справа №619/101/18
провадження №1-кп/619/90/19
04 квітня 2019 року м. Дергачі
Дергачівський районний суд Харківської області
у складі: головуючого судді - ОСОБА_1
секретаря судового засідання - ОСОБА_2
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Дергачі кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12017220280001674 від 14.11.2017 року по обвинуваченню:
ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , народився с. Слатине Дергачівського району Харківської області, громадянин України, освіта середня, не одруженого, не працюючого, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше судимого: за вироком Дергачівського районного суду Харківської області від 27.07.2012 року за ч. 2 ст. 185, ч. 3 ст. 186 КК України до трьох років шести місяців позбавлення волі, на підставі ст. 75 КК України звільнений від відбуття покарання з випробувальним терміном на два роки; за вироком Дергачівського районного суду Харківської області від 24.07.2014 року за ч. 2 ст. 185, ч. 3 ст. 185, ч. 2 ст. 186 КК України до чотирьох років дев'яти місяців позбавлення волі, звільненого 28.09.2017 року за відбуттям строку покарання,
у вчиненні злочину, передбаченого ч. 3 ст. 186 КК України,
за участю: прокурорів - ОСОБА_4 , ОСОБА_5 ,
ОСОБА_6 , ОСОБА_7 ,
ОСОБА_8 , ОСОБА_9
обвинуваченого - ОСОБА_3
захисників - ОСОБА_10 , ОСОБА_11
потерпілої - ОСОБА_12 ,
14 листопада 2017 року близько 06 год. ОСОБА_3 , маючи умисел направлений на таємне викрадення чужого майна, переслідуючи мету збагачення за рахунок скоєння злочину, діючи з корисливих мотивів, прийшов до домоволодіння АДРЕСА_2 , яке належить ОСОБА_12 , після чого, шляхом вільного доступу, відчинивши не закриту хвіртку, зайшов у двір вказаного вище домоволодіння та підійшов до житлового будинку, оглянувши зовні який побачив, що в будинку поряд з вхідними дверима відсутнє скло у вікні веранди та через віконний отвір рукою відчинив запірний пристрій вхідної двері будинку, зайшов до якого, тобто таким чином проник у житло ОСОБА_12 .
Після чого, продовжуючи реалізовувати прямий умисел направлений на таємне викрадення чужого майна, переслідуючи мету збагачення за рахунок скоєння злочину, діючи з корисливих мотивів, ОСОБА_3 зайшов в одну з кімнат будинку, побачив ОСОБА_12 , яка в цей час спала на ліжку, підійшов до останньої, таємно намагався викрасти гроші, що належали останній, які вона ховала в кишені пальто під подушкою, але в цей час ОСОБА_12 прокинулася, внаслідок чого ОСОБА_3 , усвідомлюючи відкритий характер своїх дій, намагаючись закрити своє обличчя від ОСОБА_12 , прикрив її від себе подушкою, витягнув з-під останньої пальто, з кишені якого дістав гроші в сумі 15000 грн., з якими ОСОБА_3 вільно покинув місце події, розпорядившись викраденим майном в подальшому на власний розсуд, в результаті чого спричинив останній матеріальну шкоду на загальну суму 15000 грн.
Дії обвинуваченого ОСОБА_3 , які виразилися у відкритому викраденні чужого майна (грабежі), скоєному повторно, поєднаному з проникненням у житло, суд кваліфікує за ч. 3 ст. 186 КК України
Допитаний в судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_3 свою вину у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення не визнав.
При цьому пояснив, що 14 листопада 2017 року вранці він пішов на роботу, де працює неофіційно, а саме за адресою смт Слатине вул. Польова на заводі по переробці пластикових пляшок. Приблизно в 13 год. на завод приїхали працівники поліції, намагалися його затримати з незрозумілих причин, але завдяки охороні та директору не змогли посадити його в автомобіль, так як їм завадили. В 18-18.30 год. знову приїхали працівники поліції ОСОБА_13 та по імені ОСОБА_14 (прізвища обвинувачений не знає) з повісткою, тому він погодився проїхати з ними до райвідділу, де у нього зняли відбитки пальців і повідомили, що вони не співпадають з тими, які виявили на місці злочину, тому приблизно о 22 годині його відпустили додому. На наступний день 15 листопада 2017 року він поїхав в м. Харків привітати бабусю з днем народження, але знову приїхали працівники поліції і повідомили, що відбитки вийшли неякісні, тому треба ще їх зняти. Він погодився і проїхав до Дергачівського ВП. В райвідділі до нього застосовували фізичний та психологічний тиск, а саме оперативники били його і о 6 годині ранку під тиском він дав покази, якими визнав свою провину. За місцем його проживання працівники поліції вилучили гроші в сумі 8500 грн., але це гроші його особисті. Поліцейський ОСОБА_13 гроші загорнув в спортивну кофту і сказав, що він їх покладе в кущах, а обвинувачений повинен при слідчих діях вказати, де він заховав викрадені гроші. Вищевказані дії ОСОБА_3 виконав, так як боявся за своє життя та здоров'я. Відмову від захисника він також писав під примусом. 17 листопада 2017 року в суді йому обрали запобіжний захід тримання під вартою, де про застосований до нього фізичний вплив не повідомляв, побоюючись наслідків. В судовому засіданні обвинувачений пояснив, що потерпілу ОСОБА_12 він не знав і ніколи у її будинку не був, ніякого злочину стосовно неї не скоював.
Між тим, винуватість обвинуваченого ОСОБА_3 у скоєнні інкримінованого йому злочину повністю підтверджується наданими стороною обвинувачення в ході судового розгляду доказами, а саме:
- показами потерпілої ОСОБА_12 , яка пояснила, що в листопаді 2017 року вона спала, але прокинулася від того, що її невідома особа б'є подушкою по голові. Потерпіла дуже злякалася, що в хату стороння особа пройшла, тому почала плакати та кричати, а коли піднялася з ліжка, то отримала удар ногою в обличчя, від якого похилилася на ліжко. Під подушкою на ліжку в кармані пальто вона зберігала гроші, але невідома особа пальто з-під неї висмикнула та зникла з будинку. Коли потерпіла перевірила пальто, то грошей там вже не було, тому вона вискочила на вулицю та пішла до сусіда по імені ОСОБА_15 , розповіла що з нею трапилося і останній викликав працівників міліції. Коли приїхали міліціонери, то повідомили їй, що грабіжника вже затримали. Обличчя нападника вона не бачила, але ОСОБА_16 - мати обвинуваченого вибачалася перед нею і сказала, що це її син скоїв злочин. ОСОБА_16 в будинку потерпілої була раніше, так як допомагала їй по господарству.
- показами свідка ОСОБА_17 про те, що він знає років десять потерпілу ОСОБА_12 , так як допомагав їй по господарству. Зі слів останньої в 2017 році у неї скоєно крадіжку грошей і при цьому побили її подушкою та ногою в обличчя нанесли удар.
- показами свідка ОСОБА_18 про те, що восени 2017 року він побачив на вулиці біля будинку ОСОБА_12 працівників міліції, які повідомили про скоєну крадіжку з будинку останньої, на яку напали та побили, заволодівши грошима.
- показами свідка ОСОБА_19 про те, що обвинувачений ОСОБА_3 - її син. Потерпілу ОСОБА_12 вона знає, так як допомагала їй по господарству. Про грошові зберіганні бабці ОСОБА_20 вона нічого не знала. Працівники міліції їй повідомили, що це син ОСОБА_3 скоїв напад на потерпілу і заволодів грошима, тому вона вибачалася перед ОСОБА_12 за поведінку сина. Після звільнення з місця відбування покарання син працевлаштувався за допомогою її брата, місяця два син працював, отримував заробітну плату. До цього стосунки між нею та сином були погані, разом вони не проживали, але останнім часом стосунки налагодилися, однак де був син в ніч з 13 на 14 листопада 2017 року вона не знає.
- показами свідка ОСОБА_21 про те, що він є сусідом потерпілої ОСОБА_12 . Восени 2017 року потерпіла прибігла до нього напівроздягнута рано вранці, кричала, що на неї напали, забрали з пальто гроші, яку суму не називала. Тому свідок викликав працівників міліції. При цьому свідок вважає, що ОСОБА_3 скоріше не міг скоїти такий злочин, тому що працював і здавався нормальною людиною.
- даними з протоколу огляду місця події від 14.11.2017, відповідно до якого під час огляду приміщення за адресою: АДРЕСА_2 , виявлено та вилучено скло розміром 23х25 см біля входу в будинок, яке було витягнуто з віконної рами; змиви речовини з замка засуву з кімнати № 1; змиви речовини з ручки дверей з кімнати №2 до кімнати №3; змиви речовини з ручки дверей кімнати №2 до кімнати №5; два відрізки липкої стрічки зі слідами рук відкопійовані з картонної коробки з-під ліхтаря, який знаходився на столі в кімнаті №5. (а.с. 6-16 том справи 2).
- постановою про визнання та передачу на зберігання речових доказів від 21.11.2017, відповідно до якої визнано та долучено до кримінального провадження в якості речових доказів: полімерний пакет в якому міститься два відрізки липкої стрічки зі слідами рук з коробки від ліхтаря, який знаходився в кімнаті №5, вилучений в ході огляду місця події за адресою: АДРЕСА_2 . (а.с. 26-27 том справи 2).
- даними протоколу отримання зразків для експертизи від 15.11.2017, у відповідності до якого у ОСОБА_3 було відібрано біологічні зразки. (а.с. 89, 90 том справи 2).
- дослідженими даними висновку дактилоскопічної експертизи №1690 від 17.11.2017, згідно до якої на слідосприймаючих поверхнях двох відрізків прозорої липкої стрічки найбільшими розмірами 40х45 мм та 45х65 мм, вилучених під час огляду місця події від 14.11.2017 за адресою: АДРЕСА_2 , відкопійовано один слід пальця рук найбільшими розмірами 13х32 мм та один слід долоні найбільшими розмірами 26х65 мм, придатні для ідентифікації особи. Слід пальця найбільшими розмірами 13х32 мм, відкопійований на відрізок прозорої липкої стрічки найбільшими розмірами 40х45 мм, залишений середнім пальцем лівої руки підозрюваного « ОСОБА_3 », ІНФОРМАЦІЯ_1 , та слід долоні найбільшими розмірами 26х65 мм, відкопійований на відрізок прозорої липкої стрічки найбільшими розмірами 45х65 мм залишений гіпотенаром правої руки підозрюваного « ОСОБА_3 », ІНФОРМАЦІЯ_1 . (а.с. 95-104 том справи 2).
- дослідженими даними протоколу проведення слідчого експерименту та фототаблицею до нього від 16.11.2017 за участю ОСОБА_3 , в ході якого останній в присутності понятих розповів та показав, при яких обставинах він скоїв злочин 14.11.2017 стосовно потерпілої ОСОБА_12 (а.с. 110-118 том справи 2).
- даними з протоколу огляду місця події від 16.11.2017, відповідно до якого під час огляду ділянки місцевості, яка представляє собою луки, розташовані в смт Слатине Дергачівського району Харківської області на відстані приблизно 150 м від вул. Герцена, виявлено та вилучено серед застояної сухої трави на землі полімерний пакет чорного кольору в середині якого знаходилася спортивна кофта чорного кольору, всередині якої знаходилися грошові купюри різним номіналом в загальній сумі 8100 грн. (а.с. 119-123 том справи 2).
- даними протоколу огляду від 16.11.2017, згідно до якого проведено огляд грошових купюр різним номіналом у загальній сумі 8100 грн. (а.с. 131 том справи 2).
- даними протоколу огляду місця події від 16.11.2017, відповідно до якого з квартири АДРЕСА_3 були вилучені речі, а саме джинсові брюки, куртка, кросівки, портмоне та візитниця, як вказав ОСОБА_3 вищевказані речі він придбав 15.11.2017 за гроші викрадені у потерпілої ОСОБА_12 (а.с. 136-145 том справи 2).
- дослідженими даними протоколу проведення слідчого експерименту та фототаблицею до нього від 27.11.2017 за участю ОСОБА_12 , в ході якого остання в присутності понятих розповіла та показала, при яких обставинах стосовно неї було скоєно злочин 14.11.2017. (а.с. 166-172 том справи 2).
- висновком судової товарознавчої експертизи №118 від 14.12.2017 відповідно до якого вартість придбаного ОСОБА_3 на викрадені гроші майна становить 3722 грн. (а.с. 178-179 том справи 2).
За ч. 1 ст. 23 КПК України суд досліджує докази безпосередньо. Показання учасників кримінального провадження, в тому числі свідків, суд отримує усно. Відповідно до ч. 3 ст. 23 КПК України, сторона обвинувачення зобов'язана забезпечити присутність під час судового розгляду свідків обвинувачення з метою реалізації права сторони захисту на допит перед незалежним та неупередженим судом. Крім того, згідно ч. 2 ст. 327 КПК України, прибуття в суд свідка забезпечується стороною кримінального провадження, яка заявила клопотання про його виклик.
Суд сприяв стороні обвинувачення та стороні захисту в забезпеченні явки свідків у судове засідання, а саме направляв судові виклики свідкам рекомендованими листами з повідомленням. Прокурор в судовому засіданні відмовився від допиту свідків обвинувачення - ОСОБА_22 , ОСОБА_23 , ОСОБА_24 , ОСОБА_25 , ОСОБА_26 , ОСОБА_27 , ОСОБА_28 , ОСОБА_29 , ОСОБА_30 , ОСОБА_31 . Сторона захисту - обвинувачений ОСОБА_3 відмовився від допиту свідка захисту ОСОБА_32 , тому ухвалою від 25.10.2018 суд постановив проводити розгляд справи без допиту свідків сторони обвинувачення та захисту за відмовою сторін та ухвалив проводити розгляд справи без допиту свідка обвинувачення ОСОБА_33 , у зв'язку з незабезпеченням її явки в суд стороною обвинувачення.
Таким чином, аналізуючи досліджені докази в їх сукупності, суд приходить до висновку про наступне.
За змістом ст. 62 Конституції України суд під час розгляду кримінальних проваджень має суворо додержуватись принцип презумпції невинуватості, згідно з яким особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком.
Обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
Відповідно до ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують Європейську конвенцію з прав людини та основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
Європейський суд з прав людини у п. 65 рішення «Коробов проти України» (заява №39598/03, остаточне рішення від 21.10.2011) зазначив, що при оцінці доказів суд, як правило, застосовує критерій доведення «поза розумним сумнівом» (рішення від 18 січня 1978 року у справі «Ірландія проти Сполученого Королівства» (заява № 25). Проте, така доведеність може випливати зі співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростовних презумпцій факту.
Згідно з вимогами ст. 91 КПК України доказуванню у кримінальному провадженні підлягає, зокрема, подія кримінального правопорушення (час, місце, спосіб та інші обставини вчинення кримінального правопорушення), а також винуватість обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення.
Обов'язок доказування зазначених обставин покладається на слідчого, прокурора та, в установлених КПК випадках, - на потерпілого.
Суд вбачає, що вина обвинуваченого ОСОБА_3 у скоєнні вищезазначеного злочину доведена в повному обсязі і підтверджується доказами, які досліджені в ході судового розгляду.
Невизнання обвинуваченим своєї вини суд розцінює як спробу обвинуваченого пом'якшити свою участь або взагалі уникнути відповідальності або як обрану тактику захисту. При цьому суд констатує той факт, що не визнаючи свою вину, обвинувачений не привів жодного аргументованого доказу, який би ставив під сумнів достовірність доказів на підтвердження вини обвинуваченого.
Про те, що обвинувачений схильний надавати суду неправдиві показання свідчить, зокрема, те, що він категорично заявляв, що ніколи не був у помешканні потерпілої, а сліди його рук на картонній коробці з-під ліхтаря в будинку потерпілої мотивує, як фальшування доказів органами досудового розслідування.
Захисник ОСОБА_11 просила суд визнати неналежним та недопустимим доказом висновок дактилоскопічної експертизи у справі, посилаючись на те, що технічні можливості теперішнього часу дозволяють сфальшувати докази, але на підтвердження вищевикладеної позиції жодних доказів сторона захисту суду не надала.
У відповідності до ст. 84 КПК України доказами у кримінальному провадженні є фактичні дані, отримані у передбаченому цим Кодексом порядку, на підставі яких слідчий, прокурор, слідчий суддя і суд встановлюють наявність чи відсутність фактів та обставин, що мають значення для кримінального провадження та підлягають доказуванню. Поняття належності та допустимості доказів визначене ст.ст. 85, 86 КПК України. Визнання доказів недопустимими передбачене ст. 89 КПК України.
Суд не вбачає, що надані докази у справі є неналежними або недопустимими.
Посилання обвинуваченого на застосований до нього фізичний та психологічний тиск також не знайшли свого підтвердження в процесу судового розгляду.
Ухвалою суду від 25 жовтня 2018 року було постановлено про направлення вищевказаної ухвали керівнику Дергачівської місцевої прокуратури для встановлення чи маються підстави для внесення повідомлення обвинуваченого ОСОБА_3 в судовому засіданні 25 жовтня 2018 року про застосування до нього співробітниками Дергачівського ВП ГУНП в Харківській області фізичного та психологічного насилля під час проведення досудового розслідування до Єдиного реєстру досудових розслідувань.
Постановою старшого слідчого другого слідчого відділу слідчого управління прокуратури Харківської області ОСОБА_34 від 21 грудня 2018 року було закрито кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №42018221280000151 від 02.11.2018, на підставі п. 2 ч. 1 ст. 284 КПК України у зв'язку з відсутністю доказів зловживання повноваженнями заступником начальника СКП в Дергачівському ВП ГУНП в Харківській області ОСОБА_35 та оперуповноваженим в Дергачівському ВП ГУНП в Харківській області ОСОБА_36 .
Вивченням даних про особу ОСОБА_3 встановлено, що він раніше судимий, на обліку у лікарів психіатра та нарколога не перебуває, за місцем проживання характеризується негативно, не визнав вину.
Суд на підставі п. 6 ч. 1 ст. 67 КК України визнає обставиною, яка обтяжує покарання обвинуваченого вчинення злочину щодо особи похилого віку.
Обставин, що пом'якшують покарання в силу ст. 66 КК України, судом не встановлено.
Відповідно до змісту ст.ст. 50, 65 КК України покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових злочинів як засудженими, так і іншими особами. Суд, при призначенні покарання, враховує ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного та обставини, що пом'якшує та обтяжує покарання. Особі, яка вчинила злочин, має бути призначено покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів.
Так, згідно з роз'ясненнями, які містить п. 1 постанови Пленуму Верховного Суду України №7 від 24 жовтня 2003 року «Про практику призначення судами кримінального покарання», суди при призначенні покарання в кожному випадку і щодо кожного підсудного, який визнається винним у вчиненні злочину, мають суворо додержувати вимог ст. 65 КК України стосовно загальних засад призначення покарання, оскільки саме через останні реалізуються принципи законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання.
Відповідно до загальних засад призначення покарання, визначених у ст. 65 КК України, суд при призначенні покарання враховує ступінь тяжкості вчиненого злочину, який відповідно до ст. 12 КК України відноситься до тяжких злочинів, дані про особу винного, при цьому, призначене покарання має бути необхідним і достатнім для виправлення особи, яка вчинила злочин та попередження нових злочинів.
Виходячи з засади співмірності призначене покарання за своїм видом і розміром має бути адекватним (відповідним) характеру вчинених дій, їх небезпечності та даним про особу винного. При виборі заходу примусу мають значення й повинні братися до уваги обставини, які його пом'якшують і обтяжують. Без урахування й належної оцінки всіх цих обставин у своїй сукупності обрана міра покарання не може вважатися справедливою.
При призначенні покарання обвинуваченому суд відповідно до вимог ст. 65 КК України, бере до уваги характер та ступінь суспільної небезпеки вчиненого злочину, його наслідки, відсутність претензій потерпілої, а також дані про особу обвинуваченого.
Згідно ч. 6 ст. 368 КПК України, обираючи і застосовуючи норму закону України про кримінальну відповідальність до суспільно небезпечних діянь при ухваленні вироку, суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Верховний Суд у своїй постанові від 01 лютого 2018 року (справа №634/609/15-к, провадження №51-658 км17) зазначив, що підставами для судового розсуду при призначенні покарання виступають: кримінально-правові, відносно-визначені (де встановлюються межі покарання) та альтернативні (де передбачено декілька видів покарань) санкції; принципи права; уповноважуючі норми, в яких використовуються щодо повноважень суду формулювання «може», «вправі»; юридичні терміни та поняття, які є багатозначними або не мають нормативного закріплення, зокрема «особа винного», «щире каяття» тощо; оціночні поняття, зміст яких визначається не законом або нормативним актом, а правосвідомістю суб'єкта правозастосування, наприклад, при врахуванні пом'якшуючих та обтяжуючих покарання обставин (статті 66, 67 КК України), визначенні «інших обставин справи», можливості виправлення засудженого без відбування покарання, що має значення для застосування ст. 75 КК України тощо; індивідуалізація покарання - конкретизація виду і розміру міри державного примусу, який суд призначає особі, що вчинила злочин, залежно від особливостей цього злочину і його суб'єкта. Дискреційні повноваження суду визнаються і Європейським судом з прав людини (зокрема справа «Довженко проти України»), який у своїх рішеннях зазначає лише про необхідність визначення законності, обсягу, способів і меж застосування свободи оцінювання представниками судових органів, виходячи із відповідності таких повноважень суду принципу верховенства права. Це забезпечується, зокрема, відповідним обґрунтуванням обраного рішення в процесуальному документі суду тощо.
Європейський суд з прав людини у п. 77 справи «Довженко проти України» (заява №36650/03, остаточне рішення від 12.04.2012) вказав, що вираз «відповідно до закону» вимагає не лише дотримання національного законодавства, але також стосується якості такого законодавства. У національному законодавстві повинно бути з достатньою чіткістю визначено межі та спосіб здійснення відповідних дискреційних повноважень державних органів з метою забезпечення особам мінімального рівня захисту, на який вони мають право в умовах верховенства права в демократичному суспільстві (див. рішення від 12.03.2009 у справі «Сергій Волосюк проти України».
Суд враховує тяжкість злочину, другорядну роль кари як мети покарання, дані про особу винного, обставину, яка обтяжує покарання, відсутність обставин, які пом'якшують покарання, ставлення винного до вчиненого та наслідки злочину.
За таких обставин справи, враховуючи ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу обвинуваченого, відсутність обставин, які пом'якшують покарання, обставину, яка обтяжує покарання, суд вважає за необхідне призначити ОСОБА_3 покарання у виді позбавлення волі в межах санкції частини 3 ст. 186 КК України.
Стосовно обвинуваченого обрано запобіжний захід у виді тримання під вартою.
Долю речових доказів суд вирішує відповідно до ст. 100 КПК України.
Процесуальні витрати на підставі ст. 124 КПК України підлягають стягненню з обвинуваченого.
Керуючись ст.ст. 368, 370, 374 КПК України, суд, -
ОСОБА_3 визнати винуватим у пред'явленому обвинуваченні у вчиненні злочину, передбаченого ч. 3 ст. 186 КК України та призначити йому покарання у виді п'яти років позбавлення волі.
Строк відбування покарання ОСОБА_3 рахувати з моменту його фактичного затримання з 15 листопада 2017 року.
До набрання вироком законної сили залишити запобіжний захід ОСОБА_3 незмінним у вигляді тримання під вартою в Державній установі «Харківська установа виконання покарань».
Речові докази у справі: скло розміром 23х25 см, два відрізки липкої стрічки зі слідами рук з коробки з-під ліхтаря, які знаходяться в камері схову речових доказів Дергачівського ВП ГУНП в Харківській області, - знищити, скасувавши арешт, накладений ухвалою слідчого судді Дергачівського районного суду Харківської області від 16.11.2017; паперовий конверт зі змивом речовини на ватну паличку з замка засуву кімнати №1, паперовий конверт зі змивом речовини на ватну паличку з ручки дверей, які розташовані в кімнаті №2 та веде в кімнату №3, паперовий конверт зі змивом речовини ручки дверей, яка розташована в кімнаті №2 та веде в кімнату №5, полімерний пакет в якому міститься два відрізки липкої стрічки зі слідами рук з коробки від ліхтаря, який знаходився в кімнаті №5, які перебувають в камері схову речових доказів Дергачівського ВП ГУНП в Харківській області, - знищити; мобільний телефон «НТС Desire dual 400 sim», джинсові брюки ТМ «VingVgS Jeans» 27-го розміру, портмоне «Moon Crass», візитниця, кросівки ТМ «Bayota», куртка ТМ «Yutang Germent» розмір XL, які поміщені в полімерний пакет, який знаходиться в камері схову речових доказів Дергачівського ВП ГУНП в Харківській області, як майно набуте злочинним шляхом, - конфіскувати на користь держави, скасувавши арешт, накладений ухвалою слідчого судді Дергачівського районного суду Харківської області від 17.11.2017; спортивну кофту чорного кольору, мобільний телефон «Nokia 1800», які належать обвинуваченому та знаходяться в камері схову речових доказів Дергачівського ВП ГУНП в Харківській області, - повернути ОСОБА_3 , скасувавши арешт, накладений ухвалою слідчого судді Дергачівського районного суду Харківської області від 17.11.2017; грошові кошти в сумі 8100 грн., які передані на зберігання потерпілій ОСОБА_12 , - залишити останній, скасувавши арешт, накладений ухвалою слідчого судді Дергачівського районного суду Харківської області від 17.11.2017.
Стягнути з ОСОБА_3 на користь держави понесені судові витрати за проведення дактилоскопічної експертизи в сумі 1855 грн. 50 коп.
Вирок може бути оскаржений до Харківського апеляційного суду через Дергачівський районний суд Харківської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення, а обвинуваченим у той же строк з моменту вручення йому копії вироку. Особи, які приймають участь у справі, але не були присутні при оголошенні вироку, мають право оскаржити вирок у той же строк з моменту отримання копії вироку.
Копію вироку негайно після проголошення вручити прокурору та обвинуваченому. Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію даного вироку.
Суддя ОСОБА_1