29.03.2019 227/39/18
29 березня 2019 року м. Добропілля
Добропільський міськрайонний суд Донецької області в складі:
головуючого судді Хандуріна В.В.,
при секретарі Заварзіній Я.С.
за участю представника позивача (не з'явився) ОСОБА_1
відповідача (не з'явився) ОСОБА_2
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Добропілля в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором,
Позивач звернувся до суду із позовною заявою про стягнення з відповідача заборгованості за кредитним договором у розмірі 79095,70 грн., яка складається з 5374,60 грн. заборгованості за кредитом; 66378,45 грн. заборгованості по процентам за користування кредитом; 3100,00 грн. заборгованості за пенею та комісією; 500,00 грн. штрафу (фіксована частина) та 3742,65 грн. штрафу (процентна складова), мотивуючи позовні вимоги порушенням з боку відповідача зобов'язань з повернення кредиту. Позивач просить стягнути заборгованість, а також понесені витрати по сплаті судового збору в сумі 1600,00 грн.
Заочним рішенням Добропільського міськрайонного суду Донецької області від 16.02.2018 року по цивільній справі № 227/39/18 позовні вимоги позивача задоволені частково та стягнуто з ОСОБА_2О на користь ПАТ КБ «Приватбанк» заборгованість за кредитним договором у розмірі 71753,05 грн, яка складається зз 5374,60 грн. заборгованості за кредитом; 66378,45 грн. заборгованості по процентам за користування кредитом та 1451.46 грн. судового збору. В іншій частині позовних вимог відмовлено.
Ухвалою Добропільського міськрайонного суду Донецької області від 12.10.2018 року заочне рішення Добропільського міськрайонного суду Донецької області від 16.02.2018 року у справі № 227/39/18 - скасованота призначено справу до розгляду за правилами загального позовного провадження
30 жовтня 2018 року відповідач надав до суду відзив на позовну заяву, в якому зазначив, що згідно з п. 9.12 Договору, договір діє протягом 12 місяців з моменту підписання. Отже, у цій справі сторони погодились, що строк дії договору відповідає строку дії картки. Оскільки договір було укладено 27.02.2009 року, то строк виданої кредитної картки становить 1 рік та закінчився 27.02.2010 року і з того часу у кредитора виникла можливість реалізувати право щодо стягнення кредитної заборгованості в примусовому порядку через суд. Своїм правом на позов ПАТ КБ «Приватбанк» скористався лише у січні 2018 року - після спливу трирічної позовної давності, тому просив застосувати строк позовної давності. Доказів продовження строку дії кредитного договору матеріали справи не містять. Також зазначив, що належних та допустимих доказів на підтвердження тієї обставини, що термін дії платіжної картки продовжено позивачем до позову надано не було. Інших доказів, які б свідчили про переривання строку позовної давності, матеріали справи не містять. У зв'язку з викладеним просить відмовити позивачеві у задоволенні позову в повному обсязі. (а.с. 119-121).
16 листопада 2018 року представник позивача надав до суду відповідь на відзив, в якому зазначив, що підписавши Анкету-Заяву, відповідач підтвердив, що він був ознайомлений з умовами кредитування та погодився з ними, що засвідчив власним підписом. З долученої до матеріалів справи Довідки про умов кредитування з використанням кредитки «Універсальна 30 днів пільгового періоду вбачається, що відповідачу встановлено поточну процентну ставку у розмірі 3% (36% на рік), вказано розміри комісії та штрафів. Тобто, сторонами при укладенні договору були обговорені усі істотні умови. З розрахунку заборгованості та виписки про рух коштів чітко вбачається, що відповідач знімав кредитні кошти, потім частково сплачував заборгованість за договором. Користуючись кредитними коштами, відповідачу були добре відомі і зрозумілі умови договору, а тому його твердження щодо незнання тарифів, умов та правил не відповідають дійсним обставинам справи. Оскільки банк надав кошти шляхом встановлення кредитного ліміту, таким чином між банком і відповідачем було укладено договір, який ніким не оспорений, а отже є всі законні підстави для стягнення заборгованості з відповідача.Умовами та Правилами надання банківських послуг встановлено, що Клієнт доручає Банку списувати кошти з рахунків клієнта, відкритих у валюті кредитного ліміту, у межах суми, що підлягають сплаті Банку за Договором, у разі настання термінів платежів за іншими договорами клієнта у розмірах, визначених цими договорами (договірне списання), у межах платіжного ліміту картрахунку. Тобто при нарахуванні Банком процентів, комісії, пені і не внесення коштів Клієнтом на погашення цієї заборгованості, Банк має право здійснити списання даної заборгованості за рахунок кредитного ліміту. Щодо права нарахування відсотків до повного погашення заборгованості зазначає наступне, що згідно з умовами договору Банком передано відповідачу кредитну картку зі строком дії до 06.2012 року, з встановленим початковим кредитним лімітом на суму 3900,00 грн., в обмін на зобов'язання позичальника по поверненню кредиту, сплати процентів в обумовлені в Заяві, Умовах та Правилах надання банківських послуг, Тарифах строки. Згідно з умовами Кредитного договору б/н від 27.02.2009 року, Позичальник зобов'язаний здійснювати повернення кредиту частинами (щомісячними платежами) в розмірі та в строки, визначені Тарифами та щомісячно сплачувати проценти за користування кредитом, а також встановлена відповідальність за порушення строку повернення кредиту та процентів за користування ним. Отже, датою 06.2012 року визначено кінцеву дату для здійснення Позичальником останнього щомісячного платежу по погашенню кредиту в розмірі та в строки, встановлені Тарифами при відсутності порушень по сплаті та простроченої заборгованості, а не кінцевий термін спливу виконання своїх грошових зобов'язань в цілому. 27.02.2009 року ОСОБА_2 було відкрито картковий рахунок та видано кредитну картку «Універсальна» № 4149437403434747 зі строком дії до 06.2012 року. В подальшому відповідач отримав картки № 4149437403434747, № 4149437722956966 зі строком дії перевипущеної картки до останнього дня 03.2016 року. 04.01.2012 року картка була перевипущена на картку № 5211537301966896 зі строком дії до 10/15, тобто до 31.10.2015 року. Користування перевипущеною карткою підтверджується випискою по рахунку, в якій відображено як зняття кредитних коштів, так і погашення. Стосовно строку дії договору та кредитної картки пояснив наступне, що дія договору пролонгується кожні 12 місяців, картковий рахунок діє до повного виконання, а строк дії картки зазначено на самій картці. Щодо строків позовної давності зазначає наступне, відповідно до Правил користування карткою, строк дії картки зазначено на лицевій стороні Картки (місяць та рік). Картка діє до останнього календарного дня вказаного місяця. Отже, строк перевипущеної картки до останнього дня 03.2016 року. (Довідка про зміну умов кредитування та обслуговування кредитної карти). Позивач же звернувся до суду з позовом до Відповідача 29.12.2017 року - до спливу строку позовної давності. У звязку з цим, обставини, на які Відповідач посилається в своєму запереченні, не відповідають дійсності, а строк позовної давності Позивачем дотримано при зверненні до суду. Отже, необхідно зауважати, що згідно виписки по рахунку вбачається, що Відповідач
до певного часу належним чином виконував свої зобов'язання за кредитом, що свідчить про
те, що Відповідач знав про умови кредитування та визнав свої зобов'язання за Договором. Одночасно ст. 526 ЦК України наголошує, шо Зобов'язання має виконуватися
належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів
цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв
ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Так, на теперішній час Відповідач
належним чином свої зобов'язання за Кредитним Договором не виконав. Враховуючи викладене, просить суд задовольнити позовні вимоги Банку в повному обсязі. (а.с.122-132)
14.01.2019 року від відповідача надійшло заперечення на відповідь на відзив, в якому зазначив, шо остання кредитна картка, на підставі якої він користувався кредитним лімітом, мала строк дії до 31 березня 2016 року, що відповідає строку кредитування, іншого строку дії договору та інших умов виконання зобов'язання сторони не передбачили, тому нарахування процентів за кредитним договором після спливу вказаного строку припиняється, що відповідає висновку, викладеному у постанові ОСОБА_3 палати Верховного суду від 28.03.2018 року у справі № 444/9519/12, а також у постанові Верховного суду України від 19 березня 2014 року № 6-14цс14 і відповідно до ст. 360-7 ЦПК України є обов'язковим для всіх судів України. Вважає неправомірним нарахування процентів після закінчення строку дії кредитного договору, тобто з 01 квітня 2016 року по 30 листопада 2017 року, оскільки вони нараховані після спливу визначеного договором строку кредитування. Окрім того, зазначив, що застосування коефіцієнту «2» до розрахунку процентів за простроченою заборгованістю суперечить умовам договору, вимогам, передбаченим ч.1 ст. 1048 ЦК України, зі змісту яких випливає, що проценти нараховуються лише на суму позики, а також вимогам, передбаченим ч. 2 ст. 550 ЦК України, відповідно до яких проценти на неустойку не нараховуються. Анкета - заява позичальника не містить умов сплати процентів за несвоєчасне виконання зобов'язання у підвищеному розмірі. Отже, нарахування позивачем процентів на прострочену заборгованість, починаючи з квітня 2014 року, не відповідає умовам кредитного договору, у зв'язку з чим розрахунок, здійснений позивачем, не відповідає дійсності. З розрахунку заборгованості вбачається, що станом на 31.03.2014 року заборгованість за відсотками складала 111,55 грн. Відповідач також зазначив, що банк не повідомив його належним чином про збільшення розміру процентної ставки за користування
кредитом. Також в період з 01.06.2018 року по 31.10.2018 року згідно виконавчого листа №227/39/18 з його пенсії проведено утримання у розмірі 7660,04 грн. Просить звільнити від сплати нарахованої пені та штрафу відповідно до ст. 2 ЗУ «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції». У зв'язку з викладеним, просить задовольнити позовні вимоги частково, а саме у розмірі 47,40 грн. (а.с. 230-235).
06.02.2019 року від представника позивача надійшло пояснення, в якому представник позивача просив задовольнити позовні вимоги у повному обсязі. (а.с. 238- 248)
В судовому засіданні 22 лютого 2019 року представник позивача підтримала позовні вимоги та просила їх задовольнити у повному обсязі.
Відповідач в судовому засіданні 22 лютого 2019 року позовні вимоги визнав частково.
Представник позивача в судове засідання 29.03.2019 року не з'явилася, надала через канцелярію суду заяву про розгляд справи без її участі. Позовні вимоги підтримала у повному обсязі. Окрім того, надала заяву, з якої вбачається, що з ОСОБА_2 згідно виконавчого листа № 227/39/18 дійсно стягнуто 7660,04 грн. в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором.
З урахуванням ч. 2 ст. 247 Цивільного процесуального кодексу України, у зв'язку з неявкою всіх учасників справи фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Суд, дослідивши матеріали справи, вважає, що позовна заява АТ КБ «ПриватБанк» підлягає частковому задоволенню з наступних підстав:
Судом встановлено, що 27.02.2009 року ПАТ КБ «ПриватБанк», яке на підставі наказу Міністерства фінансів України «Про рішення акціонера ПАТ КБ «ПриватБанк» № 519 від 21 травня 2018 року змінило тип банку з публічного акціонерного товариства на акціонерне товариство, а назву з ПАТ КБ «ПриватБанк» на АТ КБ «ПриватБанк», уклав з ОСОБА_2 договір № б/н, відповідно до якого відповідач отримав кредит у розмірі 3900,00 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку, зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 36 % на рік на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення, що відповідає строку дії картки.
Крім того, відповідач був ознайомлений та погодився з Умовами та правилами надання банківських послуг, про що свідчить долучена до матеріалів справи копія анкети-заяви з особистим підписом відповідача.
Згідно умов договору, відповідач зобов'язався погашати кредит у порядку та строки відповідно до заяви та сплатити відсотки за користування кредитом.
Відповідно до п.8.6 кредитного договору, при порушенні позичальником строків платежів по будь-якому з грошових зобов'язань, передбачених цим договором, більш ніж на 120 днів, позичальник зобов'язаний сплатити Банку штраф в розмірі 500 грн. + 5% від суми позову.
Згідно п. 5.6 Правил користування платіжною карткою, Боржник доручає списувати з будь- якого рахунку відкритого в Банку, зокрема з Картрахунку, грошові кошти для здійснення платежу з ціллю повного або часткового погашення боргових зобов'язань.
Право змінювати розмір нарахованого на платіжну карту Кредиту (кредитного ліміту) Банк залишає за собою в одноособовому порядку, за власним рішенням Банка та без попереднього повідомлення Клієнта.
Відповідно до п.5.7 Правил користування платіжною карткою, Банк має право вимагати дострокового виконання боргових зобов'язань в цілому або у встановленій Банком частки в разі невиконання боржником своїх боргових та інших обов'язків за цим Договором.
Пунктом 9.12 Умов та правил надання банківських послуг передбачено, що договір діє на протязі 12 місяців з моменту підписання. Якщо на протязі цього строку жодна зі сторін не проінформує іншу сторону про припинення дії договору, він автоматично лонгується на той самий строк.
Банк нараховує відсотки за користування кредитом в розмірі, встановленому «Тарифами Банку», з розрахунку 360 календарних днів на рік, що підтверджується п. 5.5 Правил користування платіжною карткою.
Відповідно до п. 3.2, п. 3.3 Умов обслуговування, зазначено, що Клієнт дає свою згоду, що кредитний ліміт встановлюється за рішенням Банку, і Клієнт дає право Банку в будь-який момент змінити (зменшити або збільшити) кредитний ліміт. Підписання даного Договору є прямою і безумовною згодою Позичальника щодо прийняття будь-якого розміру Кредитного ліміту, встановленого Банком, відповідно до п. 3.3 Умов та Правил надання банківських послуг.
Згідно розрахунку заборгованості за договором № б/н від 27.02.2009 року, станом на 30.11.2017 року у відповідача виникла заборгованість у розмірі 79095,70 грн., яка складається з 5374,60 грн. заборгованості за кредитом; 66378,45 грн. заборгованості по процентам за користування кредитом; 3100,00 грн. заборгованості за пенею та комісією; 500,00 грн. штрафу (фіксована частина) та 3742,65 грн. штрафу (процентна складова) (а.с.3-6).
Відповідно до ст.1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфу 1 глави 71 цього кодексу, а саме положення про позику.
Статтею 1049 ЦК України встановлено, що позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій саме сумі, що були йому передані позикодавцем) у строк та порядку, що встановлені договором.
Відповідно до ст. 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Відповідно до частини 1ст. 634 ЦК України, договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.
У відповідності до ст. 629 ЦК України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Згідно ст.ст. 525, 526 ЦК України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Частиною 1 ст. 530 ЦК України передбачено, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Статтею 1050 ЦК України передбачено, що якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов'язаний сплатити грошову суму відповідно достатті 625 цього Кодексу. Якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.
Відповідно до ст. 610 ЦПК України, невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання), є порушенням зобов'язання.
Відповідачем не заперечується факт підписання заяви позичальника та отримання кредитної картки і користування кредитними коштами.
Таким чином, суд дійшов висновку про порушення відповідачем встановленого у кредитному договорі строку повернення грошових коштів, а тому з нього на користь позивача підлягає стягненню заборгованість за кредитом у розмірі 5374,60 грн.
Що стосується позовної вимоги про стягнення заборгованості по відсоткам за користування кредитом у розмірі 66378,45 грн, то суд виходить з наступного:
Згідно з п. 5.3. Умов і правил надання банківських послуг, які є частиною кредитного договору, укладеного між сторонами, банк має право проводити зміну Тарифів, а також інших умов обслуговування рахунків. При цьому банк, за виключенням випадків зміни розміру наданого кредиту (кредитного ліміту), зобов'язаний не менш ніж за 7 днів до введення змін проінформувати клієнта, зокрема у виписці по картковому рахунку згідно п.4.9 цього договору. Якщо протягом 7 днів банк не отримав повідомлення від клієнта про незгоду зі змінами, вважається, що клієнт приймає нові умови. Право зміни розміру наданого на платіжну картку кредиту (кредитного ліміту) банк залишає за собою в односторонньому порядку, за власним рішенням банку та без попереднього повідомлення клієнта.
Відповідно до п.6.3 Умов і правил надання банківських послуг, які є частиною кредитного договору, укладеного між сторонами, до обов'язків позичальника відносяться отримання виписки про стан картрахунків та про здійснені операції по картрахункам.
За п.4.9 Умов і правил надання банківських послуг, Банк зобов'язаний не менш як раз на місяць у спосіб, визначений у Заяві, надавати Держателю виписки про стан Картрахунків та про проведені за минулий місяць операції по Картрахунках. При підключенні Держателя до системи INTERNET-banking (ПРИВАТ 24) надання виписок здійснюється через вказаний комплекс. При підключенні Клієнта до комплексу Mobile-banking Банк надає можливість доступу до інформації про стан рахунку шляхом використання функцій SMS-повідомлень.
З наданого банком розрахунку заборгованості вбачається, що проценти на поточну та прострочену заборгованості нараховано за період з 27.02.2009 року по 31.12.2012 року у розмірі 36%, що обумовлено договором між сторонами, з 01.01.2013 року по 31.08.2014 року застосовано ставку 30% річних, з 01.09.2014 року по 31.03.2015 застосовано ставку 34,80% річних, з 1 квітня 2015 року застосовано ставку 43,20%, з 01.09.2014 року по 31.03.2015 застосовано ставку 34,80% річних, з 1 квітня 2015 року по 30.11.2017 року застосовано ставку 43,20%, що більше від обумовленої договором процентної ставки.
Згідно частини першої статті 651 ЦК України, зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до частини четвертої статті 11 Закону України «Про захист прав споживачів», у договорі про надання споживчого кредиту може зазначатися, що відсоткова ставка за кредитом може змінюватися залежно від зміни облікової ставки Національного банку України або в інших випадках. Про зміну відсоткової ставки за споживчим кредитом споживач повідомляється кредитодавцем письмово протягом семи календарних днів з дати її зміни. Без такого повідомлення будь-яка зміна відсоткової ставки є недійсною.
Відповідно до статті 1056-1ЦК України, процентна ставка за кредитом може бути фіксованою або змінюваною. Тип процентної ставки визначається кредитним договором. Розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору. Фіксована процентна ставка є незмінною протягом усього строку кредитного договору. Встановлений договором розмір фіксованої процентної ставки не може бути збільшено кредитором в односторонньому порядку. Умова договору щодо права кредитора змінювати розмір фіксованої процентної ставки в односторонньому порядку є нікчемною. У разі застосування змінюваної процентної ставки кредитор самостійно, з визначеною у кредитному договорі періодичністю, має право збільшувати та зобов'язаний зменшувати процентну ставку відповідно до умов і в порядку, встановлених кредитним договором. Кредитодавець зобов'язаний письмово повідомити позичальника, поручителя та інших зобов'язаних за договором осіб про зміну процентної ставки не пізніш як за 15 календарних днів до дати, з якої застосовуватиметься нова ставка. У кредитному договорі встановлюється порядок розрахунку змінюваної процентної ставки із застосуванням погодженого сторонами індексу. Порядок розрахунку змінюваної процентної ставки повинен дозволяти точно визначити розмір процентної ставки за кредитом на будь-який момент часу протягом строку дії кредитного договору. Кредитор не має права змінювати встановлений кредитним договором порядок розрахунку змінюваної процентної ставки без згоди позичальника.
У відповідності до правової позиції, викладеної у постанові Верховного Суду України від 12 вересня 2012 року № 6-57ц12, боржник вважається належним чином повідомленим про збільшення розміру процентної ставки за користування кредитом в односторонньому порядку в тому разі, коли банком не лише відправлено на адресу такого боржника листа про зміну умов кредитного договору, а й доведено факт його вручення адресатові під розписку.
В матеріалах справи відсутні будь-які докази щодо належного повідомлення божника про збільшення розміру процентної ставки за користування кредитом в односторонньому порядку.
Таким чином, позивачем не доведено належними та допустимими доказами того, що банк надсилав повідомлення позичальнику про збільшення відсоткової ставки з дотриманням процедури направлення такого сповіщення, тому твердження про настання змін відсоткової ставки у кредитному договорі, що підлягають виконанню сторонами, є безпідставними.
А зміна тарифного плану через SMS-повідомлення не може бути прийнято до уваги, як належне повідомлення споживача про зміну таких послуг, оскільки ці доводи не підтверджені належними та допустимими доказами. Умовами встановлено обов'язок банку, за винятком випадків зміни розміру наданого кредиту (кредитного ліміту) не менше ніж за 7 днів до введення змін проінформувати клієнта, зокрема, у виписці по картрахунку згідно договору, а даних щодо такого інформування матеріали справи не містять.
Отже, позивачем нараховувались проценти у розмірі більшому, ніж було визначено умовами договору, всупереч статті 1056-1 ЦК України щодо заборони збільшення банком процентної ставки в односторонньому порядку.
Відповідно до п. 5.5.1 Правил користування платіжною карткою, за несвоєчасне виконання боргових обов'язків, (користування простроченим кредитом і Овердрафтом), боржник сплачує відсотки за підвищеною відсотковою ставкою або додаткову комісію, розміри яких встановлені «Тарифами Банку».
У письмових поясненнях представника банку надана формула розрахунку відсотків за кредитом, яка застосовувалась банком, та зазначено, що з квітня 2014 року відповідно до наказу № СП-2014-6635230 від 02.04.2014 року, відсотки за користування простроченим кредитом нараховуються банком у подвійному розмірі на всю суму заборгованості, включаючи тіло кредиту, раніше нараховані відсотки та санкції.
Суд не погоджується із нарахуванням відповідачу відсотків у подвійному розмірі, оскільки в наданому банком примірнику Умов та правил надання банківських послуг та Довідці про умови кредитування, зазначені положення не передбачені, докази про ознайомлення відповідача з наказом № СП-2014-6635230 від 02.04.2014 року, і прийняття позичальником цих умов, банком не надані. Крім того, умови про застосування до відповідача подвійної відсоткової ставки не зазначені і в самому розрахунку заборгованості банку.
Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 06.06.2018 року справа № 325/1163/16-ц.
Крім того, статтею 599 ЦК України визначено, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Частиною першою ст. 612 ЦК України встановлено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Відповідно до ч. 1ст. 631 ЦК України, строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов'язки відповідно до договору. Закінчення строку договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії договору.
Згідно з ч. 1 ст. 1048 ЦК України, позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісячно до дня повернення позики.
У пунктах 91-93 постанови ОСОБА_3 Верховного Суду від 28 березня 2018 року у справі № 444/9519/12-ц зроблено висновок, що після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред'явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється. Права та інтереси кредитодавця в охоронних правовідносинах забезпечуються частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов'язання.
Отже, припис абзацу 2 частини першої статті 1048 ЦК України про щомісячну виплату процентів до дня повернення позики у разі відсутності іншої домовленості сторін може бути застосований лише у межах погодженого сторонами строку кредитування.
Згідно із умовами кредитного договору, укладеного між сторонами, кредит надавався відповідачу під 3 % на місяць (36,00 % річних) з кінцевим терміном повернення, що відповідає строку дії картки по березень 2016 року, тобто 31 березня 2016 року.
Нарахування процентів після закінчення строку дії кредитного договору, тобто за період з 01 квітня 2016 року по 30 листопада 2017 року, суд вважає неправомірним, оскільки вони нараховані після спливу визначеного договором строку кредитування.
Звертаючись до суду з вказаним позовом, банк зазначив про те, що оскільки зобов'язання належним чином не виконано до цього часу, то банк просить стягнути на його користь з відповідача 66378,45 грн. заборгованості по відсоткам за користування кредитом, проте суд не погоджується з наведеним розрахунком нарахованих процентів.
Виходячи з процентної ставки за весь час користування кредитом 36,00 % річних та кількості днів за період з 01 квітня 2015 року (дати першого підвищення відсоткової ставки за користування кредитом) по 31 березня 2016 року (дати закінчення терміну дії кредитної картки), який складає 365 днів, заборгованість по відсоткам за користування кредитом становить 5038,90 грн. з наступного розрахунку: 3744,49 грн.(поточна заборгованість за кредитом) х 36,00 % : 360 днів (передбачених п. 5.5 «Правил користування платіжною карткою») х 365 днів = 1366,73 грн.; 1630,11 грн. (прострочена заборгованість за кредитом) х 36,00 % : 360 днів (передбачених п. 5.5 «Правил користування платіжною карткою») х 365 дні = 594,99 грн.; 1366,73 грн. + 594,99 грн. = 1961,72 грн., та разом із заборгованістю за процентами станом на 01 квітня 2015 року (накопичувальним підсумком) у сумі 3077,18 грн. стягненню підлягає 5038,90 грн. (1961,72 грн. + 3077,18 грн.). Що стосується процентів, нарахованих, після закінчення дії кредитної картки, то ця сума процентів як частина позовних вимог задоволенню не підлягає.
Таким чином, виходячи з встановлених обставин, наданих сторонами доказів та вимог закону, позовні вимоги в частині стягнення заборгованості за процентами за кредитним договором підлягають задоволенню частково та з відповідача на користь позивача необхідно стягнути заборгованість за відсотками за користування кредитом, яка становить 5038,90 грн.
Що стосується розрахунку, наданого відповідачем, суд зазначає наступне:
Як вбачається з розрахунку заборгованості, відповідачем було зроблено розрахунок заборгованості з врахуванням процентної ставки у розмірі 30% за період з 05.04.2014 року по 31.03.2016 року у розмірі 3519,59 грн, але суд не може його прийняти до уваги, оскільки умовами договору було передбачено процентну ставку у розмірі 36%.
Водночас відповідач у раніше поданих письмових запереченнях просить застосувати строк позовної давності. Суд вважає за необхідне вирішити питання про можливість застосування загального та спеціального строку позовної давності.
Картка, видана відповідачеві, діє в межах визначеного нею строку. За таким договором, що визначає щомісячні платежі погашення кредиту та кінцевий строк повного погашення кредиту перебіг позовної давності (ст. 257 ЦК України) щодо місячних платежів починається після несплати чергового платежу, а щодо повернення кредиту в повному обсязі - зі спливом останнього дня місяця дії картки (ст. 261 ЦК України). Зазначена правова позиція викладена в постанові Верховного Суду України від 19 березня 2014 року № 6-14цс14.
Відповідно до статті 256 ЦК України, позовна давність це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.
Цивільне законодавство передбачає два види позовної давності: загальну і спеціальну.
Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (стаття 257 ЦК України).
Для окремих видів вимог законом встановлена спеціальна позовна давність. Зокрема, частина друга статті 258 ЦК України передбачає, що позовна давність в один рік застосовується до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).
Відповідно до статті 253 ЦК України, перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.
За загальним правилом, перебіг загальної і спеціальної позовної давності починається з дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (частина перша статті 261 ЦК України).
Початок перебігу позовної давності збігається з моментом виникнення у зацікавленої сторони права на позов, тобто можливості реалізувати своє право в примусовому порядку через суд.
Згідно зі статтею 266 ЦК України, зі спливом позовної давності до основної вимоги вважається, що позовна давність спливла і до додаткової вимоги.
З матеріалів справи вбачається, що останній платіж ОСОБА_2 здійснив 24 травня 2015 року на суму 200 гривень (а.с.5 зворотній бік). Строк дії кредитної картки - до березня 2016 року.
Позивач звернувся до суду з позовом про стягнення заборгованості за кредитним договором 05 січня 2018 року та просить стягнути заборгованість за кредитним договором в повному обсязі станом на 30 листопада 2017 року. Відтак суд вважає, що позивач звернувся до суду в межах строку позовної давності.
Щодо нарахування пені та штрафу, передбачених цим договором, суд враховує те, що згідно з ст.2 Закону України від 2 вересня 2014 року «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції» на час проведення антитерористичної операції забороняється нарахування пені та/або штрафів на основну суму заборгованості із зобов'язань за кредитними договорами та договорами позики з 14 квітня 2014 року громадянам України, які зареєстровані та постійно проживають або переселилися у період з 14 квітня 2014 року з населених пунктів, визначених у затвердженому Кабінетом Міністрів України переліку, де проводилася антитерористична операція, а також юридичним особам та фізичним особам - підприємцям, що провадять (провадили) свою господарську діяльність на території населених пунктів, визначених у затвердженому Кабінетом Міністрів України переліку, де проводилася антитерористична операція. Банки та інші фінансові установи, а також кредитори зобов'язані скасувати зазначеним у цій статті особам пеню та/або штрафи, нараховані на основну суму заборгованості із зобов'язань за кредитними договорами і договорами позики у період проведення антитерористичної операції.
Згідно з розпорядженням Кабінету Міністрів України від 2 грудня 2015 року N 1275-р «Про затвердження переліку населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція, та визнання такими, що втратили чинність, деяких розпоряджень Кабінету Міністрів України» м. Добропілля Донецької області віднесено до переліку населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція.
З листа-відповіді виконавчого комітету Добропільської міської ради Донецької області № 17-16/16 від 10.01.2018 року вбачається, що відповідач зареєстрований за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_1 (Радянська), 31/2.(а.с.26).
Встановлено, що у розрахунку заборгованості в графі «сума комісії та пені», «сума комісії та пені (накопичувальним підсумком)» зазначено розмір заборгованості, яка, зважаючи на спосіб нарахування, відображений у розрахунку, є пенею. До 14 квітня 2014 року нарахована сума пені складає 0, 00 грн.
Таким чином, у зв'язку з мораторієм на нарахування пені та штрафів на основну суму заборгованості із зобов'язань за кредитним договором, комісія та пеня в розмірі 3100,00 грн., штрафи в розмірі 500.00 грн. та 3742,65 грн. з відповідача стягненню не підлягають, так як з розрахунку заборгованості вбачається, що вони нараховані позивачем після 14 квітня 2014 року.
Також представником позивача до суду надано довідку, з якої вбачається що з відповідача за виконавчим листом № 227/39/18, виданим Добропільським міськрайонним судом Донецької області від 16.02.2018 року, утримана сума в розмірі 7660,04 грн. на погашення заборгованості за кредитом.
З огляду на викладене, оцінюючи докази у їх сукупності, суд приходить до висновку, що позов необхідно задовольнити частково, оскільки відповідач належним чином не виконав зобов'язання за договором від 27.02.2009 року, укладеним з позивачем, внаслідок чого виникла заборгованість перед позивачем, яка включає в себе: 5374,60 гривень заборгованості за кредитом, 5038,90 грн. заборгованості за процентами за користування кредитом, що в сумі складає 10413,50 гривень.
Враховуючи вищевикладене, з урахуванням утриманої суми з пенсії відповідача, а саме 7660,04 грн, заборгованість відповідача перед банком за кредитним договором складає 2753,46 грн, яка і підлягає стягненню.
Крім того, відповідно до ст. 141 ЦПК України з відповідача також слід стягнути на користь позивача судові витрати по сплаті судового збору пропорційно до задоволених позовних вимог в розмірі 55,69 грн.
На підставі ст.ст.526,530,549,611,615,629,1048,1049, 1054 ЦК України, керуючись ст. ст. 4, 5, 76-81, 133, 141, 259, 263- 265, 273 ЦПК України, суд,
Позовну заяву Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості - задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_2, ідентифікаційний номер НОМЕР_1, паспорт серії ВС 043619 виданий Добропільським МРВ УМВС України в Донецькій області 09 жовтня 1999 року, який зареєстрований за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_3 (Радянська), 31/2, на користь Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» (01001, м. Київ, вул. Грушевського, 1Д, адреса для листування: 49094, м. Дніпро, вул. Набережна Перемоги, 50, код ЄДРПОУ - 14360570) заборгованість за кредитним договором № б/н від 27.02.2009 року у розмірі 2753 (дві тисячі сімсот п'ятдесят три гривні) 46 копійок.
Стягнути з ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_2, ідентифікаційний номер НОМЕР_1, паспорт серії ВС 043619 виданий Добропільським МРВ УМВС України в Донецькій області 09 жовтня 1999 року, який зареєстрований за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_3 (Радянська), 31/2, на користь Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» (01001, м. Київ, вул. Грушевського, 1Д, адреса для листування: 49094, м. Дніпро, вул. Набережна Перемоги, 50, код ЄДРПОУ - 14360570), витрати по сплаті судового збору у розмірі 55 (п'ятдесят п'ять гривень) 69 копійок.
В іншій частині позовних вимог відмовити.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Донецького апеляційного суду через Добропільський міськрайонний суд протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту цього рішення.
Головуючий суддя В.В. Хандурін
29.03.2019