Єдиний унікальний номер судової справи: 225/7425/18
Номер провадження: 2-а/225/22/2019
03 квітня 2019 року м. Торецьк
Дзержинський міський суд Донецької області у складі:
головуючого судді - Ткач Г.В.,
за участю
секретаря судового засідання - Пузиревської Ю.О.,
розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до інспектора сектору реагування патрульної поліції Торецького відділення поліції Бахмутського відділу поліції ГУНП в Донецькій області Михайленко Євгена Володимировича, третя особа: Торецьке ВП Бахмутського ВП ГУНП в Донецькій області, про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення у справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі та закриття провадження у справі,-
Позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, в якому просить скасувати постанову серії ДПО18 №834315 від 27.11.2018, винесену інспектором сектору реагування патрульної поліції Торецького відділення поліції Бахмутського відділу поліції ГУНП в Донецькій області Михайленко Є.В. про притягнення його до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.121 КУпАП та накладання адміністративного стягнення у вигляді штрафу в розмірі 340 гривень.
В обґрунтування позовних вимог зазначив, що 27.11.2018 відносно нього відповідачем винесено постанову про накладення адміністративного стягнення, відповідно до якої зазначено, що водій ОСОБА_1 27.11.2018 року о 18.33 год. в м. Торецьку по вул. Центральна,16, керував автомобілем марки Ford Fiesta, державний номерний знак НОМЕР_1, на якому в темну пору доби не працювала ліва фара в режимі ближнього світла, чим порушив п.31.6 (б) ПДР та скоїв правопорушення, передбачене ч.1 ст. 121 КУпАП.
Вважає зазначену постанову незаконною, оскільки інспектор фактично не дотримався вимог КУпАП, зокрема, ст.ст. 268,278,279,283 КУпАП, не роз'яснив права, не розглянув справу, не з'ясував всіх обставин, постанова не містить посилань на докази щодо вчинення ним правопорушення.
Крім того, позивач зазначив, що фари на автомобілі працювали, в чому він пересвідчився перед виїздом, але під час руху, у зв'язку з нерівностями покриття дороги, роз'єднався контакт проводу та зникло світло фари. Зазначив на місці про це інспектору, який зупинив автомобіль, повідомив, що має можливість усунути виявлені несправності, що і було зроблено відразу. Разом з тим, інспектор не вислухав його, а виніс постанову. Вважав, що у ситуації, що склалась мав діяти відповідно до вимог п.31.5 ПДР, а саме: у разі виникнення в дорозі несправностей, зазначених у п.31.4 цих Правил, водій повинен вжити заходів для їх усунення, а якщо це зробити не можливо - рухатися якомога коротким шляхом до місця стоянки або ремонту, дотримуючись запобіжних заходів з виконанням вимог п.п.9.9 і 9.11 цих Правил (рухатись з ввімкненою аварійною світловою сигналізацією).
В судове засідання позивач не з'явився, подав до суду заяву по розгляд справи за його відсутності, позовні вимоги підтримав у повному обсязі, просив їх задовольнити.
Відповідач та представник третьої особи у судове засідання не з'явились, про день та час розгляду справи були повідомлені належним чином.
Оскільки позивач подав заяву про розгляд справи за його відсутності, а відповідач та представник третьої особи не з'явилися до суду, для розгляду справи немає перешкод, розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами на підставі ч.3 ст. 194, ч.9 ст. 205 КАС України.
Дослідив матеріали справи, суд дійшов висновку, що адміністративний позов є обґрунтованим та підлягає задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до постанови серії ДПО18 №834315 від 27.11.2018, винесеної інспектором сектору реагування патрульної поліції Торецького відділення поліції Бахмутського відділу поліції ГУНП в Донецькій області Михайленко Є.В. водій ОСОБА_1 27.11.2018 року о 18.33 год. в м. Торецьку по вул. Центральна,16, керував автомобілем марки Ford Fiesta, державний номерний знак НОМЕР_1, на якому в темну пору доби не працювала ліва фара в режимі ближнього світла, чим порушив п. 31.6 (б) ПДР та скоїв правопорушення, передбачене ч.1 ст. 121 КУпАП.
Згідно з постановою до позивача за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.121 КУпАП застосовано адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 340 гривень.
Відповідно до ч.1 ст.89 КАС України суд оцінює наявні у справі докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні.
Суд зазначає, що відповідно до статті 14 Закону України «Про дорожній рух» учасники дорожнього руху зобов'язані знати і неухильно дотримувати вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху, створювати безпечні умови для дорожнього руху, не завдавати своїми діями або бездіяльністю шкоди підприємствам, установам, організаціям і громадянам, виконувати розпорядження органів державного нагляду та контролю щодо дотримання законодавства про дорожній рух.
Порядок дорожнього руху на території України, відповідно до Закону України «Про дорожній рух» від 30.06.1993 № 3353, встановлюють Правила дорожнього руху (далі ПДР), затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 № 1306 (зі змінами та доповненнями).
Статтею 121 ч.1 КУпАП встановлено відповідальність за керування водієм транспортним засобом, що має несправності системи гальмового або рульового керування, тягово-зчіпного пристрою, зовнішніх світлових приладів (темної пори доби) чи інші технічні несправності, з якими відповідно до встановлених правил експлуатація його забороняється, або переобладнаний з порушенням відповідних правил, норм і стандартів.
Згідно з п. 31.4 ПДР забороняється експлуатація транспортних засобів згідно з законодавством за наявності таких технічних несправностей і невідповідності таким вимогам:
31.4.3. Зовнішні світлові прилади:
в) не горить лампа лівої фари в режимі ближнього світла.
Згідно з п.31.5 ПДР у разі виникнення в дорозі несправностей, зазначених у пункті 31.4 цих Правил водій повинен вжити заходів для їх усунення, а якщо це неможливо - рухатися якомога коротшим шляхом до місця стоянки або ремонту, дотримуючись запобіжних заходів з виконанням вимог пунктів 9.9 і 9.11 цих Правил.
Відповідно до п.31.6.б ПДР забороняється подальший рух транспортних засобів, у яких: у темну пору доби або в умовах недостатньої видимості не горять лампи фар чи задніх габаритних ліхтарів.
Суд звертає увагу, що вказані норми КУпАП передбачають відповідальність за умисний характер дії водія, тобто коли особа, яка його вчинила, усвідомлювала протиправний характер своєї дії чи бездіяльності, передбачала її шкідливі наслідки і бажала їх або свідомо допускала настання цих наслідків.
Заперечуючи свою вину у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.121 КУпАП, позивач ОСОБА_1 послався на те, що про те, що на автомобілі не працює ліва фара в режимі ближнього світла він дізнався від співробітника поліції при зупинці транспортного засобу. Мав намір усунути несправності, однак інспектором поліції його право на усунення недоліків транспортного засобу, для подальшого його експлуатації до уваги взято не було, натомість одразу складено оскаржувану постанову.
Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно зі ст. 6 Закону України «Про Національну поліцію» поліція у своїй діяльності керується принципом верховенства права, відповідно до якого людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Принцип верховенства права застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини.
Відповідно до ч. 1 ст. 7 Закону України «Про Національну поліцію» під час виконання своїх завдань поліція забезпечує дотримання прав і свобод людини, гарантованих Конституцією та законами України, а також міжнародними договорами України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, і сприяє їх реалізації.
Згідно зі статтею 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Обов'язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.
Наказом МВС України від 07 листопада 2015 року № 1395, який зареєстровано в Міністерстві юстиції України від 10 листопада 2015 року за № 1408/27853 затверджена Інструкція з оформлення поліцейських матеріалів про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху не в автоматичному режимі.
Пунктом 9 розділу 3 зазначеної Інструкції передбачено, що розгляд справи розпочинається з представлення поліцейського, який розглядає цю справу. Поліцейський, що розглядає справу, оголошує, яка справа підлягає розгляду, хто притягається до адміністративної відповідальності, роз'яснює особам, які беруть участь у справі, їх права і обов'язки. Після цього оголошується протокол про адміністративне правопорушення (якщо складання протоколу передбачається КУпАП), заслуховуються особи, які беруть участь у справі, досліджуються докази і вирішуються клопотання.
Відповідно до вимог ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.
Всупереч встановленому КАС обов'язку доказування, відповідач не надав суду жодних доказів на підтвердження правомірності його дій при розгляді справи про адміністративне правопорушення.
Отже, з досліджених судом матеріалів вбачається, що 27.11.2018 року інспектором сектору реагування патрульної поліції Торецького відділення поліції Бахмутського відділу поліції ГУНП в Донецькій області Михайленко Є.В. винесено постанову серії ДПО18 №834315 відносно ОСОБА_1 за ч.1 ст. 121 КУпАП.
Не погодившись з інкримінованим правопорушенням ОСОБА_1 заперечує свою вину та звернувся до суду.
Пунктом 24 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 23 грудня 2005 року № 14 «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті» встановлено, що зміст постанови має відповідати вимогам, передбаченим ст. 283 та 284 КУпАП. У ній, зокрема потрібно навести докази, на яких ґрунтуються висновок про вчинення особою адміністративного правопорушення, та зазначити мотиви відхилення інших доказів, на які посилався правопорушник, чи висловлених останнім доводів.
Крім того, статтею 283 КУпАП передбачено, що розглянувши справу про адміністративне правопорушення, орган (посадова особа) виносить постанову по справі, що повинна містити технічний засіб, яким здійснено фото або відеозапис (якщо такий запис здійснювався). Натомість інспектором в постанові не зазначено про відеозапис подій відповідно до п. 8 бланку.
Згідно з п.1 ст.247 КУпАП обов'язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події та складу адміністративного правопорушення. Наявність події та складу адміністративного правопорушення доводиться шляхом надання доказів.
Відповідно до ст.62 Конституції України обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
Постанова про притягнення до адміністративної відповідальності є рішенням суб'єкта владних повноважень, актом індивідуальної дії, який встановлює відповідні права та обов'язки для особи, щодо якої він винесений.
Таке рішення суб'єкта владних повноважень має бути обґрунтованим на момент його прийняття, оскільки воно має значимі наслідки для суб'єктів приватного права, що знаходяться в нерівному положенні по відношенні до суб'єкта владних повноважень.
В контексті наведеного, дотримання передбаченої законом процедури та порядку винесення такого рішення має виключно важливу роль для встановлення об'єктивної істини органом, на який законом покладено повноваження, зокрема, щодо розгляду справ про адміністративне правопорушення. Порушення норм процесуального права суб'єктом владних повноважень (в даному випадку - інспектором патрульної поліції) при прийнятті та складанні постанови про притягнення до адміністративної відповідальності зводить нанівець саму суть та завдання, покладені в основу поняття адміністративної відповідальності, оскільки ускладнює, а подекуди й унеможливлює встановлення судом, що розглядає справу про адміністративне правопорушення, об'єктивної сторони вчинюваного порушення та вини особи в його вчиненні.
Саме до таких висновків дійшов Верховний суд (положення викладено у постанові Верховного суду від 30 травня 2018 року справа №337/3389/16-а(2-а/337/154/2016).
Статтею 286 КАС України передбачено особливості провадження у справах з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень щодо притягнення до адміністративної відповідальності, зокрема, за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право, зокрема, скасувати рішення суб'єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення.
За таких обставин, суд доходить висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 до інспектора сектору реагування патрульної поліції Торецького відділення поліції Бахмутського відділу поліції ГУНП в Донецькій області Михайленко Є.В. про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення у справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі та закриття провадження у справі підлягають задоволенню.
Суд вважає, що постанова у справі про адміністративне правопорушення про притягнення позивача до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 121 КУпАП підлягає скасуванню, а провадження - закриттю.
На підставі викладено, керуючись статтями 1,6,77, 241-246, 286, 295 КАС України,-
Адміністративний позов ОСОБА_1 до інспектора сектору реагування патрульної поліції Торецького відділення поліції Бахмутського відділу поліції ГУНП в Донецькій області Михайленко Є.В. третя особа: Торецьке ВП Бахмутського ВП ГУНП в Донецькій області про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення у справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі та закриття провадження у справі - задовольнити повністю.
Скасувати постанову серії ДПО18 №834315 від 27.11.2018, винесену інспектором сектору реагування патрульної поліції Торецького відділення поліції Бахмутського відділу поліції ГУНП в Донецькій області Михайленко Є.В. (85200, Донецька область, м. Торецьк, вул. Дружби, 2) про притягнення ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1 (АДРЕСА_1) до адміністративної відповідальності за ч.1 ст. 121 КУпАП та накладення адміністративного стягнення у виді штрафу в розмірі 340 гривень; справу про адміністративне правопорушення закрити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Першого апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня складання повного рішення суду згідно з ч.4 ст. 286 КАС України.
Повний текст рішення складено 03.04.2019 року.
Суддя: