Справа № 219/13419/18
Провадження № 2/219/638/2019
02 квітня 2019 року Артемівський міськрайонний суд Донецької області в складі: головуючого - судді Дубовика Р.Є., за участю секретаря судового засідання Азямова Є.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Бахмуті цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 про визнання дійсним біржового контракту та визнання права власності в порядку спадкування за законом,
Звернувшись до суду з позовом, ОСОБА_1 просить: визнати біржовий контракт № 372-Н від 26.11.1998 року, зареєстрований в Горлівській філії Донецької товарної біржі, дійсним та визнати за позивачем право власності на 1/3 частину квартири АДРЕСА_1; визнати за нею право власності на 2/3 частини квартири АДРЕСА_1 в порядку спадкування за законом після смерті матері - ОСОБА_6, померлої 23.08.2017 року, посилаючись на те, що 26.11.1998 року у Горлівській філії Донецької товарної біржі було зареєстровано біржовий контракт № 372-Н (договір міни), за яким позивач - ОСОБА_1 (на той час - ОСОБА_6) ОСОБА_7, її батько - ОСОБА_8 та мати - ОСОБА_6 отримали у власність трикімнатну квартиру АДРЕСА_1, а двокімнатна квартира АДРЕСА_2 за цим же договором перейшла у власність відповідачів: ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 та ОСОБА_5.
При укладенні вказаного договору між сторонами були узгоджені всі належні умови міни квартир, зокрема: передачі квартир і ключів у власність сторонам, всіх документів, що стосувалися квартир, вселення до отриманих квартир, тощо. Зареєструвавши договір в бюро технічної інвентаризації, позивач та її батьки вважали, що зазначений договір є належним чином оформленим, а біржа є нотаріальним органом, на якого законом покладено право та обов'язок посвідчувати такі договори. 23.08.2017 року померла мати позивача ОСОБА_6, після смерті якої у ОСОБА_1, як спадкоємиці першої черги, виникло право на спадщину 2/3 частини квартири, що належали спадкодавцю на підставі: біржового контракту (договору міни) № 372-Н від 26.11.1998 року, посвідченого Горлівською філією Донецької товарної біржі (1/3 частина) та 1/3 частина, прийнята після смерті чоловіка ОСОБА_8, який помер 04.03.2004 року, як спадкоємцем, що постійно проживав разом зі спадкодавцем на час відкриття спадщини і згідно до статті 1268 ЦК України вважається таким, що прийняв спадщину. 29.01.2018 року позивач звернулась до нотаріальної контори з заявою про прийняття спадщини, внаслідок чого була заведена спадкова справа № 61921963, проте ОСОБА_1 в отриманні свідоцтва про право власності в порядку спадкування за законом на 2/3 частини спірної квартири нотаріусом постановою від 20.09.2018 року було відмовлено, оскільки наданий документ про право власності на квартиру не відповідає вимогам чинного законодавства (не посвідчений нотаріусом), з огляду на що позивач вимушена звернутись до суду з зазначеною позовною заявою.
Позивач ОСОБА_1, будучи належним чином повідомленою про час та місце розгляду справи, у судове засідання не з'явилась, подавши до суду заяву про підтримання позовних вимог у повному обсязі та розгляд справи за її відсутності. Заперечень щодо заочного розгляду справи від позивача не надійшло.
Відповідачі: ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 та ОСОБА_5, які про дату, час та місце розгляду справи були повідомлені належним чином, в судове засідання не з'явились, причини своєї неявки суду не повідомили, відзив на позовну заяву не надали, тому суд на підставі п. 1 ч. 1 ст. 280 ЦПК України вирішує справу на підставі наявних у ній доказів (постановляє заочне рішення).
Дослідивши всі обставини по справі та перевіривши їх доказами, суд вважає, що позовні вимоги ОСОБА_1 обґрунтовані та підлягають задоволенню з наступних підстав.
Так, судом встановлено, що позивач ОСОБА_1 є дочкою ОСОБА_8 та ОСОБА_6, які з 03.12.1971 року перебували у шлюбі, що вбачається з копій: свідоцтва про одруження серії І-АБ № 117659 від 03.12.1971 року (а.с. 7), свідоцтва про народження серії ІІ-ЕД № 395010 від 16.12.1978 року (а.с. 15), свідоцтва про шлюб серії І-НО № 006520 від 05.08.2005 року (а.с. 16).
Так, відповідно біржового контракту № 372-Н (договору міни) від 26.11.1998 року, посвідченого Горлівською філією Донецької товарної біржі, ОСОБА_6, ОСОБА_8 та ОСОБА_9 поміняли належну їм на праві власності двокімнатну квартиру АДРЕСА_3 на належну ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 і ОСОБА_5 трикімнатну квартиру АДРЕСА_4 (а.с. 8).
На підставі зазначеного контракту КП «Міське бюро технічної інвентаризації» м. Горлівка Донецької області за позивачем та її батьками зареєстровано право власності на спірну квартиру за реєстрованим № 48737 від 27.11.1998 року, що вбачається з копії реєстраційного посвідчення (а.с. 9), та видано відповідний технічний паспорт (а.с. 10).
04.03.2004 року помер батько позивача - ОСОБА_8, що вбачається з копії свідоцтва про смерть серії 1-ЖС № 121372 від 09.03.2004 року (а.с. 6).
Згідно копії свідоцтва про право на спадщину за законом від 10.09.2004 року, посвідченого державним нотаріусом Другої Горлівської державної нотаріальної контори ОСОБА_10, спадкоємцем майна ОСОБА_8, померлого 04.03.2004 року, є його дружина - ОСОБА_6, а спадкове майно складається з: грошових внесків, з усіма нарахованими відсотками, що зберігаються у філії 2864/077 Ощадного банку м. Горлівки на рахунках, які належать померлому на підставі ощадних книжок (а.с. 14).
23.08.2017 року померла мати позивача - ОСОБА_6, що вбачається з копії свідоцтва про смерть серії І-НО № 991705 від 25.08.2017 року (а.с. 5).
На час смерті мати позивача була зареєстрована та проживала за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_1, що вбачається з копії довідки № 2217 від 16.08.2018 року (а.с. 11).
Постановою державного нотаріуса Другої бахмутської державної нотаріальної контори ОСОБА_10 від 20.09.2018 року ОСОБА_1 відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом на житлову квартиру № 7 в будинку № 11а, яка знаходиться в селищі Зайцеве Бахмутського району Донецької області по вулиці Аносова, частина якої залишилась після смерті гр. ОСОБА_6, померлої 23.08.2017 року, оскільки наданий ОСОБА_1 правовстановлюючий документ на квартиру - договір міни житлової квартири - не посвідчений нотаріально (а.с. 13).
Згідно статті 242 ЦК України (в редакції 1963 року) до договору міни застосовуються відповідно правила про договір купівлі-продажу, якщо інше не випливає з змісту відносин сторін.
Статтею 227 ЦК України (в редакції 1963 року) передбачалась необхідність нотаріального посвідчення договору купівлі-продажу жилого будинку, якщо хоча б однією з сторін є громадянин. Недодержання цієї вимоги тягне недійсність договору (стаття 47 цього Кодексу).
Згідно з ч. 2 ст. 15 Закону України «Про товарну біржу» від 10.12.1991 року № 1956-ХІІ (в редакції, чинній на момент укладання спірного правочину) угоди, зареєстровані на товарній біржі не підлягають нотаріальному посвідченню.
Таким чином, на дату укладання біржового контракту № 372-Н (договору міни) від 26.11.1998 року в законодавстві існували протиріччя щодо необхідності нотаріального посвідчення вказаного договору, мала місце колізія норми ст. 15 Закону України «Про товарну біржу» та норми кодифікованого нормативно-правового акту, а саме ст. 277 ЦК Української РСР 1963 року.
Відповідно до абз. 3 п. 2 Постанови №14 Пленуму Верховного Суду України «Про судове рішення у цивільній справі» від 18 грудня 2009 року, в якому роз'яснено, що у випадку наявності суперечності між нормами законів (кодексів), що мають юридичну силу, застосуванню підлягає той, що прийнятий пізніше.
В даному випадку, наявна колізія норм матеріального права, що мають однакову юридичну силу, при цьому суд акцентує увагу, що Закон України «Про товарну біржу» було прийнято в 1991 року, а Цивільний кодекс на момент укладання спірного правочину діяв з 1963 року. При вирішенні спору про необхідність чи відсутність необхідності нотаріального посвідчення правочину, укладеного на товарній біржі, суд вважає правомірним застосування положення ст. 15 Закону України «Про товарну біржу» (як нормативного акту, прийнятого пізніше), що дозволяв укладати біржові контракти щодо відчуження житлової нерухомості фізичною особою без нотаріального посвідчення.
Відповідно до ч. 2 ст. 47 ЦК України (в редакції 1963 року) якщо сторони домовилися про всі істотні умови договору, що підтверджується письмовими доказами, і відбулося повне або часткове виконання договору, але одна із сторін ухиляється від його нотаріального посвідчення, - суд може визнати такий договір дійсним. У такому випадку наступне нотаріальне посвідчення договору не вимагається.
Згідно ч. 2 ст. 220 ЦК України, якщо сторони домовилися щодо усіх істотних умов договору, але одна із сторін ухиляється від його нотаріального посвідчення, суд може визнати такий договір дійсним.
З матеріалів справи вбачається, що умови біржового контракту № 372-Н (договору міни) від 26.11.1998 року виконано, однак правочин не посвідчено нотаріально. Така обставина перешкоджає позивачу у здійсненні права володіння та розпорядження належною їй часткою квартири та успадкування інших частин квартири, які належали її померлим батькам.
Відповідно до ч. 5 ст. 11 ЦК України однією з умов виникнення прав та обов'язків учасників цивільних правовідносин є рішення суду.
З вимог ст. 16 ЦК України вбачається, що захист цивільних прав шляхом визнання права власності належить судам. Одним із способів захисту цивільних прав, згідно ч. 2 ст. 16 ЦК України, є визнання права.
Таким чином, обраний позивачем спосіб захисту прав передбачений і відповідає чинному законодавству.
Суд, враховуючи вищевикладене, після всебічного, повного дослідження й оцінки наявних матеріалів, за встановленням того, що при укладанні біржового контракту № 372-Н (договору міни) від 26.11.1998 року було досягнуто всіх умов угоди та виконано прийняті зобов'язання, при цьому до теперішнього часу заперечень стосовно наслідків укладення правочину не виникло, приходить до висновку про наявні підставі для застосування вимог ч. 2 ст. 47 ЦК України (в редакції 1963 р.) щодо можливості визнання зазначеного договору дійсним.
Відповідно до частини 1 статті 1218 Цивільного кодексу України (далі за текстом - ЦК України) до складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті. Умовою для переходу в порядку спадкування права власності на об'єкти нерухомості, в тому числі, на квартиру, житловий будинок, інші споруди, земельну ділянку є набуття спадкодавцем зазначеного права у встановленому законодавством України порядку.
Відповідно до статей 1216, 1261, 1268 Цивільного кодексу України спадкуванням є перехід прав та обов'язків від фізичної особи, яка померла, до інших осіб. У першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, той з подружжя, який його пережив, та батьки. Спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом шести місяців, він не заявив про відмову від неї.
Відповідно до статті 1276 ЦК України, якщо спадкоємець за заповітом або за законом помер після відкриття спадщини і не встиг її прийняти, право на прийняття належної йому частки спадщини, крім права на прийняття обов'язкової частки у спадщині, переходить до його спадкоємців (спадкова трансмісія). Право на прийняття спадщини у цьому випадку здійснюється на загальних підставах протягом строку, що залишився. Якщо строк, що залишився, менший як три місяці, він подовжується до трьох місяців.
Відповідно до Постанови Пленуму Верховного Суду України від 30 травня 2008 року № 7 «Про судову практику у справах про спадкування» та за нормою ч. 1 ст. 1258 ЦК України, справи про спадкування за законом мають вирішуватись на основі правил глави 86 ЦК України. Спадкоємці за законом одержують право на спадкування почергово.
Відповідно до ст. 67 Закону України «Про нотаріат» свідоцтво про право на спадщину видається за письмовою заявою всіх спадкоємців, які прийняли спадщину в порядку, встановленому цивільним законодавством.
Якщо нотаріусом обґрунтовано відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину, виникає цивільно-правовий спір, що підлягає розглядові у позовному провадженні.
Відповідно до ч. 1 ст. 1298 ЦК свідоцтво про право на спадщину видається спадкоємцям після закінчення шести місяців із часу відкриття спадщини, тому спір про спадкування може бути вирішений лише після закінчення цього строку.
Визнання права власності на спадкове майно в судовому порядку є винятковим способом захисту, що має застосовуватися, якщо існують перешкоди для оформлення спадкових прав у нотаріальному порядку, в тому числі й у випадку визначення судом за позовом спадкоємця додаткового строку для прийняття спадщини.
Оскільки позивач є спадкоємцем першої черги, а її мати ОСОБА_6 за час свого життя не встигла прийняти належну їй частку спадщини у вигляді 1/3 частини житлової квартири, розташованої за адресою: Донецька область, Бахмутський район, смт. Зайцеве, вул. Аносова, 11а/7, яка належала ОСОБА_8, померлому 04.03.2004 року, право на прийняття зазначеної частки спадщини перейшло в порядку спадкової трансмісії до її спадкоємця ОСОБА_1, за якою також слід визнати і право власності в порядку спадкування за законом на 1/3 частину вказаної квартири, яка належала ОСОБА_6, померлій 23.08.2017 року.
Таким чином, позовні вимоги ОСОБА_1 підлягають задоволенню.
Керуючись ст.ст. 263, 264, 265, 268 ЦПК України, суд
Позов задовольнити.
Визнати дійсним біржовий контракт № 372-Н від 26.11.1998 року, зареєстрований в Горлівській філії Донецької товарної біржі, згідно якого ОСОБА_6, ОСОБА_8 та ОСОБА_9 поміняли належну їм на праві власності двокімнатну квартиру АДРЕСА_5 на належну ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 і ОСОБА_5 трикімнатну квартиру АДРЕСА_6.
Визнати за ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_2, ідентифікаційний номер НОМЕР_1, право власності 1/3 частину квартири № 7, розташованої в будинку № 11А по вулиці Аносова у смт. Зайцеве Бахмутського району Донецької області.
Визнати за ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_2, ідентифікаційний номер НОМЕР_1, право власності за законом на спадкове майно: 2/3 частини квартири № 7, розташованої в будинку № 11А по вулиці Аносова у смт. Зайцеве Бахмутського району Донецької області, яке залишилось після смерті ОСОБА_8, померлого 04 березня 2004 року, та ОСОБА_6, померлої 23 серпня 2017 року.
Заочне рішення може бути переглянуто Артемівським міськрайонним судом Донецької області за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня отримання його копії.
Рішення може бути оскаржено шляхом подачі апеляційної скарги до Донецького апеляційного суду через Артемівський міськрайонний суд Донецької області протягом 30 днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому відповідного рішення суду.
Суддя Р.Є.Дубовик