Суддя Глібко О. В.
Справа № 644/312/19
Провадження № 2/644/919/19
03.04.2019
03 квітня 2019 року
Орджонікідзевський районний суд м. Харкова у складі головуючого - судді Глібко О.В., при секретарі - Шпиця Л.В., за участю позивачів- ОСОБА_2, ОСОБА_1, представника позивачів-Василинич О.А., розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Орджонікідзевського районного суду м. Харкова цивільну справу за позовом ОСОБА_2, ОСОБА_1 до Харківської міської ради про визнання права власності на майно, у зв'язку з втратою правовстановлюючого документу,
Позивачі звернулися до суду з позовною заявою до відповідача, в якій просять визнати за ними право спільної сумісної власності на квартиру, загальною площею 37,4 кв.м., житловою площею 16,1 кв.м., розташовану за адресою: АДРЕСА_1.
В обґрунтування своїх вимог позивачі посилаються на те, що на підставі свідоцтва про право власності на житло виданого 18 січня 1996 року органом приватизації житлового фонду Відкритого акціонерного товариства «Харківський домобудівельний комбінат № 1» на підставі розпорядження від 18.12.1995 року за № 87, вони приватизували квартиру, розташовану за адресою: АДРЕСА_1. Їх право спільної сумісної власності на зазначену квартиру було зареєстровано у Харківському міському бюро технічної інвентаризації. В даний час у них виникла необхідність у відчуженні квартири, проте вони позбавлені такої можливості, оскільки ними втрачений правовстановлюючий документ, а дублікат вони не можуть отримати через відсутність органу приватизації, який видав свідоцтво про право власності на житло- ВАТ «Харківський домобудівельний комбінат № 1». При зверненні до КП «Харківське міське бюро технічної інвентаризації» їм було видано лише проект дублікату свідоцтва про право власності, який не містить ні печатки, ні підпису, ні дати видачі. Дані реквізити на дублікаті відсутні, у зв'язку із відсутністю органу приватизації ВАТ «Харківський домобудівельний комбінат № 1».
Позивачі ОСОБА_2, ОСОБА_1 та їх представник адвокат Василинич О.А., в судовому засіданні підтримали позовні вимоги та просили їх задовольнити.
Представник відповідача Харківської міської ради в судове засідання не прибув, повідомлявся належним чином та своєчасно, подав заяву з проханням розглянути справу за відсутності представника ХМР та ухвалити рішення згідно чинного законодавства України, яке не буде порушувати права учасників справи.
Вивчивши та дослідивши матеріали справи, вислухавши позивачів, представника позивачів, суд приходить до висновку про те, що позов підлягає задоволенню.
Суд, всебічно з'ясувавши обставини, на які позивачі посилаються як на підставу своїх вимог, підтверджених доказами, які були досліджені в судовому засіданні, вважає встановленими такі факти та відповідні їм правовідносини.
Ухвалою суду від 23.01.2019 року провадження у справі відкрито, справа розглядається за правилами загального позовного провадження.
Ухвалою суду від 15.02.2019 року справа призначена до судового розгляду по суті.
Судом встановлено, що на підставі свідоцтва про право власності на житло виданого 18 січня 1996 року органом приватизації житлового фонду Відкритого акціонерного товариства «Харківський домобудівельний комбінат № 1» на підставі розпорядження від 18.12.1995 року за № 87, позивачі ОСОБА_2 та ОСОБА_1 приватизували квартиру, розташовану за адресою: АДРЕСА_1.( а.с. 9)
Згідно довідки з місця проживання за адресою АДРЕСА_1 позивачка ОСОБА_2 зареєстрована з 09.08.1985 року, позивачка ОСОБА_1 зареєстрована в даному приміщенні з 14.07.1995 року. ( а. с. 23)
Як було встановлено з пояснень позивачів, наданих в судовому засіданні, ними було втрачено правовстановлюючий документ на квартиру АДРЕСА_1.
За результатами звернення позивачки ОСОБА_1 до КП «Харківське міське бюро технічної інвентаризації» 20.12.2017 року підготовлено проект дублікату свідоцтва про право власності на вказане житло. ( а. с. 9)
Згідно до проекту дубліката вказаного свідоцтва, підготовленого КП «Харківське міське бюро технічної інвентаризації», дублікат не містить ні печатки, ні підпису керівника органу, який це свідоцтво видав. В дублікаті свідоцтва зазначено, що квартира, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 дійсно належить на праві спільної сумісної власності ОСОБА_2 та членам сім'ї ОСОБА_1. ( а.с. 8) Дані реквізити на дублікаті відсутні, у зв'язку із відсутністю органу приватизації ВАТ «Харківський домобудівельний комбінат № 1». ( а. с. 13-16)
Відповідно до технічного паспорту на квартиру АДРЕСА_1, виготовленого 11.10.2017 року КП «Харківське міське бюро технічної інвентаризації», замовником вказано позивача ОСОБА_1. (а. с. 10-11)
Згідно свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_3, виданого Московським районним у м. Харкові відділі державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Харківській області ОСОБА_1 змінила прізвище на ОСОБА_1. (а. с. 19)
Як видно із довідки «Харківського народного архіву» № 78 від 04.09.2018 року документи ВАТ «Харківський домобудівельний комбінат № 1» на зберігання в ТОВ «НПСЦ «Харківський народний архів» не надходили та їх місцезнаходження невідомо. ( а.с. 12)
Як пояснила в судовому засіданні представник позивачів- адвокат Василинич О.А., їй відомо про порядок державної реєстрації права власності на нерухоме майно, отже у разі відсутності оригіналу свідоцтва про право власності на нерухоме майно чи його дубліката єдиною підставою для державної реєстрації прав може бути рішення суду, що набрало законної сили щодо права власності на нерухоме майно. Вона зверталася до реєстраційної служби з наданим позивачам дублікатом свідоцтва про право власності, але у зв'язку із тим, що на ньому відсутня печатка, підпис керівника органу приватизації, яким є ВАТ «Харківський домобудівельний комбінат № 1», тому документи у неї не прийняли, письмової відмови у реєстрації права власності на підставі поданого дубліката вона не отримувала.
Статтею 15 ЦК України гарантовано право кожного на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Згідно зі ст. 392 ЦК України власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його власність.
Стаття 1 Протоколу Першого Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод гарантує кожному право мирного володіння своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.
У пункті 37 Постанови від 07.02.2014р. №5 « Про судову практику в справах про захист права власності та інших речових прав» Пленум Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ зазначає, що позови про визнання права власності, що пред'явлені на підставі статті 392 ЦК, пов'язані з невизначеністю відносин права власності позивача щодо свого майна.
З урахуванням положень частини першої статті 15 та статті 392 ЦК України власник майна має право пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.
У п. 37 Постанови Пленум ВССУ наголошується, що виходячи зі змісту наведених норм права, потреба в такому способі захисту права власності виникає тоді, зокрема, коли наявність суб'єктивного права власника не підтверджена відповідними доказами.
Крім того, Верховний Суд України у своєму Узагальненні «Аналіз деяких питань застосування судами законодавства про право власності при розгляді цивільних справ» звертає увагу, що передумовою для застосування ст. 392 ЦК України є відсутність іншого, окрім судового, шляху для відновлення порушеного права. Наприклад, позов про визнання права власності у разі втрати документа, що засвідчує право власності особи на річ, подається за відсутності можливості одержати у відповідних органах дублікат правовстановлюючого документа.
Позивачами у позові про визнання права власності є особи, які вже є власниками.
Також, позивачами надавалося оголошення в газету «Премьер» про втрату свідоцтва про право власності на житло, видане на ім'я ОСОБА_2 та ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_1 і про те, що його слід вважати недійсним. (а. с. 26)
Пунктом 5 частини першої статті 27 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» одним з правовстановлюючих документів, на підставі яких проводиться державна реєстрація права власності та інших речових прав, крім державної реєстрації права власності на об'єкт незавершеного будівництва, є свідоцтво про право власності, видане органом приватизації наймачам житлових приміщень у державному та комунальному житловому фонді, чи його дублікат.
Згідно вимог ч. 1 ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Згідно вимог ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
На підтвердження позовних вимог позивачі надали проект дубліката вказаного свідоцтва без підпису та печатки, виготовлений КП «Харківське міське бюро технічної інвентаризації», де на підставі інформації що мається в КП «Харківське міське бюро технічної інвентаризації» зазначено, що реєстрацію права власності квартири АДРЕСА_1 станом на 31.12.2012 року проведено КП «Харківське міське бюро технічної інвентаризації» Харківської міської ради на праві спільної сумісної власності за ОСОБА_2 та ОСОБА_1, на підставі свідоцтва про право власності на житло, виданого 18.01.1996 року ОПЖФ ВАТ «Харківського домобудівельного комбінату № 1» р. № 87. ( а. с. 9)
Таким чим, приймаючи до уваги вищевикладене, що позивачі є власниками квартири АДРЕСА_1, яка належить їм на праві спільної сумісної власності, однак втратили документ, що засвідчує їх право власності, тому суд приходить до висновку про наявність підстав для задоволення позову і визнання права спільної сумісної власності на квартиру, загальною площею 37,4 кв.м., житловою площею 16,1 кв.м., розташовану за адресою: АДРЕСА_1 за ОСОБА_2 та ОСОБА_1.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 10, 12, 95, 141, 258-259, 263-265, 354 ЦПК України, п. 9 ч. 1, п. п. 15.5 ст. 15 розділу ХІІІ Перехідних положень ЦПК України, ст. ст. 15, 392 ЦК України, суд -
Позов ОСОБА_2, ОСОБА_1 до Харківської міської ради про визнання права власності на майно, у зв'язку з втратою правовстановлюючого документу- задовольнити.
Визнати за ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, ІПН НОМЕР_1, яка зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 та ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_2, ІПН НОМЕР_2, яка зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 право спільної сумісної власності на квартиру, загальною площею 37,4 кв.м., житловою площею 16,1 кв.м., розташовану за адресою: АДРЕСА_1.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до Харківського апеляційного суду .
У відповідності до п. 15.5 ч.1 розділу ХІІІ Перехідних положень ЦПК України в новій редакції, до дня початку функціювання Єдиної судової інформаційно телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення не були вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Повний текст рішення виготовлений 04.04.2019 року.
Суддя: О. В. Глібко