Справа № 127/3424/19
Провадження № 2/127/477/19
(ЗАОЧНЕ)
03.04.2019 року Вінницький міський суд Вінницької області
в складі головуючого судді Антонюка В.В.,
при секретарі Гончаруку І.О.,
розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження з викликом осіб в залі суду м. Вінниці цивільну справу за позовом АТ КБ «Приватбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,-
АТ КБ «Приватбанк» звернулось до суду із позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості.
Позовні вимоги мотивовано тим, що відповідно до укладеного договору № б/н від 28 квітня 2010 року ОСОБА_1 отримав кредит у розмірі 15 000,00 грн. у виді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок.
Відповідач підтвердив свою згоду на те, що підписана ним заява разом з «Умовами та правилами надання банківських послуг», «Правилами користування платіжною карткою» та «Тарифами Банку», складає між ним і банком договір, про що свідчить його підпис у заяві.
Щодо встановлення та зміни кредитного ліміту позивач керувався п.п.2.1.1.2.3, 2.1.1.2.4 договору, на підставі яких відповідач при укладенні договору дала свою згоду, щодо прийняття будь-якого розміру кредитного ліміту та його зміну за рішенням та ініціативою Банку.
Власник картрахунку зобов'язаний слідкувати за витратами коштів в межах платіжного ліміту з метою запобігання виникнення овердрафту, що передбачено п.2.1.1.5.7 Договору.
Згідно п.п.1.1.6.1, 1.1.6.2 договору зміни в «Умови та правила надання банківських послуг» вносяться банком щомісячно в односторонньому порядку, а у випадках, коли в односторонньому порядку внесення змін неможливо, банк повідомляє клієнтів про внесені зміни шляхом використання різних каналів зв'язку.
У разі незгоди зі змінами клієнт має право надати Банку заяву про розірвання договору виконавши умови п.2.1.1.5.4 договору.
Відповідач на підставі п. 2.1.1.5.5 Договору зобов'язалася погашати заборгованість за кредитом, відсотками за його використанням, по перевитраті платіжного ліміту, а також оплачувати комісії на умовах, передбачених цим договором.
Пунктом 2.1.1.12.2. договору передбачено, що у разі непогашення клієнтом боргових зобов'язань за кредитом до 25 числа місяця, що слідує за місяцем, в якому були здійсненні трати, за користування кредитом клієнт сплачує банку проценти у розмір, зазначеному у Тарифах, що діють на дату нарахування та викладені на банківському сайті, з розрахунку 365/366 календарних днів на рік, що підтверджується п.2.1.1.12.6. Відповідно до п. 2.1.1.7.6 договору при порушенні позичальником строків платежів по якомусь з грошових зобов'язань, передбачених цим договором більше ніж на 30 днів, позичальник зобов'язаний сплатити банку штраф у розмірі 500 грн. + 5 % від суми позову.
Відповідач не виконав своєчасно свої кредитні зобов'язання перед банком, у зв'язку із чим станом на 20 січня 2019 року має заборгованість у сумі 28 555,70 грн., яка складається з наступного: 12 948,63 грн. - тіло кредиту; 5 735,71 грн. - заборгованість за відсотками за користування кредитом: 8 035,37 грн. - нараховано пені; 500 грн. - штраф (фіксована частина); 1 335,99 грн. - штраф (процентна складова).
Відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення. У справі Bellet v. France Європейський Суд зазначив, що "стаття 6 § 1 Конвенції містить гарантії справедливого судочинства, одним з аспектів яких є доступ до суду. Рівень доступу, наданий національним законодавством, має бути достатнім для забезпечення права особи на суд з огляду на принцип верховенства права в демократичному суспільстві. Для того, щоб доступ був ефективним, особа повинна мати чітку практичну можливість оскаржити дії, які становлять втручання у її права".
Відповідно до ухвали суду від 13.02.2019 року по справі відкрито провадження у справі за правилами глави 10 ЦПК України, тобто у порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін.
Представник позивача в судове засідання не з'явився, подав до суду заяву про розгляд справи у його відсутність, позовні вимоги підтримав в повному обсязі за обставин викладених в позовній заяві.
Відповідач повторно не з'явився в судове засідання, хоча про день та час розгляду справи повідомлявся належним чином, через оголошення на офіційному веб-порталі судової влади.
Відповідно до частини першої статті 280 ЦПК України, суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування таких умов: відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання; відповідач не з'явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин; відповідач не подав відзив; позивач не заперечує проти такого вирішення справи.
Таким чином, з урахуванням приписів статей 223, 280 ЦПК України суд дійшов висновку про розгляд справи у відсутність відповідача в порядку заочного провадження, оскільки відповідач не з'явився в судове засідання без повідомлення причин, хоча був належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання, не подав до суду відзив та позивач не заперечував проти такого порядку розгляду справи.
Дослідивши та проаналізувавши матеріали справи, суд встановив наступні факти та відповідні їм правовідносини.
Судом встановлено, що 28 квітня 2010 року відповідачем ОСОБА_1 було підписано заяву від 28 квітня 2010 року, згідно якої він отримав кредит у розмірі 15 000,00 грн. у виді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок. Відповідач підтвердив свою згоду на те, що підписана ним заява разом з «Умовами та правилами надання банківських послуг», «Правилами користування платіжною карткою» та «Тарифами Банку», складає між ним і АТ КБ «ПриватБанк» договір, про що свідчить його підпис у заяві. (а.с.9)
Відповідно до умов договору позичальник зобов'язується погашати заборгованість за кредитом, відсотками за його використання та повернути кредит.
Згідно розрахунку заборгованості за договором від 28 квітня 2010 року, за відповідачем станом на 20 січня 2019 року рахується заборгованість в сумі 28 555,70 грн., яка складається з наступних складових:
- 12 948,63 грн. - заборгованість за кредитом;
- 5 735,71 грн. - заборгованість за процентами за користуванням кредитом;
- 8 035,37 грн. - заборгованість за пенею;
- 500,00 грн. - штраф (фіксована частина);
- 1 335,99 грн. - штраф (процентна складова) ( а. с. 5-8).
Дослідивши матеріали справи, оцінивши зібрані по справі докази у їх сукупності, суд дійшов висновку про часткове задоволення позову з наступних підстав.
Згідно з ч.1 ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Тобто пеня - це санкція, яка нараховується з першого дня прострочення й до тих пір, поки зобов'язання не буде виконано. Її розмір збільшується залежно від продовження правопорушення. Правова природа пені така, що позовна давність до вимог про її стягнення обчислюється по кожному дню (місяцю), за яким нараховується пеня, окремо. Право на позов про стягнення пені за кожен день (місяць) виникає щодня (щомісяця) на відповідну суму, а позовна давність обчислюється з того дня (місяця), коли кредитор дізнався або повинен був дізнатися про порушення права.
Кредитним договором передбачена відповідальність за порушення зобов'язання, а саме: пеня та штраф. Тобто за одне й те саме порушення зобов'язання передбачена подвійна відповідальність одного виду.
При цьому в ст. 61 Конституції України зазначено, що ніхто не може бути притягнений до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення.
Тобто, вимога банку про стягнення з відповідача пені та штрафів є взагалі неправомірною, оскільки стягуючи штрафи висувати вимогу про стягнення пені банк не має права.
Відповідно до Правової позиції Верховного Суду України від 21 жовтня 2015 р. у справі №6-2003цс15 згідно зі ст. 549 ЦК України штраф і пеня є одним видом цивільно-правової відповідальності, а тому їх одночасне застосування за одне й те саме порушення - строків виконання грошових зобов'язань за кредитним договором свідчить про недотримання положень, закріплених у статті 61 Конституції України щодо заборони подвійної цивільно-правової відповідальності за одне і те саме порушення, а тому позовні вимоги в частині стягнення заборгованості по пені в розмірі 8 035,37 грн. задоволенню не підлягають.
Відповідно до положень статті 526 Цивільного кодексу України
зобов'язання повинні виконуватись належним чином і в установлений строк, згідно зі ст. 525 цього Кодексу, одностороння відмова від зобов'язання не допускається.
Згідно зі ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Відповідно до ч. 3 ст. 538 Цивільного кодексу України у разі невиконання однією із сторін у зобов'язанні свого обов'язку або за наявності очевидних підстав вважати, що вона не виконує свого обов'язку у встановлений строк (термін) або виконає його не в повному обсязі, друга сторона має право зупинити виконання свого обов'язку, відмовитися від його виконання частково або в повному обсязі.
Однією із загальних засад цивільного законодавства, зокрема, є свобода договору, що стверджується в п.3 ч.1 ст.3 ЦК України.
В ч.1 ст. 626 ЦК України законодавець зазначає, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Згідно з ч.1 ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до ч.1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Відповідно до частини 1 статті 550 ЦК України право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов'язання.
Разом з тим, позовні вимоги в частині стягнення 500 грн. штрафу згідно п. 2.1.1.7.6 Умов та Правил надання банківських послуг у фіксованому розмірі, задоволенню не підлягають, оскільки відповідно до частини другої статті 549 ЦК України, штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання, а тому не може визначатися у твердій вибірковій сумі.
Факт неналежного виконання відповідачем умов кредитного договору знайшов своє підтвердження при розгляді справи і є підставою, відповідно до змісту договору, наданого позивачем розрахунку боргу та вимог чинного законодавства, для часткового задоволення позову.
Таким чином, з відповідача підлягає стягненню заборгованість за кредитним договором від 28 квітня 2010 року у розмірі 20 020,33 грн., з яких: 12 948,63 грн. - заборгованість за кредитом, 5 735,71 грн. - заборгованість по відсотках за користування кредитом, 1 335,99 грн. - штраф (процентна складова).
Згідно з вимогами ч.1 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
При зверненні до суду з даним позовом позивачем було сплачено судовий збір в розмірі 1921,00 грн.
Отже, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню 1 344,07 грн. судового збору.
Стаття 12 ЦПК України передбачає, що учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Згідно вимог ст.ст. 77, 81 ЦПК України предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Враховуючи вищевикладене, оцінивши зібрані у справі докази за внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні, суд дійшов обґрунтованого висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст.3, 358, 525, 526, 530, 538, 549, 550, 626, 629, ч.1, 1054 Цивільного кодексу України, ст.ст. 4, 12, 13, 76- 1, 89, 133, 141, 223, 258, 259, 263-265, 268, 280 ЦПК України, суд, -
Позов задоволити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь АТ КБ «Приватбанк» заборгованість за кредитним договором від 28 квітня 2010 року у розмірі 20 020 (двадцять тисяч двадцять) гривень 33 копійки, з яких: 12 948 (дваннадцять тисяч дев'ятсот сорок вісім) гривень 63 копійки - заборгованість за кредитом, 5 735 (п'ять тисяч сімсот тридцять п'ять) гривень 71 копійка - заборгованість по відсотках за користування кредитом, 1 335 (одна тисяча триста тридцять п'ять) гривень 99 копійок - штраф (процентна складова).
Стягнути з ОСОБА_1 на користь АТ КБ «Приватбанк» відшкодування понесених позивачем судових витрат зі сплати судового збору в розмірі 1 344,07 грн.
В задоволенні решти вимог позову відмовити.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Відповідач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку шляхом подачі апеляційної скарги до Вінницького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених ЦПК України, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Повний текст рішення складено 03.04.2019 року.
Позивач: Акціонерне товариство Комерційний банк «ПриватБанк», юридична адреса: вул. Грушевського, б. 1Д, м. Київ, 01001, адреса для листування: вул. Набережна Перемоги, б. 50, м. Дніпро, 49094, МФО 305299, код ЄДРПОУ 14360570.
Відповідач: ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, ІПН НОМЕР_1, остання відома адреса реєстрації: м. Вінниця, вул. Мороза Гната, буд. 64.
Суддя: