Справа № 569/366/18
03 квітня 2019 року м. Рівне
Рівненський міський суд Рівненської області
в особі судді Кучиної Н.Г.,
при секретарі судового засіданні ОСОБА_1,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Рівне справу за заявою (ОСОБА_2 про перегляд заочного рішення по цивільній справі №569/366/18 за позовом Публічного акціонерного товариства "Приватбанк" до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості,-
Заочним рішенням Рівненського міського суду від 07 березня 2018 року у справі №569/366/18 за позовом Публічного акціонерного товариства "Приватбанк" до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості позовні вимоги задоволені повністю.
У поданій до суду заяві, заявник просить переглянути заочне рішення Рівненського міського суду Рівненської області від 07 березня 2018 року, ухваленому у справі за позовом Публічного акціонерного товариства "Приватбанк" до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості та призначити справу до нового розгляду в загальному порядку.
В обґрунтування своїх вимог вказує, що причиною неявки її в судові засідання було те, що їй про час та місце розгляду справи не було повідомлено і жодної судової повістки за адресою свого місця проживання вона не отримувала. Крім того, при постановленні заочного рішення судом не враховані обставини, які мають істотне значення для розгляду справи по суті.
Водночас з заявою про перегляд заочного рішення заявник подала клопотання про поновлення строку звернення в суд із заявою про перегляд заочного рішення.
В обґрунтування підстав для поновлення строку на подання заяви про перегляд заочного рішення зазначає, що заочне рішення вона від суду поштою не отримувала. Про існування заочного рішення вона дізналася з постанови про відкриття виконавчого провадження, яку вона отримала лише 30 січня 2019 року.
З наведених вище підстав просить суд:
1) поновити строк для подання заяви про перегляд заочного рішення;
2) скасувати заочне рішення та призначити справу до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін.
Заявник та представник заявника в судове засідання не з'явилися, представник позивача надав суду заяву про розгляд справи у відсутність заявника та представника заявника. Заяву про перегляд заочного рішення підтримують, просять скасувати заочне рішення від 07.03.2018 року.
Представник позивача в судове засідання не з'явився, подав до суду відзив на заву про перегляд заочного рішення, в якому посилається на те, що аналізуючи зміст заяви, варто звернути увагу, що в ній обов'язково повинні бути зазначені процесуальні обставини для скасування заочного рішення (поважність причин неявки відповідача в судове засідання та неповідомлення їх суду) та матеріальні обставини для скасування (посилання на докази, якими відповідач обґрунтовує свої заперечення).
Виходячи з матеріалів справи та протоколу судових засідань - відповідач належним чином повідомлений та від нього не надійшло жодних клопотань, заперечень чи інших документів щодо розгляду даної справи.
Також зауважив, що відповідачу надано ряд прав та обов'язків. Зокрема (ст. 43, 44 ЦПК України): після одержання копій ухвали про відкриття провадження у справі і позовної заяви відповідач має право подати суду письмове заперечення проти позову із зазначенням доказів, що підтверджують його заперечення. Сторони зобов'язані подати свої докази суду до або під час попереднього судового засідання у справі, а якщо попереднє судове засідання у справі не проводиться, - до початку розгляду справи по суті. Докази, подані з порушенням вимог, встановлених частиною першою цієї статті, не приймаються, якщо сторона не доведе, що докази подано несвоєчасно з поважних причин.
З огляду на вищевикладене, суд за наявності правових підстав та вимог ЦПК України, з урахуванням Листа Верховного Суду України «Про практику ухвалення та перегляду судами заочних рішень у цивільних справах» та умов проведення заочного розгляду справ, а саме врахував: неявку відповідача в судове засідання; належне повідомлення відповідача про час і місце судового засідання; відсутність поважних причин неявки відповідача; відсутність клопотання відповідача про розгляд справи за його відсутності; відсутність заперечень позивача проти заочного розгляду справи, а тому суд правомірно провів заочний розгляд справи та виніс судове рішення, яке є законним, справедливим та обгрунтованим.
Отже, відповідач не подавав, а ні клопотань, а ні заперечень та не просив відкласти розгляд справи за поважністю причини не прибуття на призначені дати судового розгляду.
По-друге, щодо матеріальних підстав для скасування заочного рішення, то відповідач повинен вказати на докази, якими обгрунтовуються заперечення проти вимог позивача.
При цьому, заочне рішення підлягає скасуванню, тільки якщо докази, на які посилається відповідач, мають істотне значення для правильного вирішення справи.
Таким чином, не може бути підставою для скасування заочного рішення посилання відповідача на докази, які були у справі, оскільки вони вже були оцінені судом при ухваленні заочного рішення. Для скасування заочного рішення потрібно, щоб докази були новими (не досліджувались судом при ухваленні заочного рішення) та мали істотне значення для правильного вирішення справи. Просить відмовити у скасуванні заочного рішення від 07.03.2018 року.
Вивчивши матеріали зазначеної вище цивільної справи, суд вважає, що заява підлягає задоволенню з таких підстав.
У відповідності до п. 2 ч. 3 ст. 287 ЦПК України, суд у результаті розгляду заяви про перегляд заочного рішення може своєю ухвалою скасувати заочне рішення і призначити справу до розгляду за правилами загального чи спрощеного позовного провадження.
Як вбачається з матеріалів справи, відповідач з невідомих причин не отримала повідомлення про час і місце розгляду справи, які були направлені судом за місцем його офіційної реєстрації, а конверт з судовою повісткою повернувся до суду з відміткою «за закінченням терміну зберігання», що не свідчить про відмову позивача від одержання повістки чи про його незнаходження за адресою, повідомленою суду.
Статтею 130 ЦПК України визначено порядок вручення судових повісток.
1. У випадку відсутності в адресата офіційної електронної адреси судові повістки, адресовані фізичним особам, вручаються їм під розписку, а юридичним особам - відповідній службовій особі, яка розписується про одержання повістки.
2. Розписка про одержання судової повістки з поміткою про дату вручення в той самий день особами, які її вручали, повертається до суду.
3. Якщо особу, якій адресовано судову повістку, не виявлено в місці проживання, повістку під розписку вручають будь-кому з повнолітніх членів сімї, які проживають разом з нею. У такому випадку особа, якій адресовано повістку, вважається належним чином повідомленою про час, дату і місце судового засідання, вчинення іншої процесуальної дії.
4. У разі відсутності адресата (будь-кого з повнолітніх членів його сімї) особа, яка доставляє судову повістку, негайно повертає її до суду з поміткою про причини невручення.
5. Вручення судової повістки представникові учасника справи вважається врученням повістки і цій особі.
6. Якщо особа не проживає за адресою, повідомленою суду, судова повістка може бути надіслана за місцем її роботи.
7. Якщо учасник справи перебуває під вартою або відбуває покарання у виді довічного позбавлення волі, позбавлення волі на певний строк, тримання у дисциплінарному батальйоні військовослужбовців, обмеження волі, арешту, повістка та інші судові документи вручаються йому під розписку адміністрацією місця утримання учасника справи, яка негайно надсилає розписку та письмові пояснення цього учасника справи до суду.
8. Особам, які проживають за межами України, судові повістки вручаються в порядку, визначеному міжнародними договорами, згода на обовязковість яких надана Верховною Радою України, в разі відсутності таких - у порядку, встановленому статтею 502 цього Кодексу.
9. У разі відмови адресата одержати судову повістку особа, яка її доставляє, робить відповідну помітку на повістці і повертає її до суду. Особа, яка відмовилася одержати судову повістку, вважається повідомленою.
10. Якщо місцеперебування відповідача невідоме, суд розглядає справу після надходження до суду відомостей щодо його виклику до суду в порядку, визначеному цим Кодексом.
Отже, в матеріалах справи відсутні відомості щодо належного повідомлення відповідача про розгляд справи.
Законодавець передбачив право осіб, які беруть участь у справі, брати участь у судових засіданнях, а також гарантії реалізації цього права. Це право витікає з вимог таких принципів цивільного судочинства, як змагальність, диспозитивність, процесуальна рівноправність сторін, демократизм, законність тощо.
Відповідно до ст.1 «Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод», високі Договірні сторони гарантують кожному, хто перебуває під їхньою юрисдикцією права і свободи, визначенні в розділі І «Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод».
В силу ст.13 розділу І «Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод», кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.
Стаття 6 Конвенції прозахист правлюдини іосновоположних свобод гарантує право на справедливий і публічний розгляд справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, при визначенні цивільних прав і обовязків особи чи при розгляді будь-якого кримінального обвинувачення, що пред'являється особі.
Ключовими принципами цієї статті є верховенство права та належне здійснення правосуддя. Ці принципи також є основоположними елементами права на справедливий суд.
Так, у справі Delcourt v. Belgium, Європейський суд з прав людини зазначив, що „у демократичному суспільстві у світлі розуміння Конвенції, право на справедливий суд посідає настільки значне місце, що обмежувальне тлумачення статті 6 не відповідало б меті та призначенню цього положення".
У справі Bellet у. France Європейський суд з прав людини зазначив, що "стаття 6 § 1 Конвенції містить гарантії справедливого судочинства, одним з аспектів яких є доступ до суду. Рівень доступу, наданий національним законодавством, має бути достатнім для забезпечення права особи на суд з огляду на принцип верховенства права в демократичному суспільстві. Для того, щоб доступ був ефективним, особа повинна мати чітку практичну можливість оскаржити дії. які становлять втручання у її права".
Як свідчить позиція Європейського суду з прав людини у багатьох справах, основною складовою права на суд є право доступу, в тому розумінні, що особі має бути забезпечена можливість звернутись до суду для вирішення певного питання, і що з боку держави не повинні чинитись правові чи практичні перешкоди для здійснення цього права.
Судові рішення підлягають обов'язковому скасуванню з направленням справи на новий розгляд, якщо справу розглянуто за відсутності будь-кого з учасників справи, належним чином не повідомлених про дату, час і місце судового засідання, якщо такий учасник справи обґрунтовує свою касаційну скаргу такою підставою (пункт 5 частини першої статті 411 ЦПК України). Справа направляється на новий розгляд до суду апеляційної інстанції, якщо порушення норм процесуального права допущені тільки цим судом (частини четверта статті 411 ЦПК України). Такий висновок Верховний Суд України зробив у справі N справа № 127/2871/16-ц провадження № 61-4668 св 18, постанова від 20.06.2018 року
Відповідно до ч. 1ст. 288 ЦПК України, заочне рішення підлягає скасуванню, якщо судом буде встановлено, що відповідач не з»явився в судове засідання та (або) не повідомив про причини неявки, а також не подав відзив на позовну заяву з поважних причин, і докази, на які він посилається, мають істотне значення для правильного вирішення справи.
З урахуванням наведеного вище, суд вважає, що є всі підстави для скасування заочного рішення суду та призначення справи до розгляду в порядку спрощеного провадження з викликом сторін, оскільки в судовому засіданні було встановлено, що ОСОБА_2 належним чином про час розгляду справи повідомлена не була.
Крім того, заявник при подачі заяви про перегляд заочного рішення просить визнати поважною причину пропуску встановленого процесуальним законом строку на подання заяви про перегляд заочного рішення та поновити такий строк.
Відповідно до ч.1 ст. 127 ЦПК України, суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.
З матеріалів справи безспірно вбачається, що заочне рішення у справі ОСОБА_2 отримано не було, конверт повернувся на адресу суду із відміткою про закінчення терміну зберігання 18.04.2018 року.
Судом встановлено, що заявник тільки 30 січня 2019 року з Рівненського міського ВДВС ГТУЮ у Рівненській області отримала постанову про відкриття виконавчого провадження.
Так, суд приходить до висновку про визнання поважною причини пропуску встановленого процесуальним законом строку на подання заяви про перегляд заочного рішення та про поновлення такого строку.
З урахуванням наведеного вище, суд вважає, що є всі підстави для поновлення строку встановленого процесуальним законом строку на подання заяви про перегляд заочного рішення.
Враховуючи викладене, керуючись ст.ст.258,259,260,261,280-289,353 ЦПК України, суд,
Поновити заявнику ОСОБА_2 строк звернення до суду з заявою про перегляд заочного рішення.
Заяву ОСОБА_2 про перегляд заочного рішення по цивільній справі за позовом Публічного акціонерного товариства "Приватбанк" до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості - задовольнити.
Заочне рішення від 07 березня 2018 року по цивільній справі № 569/366/18 за позовом Публічного акціонерного товариства "Приватбанк" до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості - скасувати і призначити справу до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження на 09 годину 00 хвилин 08 травня 2019 року у приміщенні Рівненського міського суду.
Ухвала суду набирає законної сили негайно після її проголошення.
Ухвала остаточна і оскарженню в апеляційному порядку не підлягає.
Суддя Рівненського міського суду Н.Г. Кучина