Справа № 638/3243/18
Провадження № 2/638/513/19
(заочне)
28 березня 2019 року Дзержинський районний суд міста Харкова у складі:
Головуючого Аркатової К.В.,
секретаря Подосокорської А.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Харкові в порядку спрощеного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, третя особа: ТДВ «Страхова компанія «Альфа-Гарант» про стягнення матеріальної та моральної шкоди, завданої в результаті скоєння дорожньо-транспортної пригоди,-
ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 про стягнення з відповідача заподіяної матеріальної шкоди у розмірі 25263 грн 23 коп., стягнення заподіяної моральної шкоди в розмірі 5000 грн, стягнення судових витрат та вартості судової експертизи у розмірі 2230 грн 80 коп.
Свої вимоги обґрунтовує тим, що Дзержинським районним судом м.Харкова встановлено, що 28.09.2017 року об 11 год. 50 хв. у м.Харкові по вул.Архітекторів, 7 водій ОСОБА_2, керуючи автомобілем Mitsubishi державний номерний знак НОМЕР_5, під час руху заднім ходом не переконався, що це буде безпечно і не створить перешкод іншим учасникам дорожнього руху, не звернувся за допомогою до сторонніх осіб, внаслідок чого здійснив зіткнення з автомобілем Volkswagen державний номерний знак НОМЕР_3, який рухався позаду нього, від чого транспортні засоби механічні пошкодження, завдано матеріальну шкоду. Позивачу відомо про наявність у відповідача полісу обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів - поліс №А/2419953 виданий ТДВ «Страхова компанія «Альфа-Гарант». Відповідно до висновку судової експертизи вартістю матеріальних збитків, нанесених володільцю «Volkswagen Tiguan» НОМЕР_3 спричинених внаслідок ДТП становить 25263 грн 32 коп. Крім того, у зв'язку із пошкодженням автомобіля, позивач був позбавлений права користування транспортним засобом, що суттєво вплинуло на його спосіб життєвого укладу, можливості надання своєчасних лікарських послуг за своєю професією пацієнтам, а відтак позивач оцінює нанесену йому моральну шкоду в розмірі 5000 грн.
В судове засідання представник позивача не з'явився, однак надав до суду заяву про розгляд справи у його відсутність та не заперечував проти заочного розгляду справи. Просив суд позовні вимоги задовольнити повністю.
Відповідач в судове засідання не з'явився, про час і місце розгляду справи повідомлений належним чином, оскільки відповідно до п. 4 ч. 8 ст. 128 ЦПК України, днем вручення судової повістки є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати судову повістку чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, що зареєстровані у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси. Клопотання про відкладення розгляду справи до суду не надіслав. Про причину неявки суд не повідомив, відзив та інші заяви з процесуальних питань від нього до суду не надходили.
За таких обставин, суд вважає за можливе розглянути справу у відсутність сторін за наявними матеріалами справи та ухвалити заочне рішення відповідно до ч. 1 ст. 280 ЦПК України, оскільки представник позивача не заперечував проти заочного розгляду справи.
Суд, дослідивши письмові докази, наявні у матеріалах справи, всебічно перевіривши обставини, на яких вони ґрунтуються у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, встановив наступні обставини та дійшов до наступних висновків.
У відповідності до ст.ст. 13, 81 ЦПК України суд розглядає справу не інакше, як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і докази подаються сторонами і іншими особами, які беруть участь у справі.
Згідно постанови Дзержинського районного суду м.Харкова від 08.11.2017 року (справа №638/15579/17) 28.09.2017 року об 11 год. 50 хв. у м.Харкові по вул.Архітекторів, 7 водій ОСОБА_2, керуючи автомобілем Mitsubishi державний номерний знак НОМЕР_5, під час руху заднім ходом не переконався, що це буде безпечно і не створить перешкод іншим учасникам дорожнього руху, не звернувся за допомогою до сторонніх осіб, внаслідок чого здійснив зіткнення з автомобілем Volkswagen державний номерний знак НОМЕР_3, який рухався позаду нього, від чого транспортні засоби механічні пошкодження, завдано матеріальну шкоду. Автомобіль Volkswagen Tiguan номерний знак НОМЕР_3 належить ОСОБА_3 (свідоцтво НОМЕР_6).
Відповідно до ч. 6 ст. 82 ЦПК України вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов'язковими для суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.
Згідно висновку судової експертизи №301 від 2102.2018 року Харківського науково-дослідного інституту судових експертиз ім. Засл. проф. М.С. Бокаріуса внаслідок ДТП автомобілю позивача спричинено матеріальну шкоду у розмірі 25632 грн 32 коп. Позивач працює лікарем стоматологом в приватній фірмі «Си.Ти.Практик» згідно наданої довідки.
Відповідно до ст.22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.
Згідно ч.5 ст.1187 ЦК України особа, яка здійснює діяльність, що є джерелом підвищеної безпеки, відповідає за завдану шкоду, якщо вона не доведе, що шкоди було завдано внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого.
Пункт 2 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 27.03.1992 року за №6 зі змінами та доповненнями зазначає, що шкода, заподіяна особі і майну громадянина або заподіяна майну юридичної особи, підлягає відшкодуванню в повному обсязі особою, яка її заподіяла, за умови, що дії останньої були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв'язок та є вина зазначеної особи, а коли це було наслідком дії джерела підвищеної небезпеки, - незалежно від наявності вини, крім випадків, передбачених ст.456 ЦК України. Пунктом 4 зазначеної Постанови визначено, що під володільцем джерела підвищеної небезпеки розуміється юридична особа або громадянин, що здійснюють експлуатацію джерела підвищеної небезпеки на підставі права власності, повного господарського відання, оперативного управління або з інших підстав (договору оренди, довіреності тощо). Не вважається володільцем джерела підвищеної небезпеки і не несе відповідальності за шкоду перед потерпілим особа, яка управляє джерелом підвищеної небезпеки на підставі права власності, повного господарського відання, оперативного управління або з інших підстав (договору оренди, довіреності, тощо).
Відповідно до ч. 1ст. 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
Частиною 2 зазначеної норми визначено, що особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.
Відповідно до ч. 2 ст. 1187 ЦК України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом.
Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 в частині стягнення матеріальної шкоди обґрунтовані та підлягають задоволенню.
Що стосується позовних вимог позивача про відшкодування моральної шкоди в сумі 5000 грн, суд зазначає наступне.
Відповідно до ст.23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає, зокрема, у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна.
Спричинення моральної шкоди є оціночним критерієм, побудованим на загально прийнятих уявленнях про негативні події, які вносять дисбаланс у звичний спосіб життя, необхідність докладати зусиль для його відновлення та супутні цьому моральні переживання.
Моральна шкода полягає: 1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я; 2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів; 3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна; 4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи. Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб.
Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості. Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов'язана з розміром цього відшкодування. Моральна шкода відшкодовується одноразово, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно ч. 1, п. 1 ч. 2 ст. 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.
Відповідно до п. 3 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» № 4 від 31 січня 1995 р. під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.
Згідно п. 5 зазначеної Постанови відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов'язковому з'ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв'язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні.
Суд, зокрема, повинен з'ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.
Враховуючи вимоги справедливості, добросовісності та розумності, а також конкретні обставини справи, суд вважає, що на відшкодування моральної шкоди з відповідача на користь позивача слід стягнути 1000 грн.
Відповідно до ч.1,2 ст. 141 Цивільного процесуального України з відповідача підлягає стягненню сума сплаченого судового збору та вартість проведеної експертизи
Керуючись ст.ст. 1166, 1167,1187 Цивільного кодексу України, ст.ст. 141, 274-279, 280-282, 263-265, 352, 354-355 ЦПК України, суд
Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2, третя особа: ТДВ «Страхова компанія «Альфа-Гарант» про стягнення матеріальної та моральної шкоди, завданої в результаті скоєння дорожньо-транспортної пригоди - задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_2 (АДРЕСА_1) на користь ОСОБА_1 (АДРЕСА_2, ІПН НОМЕР_4) заподіяну матеріальну шкоду у розмірі 25263 (двадцять п'ять тисяч двісті шістдесят три) грн 32 коп.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 моральну шкоду у розмірі 1000 (одна тисяча) грн.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 вартість проведеної судової експертизи у розмірі 2230 (дві тисячі двісті тридцять) грн 80 коп.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 суму сплаченого судового збору у розмірі 704 (сімсот чотири) грн 80 коп.
В задоволенні іншої частини позовних вимог - відмовити.
Заочне рішення може бути переглянуто Дзержинським районним судом м. Харкова за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення.
Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку, встановленому цим Кодексом.
Головуючий