КВ, без передачі виконання обов'язків директора з правом розпорядчого підпису на жодну іншу особу.
Натоміть, у спірному Рішенні АМКУ вибірково вказується заперечення, що позивач листом від 11.05.2017 року № 11 повідомив Комітет про неможливість надання належним чином засвідчених документів згідно вимоги у зв'язку з перебуванням директора у щорічній основній відпустці з 17.10.2016 по 08.11.2016 року згідно наказу від 10.10.2016 року № 241-КВ без передачі виконання обов'язків директора з правом розпорядчого підпису на жодну іншу особу.
Позивачем листом від 03.07.2017 року № 21 було надано відповідачу штатний розпис, в якому відсутня посада "заступник директора", цим же листом позивач повторно повідомив відповідача про те, що на час відпустки директора згідно наказу від 10.10.2016 року № 241-КВ, виконання обов'язків директора з правом розпорядчого підпису не покладалося на жодну іншу особу.
Позивач зазначає, що вказане заперечення не прийняте відповідачем до уваги під час прийняття Рішення, так як з метою підтвердження достовірності наданої інформації та підтвердження фактичного перебування директора позивача у відпустці протягом періоду надання відповіді (інформації, документів) на вимогу, відповідачем запитано відомості нарахування заробітної плати та розрахункові листи заробітної, та вказує, що вказана інформація не знайшла свого підтвердження.
Проте, позивач наголошує, що не отримував від відповідача жодних запитів, вимог стосовно надання відомостей нарахування заробітної плати та розрахункові листи заробітної плати для підтвердження фактичного перебування директора у відпустці протягом встановленого строку надання відповіді (інформації, документів) на вимогу.
Таким чином, позивач зазначає, що Комітетом не прийнято до уваги та не досліджено в повному обсязі докази, надані позивачем на підтвердження відсутності вини щодо порушення строків знання відповіді на вимогу, що у свою чергу є порушенням процедурних правил у розгляді справи про порушення конкурентного законодавства, яке призвело до прийняття неправильного рішення по суті справи АМКУ.
Заперечуючи проти позову, Комітет зазначає, що перебування директора у відпустці не є поважною причиною для ненадання відповіді на вимогу Комітету у встановлений строк; директор, як виконавчий орган товариства, на час своєї відсутності та у разі, якщо ним не було призначено тимчасового виконуючого обов'язків, несе відповідні ризики та повну відповідальність у зв'язку з цим, а тому позивач не мав права не надавати відповідь на вимогу Комітету.
Щодо тверджень позивача про те, що Комітетом не було враховано обставини передачі документів, які вимагалися на підставі вимоги, до відділу аудиту Білоцерківської об'єднаної державної податкової інспекції ГУ ДФС у Київській області для проведення документальної планової виїзної перевірки згідно наказу Інспекції від 18.10.2016 № 1041, АМКУ вказує, що позивач отримав вимогу 25.10.2016 р., отже, останній день строку надання інформації на вимогу припадав на 04.11.2016. Позивач, пропустивши строк надання інформації на вимогу, лише 09.11.2016 листом № 09 повідомив про відсутність можливості надати документи, зазначені у вимозі, у зв'язку з переданням їх до відділу аудиту Білоцерківської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області для проведення документальної планової виїзної перевірки.
Проте, Комітет зазначає, що ТОВ "Фабрика бакалейних продуктів" не зверталось до АМКУ з клопотанням щодо продовження строку надання інформації на вимогу у межах строку, встановленого державним уповноваженим для надання інформації.
Згідно зі ст. 1 Закону України "Про Антимонопольний комітет України" Антимонопольний комітет України є державним органом із спеціальним статусом, метою діяльності якого є забезпечення державного захисту конкуренції у підприємницькій діяльності та у сфері державних закупівель. Особливості спеціального статусу Антимонопольного комітету України обумовлюються його завданнями та повноваженнями, в тому числі роллю у формуванні конкурентної політики, та визначаються цим Законом, іншими актами законодавства.
Відповідно до ч. 1 ст. 6 Закону України "Про Антимонопольний комітет України" Антимонопольний комітет України утворюється у складі Голови та восьми державних уповноважених. Антимонопольний комітет України, адміністративні колегії Антимонопольного комітету України, державні уповноважені Антимонопольного комітету України, адміністративні колегії територіальних відділень Антимонопольного комітету України є органами Антимонопольного комітету України (ч. 7 ст. 6 Закону України "Про Антимонопольний комітет України").
Приписами ст. 4 Закону України "Про Антимонопольний комітет України" визначено, що Антимонопольний комітет України будує свою діяльність на принципах: законності; гласності; захисту конкуренції на засадах рівності фізичних та юридичних осіб перед законом та пріоритету прав споживачів.
За правилами ст. 5 Закону України "Про Антимонопольний комітет України" Антимонопольний комітет України здійснює свою діяльність відповідно до Конституції України, законів України "Про захист економічної конкуренції", "Про захист від недобросовісної конкуренції", цього Закону, інших законів та нормативно-правових актів, прийнятих відповідно до цих законів.
Частиною 1 статті 7 Закону України "Про Антимонопольний комітет України" визначено, що у сфері здійснення контролю за дотриманням законодавства про захист економічної конкуренції Антимонопольний комітет України має повноваження, в тому числі:
- розглядати заяви і справи про порушення законодавства про захист економічної конкуренції та проводити розслідування за цими заявами і справами;
- приймати передбачені законодавством про захист економічної конкуренції розпорядження та рішення за заявами і справами, перевіряти та переглядати рішення у справах, надавати висновки щодо кваліфікації дій відповідно до законодавства про захист економічної конкуренції;
- перевіряти суб'єкти господарювання, об'єднання, органи влади, органи місцевого самоврядування, органи адміністративно-господарського управління та контролю щодо дотримання ними вимог законодавства про захист економічної конкуренції та під час проведення розслідувань за заявами і справами про порушення законодавства про захист економічної конкуренції;
- при розгляді заяв і справ про порушення законодавства про захист економічної конкуренції, проведенні перевірки та в інших передбачених законом випадках вимагати від суб'єктів господарювання, об'єднань, органів влади, органів місцевого самоврядування, органів адміністративно-господарського управління та контролю, їх посадових осіб і працівників, інших фізичних та юридичних осіб інформацію, в тому числі з обмеженим доступом; призначати експертизу та експерта з числа осіб, які володіють необхідними знаннями для надання експертного висновку; тощо.
Відповідно до ст. 22 Закону України "Про Антимонопольний комітет України" розпорядження, рішення та вимоги органу Антимонопольного комітету України, голови територіального відділення Антимонопольного комітету України, вимоги уповноважених ними працівників Антимонопольного комітету України, його територіального відділення в межах їх компетенції є обов'язковими для виконання у визначені ними строки, якщо інше не передбачено законом.
Невиконання розпоряджень, рішень та вимог органу Антимонопольного комітету України, голови територіального відділення Антимонопольного комітету України, вимог уповноважених ними працівників Антимонопольного комітету України, його територіального відділення тягне за собою передбачену законом відповідальність.
Частиною 1 статті 48 Закону України "Про захист економічної конкуренції" визначено, що за результатами розгляду справ про порушення законодавства про захист економічної конкуренції органи Антимонопольного комітету України приймають рішення, в тому числі про визнання вчинення порушення законодавства про захист економічної конкуренції; накладення штрафу тощо.
Відповідно до частини 1 статті 60 Закону України "Про захист економічної конкуренції", заявник, відповідач, третя особа мають право оскаржити рішення органів Антимонопольного комітету України повністю або частково до господарського суду у двомісячний строк з дня одержання рішення.
Пунктом 13 статті 50 Закону України "Про захист економічної конкуренції" визначено, що неподання інформації Антимонопольному комітету України, його територіальному відділенню у встановлені органами Антимонопольного комітету України, головою його територіального відділення чи нормативно-правовими актами строки, є порушенням законодавства про захист економічної конкуренції.
Згідно з п. 13 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 р. № 15 "Про деякі питання практики застосування конкурентного законодавства" зазначено, що у перевірці правильності застосування органами Антимонопольного комітету України пунктів 13 та 14 статті 50 Закону України "Про захист економічної конкуренції" судам необхідно враховувати, що зазначені органи не обмежені у виборі джерела для отримання інформації, необхідної для виконання їх завдань, передбачених законодавством про захист економічної конкуренції. Обов'язок з надання інформації передбачено статтею 22 1 Закону України "Про Антимонопольний комітет України", а обсяг запитуваної інформації повинен відповідати змістовному колу цих завдань. Там же зазначено, що судам у розгляді справ про неподання інформації чи подання інформації в неповному обсязі Антимонопольному комітету України, його територіальному відділенню слід з'ясовувати, чи було повідомлено суб'єкта господарювання про необхідність надання ним відомостей та у який саме спосіб, а також причини, з яких відомості не було надано або надано невчасно.
Відповідно до п. 6 ч. 1 ст. 16 Закону України "Про Антимонопольний комітет України" державний уповноважений Антимонопольного комітету України має право при розгляді заяв і справ про порушення законодавства про захист економічної конкуренції, проведенні перевірки та в інших передбачених законом випадках вимагати від суб'єктів господарювання, об'єднань, органів влади, органів місцевого самоврядування, органів адміністративно-господарського управління та контролю, їх посадових осіб і працівників, інших фізичних та юридичних осіб інформацію, в тому числі з обмеженим доступом.
Відповідно до вимог ст. ст. 22, 221 Закону "Про Антимонопольний комітет України" визначено, що вимоги державного уповноваженого Антимонопольного комітету України є обов'язковими для виконання у визначені ним строки; суб'єкти господарювання, об'єднання, органи влади, органи місцевого самоврядування, органи адміністративно-господарського управління та контролю, інші юридичні особи, їх структурні підрозділи, філії, представництва, їх посадові особи та працівники, фізичні особи зобов'язані на вимогу органу Антимонопольного комітету України, голови територіального відділення Антимонопольного комітету України, уповноважених ними працівників Антимонопольного комітету України, його територіального відділення подавати документи, предмети чи інші носії інформації, пояснення, іншу інформацію, в тому числі з обмеженим доступом та банківську таємницю, необхідну для виконання Антимонопольним комітетом України, його територіальними відділеннями завдань, передбачених законодавством про захист економічної конкуренції.
Дослідивши наявні у матеріалах справи докази, суд встановив, що Антимонопольний комітет України правомірно дійшов висновку про те, що позивач, не подавши інформацію на вимогу Комітету у встановлені ним строки та не надавши пояснень щодо причин такого неподання, вчинив порушення законодавства про захист економічної конкуренції, яке передбачено пунктом 13статті 50 Закону України "Про захист економічної конкуренції".
Суд також звертає увагу на те, що позивачем до матеріалів справи так і не було надано доказів надання Комітету запитуваних у Вимозі документів у подальшому, зокрема, після їх повернення з відділу аудиту Білоцерківської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області після проведення документальної планової виїзної перевірки позивача; як і не було надано відомостей нарахування заробітної плати та розрахункові листи заробітної плати для підтвердження фактичного перебування директора у відпустці протягом встановленого строку надання відповіді (інформації, документів) на вимогу.
Також, суд погоджується з доводами Комітету про те, що перебування директора у відпустці не є поважною причиною для ненадання відповіді на вимогу Комітету у встановлений строк; у разі, якщо директором не було призначено тимчасового виконуючого обов'язків, несе відповідні ризики та повну відповідальність у зв'язку з цим.
Таким чином, оскільки Комітет у межах наданих йому повноважень мав право витребувати у позивача відповідну інформацію, необхідну для розслідування справи, а позивач, у свою чергу, був зобов'язаний надати запитувану інформацію в повному обсязі у встановлені строки; невиконання розпоряджень, рішень і вимог голови територіального відділення Антимонопольного комітету України, відповідно до частини другої статті 22 Закону України "Про антимонопольний комітет України", тягне за собою передбачену законом відповідальність.
Згідно зі статтею 51 Закону України "Про захист економічної конкуренції" порушення законодавства про захист економічної конкуренції тягне за собою відповідальність, встановлену законом.
Відповідно до частини 2 статті 52 Закону України "Про захист економічної конкуренції" за порушення, передбачені, зокрема, пунктом 13 статті 50 Закону України "Про захист економічної конкуренції", накладається штраф у розмірі до одного відсотка доходу (виручки) суб'єкта господарювання від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) за останній звітний рік, що передував року, в якому накладається штраф.
Дослідивши зібрані по справі документи, суд погоджується з твердженнями відповідача про те, що при прийнятті оскаржуваного рішення Комітет діяв у межах власних повноважень, у порядку та спосіб, встановлений законом; висновки, викладені у рішенні, відповідають фактичним обставинам справи та являються обґрунтованими.
Доводи позивача, які стосуються неотримання вимоги Комітету про відомостей нарахування заробітної плати та розрахункові листи заробітної плати для підтвердження фактичного перебування директора у відпустці протягом встановленого строку надання відповіді (інформації, документів) на вимогу, судом до уваги не приймаються, оскільки вказані обставини досліджувались Комітетом при прийнятті рішення №465-р.
Як встановлено ст. ст. 73, 74 Господарського процесуального кодексу України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.
Статтею 79 Кодексу передбачено, що достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
В порядку, передбаченому ст. 86 Господарського процесуального кодексу України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
З урахуванням вищевикладених обставин, суд вважає позовні вимоги недоведеними, необґрунтованими, такими, що не відповідають фактичним обставинам справи і спростовані належним чином та у встановленому законом порядку відповідачем, а відтак, заявлені вимоги задоволенню не підлягають.
Відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати покладаються на позивача.
Керуючись ст. ст. 2, 74, 76-80, 129, 236-242 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд міста Києва, -
Відмовити повністю в задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю "Фабрика бакалейних продуктів" до Антимонопольного комітету України про скасування рішення від 06.09.2018 р. № 445-р.
На рішення може бути подано апеляційну скаргу протягом 20 днів з дня проголошення.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо її не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду за наслідками апеляційного перегляду.
Повний текст рішення складено 05.04.2019 р.
Суддя Н.І. Зеленіна